Робота присвячена вивченню процесу становлення вищої освіти України, яка в сучасних умовах, як і інші сфери діяльності, усе гостріше відчуває тиск з боку країн-сусідів. Глобалізаційна культура системи вищої освіти в Україні, в першу чергу, пов’язана з процесом інноваційної освіченості суспільства. Виникає певна складність, що обумовлюється тривалим включенням до Українського простору тоталітарної системи. Як наслідок, її економіка, а також соціальна та культурна сфери не мали змоги вільно та самостійно розвиватися. Тому, при просуванні глобалізації вищої освіти необхідно брати за основу англо-американську модель світоустрою, експансію євроатлантичних культурних цінностей, які прийнятні саме для закордонної вищої школи, основною перевагою якої є критичне мислення, яке сприяє формуванню творчого підхіду до будь-якої людської діяльності. Проаналізовано передумови, під впливом яких вищі навчальні заклади не можуть розраховувати на національну систему освіти, оскільки сучасні умови вимагають використання Болонського процесу задля прискорення процесу Євроінтеграції. За останні роки відбувається становлення та розгляд вищої освіти як товару, де її комерціалізація виходить на рівень світового ринку не акцентуючи роль на самій якості освітніх послуг. Однією з найстрашніших загроз для національної системи вищої освіти є поява провайдерів в освіті. Враховуючи слабкий економічний розвиток країни це призводить до посилення «відтоку інтелекту» за кордон. Виявлено основні завдання, які необхідно виконувати навчальним закладам задля протистояння в конкурентній боротьбі, основною метою якої є максимальне охоплення ринку освітніх послуг та залучення потенційних абітурієнтів. Разом з цим, глобалізація культурної складової вищої освіти України може мати наступні наслідки: популяризацію глобальних мультикультурних цінностей; домінування євроатлантичної культури на всій території країни; збільшення кількості освітніх провайдерів країн-сусідів та знецінення власної культури та ідентичності суспільства.