Одна з проблем сьогодення – відставання освіти від розвитку запитів суспільства на фахівців. Цю проблему досліджують із позицій двох стратегій: кількісна дає уявлення про сегментацію ринку праці, позиції на ринку праці осіб із вищою освітою та про кількісні оцінки якості освітніх послуг, настанови учасників освітнього процесу й роботодавців щодо освітніх програм і рівнів освіти тощо; якісна дає змогу зрозуміти причини та механізми формування цих оцінок. Мета статті – дослідити ставлення роботодавців (на прикладі ІТ сфери й соціології та маркетингу) до якості навчання в закладах вищої освіти й важливість для них наявності в потенційних працівників освітнього ступеня бакалавра чи магістра, а також ставлення студентів до здобуття освітнього ступеня «магістр» у зазначених сферах, мотиви вступу до магістратури. Це дасть змогу осмислити значення другого (магістерського) рівня вищої освіти, порівняно з першим (бакалаврським) у сферах соціології, маркетингу, ІТ. У статті проаналізовано серію глибинних інтерв’ю студентів частини факультетів КНУ імені Тараса Шевченка й роботодавців у відповідних сферах, з’ясовано їх настанови щодо отримання випускниками бакалаврату другого (магістерського) рівня вищої освіти. Роботодавці здебільшого оцінюють рівень підготовки фахівців як достатній. Для них відмінність між освітніми ступенями «магістр» і «бакалавр», здобутими випускниками та зазначеними в дипломах про вищу освіту, не має суттєвого значення в процесі найму на роботу працівників зазначених сфер. Називаючи вимоги до найманих працівників, окрім набору відповідних Hard Skills, великого значення вони надають базовим навичкам спілкування, знанню англійської й української мов, відповідальності, іншим Soft Skills. Студенти ж більше значення надають саме вузько-професійним прикладним дисциплінам і відповідним навичкам. При цьому їхнє бажання вступати до магістратури пов’язані переважно або з потребою вдосконалити свої професійні навички, або з бажанням отримати другу вищу освіту за іншим спорідненим фахом.