Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності

Journal Information
ISSN / EISSN : 26167573 / 26171104
Current Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts (10.31866)
Total articles ≅ 24
Filter:

Latest articles in this journal

Єлена Ярославівна Коваленко
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 32-63; doi:10.31866/2616-7573.1.2019.170654

Abstract:Актуальність. Менеджмент як феномен культури й виключно унікальний об’єкт наукового пізнання займає особливе місце в життєдіяльності суспільства. У міру історичного розвитку людства ускладнюються як організаційні структури, так і культура менеджменту та набір теорій, які їх описують. Проте сучасна наука не враховує того, що кардинальні зміни організаційної реальності відбуваються не постійно, а під час біфуркації цивілізації. Специфічною культурою, яка виникла саме в таких умовах, є механістичний менеджмент, дослідженню якого присвячена ця стаття. Мета і методи. Мета статті – теоретико-історичний аналіз культури механістичного менеджменту, виявлення базових детермінант генезису цієї культури управління та формування основних напрямів її розвитку в умовах індустріалізму. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, цивілізаційний, історичний підходи до вивчення суспільних явищ і процесів та фундаментальні положення теорії менеджменту. Результати. Визначено об’єктивні передумови становлення культури механістичного менеджменту: європейська наука і механіцизм, що випливає із ньютонівської картини світу – уявлення організаційної реальності як машини, а також атомізм, раціоналізм і соціальний дарвінізм як «природний закон» про міжвидову боротьбу; протестантська етика як виправдання наживи; політекономія, яка представила господарство у вигляді машини, що діє за законами ньютонівської механіки; великі науково-технічні відкриття, що вимагали нових форм організації виробництва. Розкрито сутність, надано порівняльні характеристики й окреслено перспективи...
Тарас Васильович Григорчук
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 105-133; doi:10.31866/2616-7573.1.2019.170660

Abstract:Актуальність. Сьогодні навчальні інституції активно впроваджують засоби дистанційного навчання. Ці рішення забезпечують доступність навчальної інформації та зручність її отримання. Не використовувати дані засоби – означає залишатися на узбіччі прогресу. Мета і методи. Мета статті полягає у виявленні можливостей використання засобів дистанційного навчання майбутніх менеджерів з урахуванням специфіки соціокультурної сфери. Нами використано емпіричний і системний підходи, методи аналізу та синтезу, згідно з якими запропоновано структуру навчально-методичного комплексу для дистанційного навчання у взаємозв’язку його основних елементів і виокремленні специфічних чинників, важливих для підготовки менеджерів соціокультурної сфери. Результати. Основні результати дослідження полягають у виявленні передумов і доведенні необхідності застосування елементів дистанційного навчання у процесі підготовки фахівців-управлінців для забезпечення їхньої максимальної адаптивності до умов навчання та подальшої реалізації набутих компетентностей. Висновки та обговорення. Використання засобів дистанційного навчання забезпечує доступність знань, комфортність їх одержання і нічим не поступається іншим формам навчання. Надалі розглядатимуться питання методики розробки навчальних матеріалів для дистанційного навчання. Наукова новизна результатів у тому, що вперше висунуто структуру навчально-методичного комплексу з урахуванням специфіки діяльності менеджера соціокультурної сфери; одержано подальший розвиток рішення щодо застосування модульної системи у професійній підготовці фахівців. Практичне...
Андрій Олександрович Синах
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 64-81; doi:10.31866/2616-7573.1.2019.170655

Abstract:Актуальність. Наше століття вносить свої корективи в розуміння процесів, що відбуваються як усередині досліджуваних культурних утворень, так і в орбіті їх взаємодії одне з одним, що особливо актуально в період перехідних і кризових управлінських тенденцій на зламі тисячоліть. Мета і методи. Мета статті – у визначенні загальнолюдської значущості східної і західної культурно-цивілізаційних і державно-управлінських традицій, а також можливості їх органічного синтезування в українську модель суспільного менеджменту. Методологічною основою дослідження стали аналіз, синтез, історичний, діалектичний, абстрактно-логічний і системно-структурний метод із залученням компаративістики. Результати. Дослідження проведено не в традиційному ключі ретроспекції історичних конотацій і парадигм, а насамперед у формі вивчення синергетичної складової надбудовних механізмів, тобто осмислення найбільш значущих метафізичних детермінант, які мають істотний вплив на всі сфери культурної, суспільно-політичної та управлінської діяльності сучасного Заходу і Сходу. Як зразково-передові практики менеджменту задіяні японська та американська моделі. Висновки та обговорення. Незважаючи на консервативність націоналістичних традицій і релігійного укладу, Схід виявився більш гнучким і рухомим у питаннях менеджменту державних та суспільних організацій. Слов’янська культура на світоглядному рівні увібрала в себе разом із кордоцентризмом, екзистенційністю та інтровертністю Сходу раціоналізм, прагматизм і персоналізм Заходу. Як наукову новизну запропоновано синтез індивідуалістичної американської й колективістської...
Ярослав Миколайович Мартинишин, Олена Сергіївна Хлистун
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 7-31; doi:10.31866/2616-7573.1.2019.170653

Abstract:Актуальність. Науково-технічна революція, стрімкий розвиток технологій, збільшення динамізму й невизначеності, зрушення в суспільних поглядах змушують організації здійснювати багато різних самоперетворень. Однак ці перетворення не витісняють ієрархічних конструкцій, які супроводжують організації впродовж усього їх існування. Всупереч прогнозам багатьох учених про неминучу кончину ієрархій в умовах нового суспільства, ці структури нікуди не діваються й успішно продовжують своє існування. Виникає питання, чому? Мета і методи. Мета статті – розкриття сутності ієрархії як феномену організаційної культури і з’ясування причин довготривалого їх використання в життєдіяльності суспільства. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, історичний, культурологічний підходи до вивчення організаційних явищ, фундаментальні положення теорії систем і системного аналізу, теорії організацій, менеджменту, психології, соціології та культурології. Результати. Розкрито сутність ієрархії як феномену культури й основи системи управління. Досліджено специфічні особливості її побудови на різних стадіях розвитку людства. Встановлено, що ієрархія є суперечливою єдністю різноманітних протилежностей (порядку і хаосу, раціонального й гуманного, формального і неформального, вертикального та горизонтального, жорсткого й гнучкого, авторитарного і демократичного, елітарного й егалітарного і т. д.), взаємоборотьба яких слугує джерелом безперервних змін і розвитку ієрархічних систем, але аж ніяк не може бути кінцем їхнього існування. Висновки та обговорення. Наукова новизна результатів...
Ірина Владиславівна Петрова
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 82-104; doi:10.31866/2616-7573.1.2019.170657

Abstract:Актуальність. Трансформаційні процеси незалежної України зумовили відірваність теоретичних знань, які отримує випускник університету, від тієї реальності, з якою стикається молодий фахівець, розпочинаючи свою професійну діяльність. Певний потенціал на шляху вирішення означеної проблеми має дуальна система навчання, що спрямована на формування у майбутнього фахівця тих актуальних знань, навичок і вмінь, яких вимагає сучасний ринок праці. Мета і методи. Мета статті – проаналізувати можливості запровадження дуальної форми здобуття освіти у професійній підготовці івент-менеджера. У процесі здійснення дослідження застосовувалися системний, аналітичний та компаративний методи, за допомогою яких було охарактеризовано особливості дуальної форми здобуття освіти, здійснено порівняльну оцінку її реалізації в Німеччині та Україні. Результати. Дуальна форма здобуття освіти дозволяє об’єктивно й ефективно реалізувати ті виклики, що постають перед сучасним студентом: отримати роботу – утримати роботу – кар’єрно зростати. Водночас ефективність її реалізації залежить від ряду чинників, зокрема, залежить від мотивації студента і правильного вибору професії. Висновки та обговорення. Основою успішного навчання студента є поєднання теоретичного і практичного навчання, формальної й неформальної освіти. Наслідком запровадження дуальної форми освіти стане усвідомлений вибір студентом майбутньої професії, а також належна конкурентоспроможність випускника на ринку праці. Партнерство освітніх закладів із приватним і державним секторами, активізація їхньої співпраці дозволять не лише оптимізувати змістову...
Ірина Ігорівна Пархоменко
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 134-154; doi:10.31866/2616-7573.1.2019.170662

Abstract:Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю аналізу складових формування попиту на культурні івенти в Україні, виробниками яких є музеї, які наразі мають змогу функціонувати як культурні індустрії та продукувати інноваційний конкурентоздатний культурний продукт. Мета і методи. Мета статті – аналіз складових формування попиту на культурні івенти в Україні (на прикладі музеїв), що дозволить виявити особливості формування попиту й розробити маркетингову стратегію музеїв. Застосовано міждисциплінарний, системний, комплексний і культурологічний підходи, а також методи типологізації, опитування, аналізу і синтезу, порівняльний та емпіричний. Результати дослідження виявляються у поглибленні вивчення процесу формування сталого попиту на культурні івенти в Україні. Попит на культурні івенти, виробниками яких є заклади культури, має дві складові: зовнішню, що залежить від стратегічних положень розвитку культури в Україні; внутрішню, яка передбачає впровадження стратегічного маркетингу та перегляду управлінських моделей у закладах культури, зокрема музеях. Висновки та обговорення. Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні тенденцій формування попиту на культурні івенти в Україні, виробниками яких є залежні від державного фінансування заклади культури. Результати дослідження свідчать про важливість трансформації управлінської складової в діяльності музеїв та впровадження стратегічного маркетингу. Практичне значення результатів дослідження виявляється у використанні їх закладами культури, зокрема музеями, з метою подальшого поглиблення й розробки практико-орієнтованого...
Тарас Васильович Григорчук
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 90-106; doi:10.31866/2616-7573.2.2018.149468

Abstract:Актуальність. Ринок праці ставить серйозні вимоги до менеджерів соціокультурної сфери. Рівень їхньої компетентності, особистісні якості – чинники, які нерідко є визначальними в досягненні професійного успіху, а значить – повинні глибоко вивчатися. Мета і методи. Мета статті полягає у виявленні сучасних тенденцій формування професіограм менеджерів як системи вимог до компетенцій фахівця і до його особистісних якостей з урахуванням специфіки діяльності у соціокультурній сфері. Нами використано емпіричний і системний підходи, методи аналізу та синтезу, згідно з якими розробку професіограм проаналізовано у взаємозв’язку їх основних елементів і виокремленні специфічних чинників, що використовуються в соціокультурній сфері. Результати. Основні результати дослідження полягають у виявленні передумов і доведенні необхідності застосування професіограм у процесі підготовки фахівців вишів для забезпечення їхньої максимальної адаптивності до професійної діяльності та зростання професійного капіталу. Висновки та обговорення. Сучасний ринок робочої сили демонструє значимість високої вартості професійного капіталу фахівця. Досягнути цього можна і завдяки правильно сформованій професіограмі фахівця, де мають чітко враховуватися визначальні професійні й особистісні якості. Надалі розглядатимуться питання використання програмних засобів аналізу можливостей професійної реалізації фахівця. Наукова новизна результатів у тому, що вперше висунуто структуру професіограми менеджера соціокультурної сфери; одержали подальший розвиток рішення щодо застосування професіограм у кадровій роботі та у вишах....
Аліна Ігорівна Грушина
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 107-119; doi:10.31866/2616-7573.2.2018.149470

Abstract:Актуальність. Сьогодні вся інфраструктура галузі культури та мистецтва залежна від органів влади й перебуває у перманентному стані очікування щодо подальших структурних зрушень. Така система управління базується лише на пошуках можливості, уникаючи при цьому організації імпульсу знизу, своєрідного тиску на владні органи, з метою формування аргументованих і дійових пропозицій, що обумовлює актуальність дослідження. Мета і методи. Мета статті – дослідження процесів трансформації системи стратегічного управління в галузі культури впродовж становлення незалежності України. У дослідженні використано емпіричний і системний підходи, згідно з якими процеси управління у галузі культури, що застосовуються нині, проаналізовано у взаємозв’язку та розвитку. Також використано методи аналізу та синтезу. Результати. У ході аналізу еволюції, зокрема головних чинників розвитку, системи стратегічного управління в галузі культури було виокремлено ключові періоди, яким характерні ті чи інші фактори розвитку й гальмування. Відмічено наявність трансформаційних процесів упродовж становлення незалежності України до сьогодні. Висновки та обговорення. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виокремленні та систематизації характерних факторів розвитку й гальмування створення системи стратегічного управління в галузі культури. Виділено чотири класифікаційні групи регіонів, що дає змогу ухвалювати рішення про доцільність подальших інвестицій у розвиток культури. Використання запропонованих підходів та практичних рекомендацій дозволить підвищити ефективність стратегічного управління в галузі культури.
Леся Василівна Малоока
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 134-146; doi:10.31866/2616-7573.2.2018.149477

Abstract:Актуальність. Масові свята як складне явище передбачають відображення життєвих традицій суспільства, позицію народу щодо віри в ідеали. Саме тому в Україні чітко окреслюється якісне зростання інтересу до масових дійств, у тому числі як інструменту в публічному управлінні. Це підтверджує їх роль та вплив на формування національної культури та обумовлює актуальність дослідження процесу їх організації. Мета і методи. Стаття присвячена дослідженню процесу організації масових свят як важливого соціокультурного чинника, що здійснює вплив на формування національної культури. У дослідженні використано емпіричний і системний підходи, згідно з якими процеси організації масових свят, що здійснюються нині, проаналізовано у взаємозв’язку та розвитку. Також використано методи аналізу та синтезу. Результати. У ході аналізу процесу організації масових свят визначено, що демократичність масових свят відповідає усім ознакам існуючої системи управління в країні. Обґрунтовано, що загальна пануюча атмосфера є безпосереднім і важливим елементом масового заходу. А тому організація масового свята як засобу утвердження позиції народу чи влади передбачає здійснення виховного впливу, що проявляється тоді, коли певні ідеї й засади стають власне всенародними і відповідають реаліям життя. Висновки та обговорення. Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні особливостей організації масового свята як особливого типу прояву культурного буття соціуму, де відображені принципи реального життя, фіксуються і набувають подальшого розвитку культурні надбання народу. Використання запропонованих підходів...
Ірина Ігорівна Пархоменко
Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності pp 63-76; doi:10.31866/2616-7573.2.2018.149459

Abstract:Актуальність теми дослідження полягає в необхідності систематизації наукових знань з івент-менеджменту в Україні у зв’язку з динамічним зростанням попиту на ринку праці щодо організаторів івент-заходів. Мета і методи. Метою статті є здійснення огляду й систематизація наукових напрацювань щодо сутності івент-менеджменту в британській науковій традиції. Методологічною основою дослідження британської наукової традиції вивчення івент-менеджменту є науковий метод аналізу і синтезу, історичний і компаративний підходи. Теоретичною базою дослідження стали наукові праці британських фахівців з івент-менеджменту Г. Боудіна, Х. Пієлічаті, Дж. Елз, а також розглянуто діяльність Британського центру івент-менеджменту. Залучено науковий доробок Х. Пієлічаті та Дж. Елз із Лінкольн бізнес-школи (Лондон) щодо їх визначення поняття «івент». Результати. Основні результати досліджень полягають у здійсненні огляду і систематизації наукових поглядів британських науковців з івент-менеджменту, з’ясувавши його сутність та основні поняття. Виокремлено ключові етапи становлення івент-індустрії у Великобританії, використовуючи напрацювання британських науковців Г. Боудіна, Дж. Аллена і їх колег у праці «Events management» (2011). Вивчено і представлено класифікацію івентів у розробці цих же науковців. Висновки та обговорення. Відповідно до британських досліджень з івент-менеджменту, визначено, що івентивний менеджмент – це навчальна дисципліна, що вивчає комплекс заходів щодо організації події, які включають розробку ідеї для івенту, процес планування, організації і проведення події, складання бюджету та врахування фінансових...