HUMANITIES STUDIES

Journal Information
ISSN / EISSN : 2708-0390 / 2708-0404
Published by: Zaporizhzhia National University (10.26661)
Total articles ≅ 78
Filter:

Latest articles in this journal

Vitalina Nikitenko
HUMANITIES STUDIES, Volume 8(85), pp 29-39; https://doi.org/10.26661/hst-2021-8-85-03

Abstract:
В статті проаналізовано філософську концепцію, в основі якої взаємовплив однієї на другу, викликаних загостренням суперечливостей між глобалізаційним і глокалізаційними процесами Нині загострилася проблема розуміння людиною базових засад розвитку глобального світу і трансформації цінностей, що переформатовують алгоритм буття людини і реновації, що ведуть до становлення онтологічної, інформаційної, комунікаційної і організаційної єдності глобальної спільноти. Мета статті – концептуалізація філософської концепції взаємозв’язку геоцінностей, геокультури і геополітики як чинників формування глобального світу. Завдання дослідження: 1) проаналізувати історичний підхід до становлення і розвитку геоцінностей і геокультури; 2) виявити умови формування геокультури та її складових компонентів в умовах культурної глобалізації; 3) з’ясувати вплив геоцінностей та геокультури на становлення і розвиток геополітики у контексті інтеграційно-дезінтеграційних процесів. Методологічною основою дослідження є загальнофілософські принципи об'єктивності й історизму, всезагального зв'язку та розвитку, історичного і логічного, діалектичний, аксіологічний та герменевтичний методи і системний підхід, що ґрунтується на універсальних законах розвитку природи і суспільства. Геокультура є продуктом геополітичних процесів, стрижнем якої є геоцінності. Розглядаючи геокультуру як філософсько-політичну концепцію, слід зазначити, що це є світосприйняття в культурно-географічних образах, а визначаючи її процесом, по-іншому, можна назвати діяльністю, що виробляє культурні образи і детермінує відповідну поведінку держави на міжнародній арені і у внутрішній політиці. Образ світового розвитку – це система скоординованих «ланцюжків», або кластерів, цілеспрямованих, специфічних географічних мегаобразів, які включають в себе стійкі уявлення про динаміку розвитку геопростору тих чи інших людських спільнот. У даному випадку мета дослідження дозволяє нам вживати їх, поняття «геоцінності» і «геокультура», у якості синонімів, наприклад, при аналізі наукових підходів до вивчення геоцінностей або при оцінці і виборі методологічного інструментарію.
Тетяна Вікторівна Тесленко
HUMANITIES STUDIES, Volume 8(85), pp 57-69; https://doi.org/10.26661/hst-2021-8-85-06

Abstract:
В статті проаналізовано інформаційну (цифрову) економіку як чинник конкурентоспроможності в умовах адаптації до змін, яка розвивається за певними напрямами і еволюціонувала до космічної. Неминучі прориви у таких галузях, як генетика, штучний інтелект, цифрове виробництво, нанотехнології, транспортування та медицина, прискорюють динаміку, зміни яких є прив’язаними до закону Мура. Мета статті – концептуалізація інформаційної (цифрової) економіки як чинник конкурентоспроможності в умовах адаптації до змін. Завдання дослідження: 1) проаналізувати автоматизацію як один з напрямів розвитку інформаційної (цифрової) економіки; 2) вивчити феномен великих даних (BIG DATA) як чинник розвитку та удосконалення інформаційної (цифрової) економіки; 3) з’ясувати розвиток нанотехнологій як чинник підвищення ефективності людської праці та стабільного поліпшення матеріалів; 4) обґрунтувати цифрові технології як чинник стрімкого економічного зростання в умовах трансформації; 5) прослідкувати еволюцію від інформаційної (цифрової) економіки до космічної. Поставлена мета визначила застосування загальнонаукових методів – аналізу, синтезу, порівняння, індукції та дедукції, наукової абстракції, аналогій та наукових узагальнень, логічного та історичного аналізу в рамках системного та кроскультурного підходів, прогнозування та моделювання, літературного огляду наукових джерел. Доведено, що світ став цифровим, відкритим, мережевим і складним, що підштовхує до розвитку таких сфер, як соціальні мережі, великі бази даних, криптовалюта, які відкрили шлях до інновацій. Інновації є рушійною силою в усьому світі, і якщо лідери країн зможуть скористатися потенційними вигодами від цифрових технологій, то розрив між країнами світу буде зменшуватися. Цифрові технології трансформують фінансову сферу, змінюючи способи платіжних, ощадних, кредитних та інвестиційних послуг. Показано, що багато країн розробляють заходи політики, орієнтованої на динамічну інформаційну (цифрову) економіку в усіх сферах і галузях. Протягом останніх років домінують складні системи, що характеризуються асиметрією і непередбачуваністю та потребують адаптації до змін. Перебудова потребує нового способу мислення, пов’язаного з когнітивною еволюцією від індустріальної економіки до постіндустріальної та інформаційної, а від них до цифрової і космічної.
Алла Василівна Череп, Валентина Григорівна Воронкова, Олександр Григорович Череп, Natalia Venherska, Larysa Bezkorovaina
HUMANITIES STUDIES, Volume 8(85), pp 134-146; https://doi.org/10.26661/hst-2021-8-85-14

Abstract:
Постановка проблеми. Проблема впливу креативних інноваційних технологій на сталий розвиток туристичної галузі в Європі після пандемії COVID-19 набуває чималого значення в усіх секторах (транспорту, підвищення рейтингу туризму, впливу на сталий розвиток). Пандемія COVID-19 зміцнила усвідомлене ставлення до ідей сталого розвитку у туризмі і з початком пандемії значно зросла і соціально-екологічна відповідальність у поведінці мандрівників. Останні дослідження та аналіз публікацій. Деякі аспекти впливу креативних інноваційних технологій на сталий розвиток туристичної галузі в Європі після пандемії COVID-19 вивчаються екпертами з туризму, в аналітичних доповідях, визначаються фахівцями з туризму. Авторами використано свої здобутки у напрацюванні даної теми, зокрема Л.Безкоровайною, Н.Венгерською. В.Воронковою, А.Череп, О. Череп. Мета статті – концептуалізація впливу креативних інноваційних технологій на сталий розвиток туристичної галузі в Європі після пандемії COVID-19. Завдання дослідження: 1) здійснити аналіз рейтингу країн, що впливають на сталий розвиток туризму; 2) проаналізувати сталий розвиток як майбутнє європейської парадигми стратегії регенерації туристичної галузі в Європі після пандемії COVID-19; 3) розкрити напрями поширення цифровізації на всі сфери, включаючи і туризм; 4) з’ясувати напрями відновлення туристичного сектору та його перетворення на високоефективну галузь сталого розвитку; 5) визначити головні завдання відновлення туристичного сектору та його перетворення на високоефективну галузь сталого розвитку у контексті європейської парадигми; 6) виявити пріоритетні сфери діяльності туристичної галузі. Основна частина статті. Представлено дослідження європейської парадигми, що демонструє позитивні зсуви у сфері забезпечення сталого розвитку, що демонструють рейтинги країн. У даній статті аналізуються глобальні та локальні інновації для розвитку туристичного потенціалу регіонів та залучення інвестицій для розвитку регіонального турпродукту як ключовий інструмент для вирішення проблем внутрішнього туризму. Цифровізація оголошується основним драйвером розвитку туризму. При цьому наголошується, що малі та середні підприємства туристичного сектора переходять до використання хмарних технологій, аналізу даних, штучного інтелекту та ін. Висновки дослідження. Доведено, що напрямки відновлення туристичного сектору та його перетворення на високоефективну галузь сталого розвитку у контексті європейської парадигми включає: інноваційний простір, забезпечений передовими технологіями, що сприяють сталому розвитку туристичної території, спрощення взаємодії та інтеграції середовища і туриста, підвищення якості послуг у місцях відвідування, що включає творчість, стійкість, координацію та спільну участь, відповідальність та використання IT-інструментів і додатків.
Vasyl Zinkevych
HUMANITIES STUDIES, Volume 7(84), pp 15-21; https://doi.org/10.26661/hst-2020-7-84-02

Abstract:
У статті аналізуються залежність явища освіти від типу цивілізації у просторі якої відбувається життєдіяльність світової спільноти в основі якої лежить взаємодія соціальних інститутів ринку, науки і освіти, на поверхню яка «виходить» поділом суспільної праці, що породжує конкретну форму соціальної системи освіти вже у залежності від суспільного поділу праці в конкретних соціально-економічних умовах. Для ефективного відтворення її структурних і функціональних параметрів пропонується звернутися до парадигми «життєвого циклу освітніх систем у контексті цивілізаційного підходу» на основі використання когнітивного аналізу. Її перевага полягає тільки у тому, що даний концепт «схоплює» явище освіти в цілому. Це означає, що явище цивілізаційної освіти вивчається у якості соціального інституту і соціальної системи індустріального суспільства. Для аналізу динаміки зміни знань треба використати дві методологічні умови: застосувати цивілізаційний підхід і парадигму життєвого циклу соціальних систем, оскільки дане явище у просторі і часі має довготривалий вимір; підкреслюється, що знання є базовим і системо утворюючим елементом саморозгортання цивілізації і тому його можна використовувати (за М.Фуко) як методологічний критерій для оцінки якості життєустрою цивілізації; виокремлюється зміст явища освіти на кожному етапі життєдіяльності індустріальної цивілізації: на етапі її зародження привалювало природниче знання; на етапі зростання – технічне знання, що відповідало суті самої цивілізації; на етапі зрілості – наукове знання перетворилося на ідеологеми соціального розвитку, що привело до появи технократизму і «загнало» планетарну спільноту у глухий кут; на етапі занепаду – технологічне знання призвело до того, що були втрачені орієнтири мейнстриму соціального розвитку і почалась катастрофічна руйнація соціального організму планети, що тягне за собою зміну виду цивілізаційного розвитку; вихід вбачається у підйомі планетарної спільноти у простір інформаційної цивілізації, якому відповідає перехід освіти до оволодіння методологічним знанням.
Ruta Ivanauskiene, Birutė Petrosiene
HUMANITIES STUDIES, Volume 7(84), pp 102-112; https://doi.org/10.26661/hst-2020-7-84-12

Abstract:
Облік витрат виник з історії виробництва. Європейська промислова революція 18-19 століть і супутня модернізація промисловості за рахунок її механізації викликали зростаючу потребу в точних виробничих витратах. Необхідно було реєструвати виробничі витрати за принципом подвійного запису. Хоча облік витрат зародився у виробничому секторі, його сучасні сфери застосування охоплюють широкий спектр економічної діяльності. Сьогодні госпрозрахунок практикується у різних секторах промисловості, виробництва, торгівлі та послуг. Організації державного сектора, а саме уряду, різних відомств, також використовують облік витрат для визначення своєї ефективності і прогнозування можливостей для підвищення ефективності. Облік витрат - це система, яка використовується для визначення витрат, понесених бізнесом або іншою організацією. Її можна визначити як систему, яка використовується для запису даних про витрати і визначення вартості виробництва продукту або надання послуги. Керівники використовують інформацію, зібрану під час обліку витрат, для контролю витрат і підвищення прибутковості бізнесу. Проблема дослідження. Розуміння того, як змінюються витрати при зміні продуктивності, є важливою частиною планування, контролю та прийняття рішень. Існує кілька способів оцінки та аналізу витрат, згідно Шармана, тому багато компаній не хочуть міняти свої старі методи і системи розрахунку витрат. Власники компаній неохоче приймають зміни у компанії, покладаючись на високі витрати на заміну старої системи, які можуть виникнути через впровадження нової системи, а також на небажання бухгалтерського персоналу вивчати нові методи і приймати нововведення. Тим часом Окунбор стверджує, що витрати слід використовувати для отримання прибутку, тому виникає питання: чи може облік витрат і результати, які він дає, дійсно допомогти не тільки у досягненні більш ефективних результатів продуктивності, але і в отриманні додаткового прибутку. Мета дослідження - провести порівняльний аналіз госпрозрахунку Великобританії та Литви на прикладі бухгалтерії транспортної компанії Великобританії. Цілі дослідження: 1. Розкрити дискурс витрат та їх облік в контексті Сполученого Королівства і Литви, підкресливши загальні особливості та відмінності концепцій, що використовуються в обох країнах. 2. Визначити склад витрат в бухгалтерському обліку Великобританії, виділивши основні принципи. 3. Вивчити особливості документування витрат, їх реєстрації та подання їх у фінансовій звітності Великобританії, визначаючи процес обліку витрат. Об'єкт дослідження: госпрозрахунок в Великобританії. Методи дослідження: аналіз наукової літератури та правових актів, статистичний аналіз даних, графічне представлення та інтерпретація.
Oleg Punchenko, Valentyna Voronkova, Pavel Vodop'Yanov
HUMANITIES STUDIES, Volume 7(84), pp 39-47; https://doi.org/10.26661/hst-2020-7-84-05

Abstract:
Актуальність теми дослідження. Актуальність теми сьогодні широко пов'язана з практикою боротьби людства за своє біологічне виживання й охопила весь світ. За заявою Всесвітньої організації охорони здоров'я, Covid-19 - це природний патоген, що розповсюджується не в одній країні - Китаї або США, - це продукт спільної негативної діяльності людства в його ставленні до природи, ігнорування коеволюційної взаємодії з нею. Covid-19 розглядається як глобальний гео-, біо-, соціо-, «квант» планети Земля, що негативно впливає не тільки на інтелектуальний розвиток самого Homo Sapiens, а й сфери його буття - політичної, економічної, фінансової, екологічної, соціокультурної, науки, освіти, різко зменшивши не тільки інноваційність в їх поступальному русі, але і внісши хаос у розвиток цих сфер, а у процесі біологічного виживання переріс у соціальний страх. Аналіз негативного впливу Covid-19 дає право сьогодні включити проблему охорони здоров'я у глобальну проблему людства поряд з екологічними, демографічними та іншими проблемами людства, і тому необхідне обгрунтування взаємозв'язку нової глобальної проблеми з іншими, а не обговорення її тільки тоді, коли світова спільнота стикається з епідеміями і пандеміями. Мета дослідження - обґрунтувати охорону здоров'я як глобальну проблему буття людства, показати її взаємозв'язок з іншими глобальними проблемами. Завдання дослідження: 1) розкрити сутність Covid-19 як природного патогена, сукупність причин розколу сформованого укладу життя, як відповідь і помста людству за його хижацьку стратегію природокористування; 2) проаналізувати можливість самоорганізації суспільного життя в умовах коронавирусу. Методологія дослідження: її можна репрезентувати як сукупність методів і підходів сучасного методологічного інструментарію для пояснення сутності досліджуваної проблеми. До методів у роботі слід віднести: аналіз і синтез; історичне і логічне; абдукцію; генетичний метод; синергетичний підхід; узагальнення; інтелігібельність. Результати дослідження: 1) Розкрито Covid-19 як гео-, біо-, соціальний «квант», що негативно впливає на трансформацію глобалізованого світу. Covid-19, як природний патоген, закономірний наслідок помсти людству за хижацьку стратегію природокористування; постав, як відгук природи на безпорадне ставлення до неї; як процес ігнорування коеволюційного зв'язку людства з природою, у результаті чого різко зросло «вимирання населення» у ході пандемії по всьому світу; посилився розкол у всіх сферах суспільного буття. Covid-19 загострив ритм пристосування людей до калейдоскопічно мінливої ​​картини глобалізованого світу, вніс у цю картину буття хаос, який переріс у соціальний страх і зажадав нової самоорганізації суспільного устрою. 2) Розгорнута боротьба у світі з пандемією коронавируса вимагає реального об'єднання країн в подоланні цього патогена. Необхідно виходити не з політичних амбіцій, а з моральних, людських, адже мова йде не про долю якоїсь нації, народності, а людства у цілому. Практичне значення теми - у необхідності формування стратегії виживання людства, у центрі якої - завдання ефективної боротьби з різними формами епідемій, а сьогодні - об'єднання всього світу для боротьби з Covid-19. І, безсумнівно, «першу скрипку» у цій боротьбі відіграє охорона здоров'я як глобальна проблема людства.
Regina Andriukaitiene, Vlada Bilohur
HUMANITIES STUDIES, Volume 8(85), pp 70-81; https://doi.org/10.26661/hst-2021-8-85-07

Abstract:
В статті проаналізовано управління освітою у сфері спорту в умовах COVID-19, що відбувається в cкладних умовах невизначеності та нестабільності, яка б культивувала ціннісно-смислові параметри функціонування спорту у сучасному соціумі, спортивно-орієнтований підхід до навчання, розвиток фізичних та духовних основ спортивної особистості, принципового нового підходу до формування фізично здорової особистості. Використано чотири рівня методології: 1) філософський: 2) загальнонауковий; 3) конкретно-науковий; 4) технологічний, що дали можливість проникнути в управління освітою у сфері спорту в умовах COVID-19. Мета дослідження – концептуалізація управління освітою у сфері спорту в часи коронавірусної кризи, спрямована на пошук шляхів оптимізації гуманного потенціалу спорту. Завдання дослідження: 1) проаналізувати шляхи і напрями удосконалення спортивної політики для вирішення проблем спорту та здорового розвитку спортивної особистості у часи коронавірусної кризи; 2) розкрити сутність спортивної глобалізації як можливість комплексного регулювання загальносвітових проблем і вносити часткові зміни у систему освіти в умовах пандемії COVID-19; 3) з’ясувати напрями розвитку спорту як чинника забезпечення сталого розвитку, що сприяє розвиткові сильної держави і здорового суспільства; 4) формування загальнонаціональної моделі фізкультурно-спортивного руху як важливої складової здорового способу життя. Для аналізу використано чотири рівня методології: 1) філософський: 2) загальнонауковий; 3) конкретно-науковий; 4) технологічний, що дали глибоко та всебічно проаналізувати дану проблему. У результаті проведеного дослідження прийшли до висновку, що пандемія COVID-19 привела до зростання місця і ролі спорту у житті людини і суспільства, який стає найбільшим показником самоорганізації фізичного, соціального і духовного здоров’я людини, дозволяє відновити безпосередньо життєві сили людської природи, сприяти формуванню образу та іміджу спортсмена як конкурентної переваги спортивних організацій. Освітня політика у галузі спорту під час пандемії COVID-19 висувається на перший план, тому що від завдань у цій сфері залежить формування фізично здорової і духовно загартованої особистості.
Dalia Perkumienė, Antonio Silva, Karolina Norbutaitė
HUMANITIES STUDIES, Volume 8(85), pp 90-96; https://doi.org/10.26661/hst-2021-8-85-09

Abstract:
Актуальність дослідження. Сьогодні права дитини захищені в багатьох країнах, і в правовій системі Литви права дітей також грають важливу роль у реалізації Інституту прав людини. Опіка над неповнолітніми дітьми є одним із способів, за допомогою яких дитина як суб'єкт цивільного права може забезпечити здійснення своїх прав, отримати належну освіту і нагляд за ним, щоб він або вона росли у належних і безпечних умов і захищали інтереси дитини. Усиновлення також є одним із заходів, здатних забезпечити реалізацію прав дитини. Головна проблема. У цій роботі досліджується важливе і значне питання соціального виховання у житті дитини, у результаті якого виникають соціальні відносини між дитиною і соціальними батьками, які можна вважати більш важливими, ніж відносини біологічного виховання. До цього дня визнано, що біологічні відносини між дитиною і батьками перестають бути єдиною підставою для встановлення батьківства, і все частіше суди повинні визначати важливість соціального виховання у житті дитини з урахуванням законних інтересів дитини. Для поставленої мети були поставлені такі завдання: визначити поняття соціального і біологічного виховання; виявити важливість опікунів у реалізації законних інтересів дитини і оцінити, чи можуть вони стати соціальними батьками; виявити важливість усиновителів у реалізації законних інтересів дитини і оцінити, чи є вони соціальними батьками; проаналізувати питання перетину соціального і біологічного батьківства у практиці судів Литви; проаналізувати важливість соціального виховання для того, щоб кинути виклик батьківства. Метою даної роботи є розкриття проблем і питань правового регулювання біологічного і соціального батьківства. У документі зроблено висновок про те, що біологічне виховання засноване на наукових даних і породжує юридичні відносини з дитиною. Соціальне батьківство - це коли при відсутності спорідненості між дитиною і батьками встановлюються тісні соціальні зв'язки, а після їх легалізації у суді між соціальними батьками та дітьми також встановлюються правові відносини. Усиновлення - це тип соціального материнства і батьківства, можливість для дитини вирости у сім'ї, яка не може рости з біологічними батьками або одним з батьків, тому інститут усиновлення найкращим чином забезпечує найкращі інтереси дитини. Новизна: у світі все більше і більше обов'язків, що випливають з біологічного виховання, передаються іншим, і створюються штучні замінники інституту виховання. Біологічне виховання більше не є єдиним типом виховання і в сім'ях все частіше з'являються соціальні батьки, які виступають у ролі батьків у повсякденному житті дитини. Біологічні батьки не можуть забезпечити найкращі інтереси дитини у випадках, коли дитині загрожує біологічна родина, тому втручання державних органів необхідно у неминучих випадках. Використана методологія: порівняльний аналіз, аналіз документів, системний аналіз, лінгвістичний.
Наталя Георгіївна Метеленко, Роман Петрович Афонов
HUMANITIES STUDIES, Volume 8(85), pp 124-133; https://doi.org/10.26661/hst-2021-8-85-13

Abstract:
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що в умовах сьогодення значну роль відіграє подолання наслідків економічної кризи, що привели суспільство й економіку до занепаду, та необхідність виходу з ситуації нестабільності і формування умов економічного зростання, які б відкривали нові можливості всім членам суспільства. Мета статті – концептуалізація нових підходів до економічного зростання та досягнення сталого розвитку, щоб подолати наслідки економічної кризи та досягти вищих результатів зростання. Завдання дослідження: 1) з’ясувати цілі економічного зростання та умови їх досягнення; 2) розкрити сутність і напрями економічного зростання; 3) визначити економічне зростання як соціальну мету сталої держави; 4) обґрунтувати інновації як чинник підвищення виробничого потенціалу економіки; 5) дати аналіз інноваційній моделі циркуляційної економіки як чинника швидкого економічного зростання. Методи – комплексний підхід з використанням методів історичного, системного, структурно-функціонального, діалектичного, що забезпечує взаємопроникнення економічних, політичних, екологічних реалій відносно нових підходів до економічного зростання та досягнення сталого розвитку. Результат дослідження. Доведено, що будь-яке економічне зростання відображає підвищений рівень розвитку і впливає на довкілля, сталість, спільні ресурси і людей. Ідею зростання визначено завдяки розвитку, що відображає розширення доступу до базових потреб всього населяння разом із впливом на ресурси та сталість. Замість того, щоб сподіватися на «невидиму руку ринку», ми повинні формувати «видиму руку держави», щоб спрямувати економіку для більш сталого розвитку, адже держава буде найкращою рушійною силою для управління економікою та забезпечення сталого розвитку. Нові підходи до економічного зростання та досягнення сталого розвитку пов’язані з керуванням економічним розвитком, в основу якого покладено зменшення безробіття, нерівності та некерованих змін клімату, майбутнє економічного зростання у багатошвидкісному світі та очікування нового «економічного дива».
Vadym Slyusar, Mykola Kozlovets, Lyudmyla Horokhova, Oxana Chaplinska
HUMANITIES STUDIES, Volume 8(85), pp 48-56; https://doi.org/10.26661/hst-2021-8-85-05

Abstract:
Актуальність теми дослідження пов’язана із тим, що рекламна діяльність як соціальне явище сьогодні під впливом інтенсифікації інформаційних потоків, виникнення і функціонування мережевого суспільства зазнає значних структурних змін. З’являються нові види реклами, які використовують механізми швидкого і водночас масштабного поширення при мінімальних фінансових затратах. Рекламна діяльність перестала бути формою передусім комерційної, нині дедалі більше зростають її соціальні, культурні, політичні функції. Реклама уже не просто формує споживчі настрої індивідів, вона визначає їх способи життя, корелює цінності, життєві цілі, детермінує формування світоглядних установок. Метою статті є дослідження таргетованої реклами як соціального феномену у контексті реалізації принципу постпаноптизму. Завданнями дослідження є: проаналізувати специфіку соціальної взаємодії та комунікацій в сучасному світі, еволюцію рекламних технологій у постпаноптичному суспільстві; з’ясувати тенденції утвердження нового виду масової комунікації – соціальних мереж, їх функціональне призначення; розкрити сутність принципу постпаноптизму; зрозуміти зв’язок між таргетованою рекламою та моделями поведінки її споживачів. Методологія дослідження побудована на філософських та загальнонаукових принципах діалектичного взаємозв’язку, розвитку, системності, історизму. Для вирішення поставленої мети використовувався феноменологічний метод, який дозволив виявити соціальну сутність таргетованої реклами за зовнішністю спостережених явищ, з’ясувати взаємозалежності реалізації принципу всепроглядності та механізмів її впровадження. Завдяки методу системного аналізу стало можливим визначити на основі таргетів спільні та відмінні риси рекламних повідомлень. Наукова новизна дослідження - у соціально-філософському аналізі таргетованої реклами та її форм у контексті реалізації принципу постпаноптизму, у встановленні зв’язів між таргетованою рекламою і моделями поведінки її користувачів. З появою й утвердженням соціальних мереж принцип постпаноптизму, з одного боку, дозволяє зберігати автономність кожного актора мережі, а з другого, – здійснювати тотальний контроль за ним. Соціальні мережі є простором, в якому наразі відбувається процес трансформації реальності відповідно до створених "ідеальних" карт споживчих запитів та потреб. У процесі розвитку таргетованої реклами значну роль відіграють такі її форми: поведінковий, контекстний таргетинг, ретаргетинг та орієнтування за "схожими" користувачами, котрі передбачають встановлення низки специфічних ознак, які визначають потенційні споживчі наміри користувача, що перебувають у закритому доступі, виявляються спеціальними комп’ютерними програмами і стають загрозою конфіденційності персональних даних, приватному життю особи, фіксують стан її всепроглядного існування. Обгрунтовано, що таргетована реклама орієнтується на таку модель поведінки споживача, як продукування "образу-для-інших" у соціальних мережах. Висновок - соціальні мережі стали простором для утвердження такої форми реклами як таргетована, яка за умов дії принципу постпаноптизму окреслює свою присутність у повсякденному житті індивідів, формує установки на споживацтво, об’єктивує дійсність, впливає на...
Back to Top Top