Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія

Journal Information
ISSN / EISSN : 2708-583X / 2708-5848
Total articles ≅ 55
Filter:

Latest articles in this journal

Ю. П. Мамедова
Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія, Volume 2, pp 68-76; https://doi.org/10.34142/2708-5848.2021.23.2.05

Abstract:
Досліджено гніздову біологію крячка річкового (Sterna hirundo L.) на мулових полях водоочисних споруд м. Харкова у квітні-серпні 2020-2021 років. Виявлено 228 особин птахів, описано особливості розміщення 135 гнізд та 172 пташенят. Крячки річкові заселяли три ділянки, одну із яких протягом двох років (від 10 до 90 пар). Перші яйця в кладках виявлені в ІІ декаді травня, при середньодобовій температурі +5±1,76°С вночі та +20±0,89°С вдень в 2020 році та при+14,9±3,08° вдень та +5±2,76°С вночі в 2021 році. Пік початку відкладання яєць в крячка річкового припав на кінець червня – початок липня у 2020 році та на кінець травня – початок липня у 2021 році. Різниця термінів початку розмноження крячка річкового, у порівнянні з мартином звичайним, становила в середньому 37 діб. Перші пташенята в гніздах зареєстровані в І декаді червня (5.06.2020;10.06.2021). Перші льотні пташенята: 2.07.2020 та 12.07.2021 рр. Перед міграцією молоді особини збираються в невеликі зграї по 10-15 особин. Встановлено 2 типи гнізд: типові – побудовані як поглиблення в мулі з рослинною підстилкою (51,5%; n=135) та гнізда, які мали у складі будівельного матеріалу різнокольорові трубочки, залишки поліетиленових пакетів (45,5 %); нетипові (3,0 %) – побудовані на целофановому пакеті. Середня величина кладки 2,77±0,43 (1-3)яєць, з коричневим і зеленувато-сірим відтінком у забарвленні основного фону шкаралупи. Виявлено окільцьованого крячка річкового з двома кільцями Israil Atlit Sait – Pans, 27.04.2020, координати 32°42'00” N 34°56'00” E.
R. Yu. Yurechko
Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія, Volume 2, pp 29-38; https://doi.org/10.34142/2708-5848.2021.23.2.03

Abstract:
У статті представлено результати дослідження різноманіття рослинних угруповань з популяцією Cochlearia pyrenaica DC. (Brassicaceae) з використанням методу Браун-Бланке. Досліджено єдине в Україні місцезростання цього виду за межами основного ареалу, яке знаходиться у ландшафтному заказнику місцевого значення «Верхньобузький» поблизу с. Колтів (Львівська обл., Золочівський р-н). Наразі ця територія входить до складу національного природного парку «Північне Поділля». Протягом останніх років кількість особин на місцевості зменшувалася, ймовірно, популяція знаходиться під загрозою зникнення. Результати дослідження базуються на літературних даних, а також на польових дослідженнях, проведених у 2015-2018 роках. Угруповання місць існування Cochlearia pyrenaica пропонуємо відносити до 2 класів (Molinio-Arrhenatheretea R.Tx. 1937, Phragmitetea R. Tx. et Prsg 1942), 2 порядків (Molinietalia caeruleae W. Koch 1926, Phragmitetalia Koch 1926), 2 союзів (Calthion palustris R.Tx. 1936 em. Oberd. 1957, Magnocaricion Koch 1926) та 2 асоціацій (Deschampsietum caespitosae Horvatić 1930, Caricetum appropinquatae (Koch 1926) Soó 1938) рослинності. Також представлено детальні відомості про екотопи Cochlearia pyrenaica та вплив складу флори на її розвиток. До цих синтаксонів ми відносимо досліджені рослинні угруповання досить умовно. В останні роки було зафіксовано значні зміни у складі рослинності місць зростання Cochlearia pyrenaica. В асоціації Deschampsietum caespitosae Horvatić 1930 чисельність Cochlearia є значно менша, ніж у Caricetum appropinquatae (Koch 1926) Soó 1938. У підсумку, в місцях зростання Cochlearia виявлено 53 види рослин, з них 2 види – мохи, 4 – деревні рослини, 6 – чагарники, 41 – трав’янисті види. Встановлено, що флора угруповань з Cochlearia pyrenaica може відрізнятись, проте константами майжезавжди виступають Carex appropinquata Schumach., Deschampsia cespitosa (L.) P.Beauv. На ділянці № 1 зафіксовано зростання 11 видів, на ділянці № 2 – 53 видів. Загалом спостерігається постмеліоративна трансформація рослинного покриву, через весняно-літню посуху в останні роки ці процеси стають інтенсивнішими. В результаті цього водно-болотні екосистеми незворотно деградують.
І. М. Кучерко, А. М. Заморока
Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія, Volume 2, pp 16-28; https://doi.org/10.34142/2708-5848.2021.23.2.02

Abstract:
У статті здійснено огляд стану пізнання проблеми інвазії горіху волоського на Європейському континенті. Окресено основні напрямки сучасних досліджень, визначено причинно-наслідкові зв'язки та ключові драйвери інвазії, а також розглянуто прогнози щодо наслідків інвазії після цілковитої натуралізації горіху волоського. Початок інвазії на Європейському континенті був поліцентричним і менш-більш одночасним, проте з невеликим часовим лагом між Південною і Центрально-Східною Європою. У першому випадку інвазія розпочалась у проміжку 1970-1980-х років, а у другому – 1990-2000-х років. Причинами інвазії став комплекс чинників, який включає глобальні кліматичні зміни, соціально-економічні зміни, зміни у структурі землекористування та зміни у популяціях розповсюджувачів насіння. Інвазія горіху волоського має каскадний характер, який виражається у первинній інвазії на антропогенно змінених територіях завдяки постачанню насіння із культурних насаджень, з переходом у вторинну, коли дикі популяції самовідтворюються, з проникненням у заплавні та низькогірні ліси. Наслідком цього процесу, прогнозується, буде поява нового типу екосистем у Європі – волоськогоріхових лісів. Всі процеси, які пов’язані з волоськими горіхами є короткострокові і довгострокові, вони впливали на їх популяцію протягом довгих років. Проаналізувавши їх, можна зробити багато висновків, які наведені в цій статті. Результати досліджень та прогнози вчених є дуже несподіваними, оскільки вказують не просто на зміни (часто-густо тимчасові) у екосистемах, які за звичай спричинюють інвазійні види, а на виникнення цілковито нових екосистем, які раніше не існували на Європейському континенті. Один із найважливіших висновків – це формування нових типів лісів із незвичною комбінацією деревних порід: горіхово-сосново-смерекові, сосново-горіхові, вербово-горіхові, дубово-горіхові ліси.
М. В. Причепа, Ю. О. Коваленко
Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія, Volume 2, pp 77-86; https://doi.org/10.34142/2708-5848.2021.23.2.06

Abstract:
У статті висвітлені результати досліджень окремих компонентів гідро біоценозу найбільшого у Києві міського озера Алмазне за угрупованнями риб та водоплавних птахів наявність та чисельність яких може характеризувати загальний стан навколишнього середовища. Дослідження проводились протягом 2017-2021 рр. на різних ділянках водойми впродовж трьох сезонів (весна-осінь). Встановлено, що структура іхтіофауни представлена 21-м видом риб, частка аборигенних видів становили 71,42%. За екологічними групами домінували фітофіли (57,14) та псамолітофіли (19,04). За типом живлення переважали бентофаги (38,09%) та хижаки (18,57%). Слід зауважити, що серед інвазивних видів було виявлено сонячного окуня та ротана-головешку, активних саморозселенців, які негативно впливають на місцеву фауну. В іхтіофауніоз. Алмазне було виявлено два види риб з охоронним статусом - щипавка звичайна та гірчак європейський. В орнітофауні оз. Алмазне було виявлено 59 видів птахів. За статусом перебування домінували мігруючі види – 56,8%, гніздові – 27,58%. Інші види відносяться до категорії літуючих. За типом живлення переважали іхтіофаги та пантозооаги, які становили 34,48 та 27,58% відповідно. Встановлено наявність на водоймі двох колоніальних видів: мартина звичайного та пірникози великої. Отримані дані ілюструють наявність таксономічного різноманіття риб і рибоїдних птахів як компонентів водного та довкола водного середовища міського озера, що дозволяє проводити фундаментальні дослідження з вивчення біотичних взаємозв’язків між гідробіоценозами. Отримані результати важливі в контексті розуміння проблеми поширення водних тварин, раціоналізації використання водних ресурсів в рамках збереження біологічного різноманіття і забезпечення сталого розвитку міста.
M. Drohvalenko, E. Pustovalova, A. Fedorova, D. Shabanov
Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія, Volume 2, pp 61-67; https://doi.org/10.34142/10.34142/2708-5848.2021.23.2.04

Abstract:
Pelophylax esculentus – міжвидовий гібрид озерної жаби P. ridibundus та ставкової жаби P. lessonae. Гібриди зазвичай представлені диплоїдними і триплоїдними формами, які співіснують і схрещуються з одним або обома батьківськими видами в геміклональних популяційних системах (ГПС). Басейн річки Сіверський Донець відомий своїми різноманітними ГПС і був описаний як Сіверсько-Донецький центр різноманіття зелених жаб. У його межах було описано три субрегіони на основі особливостей складу ГПС (диплоїдні – R-E, з триплоїдами – R-EEp і R-Epf лише з триплоїдними самками серед гібридів). Наявність триплоїдних P. esculentus раніше була підтверджена лише для двох із трьох субрегіонів басейну річки Сіверський Донець, тоді як третій, R-E-субрегіон (включаючи р. Мож), вважався населеним лише диплоїдами. В даній статті ми представляємо результати аналізу плоїдності та складу геному як дорослих зелених жаб, так і цьогорічків у ставку в с. Тимченки (басейн р. Мож, Харківська область, Україна). Три вибірки жаб були зібрані у вересні 2019, червні 2020 та серпні 2021 року (всього 109 дорослих особин і 56 молодих особин) та проаналізовані за морфологічними особливостями, а також з використанням методів цитометрії еритроцитів (сухі мазки), каріології кісткового мозку та флуоресцентного фарбування (за допомогою DAPI). Ми виявили 2 триплоїдних самці серед дорослих і 5 триплоїдів обох статей серед цьогорічків. Загальне співвідношення триплоїдів за віком різко змінюється (9% серед цьогорічків проти 1% серед дорослих), але незначуще (p=0,078). Розмір еритроцитів, що вказує на межу між дорослими ди- і триплоїдами, був встановлений як 28 мкм для цієї системи; для цьогорічків така межа не є очевидною. Усі триплоїди мали склад геному LLR (тобто два геноми P. lessonae та один геном P. ridibundus). За більшістю диплоїдних P. esculentus та наявністю триплоїдів система у Тимченках виявилася схожою на деякі інші ГПС (системи Корякова та Іськова ставків) в інших субрегіонах, які характеризуються присутністю триплоїдів. Наявність триплоїдів, всупереч попереднім даним щодо цього регіону, може пояснюватись декількома гіпотезами: (1) рідкісні знахідки триплоїдів; (2) їх міграція чи міграція P. esculentus, які продукують 2n-гамети; (3) нова особливість розмноження P. esculentus, що виникла нещодавно.
М. С. Каліста
Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія, Volume 2, pp 6-15; https://doi.org/10.34142/2708-5848.2021.23.2.01

Abstract:
У статті наводяться результати досліджень 4-х локальних популяцій кримського ендемічного виду Anthemis sterilis у межах гірсько-вулканічного масиву Карадаг. Встановлено, що ці популяції приурочені до скель, осипищ та кам’янисто-щебенистих ґрунтів, для них властивий компактно-дифузний тип розміщення особин в межах популяційного поля, який варіює в залежності від характеру вікового спектру в певних скупченнях. Більшість популяції розташовані на петрофітних ділянках з проективним покриттям травостою 5–10% та щільністю 1–4 особини на 1 м2. Популяції A. sterilis розміщені на скелястих вершинах хребтів Карадагу на ділянках з ксерофітною рослинністю. Деякі частини популяцій приурочені до степантних ділянок, утворених Poa bulbosa L., Bromus japonicus Thunb., Stipa lessingiana Trin. et Rupr. з найбільшим ступенем щільності проективного покриття травостою. Базовий віковий спектр популяції правосторонній з максимумом на генеративних рослинах. Під час проходження онтоморфогенезу на ранніх вікових стадіях особини A. sterilis використовують весняні дощі та вологу, яка утворилася при таненні снігу, для їхнього росту та розвитку у ювенільні та віргінільні рослини у перший вегетаційний період. Після цього, висока температура та посуха у літній період може викликати вимушений період спокою таких особин, після завершення якого віргінільні та генеративні рослини використовують пізньолітні або осінні дощі для формування осінніх розеткових пагонів. Значна різниця між кількістю імматурних та віргінільних рослин порівняно з генеративними свідчить про високий ступінь елімінації на ранніх стадіях розвитку особин. У популяціях також відмічено значну кількість генеративних особин, які мали уражені шкідниками кошики, що негативно впливає на їхню насінну продуктивність. Виявлено, що A. sterilis має низьку конкурентну здатність, розмножується лише насінням, проростання та подальший розвиток якого залежить від наявності весняних опадів, у зв’язку з чим його популяції є досить вразливими до зміни погодних умов. Таким чином, було встановлено, що популяції є досить вразливими і вони потребують подальших досліджень демографічної структури та еколого-ценотичних особливостей.
Н. М. Бабенко
Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія, Volume 2, pp 39-46; https://doi.org/10.34142/2708-5848.2021.23.2.08

Abstract:
В дослідженні було вивчено вплив фотобіомодуляційної (ФБМ) терапії на регуляцію репаративних процесів ускладнених ран у фазі проліферації – переходу проліферації в фазу ремоделювання. Експерименти проводили на 18 щурах лінії Wistar. Тварини були поділені на три групи – інтактну, контрольну та експериментальну (по 6 щурів у кожній). Для моделювання ускладнених ран використовували тварин контрольної та експериментальної груп. Застосовували ФБМ терапію щурам експериментальної групи. Для цього використовували лазерний пристрій «Ліка-терапевт» у безперервному режимі при довжині хвилі 660 нм, вихідній потужності 50 мВт та щільність енергії 1 Дж/см². Евтаназію тварин проводили на 14 день після індукції ран. Кров для дослідження брали методом відкритої серцевої пункції. Вивчали агрегацію тромбоцитів при концентраціях індуктора агрегації АДФ 5 мкмоль/л та 10 мкмоль/л. Визначали рівні активних форм кисню (АФК), гамма інтерферону (INF-γ) та основного фактору росту фібробластів (bFGF) в сироватці крові тварин методом імуноферментного аналізу. При вивченні впливу ФБМ терапії на функціональну активність тромбоцитів у щурів експериментальної групи спостерігалося достовірне підвищення часу досягнення максимальної швидкості агрегації. Ступінь агрегації та швидкість агрегації тромбоцитів не відрізнялися від відповідних показників тварин контрольної групи, ранові дефекти яких отримували фіктивну терапію. При застосуванні ФБМ терапії виявлено зміни експресії досліджуваних показників у сироватці крові тварин із ускладненими ранами: зниження рівнів АФК і INF-γ та підвищення концентрації bFGF при загоєнні ран у фазі проліферації – переходу проліферації в фазу ремоделювання. Результати дослідження демонструють здатність ФБMтерапії підвищувати ендогенні рівні bFGF, моделювати рівні INF-γ та АФК, а також впливати на агрегаційну активність тромбоцитів, тим самим сприяючи регуляції репаративних процесів ускладнених ран у фазі проліферації – переходу проліферації в фазу ремоделювання. Потрібні подальші дослідження з оптимізації параметрів, що застосовуються в ФБM терапії при загоєнні ран.
О. М. Сукач, І. А. Іонов, С. О. Всеволодська
Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія, Volume 2, pp 47-60; https://doi.org/10.34142/2708-5848.2021.23.2.09

Abstract:
Стовбурові клітини являються основою кожного органу чи тканини живого організму. Існує багато різних типів стовбурових клітин, що утворюються у різні періоди життя організму й розташовані у різних його частинах. До них відносяться тотипотентні та плюрипотентні стовбурові клітини, які існують лише на самих ранніх стадіях розвитку, та різноманітні типи тканеспецифічних стовбурових клітин, які з’являються в процесі внутрішньоутробного розвитку та залишаються в організмі протягом усього життя. Всі стовбурові клітини являються неспеціалізованими та відносно безсмертними. Вони мають здатність до самовідновлення (поділ із формуванням дочірніх клітин, генетично ідентичних материнській) та диференціювання (давати початок спеціалізованим клітинам). Стовбурові клітини відрізняються за потенціалом диференціювання та за походженням. Тотипотентні стовбурові клітини (зигота та клітини, що сформувалися в процесі її перших двох поділів) здатні формувати ембріоні плаценту. Плюрипотентні (ембріональні та індуковані) стовбурові клітини мають здатність до диференціювання в усі типи клітин дорослого організму. Тканеспецифічні (мультипотентні, олігопетентні та уніпотентні) стовбурові клітини виявляються в тканинах та органах, вони здатні утворювати всі типи клітин даного органу чи тканини. У процесі ембріонального розвитку стовбурові клітини утворюють всі спеціалізовані клітини тканин і органів. У дорослих стовбурові клітини діють як система відновлення організму, поповнюючи втрачені та загиблі клітини. Саме тому стовбурові клітини мають значний потенціал для використання у регенеративній медицині. Крім того, стовбурові клітини розширили наші уявлення про розвиток, а також про патогенез захворювань. Цей огляд являється вступом у світ стовбурових клітин й обговорює їх визначення, історію досліджень, походження, класифікацію, властивості, ідентифікацію та регуляцію.
Т. Є. Комісова, І. А. Іонов, Л. П. Коваленко, А. М. Гладкіх
Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія, Volume 1, pp 59-67; https://doi.org/10.34142/2708-5848.2021.23.1.08

Abstract:
Досліджено потенційний вплив компонентів тютюнового диму легкими цигарками «Прилуки» на організм щурів, що підлягали хронічній тютюновій інтоксикації, за вмістом у їх сироватці крові основного метаболіту нікотину-тіоцианіду К (котиніну); виявлено особливості активності неферментативної антиоксидантної системи та активності ензимної частини антиоксидантної системи на тлі тютюнової інтоксикації; з’ясовано активність процесів перекисного окиснення ліпідів при хронічному пасивному тютюнопалінні. Експериментально доведено, що під впливом пасивного обкурювання організму щурів знижується активність ферментативних та неферментативних ланок антиоксидантної системи організму, які відповідають за контроль вмісту вільних радикалів та активних форм оксигену в крові, регулюють їх вміст. Встановлена тенденція щодо зниження активності глутатіонпероксидази в крові щурів, які піддавались хронічній дії тютюнового диму легкими цигарками: у самців – на 7%, у самок – на 5% у порівнянні із контрольними групами. Показано, що пасивне тютюнопаління, спричинене легкими тютюновими виробами, призводить до інтенсифікації процесів ПОЛ (перекисне окиснення ліпідів), що супроводжується збільшенням концентрації в організмі продуктів, які володіють високою реакційною спроможністю та можуть чинити системну пошкоджуючу дію на клітину. Виявлено підвищення рівня МДА (малоновий діальдегід) в групах самців і самиць, яких піддавали хронічному обкурюванню легкими цигарками: вміст МДА в крові самців, яких піддавали впливу пасивного тютюнопаління, статистично значимо збільшився у порівнянні із контрольною групою на 16%, а у самиць – на 12%. З’ясовано, що концентрація вітаміну А у самців, які піддавались хронічному пасивному тютюнопалінню, мала тенденцію до зниження, тоді як у самиць – майже не змінилася, разом з тим під впливом компонентів тютюнового диму відмічається статистично значиме зниження концентрації каротиноїдів. Хронічне пасивне тютюнокуріння самців і самок щурів не мало впливу і на концентрацію вітаміну С.
Ю. В. Бенгус, Р. Є. Волкова
Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія, Volume 1, pp 6-12; https://doi.org/10.34142/2708-5848.2021.23.1.01

Abstract:
Наведено результати дослідження багаточисельної популяції червонокнижного виду Ornithothogalum boucheanum, виявленої вперше на території міста Харків у 2016 році. Для території міста Харків – це єдине відоме авторам природнє місцезростання виду, хоча він культивується в окремих ботанічних закладах Харкова. Дана популяція знаходиться на північній межі ареалу зростання O. boucheanum в Україні. На единій площі близько 7 га поблизу р. Немишля O. boucheanum масово зростає переважно на трьох основних ділянках загальною чисельністю у кілька тисяч квітучих особин, займаючи від 5 до 15% у загальному проективному покритті. Рястка Буше зростає у складі напівприродних рослинних угруповань з елементами антропогенної трансформації і домінуванням лучних (Ranunculus pedatus, Carex praecox, Poa angustifolia, P. pratensis, P. bulbosa , Elymus repens), лісових (Ficaria verna, Alliaria petiolata, Poa nemoralis) та рудеральних (Urtica dioica, Taraxacum campylodes, Cirsium arvense тощо) видів. Одна досліджена ділянка наразі зайнята лучною рослинністю, дві інші розташовані серед дерев з середньою (0,7) або невеликою (0,3) зімкненістю крон. Територія зростання дослідженої популяції знаходиться під впливом антропогенної діяльності (сінокосіння, косіння трави електричними засобами, випас тварин), але швидкий розвиток рослин O. boucheanum навесні і відмирання листків вже під час цвітіння призводять до того, що косіння і незначний випас не впливають на чисельність рослин дослідженого виду. Присутня велика кількість молодих рослин від вегетативного та насінного розмноження. Велика площа, на якій знайдені квітучі рослини O. boucheanum, практична відсутність на обстежених ділянках штучного озеленення та велика кількість знайдених рослин свідчать про те, що досліджена популяція є автохтонною. Авторські фотографії O. boucheanum з дослідженої території занесені до міжнародних баз даних iNaturalist та UkrBIN. Територія дослідження має важливе значення як місце зростання рослини занесеної до Червоної книги України, тому має отримати природоохоронний статус.
Back to Top Top