З початку створення системи підготовки, перепідготовки, визначення cпецифічної ролі та значення фармацевтичних (аптечних) кадрів з XVI століття й дотепер тривають гострі дискусії стосовно державно-суспільного упорядкування й перманентної схеми удосконалення, зокрема в системі фармацевтичної післядипломної освіти відповідно до вимог Європейського Союзу (ЄС). Мета роботи полягає в тому, що ноофармацевтичний сучасний (нефармацевтичний) погляд та оцінка ретроспективних подій розвитку, традицій, їх виживання, національно-етичного менталітету у фармацевтичній справі, екстраполює майбутній період реформування галузі відповідно вимог ЄС. І на етапі перегляду концептуальних характеристик першочергових, середньо передбачених і віддалених перспектив враховує позитивний досвід, відхиляючи уже доведені негативні позиції в реформуванні фармацевтичного сектора у сфері охорони здоров’я згідно з європейськими сучасними позиціями, вимогами. Матеріали та методи. Історичні літературні та службові чинники, архівні матеріали. Сучасні спогади ветеранів фармації «Постаті у фармації». Результати. Кадрова політика сприяє боротьбі з корупцією та мафією у фармації. Така нормативно-законодавча політика прискорить знищення фармацевтичної, псевдопродуктивної та алкогольно-наркотичної мафії. Регуляторна політика в фармацевтичному секторі унормує заходи, які забезпечують державний контроль якості препаратів, – імплементацію норм ЄС і привабливість та інтерес закордонних виробників до фармсектора України, у тому числі й підготовку кваліфікованих провізорів (бакалаврів, магістрів) інших фахівців аптечної та промислової фармації. Висновки. Визначені основні етапи розвитку майнових (матеріальних) й кадрових ресурсів у забезпеченні лікування й медикаментозного забезпечення хворих. Встановлені основні етапи трансформацій та розмежування професійних функцій аптекаря-лікаря.