Статтю присвячено дослідженню громадянського суспільства, що перебуває в Україні на шляху до становлення. Визначено, що значний відсоток респондентів у цілому підтримують громадські організації та вважають, що вони сприяють залученню в Україні провідного закордонного досвіду з державного реформування. Причому це прослідковується на фоні постійного зменшення рівня довіри до органів публічної влади та загалом розчарування у їх дієвості. Очевидно, що подібне ставлення громадян до органів влади є результатом зневіри у покращенні рівня життя, проведенні ефективних реформ та загалом прийнятті державно-управлінських рішень. Звертається увага на те, що результати соціологічних опитувань мають слугувати індикатором, на який влада не може не звертати уваги й, відповідно, повинна намагатись покращити ситуацію. Одним з варіантів виходу є розвиток механізмів взаємодії з інститутами громадянського суспільства. Відмічається, що загалом, самоорганізація громадян та подальше викристалізовування інститутів громадянського суспільства володіє великим потенціалом для забезпечення економічного, соціально-політичного, культурного розвитку країни. Одним з базових елементів при цьому має бути відчуття відповідальності як окремих громадян один перед одним, так і їх об’єднань, а врешті-решт й держави перед громадянами. Доводиться, що наразі в Україні механізми взаємодії органів публічної влади з інститутами громадянського суспільства мають низку недоліків, що супроводжується проблемами у взаєморозумінні влади й суспільства. Серед недоліків на першому плані виступають недосконалість нормативно-правової бази та її недієвість, а подекуди й просто відсутність будь-якого унормування. Також відмічається вплив низького рівня правової та політичної культури громадян, а також факти протистояння між громадськими організаціями та органами влади.