Обґрунтування. Вперше за десятиліття поява нових протитуберкульозних препаратів, як-от бедаквілін і деламанід, дає змогу розробляти ефективні із задовільною переносимістю модифіковані скорочені режими. Мета. Продемонструвати найкращі клінічні практики щодо модифікованих короткострокових режимів лікування у хворого на туберкульоз із множинною лікарською стійкістю (МЛС-ТБ), поєднаний із вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) і цитомегаловірусною (ЦМВ) інфекцією. Матеріали та методи. Роботу виконано коштом державного бюджету. Представлено клінічний аналіз уперше діагностованого генералізованого МЛС-ТБ, поєднаного з ВІЛ і ЦМВ-інфекцією, лікований за індивідуалізованим режимом протягом 6 місяців, який призначався за покроковим алгоритмом Всесвітньої організації охорони здоров’я на підставі даних фенотипового тесту медикаментозної чутливості (фТМЧ). Пацієнт Ц., 53 роки. Госпіталізований зі скаргами на підвищення температури тіла до 39 ºC, загальну слабкість, кашель із невеликою кількістю слизового мокротиння, задишку при фізичному навантаженні. Раніше не лікований, захворів гостро, до лікаря звернувся з приводу гострої респіраторної вірусної інфекції. Стан погіршився, було проведено Ro-ОГП, виявлено зміни. Після лікування пневмонії стан дещо покращився. Через 5-8 днів знову з’явилися скарги на підвищення температури тіла. Виконано комп’ютерну томографію органів грудної порожнини (КТ ОГП), обстежився в онколога, проведено біопсію легень, після чого було встановлено діагноз ТБ. При дообстеженні мокротиння МБТ+, МГ+, Риф+, К+, згідно з фТМЧ виявлено резистентність до ізоніазиду та рифампіцину, чутливість до фторхінолонів, лінезоліду, бедаквіліну, клофазиміну, деламаніду. Вперше діагностовано антитіла до ВІЛ, антиретровірусну терапію (АРТ) не отримував. На КТ ОГП – ознаки лівобічного пневмогідротораксу, дисемінованого ТБ легень у фазі інфільтрації, розпаду. Внутрішньогрудна лімфаденопатія (рис. 1). Було призначено лікування: бедаквілін 0,4-0,2 за схемою, моксифлоксацин 0,8, лінезолід 0,6, циклосерин 0,75, деламанід 0,1 × 2 рази на добу щоденно протягом 6 місяців. Результати та їх обговорення. Попередній результат через 1 місяць лікування – стійка нормалізація температури тіла, що дало змогу призначити АРТ: DTG + TDF/FTC. До початку лікування CD4 – 26 кл., вірусне навантаження – 114 835 копій/мл. Полімеразна ланцюгова реакція ДНК ЦМВ – 13 990 копій/мл, до лікування додали ганцикловір. Із першого місяця лікування відзначаються зникнення клінічних проявів хвороби та негативація культури. Переносимість антимікобактеріальної, антиретровірусної та противірусної терапії була задовільною, небажаних явищ не зафіксовано. Через 6 місяців проведено КТ ОГП. Порівняно з КТ-обстеженням від 24.01.2022 позитивна динаміка процесу: зменшення кількості вогнищево-інфільтративних змін і закриття деструкції, зменшення розмірів внутрішньогрудних лімфатичних вузлів (рис. 2). Висновки. У пацієнтів відбувається швидка негативація культури, що доводить доцільність скорочення лікування до 6 місяців. Перспективи подальшого розвитку: вивчення віддалених результатів і порівняння частоти виникнення повторних епізодів захворювання в разі застосування режимів із різною тривалістю лікування.

Мета. Визначити на власному досвіді можливості використання малоінвазивних відеоасистованих (VATS) резекційних оперативних втручань у разі хірургічного лікування хворих на лікарсько-стійкий туберкульоз (ЛС-ТБ). Матеріали та методи. Проаналізовано результати застосування VATS-резекцій легень у 79 хворих на ЛС-ТБ у період із 2008 по 2022 р. Найбільша кількість хворих була прооперована з приводу ТБ із множинною лікарською стійкістю (МЛС-ТБ) – 65 (78,0 %), хворі на ТБ із широкою лікарською стійкістю (ШЛС-ТБ) становили 14 (16,8 %) випадків. Таке співвідношення можна пояснити тим, що при VATS-резекціях перевагу віддавали пацієнтам з обмеженими периферичними процесами, частка яких серед хворих на ШЛС-ТБ невелика. Мініторакотомний доступ був завдовжки до 7 см. Доступ виконували в 5-му або 6-му міжребер’ї. При VATS-лобектоміях і типових сегментектоміях виконували роздільну обробку всіх елементів кореня легені. Результати та їх обговорення. Проведений аналіз виконаних VATS-втручань у хворих на ЛС-ТБ вказує, що в майже половині випадків виконано типову VATS-лобектомію – 40 (50,6 %). Друге місце за частотою посіли сегментарні резекції: типова сегментектомія – 16 (20,3 %), атипова сегментектомія – 11 (13,9 %). VATS-пульмонектомію було виконано в 5 (6,3 %) хворих, нижню білобектомію – в 3 (3,8 %), комбіновану резекцію нижньої частки та S6 – у 4 (5,1 %). За формою туберкульозного процесу хворі були прооперовані з приводу: туберкуломи – 36 (45,6 %) випадків, фіброзно-кавернозного ТБ легень – 33 (41,8 %), циротичного ТБ – 4 (5,1 %), пневмотораксу + ЛС-ТБ – 2 (2,5 %), кровохаркання + ЛС-ТБ – 2 (2,5 %), аспергільоми + ЛС-ТБ – 2 (2,5 %). Результати застосування VATS-резекцій показують, що середня інтраопераційна крововтрата становила 103,8±12,3 мл, середній термін призначення наркотичних аналгетиків у післяопераційному періоді – 2,1±0,1 дня, середня тривалість операції – 196,2±14,5 хвилини, середній термін стаціонарного лікування – 11,7±3,2 дня. Післяопераційні ускладнення зафіксовано в 4 (5,1 %) пацієнтів, у 3 із них ускладнення були ліквідовані консервативними методами. В 1 хворого залишилася обмежена санована залишкова плевральна порожнина. Рецидив ТБ в оперованій легені зареєстровано в 1 (1,3 %) хворого через 2 місяці після операції, що пов’язано з недотриманням специфічної терапії в післяопераційному періоді. Ефективним лікування було в 74 (93,7 %) хворих. Летальних наслідків зафіксовано не було. Висновки. VATS-резекції легень є ефективним видом оперативних втручань, який можна розглядати як альтернативу відкритій торакотомії. Ці операції є малотравматичними й перспективними методами лікування, що дають змогу проводити роздільну обробку всіх елементів кореня частки легені, що видаляється. Протипоказаннями до VATS-резекцій є виражений фіброз кореня легені та злуковий процес як наслідок тривалого запального процесу.

Обґрунтування. Карантинні заходи з приводу пандемії COVID-19, які започатковані з 2020 р., а з 24.02.2022 – широкомасштабні воєнні дії в Україні призвели до зниження виявлення хворих на туберкульоз і зростання захворюваності та смертності від цього захворювання. Особливої уваги потребують хворі, в яких туберкульоз легень перебігає на тлі COVID-19. У таких випадках великого значення набувають своєчасна діагностика й адекватно призначене лікування. Для об’єктивної оцінки діагностики та лікування патологічного процесу найінформативнішою є комп’ютерна томографія (КТ) органів грудної клітки (ОГК). Клінічний випадок. Хворий П., 1949 р. н., перебував на стаціонарному лікуванні з приводу вперше виявленого туберкульозу (09.02.2021) верхньої частки правої легені (інфільтративний). Дестр+, МБТ+, М-, МГ+, Риф-, К+, резист. І (-), гіст. 0, кат. 1, ког. 1 (2021). Отримував інтенсивний курс антимікобактеріальної терапії за 1-ю категорією. На КТ ОГК – ознаки інфільтративного туберкульозу верхньої частки правої легені у фазі розпаду, відсіву, з внутрішньогрудною лімфаденопатією (рис. 1) На тлі лікування загальний стан покращувався. Через 2 місяці пацієнт захворів на COVID-пневмонію, підтверджену ПЛР-тестом. За даними КТ ОГК – ознаки двобічної полісегментарної вірусної пневмонії. За класифікацією СO RADS 5, ступінь тяжкості – середній (КТ-2), з ураженням паренхіми до 30 %. У верхній частці справа визначаються зменшення специфічних інфільтратів, значне розсмоктування «м’яких» вогнищ порівняно з попереднім дослідженням (рис. 2). Висновок. Наведений клінічний випадок демонструє, що при лікуванні туберкульозу легень вірусна пневмонія (COVID-19) не ускладнює перебіг туберкульозного процесу. КТ ОГК у хворих на туберкульоз легень на тлі COVID-19 має високу інформативність у моніторингу патологічного процесу, виявленні ускладнень та оцінки ефективності лікування.

Обґрунтування. Згідно із сучасною термінологією одиничне легеневе вогнище (ОЛВ) – це утворення відносно округлої форми з досить чіткими межами, не більш як 3 см у діаметрі, що не поєднано з ателектазом, лімфаденопатією межистіння, плевральним випотом, можливою присутністю кальцинатів або кавітації. Етіологія таких утворень украй різноманітна, та саме від неї залежить подальша медична тактика в кожному випадку. Матеріали та методи. За результатами 5-річного аналізу ОЛВ серед пацієнтів клініки інституту було встановлено, що утворення запальної природи становлять близько третини від усіх спостережень. У цій групі частка вогнищ специфічного туберкульозного (ТБ) запалення становила 40,0 %. Діагностували найчастіше туберкуломи (36 випадків, 78,3 %), значно рідше – вогнищевий ТБ (2 випадки, 4,3 %) й інфільтративну форму ТБ (5 випадків, 10,9 %). Результати та їх обговорення. Наводимо основні клініко-лабораторні показники пацієнтів, у яких кінцевий клінічний діагноз був «ТБ легень», порівняно з відповідними показниками всієї групи випадків вогнищевих уражень запальної природи (табл.). Висновки. При ТБ легень істотно (p<0,001) переважають правобічна локалізація й округла форма ОЛВ. Мікробіологічне дослідження виявило мікобактерії у 22 % випадків ТБ. Найбільшу результативність визначення етіології ОЛВ забезпечує морфологічне дослідження операційного матеріалу.

Обґрунтування. У пацієнтів із туберкульозом (ТБ) доволі частою супутньою патологією є мікобактеріоз, що може певним чином ускладнити прогноз лікування та спричинити труднощі в підборі правильного режиму через відсутність чітких рекомендацій і протоколів. Мета. Оцінити результат лікування пацієнтки з ТБ із широкою лікарською стійкістю (ШЛС-ТБ) із супутнім мікобактеріозом легень, спричиненим Mycobacterium abscessus. Клінічний випадок. Хвора В., 34 роки, вага – 66 кг. Основний діагноз: А15.0 – ШЛС-ТБ (17.05.2021), пре-ШЛС-ТБ (31.03.2021), Риф-ТБ (19.03.2021) верхньої частки лівої легені (інфільтративний). Дестр+, МБТ+, М+, МГ+, Риф+, гТМЧ (HRQKm), К+, фТМЧ I (HRZE), фТМЧ IІ (LfxMfxBdq), гіст. 0, кат. 4 (вперше діагностований ТБ), ког. 1 (2021). Супутній діагноз: А31.9 – мікобактеріоз легень, виділено нетуберкульозні мікобактерії – НТМБ (M. abscessus). Раніше не лікована, протитуберкульозні препарати не отримувала. Висновки. Сортування пацієнтів у процесі лікування за допомогою інноваційного режиму BPaL, а також комплексного підходу до терапії коінфекції ТБ/мікобактеріоз має важливе значення для позитивного прогнозу й успішного виліковування пацієнтів.

Міжнародна організація РАТН упроваджує проєкт «Підтримка зусиль у протидії туберкульозу в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). Проєкт співпрацює з неурядовими організаціями (НУО) у 12 областях – Дніпропетровській, Донецькій (на підконтрольних Україні територіях), Запорізькій, Кіровоградській, Київській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Херсонській, Черкаській, Чернігівській – для надання комплексного пацієнторієнтованого пакета послуг хворим на лікарсько-стійкий туберкульоз (ЛС-ТБ) для покращення їхньої прихильності до лікування, а також обстеження осіб, які були в контакті з узятими на супровід хворими на ЛС-ТБ. Ця робота дала змогу підвищити рівень виявлення нових випадків ТБ і вчасно розпочати його лікування. Фахівці РАТН розробили алгоритм роботи соціальних працівників із контактними особами, інформаційні пам’ятки для контактних осіб і соціальних працівників, а також провели серію тренінгів для НУО з метою покращення навичок їхньої роботи з контактними особами та вдосконалення співпраці з медичною службою. Починаючи з квітня 2020 р. соціальні працівники проводили опитування взятих на супровід хворих на ЛС-ТБ для виявлення їхніх сімейних і близьких контактів, потім звіряли цю інформацію із закріпленими лікарями для підтвердження нових, іще не обстежених медичною службою контактних осіб. Тоді соціальні працівники відвідували нових контактних осіб удома, мотивували та доводили їх до обстеження, а за потреби – до початку лікування ТБ, надаючи їм необхідну підтримку в транспортуванні до медзакладу тощо. Також соціальні працівники мали справу з контактними особами, попередньо виявленими медпрацівниками, з метою забезпечення їх повторного обстеження згідно з рекомендаціями лікаря. Із квітня 2020 р. до жовтня 2022 р. медичні працівники обстежили 1647 контактних осіб 1299 індексних пацієнтів, які були на супроводі НУО. Соціальні працівники додатково виявили 1052 контактні особи, з яких 1043 особи (99 %) були обстежені (табл.). Було діагностовано 35 нових випадків ТБ та 8 – латентної туберкульозної інфекції (ЛТБІ). Решта контактних осіб були здорові й отримали пам’ятки з інформацією про те, що потрібно повторити обстеження в разі, коли виникнуть симптоми ТБ. Також завдяки соціальним працівникам були повторно обстежені 363 контактні особи, серед яких було діагностовано 8 випадків ТБ та 21 випадок ЛТБІ. Отже, залучення НУО продемонструвало високу ефективність у виявленні пропущених випадків ТБ і вчасному початку їх лікування за умови тісної співпраці НУО з медичною службою.

Обґрунтування. Побічні реакції медикаментозної терапії є основною причиною переривів у лікуванні хворих на туберкульоз (ТБ) легень. На практиці лікарю-фтизіатру не завжди легко розібратись, яка виникла реакція: токсична, алергічна чи токсико-алергічна, що можуть мати у своїй основі як імунні, так і неімунні механізми розвитку. Клінічно вони часто подібні до алергічних реакцій, але розвиваються на тлі токсичної дії препаратів і частіше набувають затяжного перебігу, важче піддаються корегувальній терапії. Мета. Розробити лабораторну методику визначення алергічної складової побічних реакцій до протитуберкульозних препаратів (ПТП) у хворих на ТБ. Матеріали та методи. Дослідження проводилося за участю 53 хворих на ТБ, які проходили стаціонарне лікування в інституті. Залежно від наявності клінічних і лабораторних ознак токсичних й алергічних реакцій до ПТП хворі були розподілені на три групи: А – з клінічними ознаками алергічних реакцій; ТА – з клінічними ознаками токсико-алергічних реакцій; Т – з ознаками токсичних реакцій. Роботу виконано коштом держбюджету України. Для визначення алергічної складової побічних реакцій у хворих на ТБ з урахуванням показників, які характеризують різні ланки алергічної реакції, що розвилася, розраховувався розроблений нами лімфоцитарно-алергічний коефіцієнт (ЛАК). Ураховувалися показники імунорегуляторного індексу Т-лімфоцитів (ІРІ), тестів седиментації еритроцитів (РСЕ), викиду іонів калію (ВІК), інгібування міграції лімфоцитів (ІМЛ) з ПТП. При статистичній обробці застосовувалися ранжовані ряди даних з однаковою кількістю рангів, яка дорівнювала 5 (Burges C., 2010). На першому етапі розраховували розроблений нами коефіцієнт гіперчутливості (КГ) за формулою: КГ = (∑ РСЕ_ПТП + ∑ К⁺_ПТП + ∑ ІМЛ_ПТП) / 9, де ∑ РСЕ_ПТП – сума рангів РСЕ до ПТП, ∑ К⁺_ПТП – сума рангів ВІК до ПТП, ∑ ІМЛ_ПТП – сума рангів ІМЛ до ПТП. Далі на підставі КГ розраховували ЛАК за формулою: ЛАК = КГ / ІРІ. Результати та їх обговорення. Встановлено, що КГ був підвищений у всіх групах хворих, але найбільша його величина зареєстрована в групі А – 8,41±0,41 ум. од. (р<0,05). На відміну від КГ, ЛАК був достовірно підвищений тільки у хворих груп А й ТА, в яких клінічно визначалися ознаки алергії: 6,27±0,09 та 6,93±1,00 ум. од. відповідно (р<0,05). При цьому у хворих групи Т він перебував у межах референтних значень. Отже, зростання ЛАК за наявності клінічної побічної дії ПТП у хворих на ТБ можна вважати лабораторним маркером сенсибілізації лімфоцитів до ПТП. Висновки. Отже, в складних випадках у разі розвитку побічної дії ПТП під час лікування хворих на ТБ обчислювання розроблених лабораторних коефіцієнтів КГ та ЛАК може допомогти диференціювати токсичний і алергічний ефекти ПТП.

Обґрунтування. З’являючись у процесі комбінованої хіміотерапії хворих на туберкульоз (ТБ), побічні дії протитуберкульозних препаратів (ПТП) можуть знижувати ефективність лікування. Побічні реакції на ПТП за патогенезом поділяють на токсичні (ТР), алергічні (АР) і токсико-алергічні (ТАР), причому останні можуть мати однакові клінічні прояви. Мета. Розробити лабораторну методику диференційної діагностики АР і ТАР до ПТП на підставі імунологічного та біохімічного обстеження хворих на ТБ шляхом комп’ютерного аналізу даних із визначенням найраціональніших діагностичних тестів. Матеріали та методи. Обстежено 68 хворих на ТБ, які перебували на стаціонарному лікуванні в інституті. Хворі були розподілені на 4 групи: А – з клінічними ознаками АР; ТА – з клінічними ознаками ТАР; Т – із лабораторними ознаками ТР; БП – без клініко-лабораторних ознак побічних реакцій. Імунологічне обстеження крові хворих включало проведення тестів: седиментації еритроцитів (РСЕ), викиду іонів калію (ВІК), інгібування міграції лімфоцитів (ІМЛ) із ПТП; біохімічне – визначення сироваткових рівнів АЛТ, АСТ, ГГТ. У ході статистичної обробки застосовувалися ранжовані ряди даних з однаковою кількістю рангів, яка дорівнювала 5 (Burges C., 2010). Роботу виконано коштом держбюджету України. Результати та їх обговорення. Комп’ютерна обробка даних дала змогу розрахувати найраціональніші показники, позначені нами як токсико-алергічні коефіцієнти (ТАК): – ТАК_РСЕ з урахуванням алергічної відповіді клітин імунної системи на ПТП у тесті РСЕ за формулою: ТАК_РСЕ = ППк / ∑ РСЕ_ПТП, де ∑ РСЕ_ПТП – сума рангів РСЕ до ПТП, ППк – печінковий показник, який дорівнює (RАЛТ + RАСТ + RГГТ) / 3, де R – ранжовані дані для АЛТ, АСТ і ГГТ відповідно; – ТАК_КГ з урахуванням коефіцієнту гіперчутливості (КГ) на підставі тестів РСЕ, ВІК, ІМЛ і ППк за формулою: ТАК_КГ = ППк / КГ, водночас КГ = (∑ РСЕ_ПТП + ∑ К⁺_ПТП + ∑ ІМЛ_ПТП) / 9, де ∑ РСЕ_ПТП – сума рангів РСЕ до ПТП, ∑ К⁺_ПТП – сума рангів ВІК до ПТП, ∑ ІМЛ_ПТП – сума рангів ІМЛ до ПТП. Встановлено, що у хворих груп А та БП коефіцієнт ТАК_РСЕ був нижче за показники в здорових осіб на 35,0 та 28,6 % відповідно (р<0,05). Проте у хворих груп ТА й Т цей показник навпаки вірогідно підвищувався на 108,0 та 44,0 % порівняно з контролем (р<0,05). Аналогічна тенденція спостерігалася відносно показників коефіцієнту ТАК_КГ. У хворих груп А та БП він був знижений на 38,1 та 33,4 % порівняно з контролем (р<0,05). У хворих із проявами ТАР ТАК_КГ підвищувався у 2 рази, а у хворих із ТР на ПТП цей коефіцієнт підвищувався на 42,8 % (р<0,05). Висновки. У пацієнтів з ознаками ТАР виявлено вірогідно високі показники одразу двох токсико-алергічних коефіцієнтів – ТАК_РСЕ та ТАК_КГ, які відображають реакцію клітин крові на конкретні ПТП. Отже, при одночасному підвищенні показників двох ТАК у 2 рази та більше порівняно з контролем можна говорити про розвиток ТАР на ПТП у хворого на ТБ. ТАК_РСЕ та ТАК_КГ можуть бути використані як критеріально значущі біомаркери для діагностики ТАР на ПТП.

Молекулярно-генетичні (МГ) методи використовуються з метою виявлення, диференційної діагностики та визначення медикаментозної чутливості (МЧ) мікобактерій до антимікобактеріальних препаратів I та II ряду, обов’язково паралельно супроводжуються класичними культуральними дослідженнями на рідких і щільних поживних середовищах, не використовуються для бактеріологічного моніторингу в лікуванні хворих на туберкульоз (ТБ). Швидка МГ-діагностика має використовуватись як початковий метод для всіх випадків захворювання з клінічною підозрою на ТБ. Алгоритми діагностики мають бути доступні в усіх регіонах України. Швидкі діагностичні тести є ключем до встановлення діагнозу всіх можливих випадків ТБ. Пріоритетом має бути використання швидких МГ-тестів на противагу звичайним – мікроскопії, бактеріологічному методу як початкових діагностичних тестів для дорослих і дітей, у яких підозрюється ТБ легень. Звичайна мікроскопія має використовуватись як початковий діагностичний тест тільки в тих лабораторіях, у яких немає швидких МГ-тестів, і за відсутності можливості своєчасного транспортування зразка до закладів, у яких ці методи доступні. Враховуючи те що GeneXpert MTB/RIF Ultra показує швидші та кращі результати, ніж інші генофенотипові методи, доцільно використовувати його на початковому етапі для виявлення мультирезистентного ТБ. Автоматизація процесу дослідження забезпечує меншу ймовірність людських помилок і вищий рівень відтворення результатів. Висока валідність результатів нового методу Xpert MTB/XDR порівняно з МГ LPA-тестуванням МЧ М. tuberculosis і культуральним тестуванням МЧ свідчить про те, що він швидко впроваджується в практику роботи протитуберкульозних лабораторій 3-го рівня в Україні. Методика визначення профілю МЧ штамів М. tuberculosis із використанням методу Xpert MTB/XDR імплементована до діагностичного лабораторного алгоритму ТБ в Україні. Сучасний стан лабораторної діагностики ТБ характеризується активним упровадженням у практичну діяльність високотехнологічних методів разом із наявними класичними. Кожен із методів має свою діагностичну нішу, але незрівнянно більший ефект досягається при впровадженні «діагностичного ланцюжка», що полягає в поєднанні класичних фенотипових методів із прискореними методами культуральної діагностики та молекулярно-генетичними технологіями. Саме такий підхід є раціональним, ефективним і всебічним за бактеріологічної верифікації діагнозу ТБ. Чи доцільно впроваджувати на сучасному етапі в діагностику ТБ більш вартісні технології секвенування? На нашу думку, доцільно. Лише кілька років тому метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) був дорогим і сприймався скептично, поки не було напрацьовано достатньої доказової бази. Поступове здешевлення ПЛР-технологій зробило ПЛР-діагностику ТБ, зокрема з МЧ, однією з найпоширеніших в Україні. Так само варто ставитися й до технологій NGS (Next Generation Sequencing) і вже сьогодні впроваджувати їх у діагностичну практику на базі мікробіологічних лабораторій великих фтизіатричних центрів. І тоді, в міру розвитку та вдосконалення технології, NGS у перспективі набуде поширення. Швидке (протягом кількох днів) отримання в одному тесті повної інформації про збудника сприятиме вдосконаленню діагностики ТБ і, як наслідок, підвищенню ефективності терапії, а також...

Мета. Оцінити результати резекцій легень із приводу хіміорезистентного туберкульозу (ТБ) у хворих на цукровий діабет (ЦД) і порівняти їх з аналогічною групою, в яких мікобактерії були чутливі до хіміопрепаратів. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 134 хворих на ЦД, яким було виконано різні види резекцій легень із приводу деструктивного ТБ і в яких хіміотерапія виявилася неефективною. Чоловіків було 83 (61,94 %), жінок – 51 (38,06 %), вік – від 14 до 67 років. ЦД 1 типу діагностовано у 102 хворих (76,11 %), ЦД 2 типу – в 32 (23,89 %). Переважав ЦД тяжкої форми – 74 випадки (55,22 %). Робота виконана коштом державного бюджету. До надходження у відділення всім хворим на тлі дієто- й інсулінотерапії проводилася хіміотерапія: до 6 місяців – у 33 (24,63 %), 6-12 місяців – у 58 (43,28 %) і довше 12 місяців – у 43 (32,09 %). Резистентність мікобактерій до хіміопрепаратів виявлено в 73 хворих (54,48 %), від 1 до 6 препаратів. У хворих із тривалістю хіміотерапії 8-12 місяців і довше переважала широка лікарська стійкість ТБ (ШЛС-ТБ). Показаннями до операції були: фіброзно-кавернозний ТБ – у 75 хворих (55,97 %), казеозна пневмонія – в 9 (6,71 %), туберкульома – в 50 (37,32 %). Проведено передопераційну підготовку (1-2 місяці). Досягнуто компенсації ЦД і відносної стабілізації туберкульозного процесу. Під ендотрахеальним наркозом виконали операції: сегментектомія – в 54 хворих (40,3 %), прецизійна резекція легені – органозберігальна операція за розробленою автором методикою – в 15 (11,19 %), лобектомія – в 39 (29,1 %). У хворих із ШЛС-ТБ переважали великі за обсягом операції. Під час операції що 40-60 хвилин у хворих досліджували кров на вміст у ній цукру, перевіряли дані мікро-Аструбу. У післяопераційному періоді на тлі дієто- й інсулінотерапії продовжували хіміотерапію відповідно до чутливості мікобактерій до хіміопрепаратів, внутрішньовенне крапельне введення 5 % розчину глюкози, бікарбонату натрію, кокарбоксилази. Високоефективним виявився електрофорез із 6 % розчином саліцилового натрію та гепарину (№ 10-15). Результатита їх обговорення. Померли 3 хворих (2,23 %). Загальну клінічну ефективність після резекцій легень оцінено в 131 хворого (97,77 %): у прооперованих хворих із хіміорезистентним ТБ і ЦД вона становила 91,67 %. А після операцій із приводу вперше виявленого ТБ легень, мікобактерії якого були чутливі до хіміопрепаратів, клінічного ефекту було досягнуто в усіх хворих. У віддаленому періоді (1-15 років) повна ефективність спостерігалася у 88 пацієнтів із 97 обстежених. Висновки. Отже, за неефективної хіміотерапії у хворих із деструктивним ТБ легень і ЦД своєчасне застосування резекції легені в поєднані з розробленими нами новими технологіями дали змогу досягнути високого повного клінічного ефекту, тоді як у прооперованих після тривалої хіміотерапії з хіміорезистентним ТБ результати були гірші.