Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності

Journal Information
ISSN / EISSN : 2616-7573 / 2617-1104
Current Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts (10.31866)
Total articles ≅ 31
Current Coverage
DOAJ
Filter:

Latest articles in this journal

Olga Boyko, Nina Svitaylo
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 121-135; doi:10.31866/2616-7573.2.2019.190641

Abstract:
Вступ. У сучасному світі університет набуває нових якостей і функцій, де традиційні доповнюються зовсім новими, які пов’язані з розвитком регіонального співтовариства та виходом на міжнародний рівень. І тому постмодерний університет повинен переорієнтувати свої управлінсько-організаційні важелі. Мета і методи. Метою статті є розгляд університету як драйвера розвитку регіону через аналіз його сучасного менеджменту. Дослідження постмодерного університету вимагає використання міждисциплінарного соціокультурного, структурно-функціонального підходів та історичного, аналітичного, порівняльного методів. Результати. Університети, які завжди прагнули не тільки до знань заради знань, а й до відтворення знань заради росту й укріплення благополуччя суспільства, повинні змінювати управлінську парадигму. І саме такі постмодерні освітні заклади можуть бути драйверами соціально-економічного розвитку та науково-освітнього потенціалу. Висновки та обговорення. Університети сучасності повинні стати точками росту регіонів і активно брати участь у вирішенні освітніх, соціально-економічних, культурних питань. Менеджмент вищої школи повинен бути направлений на забезпечення її конкурентоздатності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках освітніх послуг. Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні чинників розвитку постмодерного університету як драйвера зростання економіки і соціокультурної сфери регіону. Практичне значення одержаних результатів виявляється в можливості використання ідеї університету як точки росту регіону та країни.
Alina Hrushyna
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 136-150; doi:10.31866/2616-7573.2.2019.190644

Abstract:
Вступ. Нині Україна, поряд з іншими країнами світу, визначає освіту як стратегічну й одну із найважливіших цілей держави. Так, молода людина, яка здобула вищу освіту вважається більш конкурентоспроможною на ринку праці, оскільки володіє тим комплексом навичок і знань, які формують її потенціал. Такий потенціал насамперед має бути основою істотного покращення економічного й соціального становища як людини окремо, так і суспільства в цілому. В рамках забезпечення кількісних і якісних характеристик людського потенціалу, посилюється актуальність дослідження сучасних проблем управління освітньою системою. Мета і методи. Мета статті полягає у виокремленні основних заходів і дій держави у напрямі формування політики управління освітнім процесом в Україні. У дослідженні нами використано емпіричний і системний підходи, згідно з якими процеси формування політики управління освітнім процесом, що застосовуються нині, проаналізовано у взаємозв’язку та розвитку. Також використано економіко-статистичні методи. Результати. Досліджено сучасну систему управління освітнім процесом, визначено рівень ефективності державної реформи децентралізації саме в секторі освіти. Виявлено проблему катастрофічної відірваності системи освіти від ринку праці. Обґрунтовано доцільність використання інструментів імплементації дуальної системи освіти для вирішення зазначеної проблеми. Висновки та обговорення. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виокремленні основних напрямів формування політики державного управління освітнім процесом. Використання запропонованих підходів та практичних рекомендацій дозволить...
Elena Kovalenko, Olena Khlystun, Yaroslav Martynyshyn
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 3-31; doi:10.31866/2616-7573.2.2019.190553

Abstract:
Вступ. Актуальність проблеми гуманізму зумовлюється його великим впливом на еволюцію культурно-історичної реальності, значним місцем в управлінні життєдіяльністю суспільства, а також нагальною потребою створення сприятливих умов для самозбереження людської сутності, стійкої рівноваги між людиною і природою, людиною та соціумом. Мета і методи. Мета статті – теоретичний аналіз гуманізму як філософської категорії і соціокультурного феномену в управлінні життєдіяльністю суспільства, що надасть можливість створити надійну методологічну базу для конструювання гуманного соціуму. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, історичний, культурологічний підходи до вивчення соціокультурних явищ і процесів у суспільстві. Результати. Розкрито сутність гуманізму як філософської категорії, світоглядної парадигми та феномену менеджменту; досліджено антропологічні й соціокультурні умови еволюції гуманістичних уявлень і виявлено ментальні особливості культурних епох, що визначають своєрідність форм гуманізму та гуманістичного менеджменту; визначено культурно-історичні типи гуманізму, гуманістичного менеджменту й потенційні можливості їх синтезу в сучасному світі. Висновки та обговорення. Наукова новизна результатів дослідження полягає у поглибленні розуміння сутності гуманізму як філософської категорії і соціокультурного феномену в управлінні життєдіяльністю суспільства, як суперечливої єдності та взаємоборотьби різноманітних гуманістичних протилежностей у контексті змінення цивілізаційних циклів, культурно-історичних епох і посилення взаємозалежностей у...
Liudmila Batchenko, Liliia Honchar, Iryna Blyzniuk
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 100-120; doi:10.31866/2616-7573.2.2019.190637

Abstract:
Вступ. Актуальність статті обумовлена сучасними тенденціями стрімкого розвитку бізнес-процесів і пошуком універсальних та дієвих стратегічних механізмів для більш ефективного функціонування соціокультурної сфери. Мета і методи. Метою статті є здійснення ґрунтовного теоретичного аналізу, систематизація і узагальнення наукових положень з проблем стратегічного менеджменту в цілях знаходження універсальних стратегічних рішень для підприємств у контексті діяльності туристичної сфери. Науковий аналіз здійснено методами аналізу та синтезу, ситуаційного, аналітичного, порівняльного і статистичного. Результати. Розглянуто багатоаспектні погляди науковців на становлення поняття «стратегічні альтернативи». Здійснено статистичний аналіз динаміки розвитку ринку туристичних послуг в Україні. Досліджено роль стратегічних індикаторів у діяльності підприємств соціокультурної сфери крізь призму туристичного підприємства. Доведено взаємозалежність стратегічних альтернатив і стратегічних цілей підприємств. Висновки та обговорення. Стратегічні індикатори – одні з найважливіших показників діяльності підприємств, результати яких оптимально демонструють ефективність реалізації діючої стратегії або ж стратегічних альтернатив. Систематизовано критерії відбору стратегічних індикаторів, що є універсальними і можуть використовуватись підприємствами різного типу в соціокультурній сфері. Наукова новизна полягає в аргументованості взаємозалежності стратегічних альтернатив і стратегічних цілей на прикладі підприємства туристичної галузі й модифікуванні полікритеріального підходу до вибору...
Martina Blaskova, Hideyuki Kokubo, Dominika Tumova, Rudolf Blasko
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 77-99; doi:10.31866/2616-7573.2.2019.190631

The publisher has not yet granted permission to display this abstract.
Tatiana Povalii
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 62-76; doi:10.31866/2616-7573.2.2019.190622

Abstract:
Вступ. Сьогодні зростає актуальність управління соціокультурною галуззю. У зв’язку із залученням у цей процес менеджера, зміст діяльності якого полягає в керуванні зберіганням та розповсюдженням культурних цінностей, виникає необхідність висвітлення його професійного портрета. Мета і методи. Мета – теоретичний аналіз, систематизація та узагальнення наукових досліджень щодо обґрунтування професійного портрета сучасного менеджера соціокультурної діяльності. У ході дослідження використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, систематизації та узагальнення теоретичних положень, а також конкретно-наукові методи термінологічного аналізу, ситуаційний, системно-структурний, структурно-функціональний та порівняльно-зіставний. Результати. Розкрито основні обов’язки і функції сучасного менеджера соціокультурної діяльності. Виділено складники його професійної компетентності: соціокультурні, технологічні, організаційні, маркетингові, культурологічні, гуманітарні, психологічні та політичні знання; загальні і спеціальні вміння; загальнонаукові та фахові навички. Висвітлено його особистісні якості (лідерські, вольові, моральні, психологічні) та комунікативні здібності (інформаційно-комунікативні, інтерактивні, перцептивні). Висновки та обговорення. Наукова новизна одержаних результатів полягає у конкретизації поняття менеджера соціокультурної діяльності та розкритті його професійного портрета за такими напрямами, як обов’язки, функції, професійна компетентність, особистісні якості, комунікативні здібності та ролі, а практичне значення – у можливості безпосереднього використання...
Elena Shcherbina-Yakovleva, Mykola Nazarov
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 32-61; doi:10.31866/2616-7573.2.2019.190620

Abstract:
Вступ. Трансформаційні процеси в Україні обумовлюють підвищення суспільного запиту на поширення інноваційних технологій соціокультурної діяльності. Вимірювання ефекту соціокультурної діяльності є необхідним елементом багатьох соціокультурних технологій. Формування компетентності з вимірювання соціокультурних ефектів у менеджерів соціокультурної діяльності вимагає ретельного теоретико-методологічного і методичного обґрунтування. Мета і методи. Мета статті – обґрунтування теоретичних і методичних складових освітньої технології формування компетентності з вимірювання соціокультурних ефектів у майбутніх менеджерів соціокультурної діяльності. У процесі дослідження застосовувався комплекс фундаментальних ідей діяльнісного підходу, загальної теорії систем, структурного аналізу, соціально-економічного та психологічного детермінізму, а також методи педагогічного спостереження, тестування студентів, співбесіди й інтерв’ювання, аналіз текстів студентських проектів. Результати. Розкрито доцільність поглибленого формування компетентності з вимірювання соціокультурних ефектів у професійній підготовці менеджерів соціокультурної діяльності. Показаний зміст соціокультурного впливу, що чинить зрушення в життєдіяльності особистості та соціуму. Уточнено поняття соціокультурного ефекту, що існує як науковий термін і є доступним для наукового вимірювання. Висновки та обговорення. Наукова новизна отриманих результатів полягає у підтвердженні доцільності випереджаючого оволодіння теоретичними підходами щодо вимірювання соціокультурних ефектів і доповненні теорії соціокультурної...
Андрій Олександрович Синах
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 64-81; doi:10.31866/2616-7573.1.2019.170655

Abstract:
Актуальність. Наше століття вносить свої корективи в розуміння процесів, що відбуваються як усередині досліджуваних культурних утворень, так і в орбіті їх взаємодії одне з одним, що особливо актуально в період перехідних і кризових управлінських тенденцій на зламі тисячоліть. Мета і методи. Мета статті – у визначенні загальнолюдської значущості східної і західної культурно-цивілізаційних і державно-управлінських традицій, а також можливості їх органічного синтезування в українську модель суспільного менеджменту. Методологічною основою дослідження стали аналіз, синтез, історичний, діалектичний, абстрактно-логічний і системно-структурний метод із залученням компаративістики. Результати. Дослідження проведено не в традиційному ключі ретроспекції історичних конотацій і парадигм, а насамперед у формі вивчення синергетичної складової надбудовних механізмів, тобто осмислення найбільш значущих метафізичних детермінант, які мають істотний вплив на всі сфери культурної, суспільно-політичної та управлінської діяльності сучасного Заходу і Сходу. Як зразково-передові практики менеджменту задіяні японська та американська моделі. Висновки та обговорення. Незважаючи на консервативність націоналістичних традицій і релігійного укладу, Схід виявився більш гнучким і рухомим у питаннях менеджменту державних та суспільних організацій. Слов’янська культура на світоглядному рівні увібрала в себе разом із кордоцентризмом, екзистенційністю та інтровертністю Сходу раціоналізм, прагматизм і персоналізм Заходу. Як наукову новизну запропоновано синтез індивідуалістичної американської й колективістської...
Тарас Васильович Григорчук
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 105-133; doi:10.31866/2616-7573.1.2019.170660

Abstract:
Актуальність. Сьогодні навчальні інституції активно впроваджують засоби дистанційного навчання. Ці рішення забезпечують доступність навчальної інформації та зручність її отримання. Не використовувати дані засоби – означає залишатися на узбіччі прогресу. Мета і методи. Мета статті полягає у виявленні можливостей використання засобів дистанційного навчання майбутніх менеджерів з урахуванням специфіки соціокультурної сфери. Нами використано емпіричний і системний підходи, методи аналізу та синтезу, згідно з якими запропоновано структуру навчально-методичного комплексу для дистанційного навчання у взаємозв’язку його основних елементів і виокремленні специфічних чинників, важливих для підготовки менеджерів соціокультурної сфери. Результати. Основні результати дослідження полягають у виявленні передумов і доведенні необхідності застосування елементів дистанційного навчання у процесі підготовки фахівців-управлінців для забезпечення їхньої максимальної адаптивності до умов навчання та подальшої реалізації набутих компетентностей. Висновки та обговорення. Використання засобів дистанційного навчання забезпечує доступність знань, комфортність їх одержання і нічим не поступається іншим формам навчання. Надалі розглядатимуться питання методики розробки навчальних матеріалів для дистанційного навчання. Наукова новизна результатів у тому, що вперше висунуто структуру навчально-методичного комплексу з урахуванням специфіки діяльності менеджера соціокультурної сфери; одержано подальший розвиток рішення щодо застосування модульної системи у професійній підготовці фахівців. Практичне...
Ярослав Миколайович Мартинишин, Олена Сергіївна Хлистун
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 7-31; doi:10.31866/2616-7573.1.2019.170653

Abstract:
Актуальність. Науково-технічна революція, стрімкий розвиток технологій, збільшення динамізму й невизначеності, зрушення в суспільних поглядах змушують організації здійснювати багато різних самоперетворень. Однак ці перетворення не витісняють ієрархічних конструкцій, які супроводжують організації впродовж усього їх існування. Всупереч прогнозам багатьох учених про неминучу кончину ієрархій в умовах нового суспільства, ці структури нікуди не діваються й успішно продовжують своє існування. Виникає питання, чому? Мета і методи. Мета статті – розкриття сутності ієрархії як феномену організаційної культури і з’ясування причин довготривалого їх використання в життєдіяльності суспільства. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, історичний, культурологічний підходи до вивчення організаційних явищ, фундаментальні положення теорії систем і системного аналізу, теорії організацій, менеджменту, психології, соціології та культурології. Результати. Розкрито сутність ієрархії як феномену культури й основи системи управління. Досліджено специфічні особливості її побудови на різних стадіях розвитку людства. Встановлено, що ієрархія є суперечливою єдністю різноманітних протилежностей (порядку і хаосу, раціонального й гуманного, формального і неформального, вертикального та горизонтального, жорсткого й гнучкого, авторитарного і демократичного, елітарного й егалітарного і т. д.), взаємоборотьба яких слугує джерелом безперервних змін і розвитку ієрархічних систем, але аж ніяк не може бути кінцем їхнього існування. Висновки та обговорення. Наукова новизна результатів...
Back to Top Top