Refine Search

New Search

Results in Journal Старожитності Лукомор'я: 58

(searched for: journal_id:(5994733))
Page of 2
Articles per Page
by
Show export options
  Select all
Ірина Войцехівська
Старожитності Лукомор'я pp 135-137; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.70

Abstract:
Рецензія на монографію: Томазов Валерій. Греки-хіосці на Півдні України (кінець XVIII ст. – 1917 р.): між традиціями національного самозбереження та практиками соціокультурної адаптації. Київ: Інститут історії України НАН України, 2020. 354 с.
Денис Каменцев
Старожитності Лукомор'я pp 85-92; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.64

Abstract:
Проаналізовано трансформацію поглядів визначного українського військового та політичного діяча Володимира Сальського щодо розуміння методології історії та еволюцію його проб на науковій ниві. Стверджується, що до сьогодні збереглися дуже цінні нотатки, які дають можливість судити про В. Сальського як науковця. Вказано, що йдеться про критичні зауваження на книгу його сучасника, який також брав активну участь у бойових діях проти більшовиків на території України у 1919 р., М. Капустянського, написані у червні 1922 р. Розглянуто низку публіцистичних праць В. Сальського, присвячених історичним дослідженням. Зроблено висновок, що В. Сальський окрім блискучої політичної та військової кар’єри, відзначився як і чудовий науковець та публіцист, критичний дослідник, фахівець з методології історії та хороший аналітик як процесів у минулому, так і тих подій, учасником яких він був безпосередньо.
Старожитності Лукомор'я pp 49-59; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.61

Abstract:
У статті характеризується роль волинської періодичної преси другої половини ХІХ – початку ХХ ст. у висвітленні роботи перших музейних закладів краю. Зазначається, що матеріали, які друкувалися на шпальтах регіональної преси, дають можливість внести чимало нових штрихів у висвітлення проблем діяльності музейних закладів краю, проаналізувати погляди їх працівників на вирішення низки питань, які виникали у процесі заснування та розгортання їх роботи.
Антоніна Кізлова
Старожитності Лукомор'я pp 60-68; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.62

Abstract:
У статті визначаються особливості згадування про події, прямо названі чудами, які безпосередньо стосувались учасників або цивільних жертв бойових дій Першої світової війни, в «Киевских епархиальных ведомостях» відтоді, як Російська імперія вступила у війну і до того, як Микола ІІ зрікся престолу. Порівнюються публікації про ті самі випадки у цьому журналі й інших єпархіальних виданнях Київського військового округу: «Волынские епархиальные ведомости» та «Православная Подолия». Визначається специфіка підходу редколегії до повідомлення про інші чуда; окреслюються основні тенденції у відборі матеріалів про вияви милості Божої на війні. Встановлено, що попри гостру потребу загалу в нових чудах, інформацію про них оприлюднювали дозовано, в дусі Синодального періоду з його жорсткими рамками, очікуючи результатів розслідування хоча б найрезонансніших випадків, або принаймні підкреслюючи повагу до авторитетних носіїв інформації, наводячи на них посилання.
Віктор Гудзь, Максим Ковальов
Старожитності Лукомор'я pp 69-84; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.63

Abstract:
У статті окреслено три основні концепції російської історіографії махновського руху: 1) дослідження махновського повстанства крізь призму селянської війни в Росії 1917-1921 рр. без акцентуації на ідеологічних вподобаннях бунтарів; 2) студії махновщини у контексті дослідження російського анархізму; 3) публікації, автори яких заперечують анархічний характер махновського руху, за винятком частини його керівництва. Особливістю сучасної російської історіографії є зміщення зацікавлень дослідників з макроісторичних питань історії громадянської війни на вивчення ідеологічних засад махновського руху, мікроісторичне бойове та трудове повсякдення махновців і соціально-психологічні характеристики Нестора Махна. Водночас у Росії спостерігається недооцінка наукового доробку українських дослідників махновського повстання, зокрема, його ідеологічного забарвлення.
Михайло Панасюк
Старожитності Лукомор'я pp 93-99; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.65

Abstract:
У статті розкриваються головні прояви есхатологічних та апокаліптичних настроїв серед населення Східного Поділля у 1920-х рр. Очікування наближення «останніх часів» завжди було достатньо характерною ознакою життя православного населення. Теми кінця світу, Страшного суду, настання Царства Небесного є важливою частиною християнських вірувань. Особливо актуальними вони стають у часи переслідування християн, погіршенні економічної та політичної обстановки, появі різноманітних природних катаклізмів тощо. На території Поділля у 20-х роках ХХ ст. комуністична влада проводила антирелігійну політику, здійснювала переслідування церковних людей, різко змінювала звичний уклад життя. Відповідна політика стала поштовхом до посилення есхатологічних настроїв серед жителів краю, прихід радянської влади сприймався як здійснення апокаліптичних пророцтв. Частина віруючого населення була впевнена у швидкому настанні Страшного суду та покаранні безбожних комуністів, гонителів церкви. У роботі аналізуються есхатологічні настрої православного населення, переважно прибічників старослов’янської церкви. Посилення таких настроїв було пов’язане із загальним релігійним рухом на Поділлі на початку 1920-х рр. Виникали різноманітні оповідання, перекази, легенди, пісні про швидке настання «кінця світу» та прихід Антихриста. Крім народно-побутових уявлень, мали місце спроби трактувати соціалізм як антихристиянську владу на основі церковно-богословської традиції.
Ігор Сапожников
Старожитності Лукомор'я pp 7-23; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.55

Abstract:
Стаття присвячена розгляду й аналізу проблем існування та місця розташування святилища (храму) Деметри на мисі Гіпполаю, що на правому березі Дніпровського лиману, які «батько історії» Геродот описав будучі в Ольвії у середині V cт. до н.е. Особлива увага приділена описам очевидців, матеріалам розвідок та картографічним матеріалам кінця ХVІІІ – поч. ХХ ст. Самий ранній археологічний огляд місцевості здійснив у 1819 р. П.І. Кеппен, який відкрив на північ від містечка Станіслава античне городище й описав два значні кургани. Один з них – Могила Розрита – був обнесений кільцевим ровом із земляним валом, а в середині захищеного простору простежувалися рештки якоїсь п’яти чи шостикутної (?) у плані споруди. Дослідження 1848 року О.С. Уварова, 1862 р. Ф.К. Бруна разом з А.П. Чірковим і В.І. Гошкевича 1909 р., а також розкопки другої половини ХХ ст. не виявили залишків храму на городищі Станіслав І. Тому дуже обережно, слідом за П.І. Кеппеном, автор статті припустив, що саме на перебудованій Розритій Могилі могло існувати давньогрецьке святилище Деметри, що слід перевірити розкопками залишків цього кургану, які збереглися на північній околиці селища Станіслав Херсонської області. Стосовно «мечеті без мінарету у вигляді ротонди», яку військовий інженер А.Ж. де Лафітт-Клаве бачив на лівому березі Бузького лиману у 1784 р., то поки що у нас немає даних, щоби впевнено пов’язати її з об’єктом на Розритій Могилі.
Сергій Каріков
Старожитності Лукомор'я pp 24-33; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.56

Abstract:
У статті визначено роль Віттенберга як інтелектуального центру Реформації і лютеранської конфесіоналізації у Німеччині за доби раннього Нового часу. Розглянуто основні напрями діяльності Віттенберзького університету протягом конфесійної епохи реформаторів. Схарактеризовано діяльність «другого покоління» лютеранських реформаторів. Визначено способи взаємодії Віттенберзького університету зі світською та церковною владою курфюршества Саксонського. Наголошено на важливості культурної комунікації Саксонії з іншими євангелічними територіями Німеччини. Проаналізовано вплив церковних та освітніх перетворень у Віттенберзі часів Реформації на європейські країни. Зроблено висновок, що за часів лютеранської конфесіоналізації у Віттенберзі було створено модель реформування церковних та освітніх інститутів для євангелічних регіонів Німеччини раннього Нового часу.
Лілія Городинська
Старожитності Лукомор'я pp 34-40; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.58

Abstract:
У статті висвітлено традиції, звичаї та початки етикету різних верств українського населення ХVІІ ст. в аспекті розкриття націотворчого потенціалу українства. В обґрунтуванні шляхетних українознавчих нарисів французького інженера-картографа Гійома де Боплана показано тогочасний побут населення. Охарактеризовано особливості господарського шику еліти тогочасного суспільства Галичини. Розкрито тенденції розвитку гайдамацько-козацької субкультури. Описано ментальний портрет української інтелігенція, який уособлював сукупність традиції, звичаї та культурологічні тенденції різних верств українського населення ХVІІ ст.
Зінаїда Священко
Старожитності Лукомор'я pp 108-115; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.67

Abstract:
У статті досліджуються здійснення в СРСР політики форсованої індустріалізації, пошук джерел її фінансового забезпечення, формування централізованої економічної системи. Доводиться, що сталінська модель модернізації Радянського Союзу за методами її здійснення та результатами мала суперечливий характер. Зазначається, що головним джерелом сталінської модернізації став жорсткий перерозподіл усього додаткового продукту країни на користь важкої промисловості. Ключовим лейтмотивом радянської економічної політики 1930-х рр. було вирішення важливої історичної проблеми: зберегти незалежність і свій життєвий геополітичний простір, підтвердити статус незалежної держави.
Юлія Кондратюк
Старожитності Лукомор'я pp 41-48; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.59

Abstract:
Статтю присвячено дослідженню особливостей зберігання церковнопарафіяльної документації Волинської єпархії кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. На основі архівних матеріалів, законодавчих актів і наукової літератури простежено основні етапи архівування церковних документів зазначеної єпархії. Визначено також ступінь їх збереженості, який залежав від місця концентрації, історичних подій регіону та людського чинника. Встановлено, що зберіганню документації церков завжди приділялася належна увага зі сторони органів влади, завдяки чому ми і нині маємо можливість користуватися такими важливими інформаційними джерелами.
Алла Федорова
Старожитності Лукомор'я pp 124-134; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.69

Abstract:
У статті, на основі маловідомих документів Архіву Кишинівської єпархії Руської православної старообрядницької церкви (РПСЦ), аналізується положення Ізмаїльської старообрядницької єпархії у перші повоєнні роки, коли вона з підпорядкування Білокриницької митрополії перейшла до Московської Архієпископії. У цей період діяльність релігійних громад знаходилася під пильним наглядом влади, уповноважені у справах релігійних культів контролювали кожен крок. Надмірна бюрократія, голод 1946-1947 рр., безгрошів’я призвели до хвороби ізмаїльського єпископа Арсенія (Лисова) і, як наслідок, припинення існування окремої єпархії. Вона була віддана у підпорядкування кишинівському єпископу Іосифу в 1947 р. У статті розглядаються проблеми, які турбували єпархію у перші повоєнні роки – положення монастирів, підвищення духовно-морального стану, фінансові справи, створення єпархіальної ради тощо, подаються дані щодо чисельності приходів і монастирів.
Олександр Тригуб
Старожитності Лукомор'я pp 116-123; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.68

Abstract:
Розкрито важливість звітів іноземних дипломатичних установ в Українській СРР на прикладі консульських установ Німеччини. Подано баченнями німецькими дипломатами стану внутрішньої торгівлі в радянській Україні, ролі системи Торгсін в експропріації радянських громадян «по-більшовицьки». Наведено сприйняття Торгсіну зарубіжними благодійниками, які вбачали у даній організації систему обману та спекуляції. Окремі факти свідчать про суцільні недоліки радянської системи торгівлі 1930-х років та її відірваність від законів економіки.
Віктор Савченко
Старожитності Лукомор'я pp 100-107; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.66

Abstract:
У статті розглядається біографія найбільш відомої анархістки України Ольги Таратути, що була в числі засновників анархістських організацій в Україні у 1903 р., та одним з останніх лідерів анархістського підпілля в СРСР у 30-х рр. ХХ ст. О. Таратута починала з організації гучних терористичних актів про які писали всі газети Російської імперії, згодом стала опікуватися анархістськими дисидентами, яких переслідувала радянська влада, встигла «поспівпрацювати» з Н. Махном, згодом намагалася організувати робітничий рух проти «диктатури пролетаріату». Найбільш відома діяльність О. Таратути в анархістських структурах Києва, Одеси, Харкова. Розглядаючи долю О. Таратути, автор робить узагальнення стосовно феномену участі жіноцтва в анархістському русі України, де тисячі жінок опинилися під «чорним» прапором анархістських ідей.
, Олег Кравець
Старожитності Лукомор'я pp 109-117; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.53

Abstract:
Дана стаття присвячена висвітленню розвитку політичних і дипломатичних відносин між Китайською Народною Республікою та країнами Латинської Америки. Прагнучи стабільності енергетичної безпеки та світового лідерства уряд КНР ще на початку 1990-х рр. проголошує співпрацю з країнами цього континенту одними з пріоритетних, хоча налагодження контактів і встановлення дипломатичних відносин було розпочате ще до розпаду біполярної системи міжнародних відносин. Використовуючи принцип «м’якої сили», КНР інтенсивно розвиває дані відносини з латиноамериканськими країнами. Про важливість яких говорять і самі ці країни, називаючи Китай пріоритетним партнером. Дана стаття є спробою у хронологічній послідовності висвітлити розвиток відносин між країнами до 2020 р., вказавши ключові аспекти цієї співпраці.
Старожитності Лукомор'я pp 118-122; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.54

Abstract:
Рецензія на монографію: Магась В. «Бути справжнім громадянином…»: суспільно-політичні організації в Наддніпрянській Україні у 1905-1917 рр.: монографія. Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня “Рута”», 2020. 568 с.
Старожитності Лукомор'я pp 51-58; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.48

Abstract:
У статті досліджуються особливості організації радянської внутрішньої торгівлі в умовах централізованого господарювання та пошуку фінансових ресурсів для реалізації програми індустріалізації країни. З’ясовано, що радянська система організації та управління торгівлею еволюціонувала від повного заперечення торгівлі як виду діяльності, до її перетворення у важливий чинник радянської соціально-економічної моделі. Розвиток радянської торгівлі здійснювався у складних умовах тотального дефіциту, що обумовлювало певний час її співіснування із системою спецрозподільників. Надійним джерелом поповнення золотовалютних резервів стала торгзінівська торгівля.
Рустем Аблятіфов
Старожитності Лукомор'я pp 98-108; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.52

Abstract:
Стаття присвячена діяльності видатного діяча світової та турецької діаспор киримли, державного та політичного діяча Туреччини, Амєта Іхсана Киримли (1920-2011) наприкінці 20 сторіччя щодо об’єднання кримської діаспори Туреччини, інституалізації діаспорного руху, створення умов стосовно ефективної підтримки процесу репатріації народу киримли з місць колишнього заслання на історичну Батьківщину – Крим з боку діаспорних організацій Туреччини тощо. Оцінюються його роль і внесок у процеси відновлення прав і свобод киримли, відродження їхніх культури, мови та освіти. Також досліджуються маловідомі в Україні історичні факти щодо співробітництва А.І. Киримли з представниками світової української діаспори та його діяльності стосовно розвитку плідних відносин між незалежною Україною та Турецькою Республікою.
Тарас Найденко
Старожитності Лукомор'я pp 84-97; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.51

Abstract:
У статті, на засадах порівняльно-семіотичного аналізу радянських плакатів 1950-х – 1980-х рр., досліджуються особливості художньої репрезентації колективної пам’яті у радянському масовому образотворчому мистецтві. Виявлені особливості зображення меморіальних знаків і символів у динаміці від пізньої сталінської доби до «перебудови». Аналіз візуальних джерел та їх порівняння допомогли відслідкувати зміни у процесі конструювання радянської версії колективної пам’яті «нової людини». Показано, що на репрезентаціях меморійних знаків та елементів відбилася еволюція радянського суспільства, його структура та специфіка відношення тоталітарного суспільства до власної пам’яті. З’ясовано вплив агітації та пропаганди на відображення відносин «вчитель–учень» у семіотичному тексті плакату.
Старожитності Лукомор'я pp 5-13; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.43

Abstract:
Розглянуто полеміку в історіографії стосовно походження орнаментованої елліністичної кераміки у Північному Причорномор’ї. Особлива увага приділена Херсонесу Таврійському та Ольвії, в колекції яких присутня серія червоноглиняного столового посуду з рослинним і смугастим орнаментом. Походження стилістики, в основі якої лежить флористичний розпис, пов’язано із впливом стилю Гадра, який був поширений у Середземномор’ї. Окремо висвітлено питання ґенези смугастого орнаменту. З’ясовано, що одним з основних центрів виготовлення розписної кераміки в елліністичний період був Херсонес Таврійський, звідки фіксується її поширення в центри Північно-Західного Причорномор’я.
Старожитності Лукомор'я pp 73-83; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.50

Abstract:
У статті досліджується організація торгзінівської портової торгівлі першої половини 1930-х рр. Доведено, що створення портових торгзінів стало частиною загального процесу мобілізації та централізації валютних коштів на потреби індустріалізації. «Торгзін» був покликаний перетворити портову торгівлю у канал стабільних надходжень валюти до державного бюджету. Встановлено, що діяльність радянських шипчандлерств не була належним чином організована. Однак, директори портових «Торгзінів» намагалися будь-якою ціною виконати доведений їм валютний план і використовували для цього усі можливі та неможливі способи. З’ясовано, що хоча валютні доходи від портового господарства були незначними, шипчандлерство, краще ніж інші операції у системі «Торгзін», розкрило його суть.
Зінаїда Священко
Старожитності Лукомор'я pp 44-50; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.47

Abstract:
У статті досліджується соціально-економічна політика радянської влади кінця 1920-х – 1930-х рр., що спричинила кризу постачання та запровадження карткової системи розподілу. Встановлено, що в історіографії бракує праць, які б належним чином розкрили ці проблеми. З’ясовано, що кінець 1920-х рр. означився репресивною, жорсткою економічною політикою держави з обмеження приватного сектора у виробничій і торговельній сферах. Наставали часи централізованого розподілу товарів, що спровокували кризи постачання та запровадження карткової системи. На початку 1930-х рр. така політика породила загострення продовольчої проблеми та масовий голод 1932-1933 рр. Порятунком для населення стала комерційна торгівля, ринки та магазини системи «Торгзін».
Марія Майороші
Старожитності Лукомор'я pp 34-43; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.46

Abstract:
У статті проаналізовано напрями, зміст і трансформації під впливом суспільних викликів місіонерської та культурно-просвітницької діяльності галицьких монахів-василіян на Підкарпатській Русі. Монахи-василіяни вбачали у своєму покликанні активну роботу з молоддю, засновували апостольські товариства, а також активно займалися видавничою діяльністю. Їх місії виходили далеко за межі однієї держави, а просвітницька діяльність давала позитивні зрушення у сфері освіченості молоді. Хоча така активна громадська позиція галицьких монахів не завжди подобалася владі Підкарпатської Русі, але вони мали підтримку місцевого єпископату.
Наталія Мосюкова
Старожитності Лукомор'я pp 25-33; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.45

Abstract:
У статті висвітлено обставини, в яких існувала Катеринославська (Дніпропетровська) римо-католицька парафія святого Йосипа у непрості для вірян всіх конфесій 20-ті роки ХХ ст. Антирелігійна політика, що її проводила радянська влада, не створювала сприятливих умов для вільного сповідування віри. Католики жили в атмосфері нагляду, фінансового тиску, втручання у внутрішні справи спільноти з боку влади. Відсутність масових репресій проти Римо-Католицької Церкви до кінця 20-их років давала можливість громадам РКЦ діяти. У Катеринославі (Дніпропетровську) діяв костел, парафія мала священника, існувала громада, але кількість парафіян у 1920-ті роки суттєво зменшилася у порівнянні з дореволюційним періодом.
Катерина Мальшина
Старожитності Лукомор'я pp 59-72; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.49

Abstract:
Процес відновлення словенського державотворення почався у серпні 1918 р., пройшов через чотири «вікна можливостей» і залишився незавершеним в умовах запланованого розшматування словенських земель між Італією, Німеччиною, Угорщиною та Хорватією у 1941 р. Незавершеність обумовлювалася нерішучістю словенської національно-політичної програми, розколом словенського політикуму на течії югославізму та «словенства» і корінилося у впевненості словенського народу у своїй «неісторичності». «Вікна можливостей» державотворчого процесу показують його «хвильовий» характер: він відновився та прискорювався у часи внутрішньополітичного хаосу – розвалу мультинаціональних державних утворень, у рамках яких жив словенський народ, в умовах посилення зовнішньої загрози на всьому протязі словенського північного кордону з боку Італії, Австрії, Угорщини, на тій (більшій) частині словенських земель, які стали складовою держави, спільної зі спорідненими слов’янськими народами (хорватами та сербами). Відтак, в умовах стабільного існування у мультинаціональних державах з авторитарним режимом процес словенського державотворення уповільнювався.
Лариса Філоретова, Олег Гладков
Старожитності Лукомор'я pp 14-24; doi:10.33782/2708-4116.2021.1.44

Abstract:
Досліджено питання, які знаходилися на розгляді земського зібрання Єлисаветградського повіту у 2-й половині ХІХ ст. Звернено увагу на обговоренні та прийнятті рішень про виконання населенням повіту натуральних і грошових повинностей, стану шляхів сполучення, строки відкриття єлисаветградських ярмарок, контроль за їхнім проведенням, недоліки роботи освітніх органів. Виклад матеріалу проілюстрований прикладами. Наведено характеристику аналізованого Зводу постанов, який містить значну інформацію тогочасного періоду та дозволяє встановити яскраву картину роботи Єлисаветградського повітового земського зібрання.
Володимир Романцов
Старожитності Лукомор'я pp 118-120; doi:10.33782/2708-4116.2020.3.42

Abstract:
Рецензія на видання: Лаврут О.О. Радянська школа у другій половині ХХ ст.: вимір України. Слов’янськ: Друкарський двір, 2020. 532 c.
Сергій Аргатюк, Ігор Сапожников
Старожитності Лукомор'я pp 65-78; doi:10.33782/2708-4116.2020.3.37

Abstract:
Стаття присвячена огляду й аналізу деяких епізодів радянських репресій в Одесі, які мали місце у 1930-ті – на початку 1940-х рр., переважно через призму документів і місцевої преси. Цілий стос беззаперечних фактів про них був розкритий для широкої публіки у 1943 році, а потім у 1990-х – 2000-х роках, шляхом розкопок, перепоховання тіл загиблих і публікації документів, що сформувало у більшості одеситів сталий суспільний погляд на ці явища. Однак в останні роки вони стали піддаватися критиці і ревізії за кордоном, а для одеських вчених і краєзнавців сама тема почала зникати з порядку денного. Тому автори ще раз наводять матеріали стосовно того, що у 1943 р. були досліджені два місця поховань жертв розстрілів НКВС: на міському звалищі біля кургану Могила Татарська, неподалік 6-го км Овідіопольського шосе та на ІІ-му християнському кладовищі. Для повнішого розкриття теми, републікуються дві газетні статті, в яких описані ці місця та виявлені там численні знахідки та факти, які прямо вказували на час, організаторів і виконавців.
Артем Филипенко
Старожитності Лукомор'я pp 102-114; doi:10.33782/2708-4116.2020.3.40

Abstract:
Стаття присвячена аналізу практики «малих кроків» у придністровському врегулюванні періоду 2010-2019 рр., які здійснювалися Республікою Молдова по відношенню до Придністров’я за сприяння Європейського Союзу й інших акторів. Доводиться, що «малі кроки» поки що не призвели до реінтеграції Придністров’я до Молдови. Однією з ключових причин цього є те, що Придністров’я визнане стороною переговорів, у той час як Російська Федерація, яка сприяла становленню цієї квазі-держави і надає їй всебічну підтримку, знаходиться у статусі посередника.
Вадим Денисенко
Старожитності Лукомор'я pp 91-101; doi:10.33782/2708-4116.2020.3.39

Abstract:
Розкривається поглиблення проблем навколо підписання Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом. Детально відтворено збільшення економічного та дипломатичного тиску російської влади на Віктора Януковича з метою зірвати підписання угоди. Це включало в себе включення частини українських підприємств до «чорного списку» митниці РФ і прямий шантаж російської верхівки. На основі даних періодики реконструйовано процес переговорів між українською владою та представниками Європарламенту щодо умов звільнення Юлії Тимошенко. Виокремлено основні плани вирішення проблеми Ю. Тимошенко: часткове помилування (зменшення строку покарання, виплата штрафу та позбавлення громадянських прав на три роки) та лікування за кордоном (зміна законодавства з метою зробити легальним залишення країни в’язнем у випадку необхідності лікування у зарубіжних закладах). Підкреслено, що В. Янукович віддавав перевагу першому варіанту, що гарантував неучасть Тимошенко у президентських виборах 2015 р. Однак у підсумку він використав проблему ув’язнення найбільш впливового опозиційного лідера задля затягування переговорів з ЄС, без бажання продовжувати рух до Європи на фоні зростання російського тиску та відвертих погроз керівництва РФ. Проаналізовано роль європейських політиків у спробах вирішити переговорну кризу, зокрема ролі Пета Кокса, Александра Кваснєвського, Радослава Сікорського та Карла Більдта. Відтворено позицію Юлії Тимошенко та її оточення щодо планів звільнення з ув’язнення: намір боротися за відновленні громадянських прав у випадку часткового помилування, згода відкласти вирішення проблеми на більш пізній термін в обмін підписання угоди про асоціацію з ЄС. Доведено, що режим Януковича обрав шлях зближення з РФ як спосіб уникнути поразки на президентських виборах 2015 р. та через страх внаслідок погроз російської верхівки.
Юрій Шаповал
Старожитності Лукомор'я pp 115-117; doi:10.33782/2708-4116.2020.3.41

Abstract:
Рецензія на видання: Яблонський В.М. Державний центр УНР в екзилі: ідеї, боротьба, традиція (1921-1992 роки). Київ: КНТ, 2020. 648 с.
Юрій Приходько
Старожитності Лукомор'я pp 15-21; doi:10.33782/2708-4116.2020.3.32

Abstract:
Стаття розкриває становлення та розквіт панщино-фільваркового господарства у Речі Посполитій, яка є не тільки місцевою, але й загальноєвропейською. Особливе місце у роботі приділене соціальним і статистичним оцінкам, на підставі яких можна зробити висновок про те, що селянство в Україні, як частині Польщі–Речі Посполитої у XVI-XVII ст. хоча і поділялося на кметів, загородників, халупників тощо, але було повністю закріпачене та було втягнуте у фільварково-панщинну систему та змушено було відробляти панщину, яка з часом тільки збільшувалася.
Владислав Савельєв
Старожитності Лукомор'я pp 5-14; doi:10.33782/2708-4116.2020.3.31

Abstract:
Автором визначено, що на сьогоднішній день Закони Хаммурапі залишаються юридичною моделлю, хоч це була не перша правова система, і цар, насправді, включав закони, створені попередніми царями. Однак, Закони Хаммурапі – це перші відомі в історії людства закони, які у систематичній і послідовній формі відображають соціально-економічні відносини та інститути далекої епохи. Більшість вчених розглядають правління Хаммурапі як ранню форму конституційного правління, так і ранню форму презумпції невинуватості та здатність представляти докази у своїй справі. На основі проведеного дослідження, визначено, що Хаммурапі бажав, щоб суспільство сприймало його як справедливого правителя, який захищав своїх громадян. Хоча цар міг бути одним із перших великих політичних саморекламаторів в історії, він був справді доброзичливим правителем, який хотів, щоб його піддані раділи кращому життю.
Ірина Тихоненко, Владислав Євтушенко
Старожитності Лукомор'я pp 79-90; doi:10.33782/2708-4116.2020.3.38

Abstract:
У статті розглянуто історичний розвиток ситуації у Південно-Китайському морі у ХХ – початку ХХІ ст. Питання Південно-Китайського моря висвітлено крізь призму взаємодії Китай – держави АСЕАН – США. Виявлено два рівня взаємодії: 1) територіальні суперечки між Китаєм і державами Південно-Східної Азії, насамперед, у форматі протистояння Китай-В’єтнам і Китай-Філіппіни; 2) активне залучення з 2009 р. до субрегіону США та формування нової осі протидії КНР-США. Розглянуто хронологію загострень ситуації у Південно-Китайському морі, низку інцидентів і риторику між державами під впливом такої конфліктогенності. Автори дійшли висновку про циклічність ситуації у Південно-Китайському морі, яка проявляється у перманентному її загостренні через тиск Китаю та його непорушну позицію щодо одноосібного володіння цим простором, незважаючи на рішення Міжнародного суду відповідно до норм міжнародного права (новий цикл загострення у 2020 р.), а також переведення цього простору у сферу протистояння Китаю з США, в якому держави АСЕАН мають проводити більш гнучку політику – відстоювати свої інтереси, але не загострювати відносини з Китаєм, який є вагомим торговельним партнером й у 2020 р. все більше використовує політику тиску і «м’якої сили», зважаючи на світову пандемію.
Іван Стасюк
Старожитності Лукомор'я pp 56-64; doi:10.33782/2708-4116.2020.3.36

Abstract:
Зроблена спроба дослідження життєвого шляху греко-католицького священника Омеляна Ковча через призму смертельно небезпечних ситуацій – головний акцент у статті робиться на їх описі й аналізі. Висвітлюється періодичність виникнення важких особистих випробувань, також порівнюється ступінь їх небезпеки за тієї чи іншої влади. Значна увага у дослідженні приділяється з’ясуванню лінії поведінки Омеляна Ковча під час виникнення критично небезпечних моментів, та виявленню обставин і факторів, завдяки яким йому вдавалося подолати небезпечні життєві виклики.
Юрій Ладний
Старожитності Лукомор'я pp 45-55; doi:10.33782/2708-4116.2020.3.35

Abstract:
Публікація присвячена методологічним проблемам та історичним дискурсам дослідження етнонаціональної політики в Україні періоду Української національної революції 1917-1921 рр. Автором наголошується на актуальності та значущості проблеми, яка у сучасній українській історіографії не одержала комплексного компаративного аналізу. В статті наголошується на методах дослідження означеної проблеми, які носять міждисциплінарний характер і ґрунтуються на важливих пізнавальних принципах: науковості, історизму та об’єктивності. Застосування різноманітних загальних і спеціальних методів дозволило автору визначити траєкторію наукового пошуку для реальної реконструкції історичних подій.
Юрій Бідун
Старожитності Лукомор'я pp 32-44; doi:10.33782/2708-4116.2020.3.34

Abstract:
Досліджено важливу складову історії Київської духовної семінарії – функціонування її головної бібліотеки. З’ясовано, що попри науковий характер література книгосховища була вагомою частиною навчальної інфраструктури. Охарактеризовано особливості впорядкування літературних фондів в останній чверті ХІХ ст. Детально проаналізовано те, як змінювався склад і наповнення фундаментальної бібліотеки протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Виявлено, що якщо у 1880-х рр. в даному книгосховищі знаходилося 6 тис. книг у 12 тис. томах, то напередодні Першої світової війни тут вже було майже 12 тис. книг у 20 тис. томах. Звернено увагу на серйозну цензуру й обмеження книжкового обігу відомствами Св. Синоду. Показано особливості закупівлі та придбання літератури до бібліотеки.
Ольга Івченко
Старожитності Лукомор'я pp 22-31; doi:10.33782/2708-4116.2020.3.33

Abstract:
У статті визначається поняття «конституційний роялізм», зазначаються ідейні витоки цієї теорії, розглядаються погляди прибічників даного політичного напрямку на спроби повстання проти влади монарха, розкривається місце короля у системі управління державою. Характеризуються погляди таких конституційних роялістів, як Джон Спелмен і Джон Бремхол, на права й обов’язки короля та Парламенту. Крім того, зазначається, що відповідно до вчення вказаних мислителів, джерелом королівської влади є Бог, а населення не має права піднімати озброєне повстання проти свого правителя, оскільки він є помазаником божим навіть якщо він перетворюється на тирана.
Олександр Тригуб
Старожитності Лукомор'я pp 39-46; doi:10.33782/2708-4116.2020.2.23

Abstract:
Відтворено життєпис британського консула Чарльза Дункана Кемерона (1825-1870), який у 1858-1860 рр. був віце-консулом у кавказьких містечках Редут-Кале та Поті. Зазначено, що кавказька сторінка долі Ч. Кемерона не стала найяскравішою ні у його житті, ні в кар’єрі дипломата. Натомість сам він залишив яскравий слід в історії консульської служби Її Величності, пройшовши важкий шлях від бойового офіцера, учасника південноафриканських кампаній середини ХІХ ст. і Східної війни 1853-56 рр. до консула в Массауа (Абіссінія), де став вимушеним «учасником» ефіопської військової експедиції 1868 р. Остання не тільки перетворила консула Ч. Кемерона на героя, а й підірвала здоров’я, що й поставило останню крапку у його наповненому подій життєвому шляху.
Артем Горобець
Старожитності Лукомор'я pp 31-38; doi:10.33782/2708-4116.2020.2.22

Abstract:
Матеріали статті вперше висвітлюють систематичне вивчення тюркських ойконімів, що існують у Новотроїцькому районі Херсонської області. Часові рамки охоплюють кінець XVIII століття – першу половину XX століття. За результатами аналізу й узагальнення другого видання топонімічного словника Новотроїцького району Херсонської області автор створив базу даних тюркських назв існуючих поселень. Систематизацію цих топонімів здійснено згідно уніфікованої схеми у рамках комплексного підходу до краєзнавства. Автор продовжив вивчати географічні назви регіону в контексті введених авторських дефініцій «топонімічна гносеологія» та «топонімічний плюралізм». У таблиці курсивом виділено найбільш поширений формати тюркського ойконіму краю. У рамках топонімічної гносеології для окремих населених пунктів тюркського походження наведено кілька варіантів етимології. Зосереджено увагу на можливостях використання поданих матеріалів у процесі топонімічної соціалізації учнівської молоді. Отже, системне дослідження тюркських ойконімів Новотроїцького району Херсонської області оптимально створює умови розуміння: векторів заселення краю; часових рамок виникнення та перейменуванню поселень; етнічній картині території; господарській спеціалізації мешканців населених пунктів; трансформації природних умов регіону.
Людмила Вовчук, Тетяна Белінська
Старожитності Лукомор'я pp 108-117; doi:10.33782/2708-4116.2020.2.27

Abstract:
Стаття присвячена висвітленню питання реалізації публічної дипломатії Королівства Норвегії у країнах Африки, Близького Сходу, Азії, Центральної та Латинської Америки. Даний вид дипломатії здійснює Норвезьке агентство з питань співробітництва у галузі розвитку (NORAD), яке було створене ще у 1968 році як Директорат допомоги розвитку та займається розвитком міжнародного співробітництва Норвегії з іншими акторами міжнародної арени. Публічна дипломатія Норвегії, яку реалізує NORAD, провадиться через інструмент допомоги країнам у питаннях освіти громадян, прав людини та належного управління. Значна увага приділяється захисту довкілля, збереженню лісів і питанням клімату.
Ірина Петренко
Старожитності Лукомор'я pp 118-135; doi:10.33782/2708-4116.2020.2.28

Abstract:
У статті йдеться про історію дворянського роду Юркевич-Сокологорських, які проживали на хуторі Ісаївка (належав до села Кустолові Кущі) Кобеляцького повіту Полтавської губернії. Будинок Сокологорських зберігся до нашого часу та є свідком багатьох історичних подій. Захоплення викликає постать дворянки Олени Юркевич-Сокологорської, яка мала сміливий і вольовий характер, наважилася двічі вийти заміж за простолюдинів і народити від них дітей. На долю цієї жінки випали трагічні події: розлучення батьків у дитинстві дівчини, двічі була вдовою, смерть дітей, бідність, позбавлення всього майна радянською владою, Голодомор 1932-1933 років, Друга світова війна, повоєнна відбудова й ін. Незважаючи на це, Олена Юркевич-Сокологорська ніколи не опускала руки, була аристократкою до кінця життя. Її життя – це приклад стійкості, мужності, незламності духа, внутрішнього спротиву трагічним життєвим обставинам. Пам’ять про свій рід і нині зберігають нащадки родини Сокологорських.
Олександр Тригуб, Тимур Михайловський
Старожитності Лукомор'я pp 47-77; doi:10.33782/2708-4116.2020.2.24

Abstract:
Розкрито діяльність однієї з ключових міжнародних організацій допомоги у південноукраїнському регіоні – Американської адміністрації допомоги (АРА). Протягом квітня-червня 1922 р. АРА організувала мережу їдалень у Миколаївській та Одеській губерніях (820), де харчувалося 192774 дітей і 1045 дорослих. Також сухі пайки й обіди отримували діти та дорослі закритих установ (дитячих будинків, лікарень, санаторіїв, студентських їдалень тощо). Загалом отримували допомогу 427624 особи. Окрім харчування АРА розподіляла продуктові та речові посилки, надавала медичну допомогу (організація медичних пунктів, лазень, поставки медикаментів, лікування хвороб, профілактика захворювань, поширення медичної літератури тощо). АРА завершила свою роботу у червні 1923 р., а 15 липня 1923 р. було ліквідовано український осередок організації і 20 липня 1923 р. було закрито центральний офіс місії у Москві.
Ігор Кривошея
Старожитності Лукомор'я pp 144-145; doi:10.33782/2708-4116.2020.2.30

Abstract:
Рецензія на видання: Akta sejmiku kowieńskiego z lat 1733-1795. Wydała: Monika Jusupovic. Warszawa: Instytut Historii PAN; Wydawnictwo Neriton, 2019. 660 s.; il.
Ігор Сапожников
Старожитності Лукомор'я pp 5-30; doi:10.33782/2708-4116.2020.2.21

Abstract:
Стаття присвячена дослідженню топографії фортеці та міста Кілії протягом 1650-х – 1790-х рр. на підставі описів та цілої низки графічних документів. В ній узагальнені відомі описи мандрівників-сучасників, але особливу увагу було приділено аналізу та публікації графічних джерел, що репрезентовані художніми малюнками, картами та планами, виконаними переважно військовими топографами та інженерами. З перших найбільш відомий пейзаж Кілії німецького торгівця Н.Е. Клеємана 1768 р., аналіз якого показав, що він не є повністю автентичним зображенням. Картографічних документів по темі відомо понад 20, з них опубліковано не більше половини, а цінними й інформативними є лише 5-6. Вони складаються з трьох хронологічних груп, які відображають ситуацію у 1770 р., 1790 р. і у 1794 р. За планами, перспективами та видами (профілями) вдалося досить повно уявити та описати конструкцію Старої фортеці Кілії та планіграфію її околиць, а також уточнити локалізацію низки об’єктів: веж, брам, мечетей, церков, лазень, кладовищ, митниці, базару, бійні та ін. У статті вперше розглядається подальша історія низки об’єктів фортеці та міста Кілії, зокрема мечетей, які були переосвячені на православні храми, та численних пам’ятників кількох мусульманських цвинтарів. Автор наводить документальні факти стосовно спроб повного руйнування Старої фортеці Кілії російськими військами у лютому-березні 1791 р. та вивезення наступного року мармурових надгробків з кладовищ Кілії на територію Російської імперії з метою оздоблення церков. Крім того, у статті публікується, знайдена автором у 1995 р. на центральному кладовищі міста, мармурова стела з написом, яка датована квітнем 1770 року.
Микола Рубан
Старожитності Лукомор'я pp 136-143; doi:10.33782/2708-4116.2020.2.29

Abstract:
У статті здійснено спробу дослідити історію заснування та перспективи розвитку Микільської парафії селища Вовкодаєве Новоайдарського району Луганської області. Наведено біографічні відомості щодо останнього багатолітнього настоятеля вовкодаївської громади – репресованого священика Митрофана Таранського. Розглянуто обставини інституалізації Православної Церкви на Старобільщині, зокрема місцевої єпархії обновленської Української Синодальної Церкви, а також події довкола закриття храму села Вовкодаєво на тлі загальної реалізації антирелігійної політики радянського партійного керівництва та ліквідації структур відособлених реформаційних православних конфесій на Луганщині 1930-х рр. З’ясовано обставини повернення експропрійованої будівлі Микільського храму відновленій громаді у складі Лугансько-Старобільської єпархії УПЦ Київського Патріархату на початку 2000-х рр. Визначено можливі шляхи реконструкції храмової споруди та запропоновано стратегію фактичного відновлення діяльності парафії. Доведено, що за обмежених наявних ресурсів відновлення діяльності громади та ревіталізація храмової будівлі можливі лише за умови створення на її місці монастиря – паломницького центру, що, у свою чергу, також дозволить здійснювати ефективну місіонерську діяльність серед місцевих представників дисидентських православних громад. Проаналізовано історію розвитку православного чернецтва та досвід формування мережі монастирів на місці історичних церков на території Луганської області.
Андрій Фомін
Старожитності Лукомор'я pp 96-107; doi:10.33782/2708-4116.2020.2.26

Abstract:
У статті аналізуються аспекти соціального забезпечення у зоні військової адміністрації (або військового командування) в роки нацистської окупації України. Висвітлюються особливості соціального забезпечення нових, у порівнянні з довоєнним періодом, верств: родин осіб, репресованих радянською владою, родин осіб, які виїхали працювати до Німеччини, родин, які втратили годувальника, безробітних, поліцейських та їх родин, а також традиційних категорій: пенсіонерів за віком і втратою працездатності, дітей сиріт та інвалідів, багатодітних родин, родин, що втратили годувальника. Аналізується ефективність соціального забезпечення та джерела його фінансування. Розкривається політика, спрямована на знищення інвалідів з психічними захворюваннями. Доводиться, що обсяги соціального забезпечення явно не відповідали потребам населення, ним охоплювалося до половини тих, хто потребував допомоги від влади чи суспільства, а його рівень був надзвичайно низьким. У зоні відповідальності військового командування в роки нацистської окупації України були наявні лише певні елементи соціального забезпечення, єдиної системи як такої не існувало, її ефективність залежала від зусиль місцевих управ, лояльності місцевого командування. Тим не менш, навіть така допомога стала важливим фактором виживання для багатьох людей у роки Другої світової війни.
Лідія Біліченко
Старожитності Лукомор'я pp 78-95; doi:10.33782/2708-4116.2020.2.25

Abstract:
У статті досліджується діяльність Одеського муніципалітету в період румунської окупації Одеси в 1941-1944 рр. Доведено, що діяльність муніципалітету сконцентрувалася, головним чином, на таких аспектах: реформування адміністративної гілки управління, відновлення економіки, реформування органів правопорядку, охорони здоров’я та освіти. Також перед урядовцями Одеського муніципалітету стояло дуже складне завдання по відновленню більш-менш нормального функціонування міста. Восени 1941 р. Одеса представляла собою жахливу картину після військових дій: підірвана електростанція, зруйнований водопровід, радіостанція, телефонна станція, розграбовані магазини, розбиті склади, хлібозаводи та млини, згарища будинків, зіпсовані мостові, зруйновані лікувальні установи. Встановлено, що протягом 1941-1944 рр. урядовцям муніципалітету вдалося: відновити електропостачання та трамвайний рух, налагодити постачання води та продовольство у місто, в декотрій мірі відновити зруйновану економіку, провести фінансову реформу, відкрити медичні установи, реформувати шкільну освіту, налагодити поштовий зв’язок тощо.
Олександр Тригуб
Старожитності Лукомор'я pp 115-126; doi:10.33782/2708-4116.2020.1.15

Abstract:
Перший нарис у циклі робіт з історії британських консульств чорноморського узбережжя Західного Кавказу, що присвячений першому консулу у портовому місті Сухум-Кале Чарльзу Ханмеру Діксону (1858-1865), який у складних умовах Кавказької війни 1859-1864 рр. гідно захищав інтереси імперської Великобританії. По своїй діяльності на Кавказі британський консул залишив великий документальний комплекс, що розкриває політичні, економічні, військові, демографічні, етнографічні й ін. аспекти розвитку зазначених територій.
Олександр Сінельніков
Старожитності Лукомор'я pp 45-53; doi:10.33782/2708-4116.2020.1.11

Abstract:
Дана робота присвячена репрезентації основних даних, що стосуються Північного Причорномор’я у роботі готського історика епохи раннього середньовіччя – Йордана. Також зроблена спроба первинної інтерпретації цих звісток на основі історіографії питання. У праці присутній опис територій, що містять згадки гідронімів, топонімів, назв поселень та ін. Окрім того, стародавній автор відзначає велику кількість племен, що населяли ці території. Опис території Північного Причорномор’я і сусідніх регіонів, а також їх населення представлено в історичній ретроспективі. Крім, власне історії готів, «Getica», написана у середині VI ст. н.е., частково відображає події V, IV і I ст. до н.е. і римського періоду історії, до приходу готів на Північний Понт.
Page of 2
Articles per Page
by
Show export options
  Select all
Back to Top Top