HUMANITIES STUDIES

Journal Information
ISSN / EISSN : 2708-0390 / 2708-0404
Current Publisher: Zaporizhzhia National University (10.26661)
Total articles ≅ 38
Filter:

Latest articles in this journal

HUMANITIES STUDIES; doi:10.26661/humanstudies

Marina Azhazha, Луай Файсал Муц, Roman Oleksenko, О. Фурсін
HUMANITIES STUDIES pp 178-193; doi:10.26661/hst-2019-3-80-13

Abstract:
Актуальність дослідження у тому, що використання комунікацій та data-майнингу як ключових стратегічних ресурсів у публічному управлінні та адмініструванні набуває великої практичної ваги, тому що інформаційні зміни трансформують культуру організації та сприяють її змінам. Мета статті – розвиток теоретичних та практичних засад комунікацій у публічному управлінні та адмініструванні, концептуалізація нових знань як чинників підвищення ефективності публічного управління та адміністрування.Завдання дослідження: 1) розкрити, як комунікаційна функція керівників передбачає підтримання розвитку організації; 2) з’ясувати вплив комунікаційної функції на розвиток публічного управління та адміністрування; 3) виявити сутність використання принципів і методів data-майнингу як ключового стратегічного ресурсу публічного управління та адміністрування; 4) сформувати концепцію data-майнингу у публічному управлінні та адмініструванні як чинника підвищення ефективності публічного управління та адміністрування; 5) обґрунтувати напрями оптимізації використання комунікацій та data-майнингу як чинників підвищення ефективності публічного управління та адміністрування.Методологія дослідження. Синергетична методологія сприяє розвитку самоорганізації комунікації на всіх рівнях та досягнення сталості організації. Результат дослідження. В основі концепції публічного управління та адміністрування – реалізація теорії складності та інновацій, програмного забезпечення (ПЗ) та інформаційно-комп’ютерних технологій (ІКТ), що сприяють удосконаленню системи, яка вимагає гнучкості та адаптивності до складних умов функціонування.Таким чином, майнинг даних у публічному управлінні та адмініструванні – це весь процес сукупності майнингу даних, конкретне застосування технік моделювання до даних з метою створення моделі або застосування інших патернів і правил у публічному управлінні та адмініструванні
В. Ханжи
HUMANITIES STUDIES pp 78-91; doi:10.26661/hst-2019-3-80-06

Abstract:
Актуальность темы исследования. Последние десятилетия характеризуются значительным ростом весомости человеческого фактора в глобальных процессах и ускорением хода истории. Исследование темпорально-исторических оснований человеческого становления в соответствующем теоретико-методологическом контексте позволит оценивать перспективы этого процесса, а также предупреждать губительные для человека и мира последствия. Таковым, в отличие от онтологической традиции постижения времени, видится антропологическая парадигма времени, в установках которой осмысление проблем структуры человеческой деятельности и смысла истории осуществимо в более адекватном виде. Цель исследования – осмысление результатов концептуального моделирования темпоральной проблематики в рамках антропологической парадигмы времени на «антропологическом» и «этическом» его этапах. Методология исследования. Методологическими основаниями исследования выступили: 1) концептуальное моделирование (двухэтапное) – в разработке концепции антропного времени и исторического процесса («антропологический» этап), а также в реконструкции данной концепции в этическом контексте («этический этап»); 2) общая параметрическаятеория системА. И. Уёмова– в представлении антропного времени как системы вообще; 3) синергетика – в осмыслении антропного времени как сложной самоорганизующейся системы, а также взаимодействия внешних и внутренних детерминант темпорально-исторического становления. Результаты исследования. Результатом концептуального моделирования времени на «антропологическом» этапе стала концепция антропного времени и исторического процесса, в рамках которой эксплицировано понятие антропного времени, осуществлено осмысление антропного времени как системы вообще и как сложной самоорганизующейся системы в частности, а также прояснено взаимодействие имманентного основания антропного времени, свободы воли, и внешних детерминант – аттракторов истории. Результатом «этического» этапаконцептуального моделирования времени стало осмыслениекак внутреннего движителя, так и внешних целевых начал темпорально-исторического становления сквозь призму категорий добра и зла. Показана возможность использования предложенных вариантов моделирования времени в истолковании фундаментальных оснований и перспектив человеческой истории.
Aleksandr Danilov
HUMANITIES STUDIES pp 22-29; doi:10.26661/hst-2019-3-80-02

Abstract:
Мета статті – запропонувати технологію цивілізаційного розвитку, розкрити роль культури у цьому процесі і обґрунтувати механізм понволення культурного кодуц. Методологія дослідження: використана комплексна методологія, а саме: історичний і логічний метод, метод компаративного аналізу, системний метод. В якості методологічної бази виступає концепція В.С.Стьопіна типів цивілізаційного розвитку, а аткож авторські розробки проблем с итсемної трансформації пострадянського світук. Наукова новизна дослідження – в обґрунтуванні технології цивілізаційного розвитку, розкритті ролі культури у цьому процесі, а також в обгрунтуванні наявності і постійного обновлення культурного коду, його фундаментальних життєвих смислів і базових цінностей; висловлюється припущення про можливість деструктивних змін при зміні культурного статусу базових цінностей. Висновки. Як основні висноки, автор статті розглядає, по-перше, механізм переходу суспільства до нового стану, де виникають нові типи соціальності, оновлюються фундаментальні життєві сенси і базові цінності; по-друге, автор показує, що формування нової матриці цінностей і оновлення життєвих сенсів виступає умовою переходу до нового типу цивілізаційного розвитку, який зростає усередині сучасного суспільства; по-третє, революція у сфері комунікації дозволяє здійснити переведення у традиційний культурний статус «псевдокультурні» або «позакультурні» цінності, тим самим відкрити дорогу для руйнування основ культури.
Viktoriia Babiuk
HUMANITIES STUDIES pp 11-21; doi:10.26661/hst-2019-3-80-01

Abstract:
У статті розглядається критерій релевантності для оцінки аргументації у межах неформальної логіки. Зокрема, увага фокусується на понятті діалектичної релевантності, яке виникає в результаті діалогічної інтерпретації процесу аргументації. Актуальність дослідження пов’язана з відсутністю єдиного розуміння поняття релевантності у сучасній теорії аргументації. Аналіз цього поняття важливий у зв’язку з причетністю релевантності до оцінки аргументації в якості одного з критеріїв хорошого аргументативного міркування. Виключення суперечностей у його інтерпретаціях може бути кроком на шляху як до удосконалення практичного використання оцінки аргументації, так і побудови інтегративної теоретичної концепції релевантності.Мета статті – виявити специфічні ознаки діалектичної релевантності у порівнянні з іншими видами релевантності. Задля досягнення поставленої цілі у статті, по-перше, здійснено аналіз ключових характеристик діалогічної моделі аргументації у аспекті релевантності. По-друге, виявлено сутнісні ознаки діалектичної релевантності та нерелевантності. По-третє, проведено компаративний аналіз діалектичної релевантності та релевантності засновків.Методологія дослідження базується на діалогічному підході та підході неформальної логіки до аналізу аргументативних міркувань та аргументації.Новизна дослідження полягає у тому, що вперше здійснено порівняння релевантності засновків та діалогічної релевантності. У результаті дослідження встановлено, по-перше, що діалектична релевантність є саме діалектичним, а не логічним поняттям. По-друге, що діалектична релевантність стосується процесу аргументації, а не аргументативних міркувань самих по собі. По-третє, що діалектична релевантність та релевантність засновків мають спільні риси, такі як відношення до обґрунтування висновку. Проте, до специфічних ознак діалектичної релевантності відносяться підпорядкування діалогічним правилам, динамічний та діалектичний характер та відношення до коректності аргументації.
Олег Мальцев
HUMANITIES STUDIES pp 30-48; doi:10.26661/hst-2019-3-80-03

Abstract:
Актуальність теми наукової розвідки обумовлена необхідністю дослідження видового поділу і класифікації феномена часу, що визначає демаркацію в розумінні формування різних видів часу, його модальностей (що, як правило, сприймаються людиною в дуальності динаміки «простір-час» в картині її світу) в проблемі «стріли часу» у взаємозв'язку «минуле-сьогодення (сучасне) -майбутнє». Мета нашої наукової розвідки: філософське осмислення феномена пам'яті в соціальному часі. Мета роботи уточнюється в таких наукових завданнях: осмислити зміст соціального часу, його видів, ролі механізмів пам'яті в контексті соціального часу, визначити причини та передумови визначення класифікації видових категорій часу і модальності часу в сприйнятті людиною.Завдання дослідження: 1) дати визначення часу і соціального часу, необхідні для подальшого аналізу проблеми; 2) визначити специфіку видів соціального часу; вивчити специфіку перспективного часу; 3) подати погляди радянського академіка Г.С. Попова, його авторську концепцію і теоретичну модель, яка відображатиме динамічні і статичні блоки пам'яті людини; 4) описати логіку і теорію зовнішнього методу дослідження пам'яті за Г. Попову і 5) розглянути теоретичну модель пам'яті та її специфічні позначення і образні конструкції.Наукова новизна: вперше представлено філософське осмислення видів, модальностей і динамік соціального часу в їх взаємозв'язку з феноменологією пам'яті за допомогою теоретичної образної моделі Г.С. Попова, що дозволяє описати передумови і причини формування і функціонування різних видів часу.Також новизною даного дослідження виступає підхід до вирішення висунутих до філософського осмислення питань - підхід до дослідження феномену соціального часу на підставі динаміки і принципів роботи механізмів пам'яті людини.
Maria Antónia Prazeres Pereira, Maria João Escudeiro, Dalia Perkumienė
HUMANITIES STUDIES pp 148-158; doi:10.26661/hst-2019-3-80-11

Abstract:
Актуальність дослідження. Цілі виходять з огляду питань, пов'язаних з обгрунтованістю доказів у контексті нового інструменту збору доказів у ЄС, Директиви 2014/41 / ЄС про Європейський наказ про розслідування у кримінальних справах та його перенесення у португальську правову систему, що випливає із Закону № 88/2017, 21 серпня. Проблема дослідження. Для цього ми підходимо до концепції доказів, принципів, теорій та правил, що регулюють отримання доказів у транснаціональному контексті, вказуємо, які інструменти та норми мають значення у цьому питанні, аналізуємо Директиву та національне законодавство з точки зору теми, і закінчуємо відповідною ЄСПЛ та національною юриспруденцією. У будь-якому випадку, держави-члени та їхні виконавці матимуть вирішальну роль, оскільки прийнятність та обґрунтованість доказів у ЕЗВ продовжує залишатися головним завданням, відшукуючи бажану побудову системи "стримувань і противаг", тобто виходячи з необхідного балансу між владою розслідування чи обвинувачення та правами на захист. Об'єкт дослідження - обґрунтованість доказів у контексті нового інструменту збору доказів у ЄС, Директиви 2014/41 / ЄС про Європейський наказ про розслідування у кримінальних справах. Мета дослідження - дослідити питання, пов’язані з обґрунтованістю доказів у контексті нового інструменту збору доказів у ЄС, Директиви 2014/41 / ЄС про Європейський наказ про розслідування у кримінальних справах. Методи - аналіз та синтез, абстрагування, логічний та історичний, порівняльний аналіз. Результати. З 22 травня 2017 року збір доказів в Європейському Союзі (ЄС) буде регулюватися Європейським розпорядженням про розслідування. Це нове розпорядженням про розслідування, засноване на взаємному визнанні та заміні відповідних заходів, передбачених вищезазначеними конвенціями. Нове розпорядження буде застосовуватися у країнах ЄС, але Данія та Ірландія вирішили не брати участь. Після прийняття цієї директиви інші розпорядження були відкликані, наприклад, Рамкове рішення Європейський доказ про докази від 2008 року (який мав вузьку сферу застосування) було замінено Положенням 2016/95 від 20 січня 2016 року. Висновок. Директива про ЗНО та його перенесення до Португалії із Законом № 88/2017 від 21 серпня є значним прогресом у сфері судового співробітництва у кримінальних справах, оскільки в ЄС існує лише один правовий інструмент для отримання доказів, і це як його головна мета, подолати повільність та неефективність системи, заснованої на видачі запитувальних листів, що передаються відповідно до міжнародних конвенцій, а також з неефективним європейським ордером на отримання доказів. Поза межами ЄС продовжують панувати багатосторонні та двосторонні міжнародні договори, до яких пов'язує португальська держава. Суд Європейського Союзу, посилаючись на попереднє рішення, буде (як це було нещодавно у сфері судового співробітництва у кримінальних справах) відігравати фундаментальну роль у тлумаченні ЕЗВ та національних законів, зокрема, транспозицій, у контексті попереднього рішення.
Valentyna H. Voronkova, Olga Venger
HUMANITIES STUDIES pp 159-177; doi:10.26661/hst-2019-3-80-12

Abstract:
Актуальність дослідження у тому, що розвиток адміністративного менеджменту в умовах стрімкого розвитку технологій, стохастичності та адаптації до змін набуває великої практичної ваги, тому що інформаційні технології сприяють еволюційним змінам, що трансформують культуру організації та сприяють її змінам. Мета статті – концептуалізація нових знань адміністративного менеджменту як чинника підвищення ефективності адміністративного менеджменту в умовах стрімкого розвитку технологій, стохастичності та адаптації до змін. Завдання дослідження: 1) розкрити, як промислові революції, що вплинули на розвиток організацій та зміни, які у них відбувалися; 2) з’ясувати вплив ІКТ на розвиток адміністративного менеджменту в умовах стрімкого розвитку технологій, стохастичності та адаптації до змін; 3) виявити сутність концепції адміністративного менеджменту у контексті управління змінами Коттера та проаналізувати вісім фаз змін організації; 4) сформувати концепцію адміністративного менеджменту як чинник формування стійкого стану системи організацій; 5) обґрунтувати діяльність організацій як складних систем та умови їх адаптації до зовнішнього середовища у контексті теорії складності. Методологія дослідження. Синергетична методологія сприяє розвитку самоорганізації на всіх рівнях та досягнення сталості організації. Слід відмітити, що умови виживання організації в умовах невизначеності та адаптації до змін сприяють тому, що ентропія в організації, так і у суспільстві зростає, і якщо середовище ускладнюється, то й організація еволюціонує у сторону складності. Результат дослідження. В основі концепції адміністративного менеджменту – реалізація теорії складності та інновацій, програмного забезпечення (ПЗ) та інформаційно-комп’ютерних технологій (ІКТ), що сприяють удосконаленню системи, яка вимагає гнучкості та адаптивності до складних умов функціонування. Використання потенціалу інформаційно-комунікаційних технологій у діяльності організацій має сприяти сталості, слугувати ключем до виживання та створення креативного середовища управлінського процесу. Дана теорія адміністративного менеджменту включає ефективні управлінські теорії, які демонструють емерджентну поведінку управлінського істеблішменту та членів команди як активних суб’єктів, які утворюють єдине інтегративне управлінське ціле. Напрями подальшого дослідження – пошуки шляхів удосконалення адміністративного менеджменту в умовах стрімкого розвитку технологій, стохастичності та адаптації до змін.
Gintare Akranglyte, Regina Andriukaitiene, Vlada Bilohur
HUMANITIES STUDIES pp 92-111; doi:10.26661/hst-2019-3-80-07

Abstract:
Як і в будь-якої великої організації, основною цінністю професійного спортивного клубу та його філій повинна бути підтримка формування сильного іміджу, що, природно, може бути кращим інструментом для підтримки позитивної репутації організації та її членів. Добре сформований імідж може бути конкурентною перевагою перед іншими спортсменами, і тому все більша увага приділяється не тільки іміджу організації, а й формуванню іміджу спортсменів у засобах масової інформації. Мета дослідження - проаналізувати елементи іміджу та їх значення у формуванні образу спортсмена у засобах масової інформації. Завдання дослідження: проаналізувати структурні елементи іміджу спортсмена з теоретичної точки зору; визначити роль засобів масової інформації у формуванні іміджу спортсмена, встановивши значущість структурних елементів, визначити роль засобів масової інформації в процесі формування іміджу спортсмена. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема іссседованія полягає у визначенні, які структурні елементи складають імідж і як їх можна використовувати для створення привабливого образу спортсмена в засобах масової інформації. Cornelissen (2001), Mamedaityte (2003), Druteikiene (2003), Scott (2008), Dulworth (2008), Goffman (2000), Arai et al. (2013), Neves et al. (2015), Arai et al. (2014 року), Charumbira (2014; 2018), Hasaan et al. (2016) та інші автори обговорюють аспекти розвитку організаційного та спортивного іміджу, структурні елементи, управління створенням іміджу, вплив позитивного іміджу на конкурентну перевагу, підтримання відносин з цільовими групами, маркетингову значимість побудови іміджу, роль засобів масової інформації у формуванні іміджу та інші важливі теми. Для досягнення цілей дослідження використовуються наступні методи: аналіз і узагальнення наукової літератури; якісне дослідження - структунное інтерв'ю, якісний аналіз тексту. Анкета для інтерв'ю заснована на теоретичному матеріалі дослідження. При підготовці інструменту дослідження перша група питань сформульована на основі моделі Арай та ін. (2013; 2014) (MABI - модель іміджу спортсмена), в якій виділено три важливих аспекти формування іміджу. Друга і третя групи питань засновані на дослідженнях Charumbira (2016, 2018), Hasaan et al. (2016), в яких аналізується роль спортсмена у формуванні іміджу спортсмена, включаючи і роль засобів масової інформації. Висновки. Образ спортсмена складається з таких структурних елементів, як досвід спортсмена (змагальний стиль, спортивна майстерність і поведінка під час змагань), привабливий зовнішній вигляд, виражений фізичною і соціальною привабливістю, стиль одягу, краса тіла і продемонстрований спосіб життя, який характеризується своєрідною історією життя, відносинами, в яких спортсмен є зразком для наслідування. На основі способу життя формуються образ і репутація спортсмена. При цьому соціальна відповідальність і збереження репутації відіграють важливу роль. Привабливий образ спортсмена впливає на можливість отримати більше часу для реклами, телевізійного висвітлення або збільшення спонсорської підтримки. Засоби масової інформації відіграють ключову роль у формуванні іміджу спортсмена і є важливим інструментом в цьому процесі.
О. Стариковська
HUMANITIES STUDIES pp 65-77; doi:10.26661/hst-2019-3-80-05

Abstract:
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розвитку вільного ринку думок різного масштабу та соціального діалогу між державою і громадським суспільством, що зараз забезпечується в Україні не в повній мірі. Функціонування громадської думки в українському суспільстві ускладнюється факторами, які існують у соціальному бутті та виявляються у суспільній свідомості соціальних суб’єктів. Підвищення рівня медіаінтенсивності, ігнорування інтересів соціальних суб’єктів з боку держави, посилення впливу на державу корпоративно-групової думки та позицій транснаціональних корпорацій сигналізує про необхідність гармонізації процесу функціонування громадської думки в Україні. Мета статті полягає у обґрунтуванні основних детермінант оптимізації взаємозв’язку держави і громадянського суспільства як передумови гармонізації процесу функціонування громадської думки в Україні. Для досягнення мети бути поставлені такі завдання: 1) визначити роль взаємозв’язку держави і громадянського суспільства у процесі функціонування громадської думки 2) дослідити стан функціонування громадської думки в Україні 3) сформувати основні фактори оптимізації взаємозв’язку держави і громадянського суспільства як шляху до гармонізації функціонування громадської думки в Україні. Результати дослідження підтверджують, що в Україні виявлено порушення процесу формування та функціонування громадської думки як прояв дисгармонії взаємозв’язку держави і громадянського суспільства. Для оптимізації взаємозв’язку держави і громадянського суспільства як джерела громадської думки виділено концептуальні напрями, що побудовані на принципах: взаємності та діалогізму, гуманізму, історизму та спадкоємності, гласності та прозорості, законності та демократизму, системності та комплексності, відповідності між соціальною теорією і соціальною практикою, об’єктивності та обґрунтованості. Розвиток відносин між державою і громадянським суспільством можливий на основі опори на державницько-інституційні та громадянсько-самоорганізаційні детермінанти його оптимізації, які є передумовою гармонізації процесу функціонування громадської думки в Україні.
Back to Top Top