Refine Search

New Search

Results in Journal Питання культурології: 96

(searched for: journal_id:(4113948))
Page of 2
Articles per Page
by
Show export options
  Select all
Орест Михайлович Голубець
Питання культурології pp 283-285; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221083

Abstract:
Монографія «Художні промисли України: ґенеза, історична еволюція, сучас-ний стан та тенденції» присвячена важливим, актуальним, самостійним дослі-дженням, містить принципово нові матеріали та є результатом тривалої праціі набутого досвіду автора в царині мистецтва й української художньої культури.Маємо відзначити, що А. Варивончик уперше зробила крок до науковогоосмислення спадку художньої промисловості в Україні досліджуваного періо-ду. Це відбито в п’яти розділах, зміст яких відповідає тим завданням і меті, яківизначені у «Вступі». Загалом матеріали усіх розділів монографії та додаткиспрямовані автором на реалізацію важливого загальнонаціонального питання –збереження та відродження традицій українських художніх промислів, необхід-ного для успішного розвитку і процвітання України.
Леся Іванівна Червінська
Питання культурології pp 269-279; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221075

Abstract:
Мета статті – з’ясувати особливості формування бренду івент-заходів, що надастьможливості отримати вагомі конкурентні переваги та залучити необхідний інструментарійдля подальшого розвитку, що актуально для України, зважаючи на її привабливість у сферіінвестицій. Методологія дослідження базується на використанні принципів історизму,аналізу, об’єктивності та системності. Наукова новизна полягає у комплексному висвітленніособливостей утворення професійних брендів івент-заходів регіонів для формуваннядержавного іміджу у контексті співпраці стейкхолдерів. Висновки. Наголошено, що створенняефективного національного бренду надає можливість державі результативно конкуруватина міжнародному ринку та створити власний імідж на ринках експорту. Формування брендуівент-заходів – саме та технологія, за сприяння якої країна при мінімальних витратаходержує максимальний ефект в просуванні вітчизняного бренду на глобальному рівні.Доведено, що найважливішим інструментом реалізації стратегії розвитку певного регіонує бренд території на основі ідентичності, культури та репутації, а однією з найбільшефективних технологій формування вітчизняного бренду є івент-заходи для певнихтериторій. Вважаємо, що для формування бренду івент-заходів необхідно орієнтуватися натуризм, торгові марки експорту, зовнішню та внутрішню політику, інвестування та міграційнізакони, культуру і традиції. З’ясовано, що бренди не можуть створюватися зусиллями тількивлади. Важливим є залучення громадян, адже вони сприятимуть піднесенню іміджу країни,збільшенню попиту на експортну продукцію та залученню додаткових інвесторів. Виявлено,що сучасні культурні інституції в Україні та країнах Європейського Союзу функціонують якіндустрії, що, зокрема, продукують культурні продукти у вигляді івент-проєктів. Основниминапрямами формування бренду івент-заходів для України можуть стати мистецтво, культурніпам’ятки, архітектурні споруди, музичні та спортивні заходи, бізнес-івенти, фестивалі та ін.
Євгеній Олександрович Іщенко
Питання культурології pp 49-59; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221044

Abstract:
Мета статті – осмислити основні аспекти концепції «місць пам’яті» П. Нора в контекстінаукових теорій про колективну пам’ять; з’ясувати передумови появи названої концепції;проаналізувати зв’язок концепції П. Нора про «місця пам’яті» з дослідженнями проколективну пам’ять. Методологія дослідження базується на застосуванні таких методів:джерелознавчого – для виявлення історичних передумов появи концепції «місць пам’яті»;аналізу – для встановлення зв’язків концепції П. Нора з дослідженнями про колективну пам’ять;систематизації – для осмислення розвитку основних теорій концепту пам’яті; порівняльно-зіставного – для розгляду основних понять пам’яті (інформативної, історичної, колективної,соціальної). Наукова новизна. Уперше досліджено феномен співвідношення пам’яті та історіїв руслі суттєвих трансформацій сучасного світу і пов’язаних із ними екзистенціальнимипотребами людства. Виявлено ключові аспекти поняття «колективна пам’ять», яка, затеорією М. Хальбвакса, є запорукою ідентичності суспільства, вирізняючись безперервнимрозвитком і множинністю. Висновки. З’ясовано, що одним із вимірів колективної / соціальноїпам’яті є пам’ять про історичне минуле, або його символічна репрезентація. Доведено,що історична пам’ять – не лише один з головних каналів передачі досвіду і відомостейпро минуле, а й найважливіший складник самоідентифікації індивіда, соціальної групи тасуспільства загалом. Проаналізовано передумови, що привели до зміни співвідношення міжісторією і пам’яттю та спонукали П. Нора запропонувати свою концепцію «місць пам’яті»(lieux de mémoire). Вивчено концепт пам’яті в контексті гуманітарного дискурсу, адже, заспостереженнями П. Нора, останні роки ми живемо в «меморіальну епоху». Причину початку«меморіальної епохи» історик вбачає в демократизації історії, коли поняття ідентичностізазнало сенсової інверсії: з індивідуального стаючи колективним.
Надія Петрівна Бабій
Питання культурології pp 69-78; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221047

Abstract:
Мета статті – конкретизація визначення актуальних термінів і понять у парадигміприкладних культурологічних досліджень. В статті досліджуються поняття «культурні практикита процеси», «мистецькі практики», «артпроцеси» та проблеми у визначені певних термініві їх комбінаційного поєднання. Зокрема: «Культурологія», «Cultural Studies», «Culturology»і визначення місця мистецьких практик у культурологічному дискурсі та «актуального»в системі дослідження сучасного мистецтва. Отже, на сьогоднішньому етапі, актуальнимпостає опрацьовування проблематики культурно-мистецьких досліджень з огляду на їхнюгостру соціальну значущість. Методологія дослідження: застосовано методи, відповіднісистемному культурологічному підходові, зокрема метод синтезу, що допоміг зіставити таузагальнити наукові джерела і літературу; системний метод для аналізу культурологічнихаспектів мистецьких процесів. Таким чином, з допомогою заявлених методів зібрані танауково обґрунтовані існуючі теорії щодо розуміння окремих якостей визначеної проблеми.Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній на основі аналізу міжнародної тавітчизняної наукової дискусії теоретичних і практичних досліджень культурних та мистецькихпрактик сформульовано комплексне визначення «актуальні культурно-мистецькі практикита процеси»; з’ясована роль об’єкту у міждисциплінарних дослідженнях. Висновки. Отже,вивчаючи Cultural Studies як міждисциплінарну галузь, що досліджує взаємозв’язокполітичних, суспільних відносин та впливу на них культурних у загальному змісті процесівпропонуємо авторське визначення «актуальні культурно-мистецькі практики та процеси». Підними ми розуміємо громадянсько значущу, гостро експериментальну естетичну діяльністьлюдини / людей, пов’язану зі створенням творів мистецтва, їх освоєнням у громадськихпросторах, збереженням, перманентним застосуванням чи демонстрацією, а також якіснузміну станів або явищ мистецьких форм, систем, об’єктів, взаємодій, що відбуваються у ходірозвитку загальної чи конкретної культури суспільства, вважаються сучасними на моментїх виникнення та породжують гострий соціальний резонанс. Актуальні культурно-мистецькіпроцеси характеризуються унікальністю, а їх варіантність визначається поєднанням умовта обставин протікання. У цьому сенсі вони є динамічними формами, а культурно-мистецькіпрактики можуть розглядатись як артефакти цих форм.
Леся Іванівна Турчак
Питання культурології pp 79-89; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221048

Abstract:
Мета статті – проаналізувати дослідження, присвячені авторству пісні«Гуцулка Ксеня». Методи дослідження: теоретичний – для розкриття проблемнихсторін досліджуваного питання; гіпотетичний – дозволяє, спираючись на науковідослідження, робити припущення стосовно авторства пісні; історичний – длясистематизації інформації у хронологічній послідовності, а також порівняльнийаналіз і аналіз вторинних даних, зібраних зі звітів, журналів та інших періодичнихвидань. Наукова новизна. З позиції культурології здійснено комплексний аналіздосліджень, що стосуються авторства пісні «Гуцулка Ксеня», уточнено біографічнідані Я. Барнича та Р. Савицького. Висновки. Визначено, що пісня «Гуцулка Ксеня»,з’явившись у 1945 році, згодом набула популярності та стала настільки близькоюдля українців, що тривалий час її вважали народною. Тоді ж постало питанняпро її авторство, і у 60-х роках ХХ століття була створена комісія (до складу якоїтакож входив Р. Савицький), яка визнала автором Р. Савицького. Доведено, щоу радянські часи біографія музикантів та композиторів безпосередньо впливала нелише на подальшу творчу діяльність, а й на встановлення авторства. Так, біографіяР. Савицького цілковито відповідала ідеологічним настановам тогочасної влади, навідміну від біографії Я. Барнича, який проживав за кордоном, його оперети булипід забороною, і авторство композитора могло негативно вплинути на можливістьвиконання пісні. Відзначимо, що й сьогодні тривають суперечки навколо авторствапісні «Гуцулка Ксеня», що пов’язані зокрема з існуванням декількох подібних мелодійі дещо змінених текстів. З нашої точки зору, авторство належить Я. Барничу, щодоводять не лише спогади його дружини – Я. Рубчаківни-Барнич, а й дослідженняС. Пушик, Л. Філоненко та В. Кобаль. Однак, пошук істини ускладнює відсутність інтерв’ю, листа або будь-якого іншого документа, а питання авторства почалоцікавити дослідників вже після смерті Я. Барнича.
Михайло Михайлович Шевелюк
Питання культурології pp 99-109; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221051

Abstract:
Мета статті – проаналізувати наявні визначення поняття «культурний туризм» та йогокласифікації. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні теоретичних методівгуманітарних досліджень. Наукова новизна полягає у культурологічному аналізі наявнихвизначень поняття «культурний туризм» та характеристиці особливостей класифікації.Висновки. Звернено увагу на труднощі у визначенні поняття «культурний туризм»,пов’язані з необхідністю початкового аналізу похідних понять: «культура» і «туризм». Поприпоширене розуміння культури як сукупності матеріальних і духовних цінностей, накопиченихсуспільством на певному етапі його розвитку, а також діяльності з їх створення, освоєння,збереження і поширення, у контексті цього дослідження з усіх наявних визначень терміна«культура» запропоновано використовувати підхід, згідно з яким її можна розглядатияк процес виробництва цінностей і як продукт, тобто самі цінності. Це дає обґрунтованіпідстави розглядати туризм як форму освоєння культурних продуктів. Наголошено навідсутності єдиного загальноприйнятого визначення термінів «туризм» і «культурнийтуризм», а також класифікації останнього на офіційному рівні та в науковому середовищі.Підкреслено, що різноманітність тлумачень цих понять пов’язана з неможливістюуніфікувати формулювання багатогранного явища, при вивченні яких слід враховуватине лише різні контексти, що залежать від виконуваних туризмом / культурним туризмомфункцій, а й специфіку дотичних до туризму галузей і сфер діяльності. Зроблено висновок,що у понятті культурного туризму необхідна вказівка на мотивацію туристів як невід’ємнучастину культурного туризму. За критерієм цілей поїздки запропоновано виокремлювативиди культурного туризму (історичний, релігійний, подієвий, екологічний, етнокультурний,розважальний). Підкреслено, що виокремлення інших критеріїв класифікації вимагаєподальшого дослідження і детального обґрунтування, що дасть можливість відобразитишироту і багатогранний характер поняття «культурний туризм», його суть і масштабність.
Степан Іванович Дичковський
Питання культурології pp 110-119; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221054

Abstract:
Мета статті – дослідити інтеграцію туризму в процеси трансформації сучасного суспільстваі культури. Методологія дослідження передбачає застосування історичного, бібліографічногота аналітичного методів. Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні доцільності танеобхідності аналізу феномена туризму на соціально-філософському та філософсько-культурологічному рівні. Висновки. Туризм постає як інноваційний феномен глобальногосуспільства та має вирішальне значення в творенні сучасної цивілізації, оскільки впливаєна формування культурної, економічної, соціальної, інформаційної, наукової, просторовихмоделей організації людської діяльності. Можна стверджувати, що туризм інтегрує найважливішіпроцеси трансформації сучасного суспільства й культури. Таким чином, туристичну діяльністьможна розглядати як культурологічну. А отже, управління цією сферою вимагає не тільки знаньекономічних законів, а і їхнього культурологічного осмислення. Водночас сучасні дослідженняще не визначили сутнісні ознаки туризму як інституту, що знаходиться на перетині культурита економіки. Туризм як глобальний культурний феномен відображає процеси створення,трансляції і відтворення поведінкових стратегій, що реалізуються туристами в кожнійісторичній епосі. Множинність культурних смислів в практиках сучасного туризму пов’язана зізбільшенням інтенсивності просторової мобільності в умовах наростання темпів глобальнихцивілізаційних процесів, «стиснення» географічного простору завдяки зростанню швидкостіподорожей, прискорення віртуалізації всіх сфер суспільного життя під впливом цифровихтехнологій; з інноваційними змінами у способі та стилі життя, що прискорюють трансформаціїсоціокультурних стереотипів, типів споживання і моделей комунікації. Для сучасного туристаактуальним стає задоволення індивідуальних потреб в освоєнні культурних цінностей під часподорожі, пошук нового досвіду бачення світу, розвиток творчих здібностей, що обумовлюєпояву чисельних туристичних практик, орієнтованих на інтерактивну поведінку.
Богдана Едуардівна Носенок
Питання культурології pp 137-146; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221056

Abstract:
Мета статті – виявити та схарактеризувати відмінності понять «культурний»,«культурологічний» та «культуральний», а також окреслити основні методи культуральнихдосліджень у сучасній французькій соціальній науці. Методологія статті виходить іззастосування міждисциплінарного та мультидисциплінарного підходів до досліджень у сферікультурології. Наукова новизна статті полягає в обґрунтуванні доречності застосуванняпоняття «культуральні дослідження» на означення процесів, що розгортаються у межахфранцузької гуманітаристики та пов’язуються виключно з теоретичними утвореннямиу контексті соціальних наук та відмінності даного поняття від терміну «культурологічнідослідження». Поняття «культуральних досліджень» до поля української культурологіївводиться вперше. Також вперше було здійснено уточнення місця та форм культурологіїу французькій гуманітаристиці. Висновки. Робота з джерельною базою та методологієює одним із пунктів, що є обов’язковим до виконання на шляху до розв’язання поставленихзадач, головною з яких є формування корпусу основоположних для французької історії(у тому числі й історії культури) та історіографії праць (періоду з 1975 р. до сьогодення).На основі даного корпусу існує перспектива побудови альтернативного вітчизняногопроєкту культуральних студій, зверненого до вектора французької історіографічної,історико-антропологічної та культурологічної проблематики у полі соціального знання.У статті наводяться аргументи, чому доречно вживати поняття «культуральні дослідження»у контексті проведення наукових розвідок стосовно французької гуманітаристики, зокремасучасного періоду її розвитку.
Марина Юріївна Миколаєнко
Питання культурології pp 177-186; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221063

Abstract:
Мета статті – дослідити вплив перекладу рекламних текстів на міжкультурнукомунікацію. Методологія дослідження полягає у використанні теоретичних методів: аналізута синтезу, узагальнення, індукції і дедукції – для виявлення особливостей при перекладіслоганів з англійської мови на українську; системного методу – для встановлення зв’язківміж перекладами рекламних слоганів різними мовами у межах міжкультурної комунікації.У дослідженні застосовано також емпіричні методи: порівняння – для виявлення спільних тавідмінних рис між слоганом-оригіналом та слоганом-перекладом; описовий – для уточненняфактичної інформації. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше англомовнийрекламний дискурс розглядається у контексті міжкультурної комунікації на матеріалахвідомих торгових брендів; розглянуто основні проблеми та міжкультурні аспекти перекладурекламних текстів українською мовою, які досі не досліджували українські науковці. У статтіпроаналізовано головні проблеми формування міжкультурної компетентності в теорії тапрактиці перекладу. Виділено основні стратегії перекладу слоганів, які можуть існувати яку межах багатьох культур, так і в межах конкретної культури. Висновки. За результатамидослідження встановлено, що головна ідея рекламного тексту-перекладу має збігатисяз ідеєю оригінального тексту. Невідповідність може призвести до втрати базового зміступовідомлення або спричинити міжкультурне непорозуміння ідеї товару, в результаті –знизити попит на товар. Створення перекладу тексту рекламного повідомлення має своюспецифіку. Під час перекладу варто зосередитися не лише на лексичних, стилістичних,морфологічних особливостях, але і на міжкультурних. Перекладач має донести доспоживача як вербальне повідомлення, так і культурну повноту традицій, звичаїв країни,з мови якої здійснюється переклад.
Ірина Владиславівна Петрова
Питання культурології pp 14-23; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221039

Abstract:
У статті аналізується сутність метамодернізму як культурологічної концепції.Відзначається доцільність концептуалізації особливостей культури доби(пост)постмодернізму з одного боку, та необхідність опрацювання адекватнихпідходів, відмінних від традиційних, для здійснення культурологічного аналізунового дослідницького напряму й сучасних світових трендів – з іншого. Метадослідження полягає у критичному усвідомленні метамодернізму як сучасноїкультурологічної концепції. Для досягнення завдань дослідження використанокомпаративний, аналітичний, системний методи. Їхнє застосування дозволяєобґрунтувати інтертекстуальність традиційних культурних стратегій, щоспонукають до творення нового дискурсивного поля; «прочитати» мінливій непередбачувані культурні процеси ХХІ ст.; проаналізувати значущі положенняметамодернізму в контексті релевантності потреб сьогодення. Висновки.Доведено, що метамодерністична концепція характеризується діалектичноюнеоднозначністю та сумішшю різних напрямів наукових пошуків. У науковомудискурсі сучасності метамодернізм вивчається як культурна парадигма,філософська течія або ж період історичного розвитку культури. Сутністьметамодернізму як культурологічної концепції зводиться до так званої мовичуттєвості, що сприяє розумінню естетичних і культурних переваг сьогоденняй набуває розвитку не шляхом вивчення окремих, ізольованих одне від одногоявищ, а завдяки неперервному прочитанню домінуючих в культурі тенденцій,поєднанню стилів і умовностей минулого із стратегіями та пристрастямисучасності. Наголошується на тому, що метамодернізм виходить за межіпопередніх парадигм, уникаючи деконструкції, іронії, релятивізму, нігілізму,намагаючись відродити щирість, надію, романтизм, потенціал для великогонаративу та універсальних істин.
Марина Анатоліївна Отрішко
Питання культурології pp 60-68; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221046

Abstract:
Мета статті – обґрунтування значущості культурної пам’яті як чинника культурногорозвитку міст. Методологія дослідження базується на використанні таких методів: пошуковий,порівняльний, аналіз і синтез, що дозволило виявити трансформацію тлумачення культурноїпам’яті у різних часових проміжках. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в нійвперше проаналізовано еволюцію розуміння громадськістю поняття «культурна пам’ять».В статті доведено, що «пам’ять», «мистецтво пам’яті», «культурна пам’ять» є об’єктомзацікавлення у кожній з культурних епох. Античні мислителі є першовідкривачами культурипам’яті. Проте, поняття «культурна пам’ять» з’являється у науковому обігу лише наприкінціХХ ст. у дослідженнях Я. Ассмана. Під культурною пам’яттю розуміють сферу буття; простіру поєднанні з культурною інфраструктурою; середовище збереження системи культурнихцінностей, що наявні у публічному просторі. Висновки. Виявлено, що культурна пам’ятьмає вагомий вплив на побудову ідентичності і громадян, і міста. Завдяки збереженнюі «прочитанню» культурної пам’яті у просторі міста відбувається зв’язок суспільстваз минулим, усвідомлення цінностей, моделей поведінки громадськості у різних історичнихперіодах. Обґрунтовано, що культурна пам’ять є невід’ємною складовою міського простору.Відіграючи роль «діалогу» між минулим і сьогоденням, культурна пам’ять відображаєцінності суспільства за допомогою «культурного коду міста». Найбільш змістовно культурнапам’ять виявляється у культурі меморіалізації: пам’ятниках, меморіальних комплексах,пам’ятних спорудах, надписах, демонструючи світоглядні особливості певного історичногоперіоду. Однак, процес глобалізації має негативний вплив на культурну пам’ять у місті,спричиняючи асиміляцію культурних цінностей. Акцентування на збереженні, примноженніі просуванні об’єктів культурної пам’яті у містах є значущим та сприятиме осмисленнювласної ідентичності і вдосконаленню соціокультурного розвитку територій.
Ольга Романівна Фабрика-Процька
Питання культурології pp 90-98; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221050

Abstract:
Мета статті – узагальнити питання функціонування українського народного музичногоінструментарію на території Словацької Республіки та виявити сфери побутуванняв наш час для подальших досліджень. Головним принципом є комплексний підхід довирішення поставлених завдань. Методологія дослідження полягає у використаннітеоретичного, історичного, культурологічного, мистецтвознавчого підходів, що далозмогу розкрити взаємодію тенденцій, репрезентованих явищами полікультурності,а також виявити взаємозв’язок між етносами, регіонами та країнами нині. Статтяґрунтується на методологічних принципах історичного підходу до аналізу мистецькихявищ. Самовдосконалюючись та пристосовуючись до нових форм побутування, народнаінструментальна, вокальна та танцювальна культура русинів-українців Східної Словаччинизначною мірою у сучасному суспільному житті є складовою мистецького процесу. Науковановизна дослідження полягає у спробі комплексного узагальнення побутування тафункціонування українського народного музичного інструментарію на території Словаччиниу історичному аспекті. Висновки. На характер розповсюдження та використання українськогонародного музичного інструментарію на території Словацької Республіки впливаєпобутування обрядодій у середовищі русинів-українців; розвиток фольклорного руху;залучення народного інструментарію до академічної, популярної, рокової та інших стилівмузики; сценічна культура (аматорська і професійна) та ін. Серед чинників, що впливають напобутування народного музичного інструментарію, слід назвати: академічний; соціальний(на рівнях поширення і побутування); культурологічний, що розкриває рівень поширеннямасової культури, вплив естрадної популярної та рокової музики; етнічно-національний,який випливає з етнічних чи національних традицій музикування.
Олена Миколаївна Сом-Сердюкова
Питання культурології pp 147-155; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221058

Abstract:
Мета статті – визначити тенденції, особливості та функції доріг Норвегії, що є частиноюформування культурного ландшафту. Дослідження побудоване на міждисциплінарному підходіта використанні таких методів, як: аналітичний, систематичний, інтерпретаційний, описовий тадіахронний – для підкреслення соціально-історичного контексту та розкриття явища дорогияк цивілізаційного феномена, де зустрічаються культура і природа у формі діалогу. Науковановизна роботи полягає у тому, що в ній вперше у вітчизняній науці досліджено феноменНаціональних туристичних доріг Норвегії, як організаційного чинника культурного ландшафту.Висновки. В сучасній Норвегії до доріг висуваються вимоги: зручності, безпеки, комфорту, етикивзаємодії учасників руху, пізнання культурного ландшафту, естетики, видовища. Їх значущість длясуспільства активізується, акумулюється та актуалізується. Схарактеризовано найбільш виразніпроєкти, приділено увагу їх специфіці та оригінальності. Унікальності природи запропонованіунікальні об’єкти дизайну та мистецтва, саме для підвищення її виразності. Проаналізованорізноманітні способи делікатного вторгнення у природу, які демонструють транзитивність культурина тлі вічності. Локальний та міжнародний туризм як форма дозвілля стрімко набирає обертів,а розвиток туристичних доріг стимулює інфраструктуру. Їх функція розуміється через екологію,інформацію, дизайн, мистецтво. Таке ставлення до доріг передбачає не прагматичний підхід, щодомінував раніше. Зазначено, що зміни у суспільстві вплинули на розуміння функції дороги. Насучасному етапі її життєдіяльність забезпечується спеціалістами різного профілю та доводитьнеобхідність її розуміння у синтезі логіки, естетики та емоції. Під час дослідження доведенозначущість загальнодержавного проєкту Норвегії по удосконаленню та розширенню функціїдороги. Визначено, що цей досвід за своїм значенням переростає межі національного проєкту.
Олег Богданович Рішняк
Питання культурології pp 156-165; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221059

Abstract:
Метою статті є виявлення залежності збереження об’єктів культурної спадщини відїхньої суспільної цінності та висвітлення світових тенденцій розвитку реставраційноїгалузі. В методології використано загальнонаукові методи теоретичного дослідження,а також загальнологічні наукові методи аналізу, порівняння та пояснення. Комплекснийпідхід упредметнений у використанні методів вивчення історичних фактів, підтвердженихрізними джерелами. Наукова новизна роботи полягає у дослідженні трансформаційреставраційних теоретичних концепцій, зумовлених глобальними економічними таполітичними процесами. Розкрито залежність збереження творів мистецтва від їхньоїсоціальної цінності та підкреслено, що наукова значущість пам’ятки не завжди є достатнімаргументом для її збереження. Висновки. У статті розглянуто реставраційну діяльністьяк складову культурного життя соціуму та визначено поняття суспільної цінності об’єктівмистецтва як її ідеологічну надбудову. Окреслено глобальні загрози для збереженнясвітової культурної спадщини, досліджено впливи політичних та економічних чинниківна схоронність об’єктів мистецтва. Звернено увагу на неоднозначність трактуваньосновних понять реставраційної науки представниками різних культур та необхідністьстворення універсальної пам’яткоохоронної доктрини. Репрезентовано альтернативніконцепції теорії реставрації. Зазначено, що з огляду на небезпеки та виклики сьогодення,необхідно переосмислювати усталені постулати реставраційної діяльності, шукатиефективні моделі інтеграції пам’яток в сучасний культурний контекст.
Наталія Романівна Данилиха
Питання культурології pp 166-176; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221061

Abstract:
Мета статті – дослідження впливу культурно-психологічної мотивації на формуванняетичних цінностей в Римської імперії. У статті визначено основні чинники впливувнутрішнього та зовнішнього середовища Римської імперії на формування етичнихцінностей римського імператора. Актуальним є формування комплексу ідей, уявленьта цінностей суспільства давнього Риму на основі синтезу різних культур, пропаганди,створення іміджу та реформи моралі. Методологія дослідження полягає у вивченніпроцесів розвитку античної традиції з позиції аналізу морально-психологічних мотивів.У дослідженні також були застосовані методи історизму, аналізу, синтезу, структурний тапроблемно-хронологічний для вивчення механізмів формування римського менталітетудоби правління Августа. Наукова новизна. З’ясовано еволюцію формування етичнихцінностей та реконструйовано систему цінностей, якими керувалася римська еліта.Висновки. Вважаємо, що уявлення про римлян як військових стратегів в сучасномусенсі, які керувалися при прийнятті рішень оцінкою військової, політичної і економічноїінформації, є ілюзією, створеною римською пропагандою. Тому основним чинником, щодозволяє з’ясувати еволюцію механізмів функціонування зовнішньої політики імперії,є вивчення проблем формування римського менталітету доби правління Августа.Доведено, що впродовж І–ІІ ст. н. е. відбувся синтез елліністичної та римської літературноїтрадиції, основними етичними рисами якої стала грецька «універсальність» та римська«стабільність». Відкритість для культурних контактів римських інтелектуалів сприялаформуванню таких етичних цінностей, як: гідність, скромність, постійність, схильність досамозречення. Наголошено, що на засадах змішаного устрою основними світогляднимипозиціями стають «велика рівність» та реформа моралі, яка може бути проведена тількикерівником (імператором), здатним відновити державу в умовах кризи, внаслідок власнихгромадянських та моральних чеснот. В її основі лежала турбота про статус та «гідність»імперії. Тому, дії римлян потрібно трактувати з позиції «великої стратегії», яка являєсобою комплекс політичних ідей, уявлень та цінностей.
Алла Степанівна Гаврилюк
Питання культурології pp 195-205; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221066

Abstract:
Мета статті – конкретизувати світоглядні, естетичні й етичні чинники радикальноїпереоцінки значення класики для сучасності на початку ХХ століття, в період,який заведено називати «срібним віком» культури. Актуальність теми випливаєз висвітлення одного з аспектів зміни гуманітарного дискурсу на етапі революційногопереходу від однієї соціально-політичної формації до іншої. Методологія дослідження.Зазначена в меті статті проблема розглядається на основі аналізу науково-публіцистичної діяльності одного з талановитих молодих представників академічногохарківського середовища, котрий писав дисертацію під опікою академіка М. Сумцова,досліджуючи проблеми сприйняття та викладання художньої творчості. Джереламидослідження слугували в основному неопубліковані рукописи О. Селівачова, щозберігаються в родинному архіві. Наукова новизна полягає у введенні заначенихджерел до наукового обігу. Висновки. Процеси такого переосмислення, де вищоюточкою стало вульгарно-соціологічне приниження мистецької класики внаслідок подій1917 року, розпочалися не в пролетарських гуртках, а в академічних колах, які згодомчи не найбільше постраждали від революції. Продемонстровано помітне прагненняО. Селівачова зрозуміти та пояснити протиріччя в творах і вчинках досліджуванихним персонажів, оскільки суперечності, як чинники поступу, постійно приверталиувагу науковця. Виявлено, що розглянуті тексти О. Селівачова яскраво відбиваютьідейні суперечності революційної доби щодо ставлення до класики та новітніх формхудожньої творчості в аспекті пріоритету естетичних або морально-дидактичнихкритеріїв. З’ясовано, що глорифікація наприкінці ХІХ ст. фольклорної та поетичноїкласики швидко змінювалася на початку наступного століття критичним ставленням.І сприяли цьому найрізноманітніші чинники у широкому спектрі від консервативнихантипрогресистських ідей – до модерністських і авангардних інтенцій радикальногооновлення.
Оксана Борисівна Кошелєва
Питання культурології pp 228-238; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221070

Abstract:
Мета статті – схарактеризувати сутність візуальної культури та визначити її впливна аудіовізуалізацію, проаналізувати доцільність її застосування у закладах вищоїосвіти. А також проаналізувати досвід Київського національного університету культуриі мистецтв в запровадженні інноваційних технологій в навчальному процесі. Методологіядослідження базується на використанні історико-теоретичного аналізу педагогічних,філософських, мистецтвознавчих джерел з досліджуваної проблеми. Компаративнийта системний підходи допомогли визначити візуальну культуру як чинник формуваннязмін та інновацій в системі освіти. Наукова новизна полягає в дослідженні особливостейреалізації новітніх форм в навчальному процесі, що зумовлені змінами культурнихпріоритетів. Висновки. Доведено, що візуальна культура, ставши невід’ємною частиноюсучасного суспільства, універсальним комунікатором, стимулом діяльності, видомсучасного мистецтва, засобом освіти, відіграє помітну роль у формуванні суспільноїдумки та активної суб’єктивізації різних форм суспільної активності. Тому, нагальноюпотребою вищих навчальних закладів є використання провідних педагогічних технологій.Одною з таких технологій є аудіовізуалізація, яка вважається одним з найефективнішихта мотивуючих засобів, що дозволяють взаємодіяти зі світом науки. Тож, її залучення таграмотне використання в навчальному процесі є не лише вимогою часу, а й складним,проте необхідним процесом. Вважаємо, що КНУКіМ отримав значний практичнийдосвід використання цифрових інструментів завдяки використанню сучасних цифровихтехнологій, інтерактивних інструментів освітньої гейміфікації, можливості GoogleClassroom, проведенню тренінгів та відеоконференцій в умовах карантину; зумів вдалопоєднати традиційні та інноваційні технології, сучасні програмні засоби, інформаційніресурси та взаємодію учасників освітнього процесу.
Євгенія Олегівна Короленко, Ірина Григорівна Швець
Питання культурології pp 219-227; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221069

Abstract:
Мета статті – дослідження ролі та значення комунікативних здібностей у професійнійдіяльності івент-менеджерів. Вирішення поставленої мети реалізується у завданнях,які полягають у окресленні специфіки постмодерної культури споживання, щоактуалізує інтерес до івент-сфери та тенденцій розвитку соціокультурної практикисьогодення. Методологія дослідження передбачає використання аналітичного методу,який застосовується з метою виділення основних характеристик, що притаманніпостмодерній культурі споживання. Задіяний метод синтезу для виокремлення ролікомунікації у функціонуванні івент-менеджменту. Прогностичний метод залученозадля окреслення перспектив розвитку сфери івент-менеджменту. Івент-менеджмент –прикладна галузь, яка має мінливий характер. Аналіз цієї сфери є актуальним,зважаючи на відсутність її ґрунтовного теоретичного опрацювання. Наукова новизнадослідження полягає у висвітленні комунікативного характеру івент-сфери. Висновки.Значною мірою організація проєктів пов’язана з постійною комунікацією між різнимисуб’єктами – організаторами, менеджерами та замовниками культурних послуг. Їхінтеракція є перманентною та такою, що проявляється на різних етапах організації івенту.Комунікація є не лише формою взаємодії учасників проєктної діяльності, а й способомтрансляції культурних цінностей. Відповідно, необхідною умовою для роботи івент-менеджера виступає наявність розвинених комунікативних якостей. Розвиток івент-менеджменту пов’язаний з швидкою адаптацією до змінюваних соціокультурних реалій.В умовах викликів, які постають перед людством, виникають нові форми взаємодії, щопов’язані з технічними засобами та поширенням онлайн-комунікації. Підкреслюєтьсяроль комунікативного начала, яке є не лише формою інтеракції, а й базисним модусомкультури. Діяльність івент-менеджерів безпосередньо пов’язана з комунікацією, томудоцільним вбачається оволодіння основами ораторського мистецтва, що сприятимеуспішній професійній діяльності.
Леся Миколаївна Устименко, Наталія Валеріївна Булгакова
Питання культурології pp 250-259; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221073

Abstract:
Мета статті – аналіз впливу суспільної wellness-культури на формуванняwellness-освіти в контексті інтеграції туристичної та wellness-індустрії.Методологічну основу дослідження складають критичний аналіз основних дефініційкультурологічних і туризмознавчих джерел щодо дослідження wellness-культури таwellness-діяльності, міждисциплінарний синтез основних принципів формуванняwellness-освіти в контексті інтеграції туристичної wellness-індустрії, методи індукціїта дедукції, а також контент-аналіз. Наукова новизна. Введено до наукового обігупоняття «wellness-освіта», схарактеризовано її суспільні функції та визначеноосновні напрямки розвитку культурно-рекреаційної сфери в контексті інтеграціїтуристичної wellness-індустрії в сучасному світі. Висновки. Проаналізовано основнісоціальні виклики щодо необхідності запровадження wellness-освіти та найбільшвагомі світоглядні засади її формування. Обґрунтовано доцільність використаннязакордонного досвіду інтеграції туристичної та «wellness-індустрії», пошукуінноваційних форм організації туристсько-рекреаційної діяльності, орієнтованихна всебічний розвиток особистості. З’ясовано, що для стабільного функціонуванняwellness-індустрії та розвитку wellness-туризму необхідна суттєва трансформаціявітчизняних рекреаційних закладів, ефективна інтеграція туристичної та wellness-індустрії, ґрунтовні наукові дослідження та підготовка сучасних фахівців для wellness-індустрії. Запропоновано ввести напрямки підготовки: туристсько-рекреаційнадіяльність (фах «Менеджер wellness-діяльності»), культурно-рекреаційна діяльність(фах «Організатор wellness-діяльності») з метою оптимізації розвитку вітчизняноїкультурно-рекреаційної сфери.
Тетяна Костянтинівна Гуменюк
Питання культурології pp 280-282; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221077

Abstract:
Очевидним сьогодні є те, що теоретичні моделі святкової культури, які булипритаманні філософській та культурологічній думці в традиційній культурі без-перечно вимагають певних уточнень з урахуванням домінування економіко-політичного, урбаністичного векторів, що невідворотно нанесли відбиток надослідницькій практиці, маркетизації культури (аспектів влади і споживання,соціальної ідентичності, ідеології, гендерної політики тощо). Так, у сьогочасно-му культуротворчому просторі актуалізується проблема фестивації як принци-пово нової відкритої динамічної моделі святкової культури з трансгресивнимипроцесами (невід’ємними елементами існування та функціонування), оскількисаме останні виступають межовою активацією креативних внутрішніх можли-востей, що визначають процеси самопізнання культури та переоцінки компо-нентів її смислових лакун. Зрештою, сам феномен фестивації, віддзеркалюючиперехідні етапи у суспільстві, утримує водночас перетворювальний потенціал,пов’язаний з принципово відмінним розумінням соціальної, політичної, історич-ної, економічної, урбаністичної, повсякденної та святкової компонент у сучаснійкультурі. Відтак, проблема теоретичної культурологічної рефлексії феноменафестивації набуває адресності та входить до авангарду проблем полікультур-ного контексту сучасного буття.
Ольга Юріївна Шмаюн
Питання культурології pp 260-268; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221074

Abstract:
Мета статті – виявлення особливостей діяльності культурно-дозвіллєвихцентрів як інноваційних закладів у системі глобалізованого суспільства.Структурами, які визначають динаміку розвитку суспільства та культурногопростору в організації дозвілля є культурно-дозвіллєві центри. Від дозвіллєвоїдіяльності залежить фізичний, соціальний, духовний розвиток особистості,тому актуальним вважаємо визначення та прогнозування культурних запитівнаселення, що, своєю чергою, підвищує темпи розвитку індустрії дозвілля.Методологія дослідження полягає в застосуванні емпіричних методівдослідження, з допомогою яких розкрито та проаналізовано дозвіллєвудіяльність в українському соціумі. Наукова новизна. Вперше дослідженоорганізацію культурно-дозвіллєвих закладів для особистісного розвитку людини.Висновки. Дозвіллєва діяльність стимулює розвиток творчої індивідуальності,створює умови для виявлення та задоволення свободи вибору дозвіллєвихпотреб та інтересів. Доведено, що для збереження культурної ідентичностіварто розширити перелік послуг в культурно-дозвіллєвій сфері, адже самев ній найбільше проявляються народні звичаї, свята, фольклор, традиції,обряди. І якщо враховувати побажання відвідувачів, то можна досягти високогоінтелектуального рівня, покращити психологічний, моральний, фізичний станлюдини. Наголошено, що ефективне використання вільного часу сприяєформуванню всебічно розвинених, соціально активних та ініціативнихособистостей, а також є способом зближення інтересів різних соціальних групі народів. Вказано на методи та засоби, що допомагають залучити аудиторіюу процес діяльності в умовах дозвілля (гра, театралізація, змагання, методрівноправного духовного контакту, критика, імітація); на необхідність мотиваціїта різноманітності. Остання залежить від морального та культурного рівня особиі може бути соціально корисною, нейтральною чи асоціальною.
Альона Олегівна Кириченко
Питання культурології pp 206-218; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221068

Abstract:
Мета статті – схарактеризувати сучасні концертні шоу в контексті використанняв них технологій віртуальної реальності. Методологія дослідження ґрунтується назастосуванні міждисциплінарного підходу до аналізу концертних шоу, теоретичногопідходу – для вивчення наукової літератури; аналітичного та компаративного – длявизначення впливу технологічної складової на режисуру сучасних шоу. Науковановизна полягає в тому, що вперше розглянуто віртуальні технології, інтегрованів концертне шоу. Висновки. Технології віртуальної / доповненої реальності, поступововходячи у всі сфери нашого життя: від медицини, освіти, науки до мистецтва,архітектури та дозвіллєвої діяльності людини, вже перестають асоціюватися з чимосьнадновим. Концерне шоу з допомогою надсучасних технологій може поєднуватиу собі різні види мистецтв, а тому має потужний потенціал впливу на глядача. Наприкладі конкретних концертних шоу та виступів артистів презентовано механізм«вплетення» технологій віртуальної / доповненої реальності в сценічний простір.Розглянуто поняття віртуальної, доповненої та змішаної реальності. Зазначено,що з потужним розвитком інформаційно-комунікаційних технологій можливепоєднання усіх комп’ютерних технологій в єдину розширену реальність. Кінець ХХ ст.ознаменувався появою віртуального гурту, а вже початок ХХІ ст. – появою віртуальнихартистів-вокалоїдів та відтворенням віртуальних копій померлих артистів, що даєпідстави констатувати можливості впровадження новітніх комп’ютерних технологійу концертні шоу. Акцентується увага на тому, що використання технологій стає нелише «ефектом заради ефекту», а й підкреслює чи доповнює ідейно-тематичнуспрямованість шоу. Визначною подією в індустрії розваг сьогодення стало створенняукраїнськими та закордонними артистами віртуальних онлайн-концертів. Концертнішоу трансформуються під впливом віртуальних технологій, тобто віртуалізуються,щоб бути актуальними і відповідати викликам часу та запитам вибагливої глядацькоїаудиторії.
Катерина Михайлівна Кириленко
Питання культурології pp 239-249; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221071

Abstract:
Мета статті – з’ясувати дидактичні можливості флешмобу в процесі викладаннязагальногуманітарних дисциплін у закладах вищої освіти культурно-мистецького спрямуваннята ознайомлення з освітнім досвідом Київського національного університету культуриі мистецтв з впровадження флешмобів в навчальний процес. У статті висвітлено багаторічнийдосвід апробації флешмобів на лекціях з дисципліни «Філософія» в КНУКіМ та представленірезультати його проведення. Використовуються такі методи дослідження, як: педагогічнеспостереження, педагогічний експеримент, аналіз, синтез, узагальнення, а також синектика,елементи аксіоматичного та гіпотетико-дедуктивного методів. Наукова новизна дослідженняполягає у висвітленні авторського досвіду роботи та в аналізі його результатів. Висновки.Аналіз практичного досвіду засвідчує доцільність впровадження в освітній процес підготовкиспеціалістів за спеціальностями даної галузі не лише сучасних технологій навчання, алей форм та методів культурно-мистецького середовища. Продемонстровано використанняпотенціалу флешмобу формувати нові звички, включати значну кількість студентів в змістовнудіяльність. З’ясовано, що впровадження флешмобів як творчих методів роботи в процесівикладання загальногуманітарних дисциплін у вищій школі дозволяє зацікавити та вмотивуватистудентів; стимулювати розвиток творчих здібностей; активізувати пізнавальну діяльність;спрямувати викладання непрофільних дисциплін у сферу професійних інтересів та у площинуособистісних пошуків студента; мотивувати молодь до формування активної світоглядної тагромадянської позиції; залучити студента до творення інноваційного освітнього середовища.
Марина Віталіївна Лисинюк
Питання культурології pp 38-48; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221042

Abstract:
Мета статті – розкрити сутнісні особливості та функції медіакультури. Розвитоксучасного суспільства нерозривно пов’язаний з інформаційно-комунікаційнимитехнологіями, тому актуальним є визначення сутнісних особливостей і специфічнихознак медіакультури. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні методуадаптивно-діяльнісної культурології в комплексі з міждисциплінарним підходом, що далозмогу розкрити сутність, функції та структуру медіакультури. Наукова новизна полягаєв культурологічному дослідженні діалектики взаємодії та взаємовпливу медіакультури якфеномена інформаційного суспільства і процесів інформатизації початку ХХІ ст. Висновки.Визначено, що стрижнем всієї медійної культури є екранна та аудіовізуальна культура,які часто конкурують між собою. Відзначено, що медійна культура як соціокультурнийфеномен може трактуватися в широкому (соціальне середовище, що активно комунікує задопомогою символічного обміну) і вузькому (механізм культурної діяльності, що актуальнопроявляється в кожному когнітивному акті) розумінні. Виокремлено функції медіакультури:інформативна, комунікативна, нормативна, релаксаційна, креативна, інтеграційна,посередницька. Доведено взаємозв’язок медіакультури з культурою в традиційномурозумінні останньої, а також зв’язок і взаємозалежність з іншими системами реальності.Вказано на особливості функціонування медіакультури в сучасному інформаційномупросторі, її поліфункціональність, вплив на всі сфери життєдіяльності, зокремасхарактеризовано негативні впливи досліджуваного феномена і їх наслідки. Зазначено,що основним механізмом формування та відтворення медіакультури є медіаосвіта, якаповинна сприяти виявленню і реалізації творчого потенціалу особистості, виробленнюаналітичного ставлення до явищ і фактів дійсності. Йдеться про формування «людинимедіакультури», про актуалізацію антропологічної концепції медіакультури, щозабезпечить спадкоємність традицій існування в культурі на рівні особистості.
Олександр Євгенович Зараховський
Питання культурології pp 120-136; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221055

Abstract:
Мета статті – виявити сучасний стан залучення археологічних об’єктів Черкащинидо туристичної діяльності. Методологія дослідження полягає в огляді й аналізілітературних та архівних джерел; за допомогою проблемно-типологічного методудосліджено специфіку пристосування різних категорій археологічних пам’яток краю довикористання в туристичній сфері; історичний метод використовувався для дослідженнянерухомих об’єктів археології області у хронології їхнього виникнення та вивчення;метод польових досліджень був використаний для збору інформації про сучасний станпідготовленості цих об’єктів до експонування та залучення до екскурсійної діяльності.Наукова новизна полягає у висвітленні нерухомих археологічних об’єктів Черкаськоїобласті як сучасного туристично-екскурсійного ресурсу. Висновки. Встановлено, щов туристично-екскурсійну діяльність залучена лише «рухома» складова археологічноїспадщини Черкащини, використання якої зводиться до музейних експозицій,присвячених артефактам з місць розкопок. Нерухомі археологічні об’єкти краюпродовжують залишатися латентним туристичним ресурсом. Найвизначніші археологічніпам’ятки області, пов’язані з палеолітичною, трипільською та скіфською культурами,практично не підготовлені до експонування на місці розкопок. Це сприяє їх повільномуруйнуванню, нищенню та забуттю. Оскільки всебічне пізнання археологічних культурнеможливе лише в рамках музейних експозицій, необхідним є створення експозиційбезпосередньо на місці розкопок нерухомих об’єктів археологічної спадщини краю,їх відновлення та популяризація шляхом залучення до подієвого туризму, розвитоктуристичної інфраструктури.
Тетяна Ігорівна Совгира
Питання культурології pp 187-194; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221064

Abstract:
Мета статті – дослідження поняття віртуального образу, створеного в уяві художникаі його відповідності матеріальному інваріанту. Методологія дослідження базується насистемному підході аналізу віртуального виміру мистецтва. У статті аналітичний методзастосовується для аналізу філософської, художньої, історико-культурної літературиза темою дослідження. Теоретично-концептуальний метод використовується дляхарактеристики концептуально-термінологічної дослідницької системи, порівняльно-типологічний метод – для з’ясування відповідності віртуального образу, який формуєтьсяв уяві людини, зі знайденими матеріальними артефактами. У роботі висвітлено концепціюПлатона «про специфіку створення образів та симулякрів», положення «про категоріювіртуальності» Фоми Аквінського та концепцію «психологічної ультраструктури мистецтва»С. Безклубенка (2015). Наукова новизна полягає в тому, що вперше досліджено відмінностіміж віртуальним зображенням і його матеріальним інваріантом, використовуючи прикладиробіт Людвіга ван Бетховена, Леонардо да Вінчі і Рембрандта ван Рейна. Висновки.Доведено, що процес створення твору мистецтва починається з формування віртуальногообразу (проєкту) в уяві творця і завершується уречевленою формою первісного плану.Виробництво художнього твору, з моменту, коли його зображення народжується в уявіхудожника, до його втілення (матеріалізації) в певний продукт, а потім пошук йогозавершення у свідомості споживачів є складною психологічною ультраструктуроюмистецтва. На прикладах відомих творів мистецтва з’ясовано, що кінцевий результаттворчості часто не відповідає запланованому віртуальному проєкту.
Сергій Сергійович Русаков
Питання культурології pp 24-37; doi:10.31866/2410-1311.36.2020.221040

Abstract:
Мета статті – обґрунтувати вагомість і можливості застосування теоретичної моделіколообігу культури для вивчення ціннісно-смислових аспектів феноменів сучасноїкультури, проаналізувавши досвід впровадження зазначеної моделі. У дослідженнівикористані методи аналізу та узагальнення, за допомогою яких з’ясовано особливостівикористання теоретичної моделі колообігу культури. Також використано герменевтичнийпідхід – для дослідження смислових аспектів культурних феноменів. Наукова новизнаполягає в обґрунтуванні перспектив використання моделі колообігу культури для аналізуфеноменів сучасної культури в рамках вітчизняних культурологічних студій. Висновки.Встановлено, що використання моделі колообігу культури, яка пропонує вивчення значеньв контексті здобуття людиною соціокультурного досвіду, значно розширює дослідницькірамки інтерпретації ціннісно-смислової сфери людини. Доведено, що теоретична модельє значимою, адже відповідає особливостям української культурології та може бутивикористана як складова методології досліджень смислотворчого аспекту феноменівсучасної культури. Для підтвердження перспективності використання культурологічногокола наведено авторську розробку ціннісно-смислового аспекту колообігу значенькаштана в контексті міської культури Києва та продемонстровано потенціал цієї моделідля аналізу сучасного мистецтва та артринку. Дослідження, які спираються на п’ятьвзаємозалежних процесів – репрезентацію, ідентичність, виробництво, споживаннята регулювання – потребують детального розгляду світоглядних орієнтирів людини,повсякденних соціальних практик, стилю життя та способів розуміння дійсності,а також вивчення творів мистецтва та офіційної документації, що засвідчує можливостірізностороннього вивчення цінностей та смислів, які циркулюють у динамічномупросторі культури. Стаття є частиною культурологічного дослідження артринку як сферифункціонування сучасного мистецтва і спрямована на пошук сучасної методології.Обґрунтовано доцільність використання моделі колообігу культури як теоретичноїоснови, що уможливлює вивчення специфіки формування значень під час здобуттялюдиною досвіду в різних соціокультурних умовах.
Тетяна Костянтинівна Гуменюк, Катерина Михайлівна Кириленко
Питання культурології pp 124-136; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188795

Abstract:
Мета статті – розглянути та проаналізувати творчі проекти студентів Київськогонаціонального університету культури і мистецтв, показані на «Фестивалі релігій», розкритиїхню роль та сутність інноваційних освітніх технологій, конкретизувати педагогічні умовизастосування творчих проектів з урахуванням змісту й особливостей фахової підготовкиспеціалістів у закладах вищої освіти культурно-мистецького спрямування. Методологіюдослідження становлять методи аналізу і порівняння, застосовані для розкриттясутності видовищних форм, їх можливостей в організації навчального процесу; вивченнясформованості знань, інтересів і здібностей студентів та виявлення загального і специфічногов педагогічних ідеях навчального проекту «Фестиваль релігій»; розкриття критеріївпізнавальної активності, самостійності та креативності студентів у засвоєнні навчальногоматеріалу та можливості його практичного використання. Крім того, застосовано принципинауково-педагогічного дослідження та педагогічного спостереження для визначення рівнівсприйняття інформації в умовах навчального використання таких постановок синтетично-видовищних жанрів, як перформанс, костюмована вистава, спектакль-інсталяція, вербатімта ін. Висновки. Було встановлено, що у результаті застосування видовищних форморганізації навчального процесу зазнали змін навчальна і соціальна мотивація студентів,зросли їх пізнавальна активність, самостійність та креативність. Доведено, що завдякипроекту «Фестиваль релігій» інноваційний освітній простір Київського національногоуніверситету культури і мистецтв став ще більш насиченим, різноманітним...
Оксана Олександрівна Білецька
Питання культурології pp 88-98; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188791

Abstract:
Мета роботи полягає в історично-еволюційному аналізі становлення красномовствав Україні як «науки переконання» або «науки пошуку шляхів переконання», а такожпроблеми формування як комунікативної, так загальної культури особистості. На сучасномуетапі розвитку українського суспільства важливе місце належить комунікативній культурілюдини, тобто кожен індивід володіє особистими якостями, вміннями та навичками, якізабезпечують йому досягнення цілей у міжособистісній взаємодії з іншими, дозволяючиформуватися конструктивному спілкуванню, орієнтуючись на успіх як у професійній, такі у повсякденній діяльності, пристосовуючись до нової системи стосунків у сучасномусвіті, прагнучи самовдосконалення та самореалізації. Методологія дослідження. З метоювисвітлення поняття «мовної культури» на етапах становлення науки про красномовство,з’ясуванні ролі комунікативної культури особистості в сучасному світі, було використанонаступні методи наукового дослідження, а саме: синтез, аналіз та узагальнення. Науковановизна полягає у розкритті концепції комунікативної культури особистості як проявумистецтва красномовства як на сучасному, так і на історичному етапі існування тастановлення суспільства, а також як складової культури загалом. Висновки. З’ясовано, щомистецтво красномовства є універсальним, а здатність до мовлення – складовою загальноїкультури людини, її досягненням. Слово – це засіб спілкування між людьми, спосіб обмінуінформацією, інструмент впливу на свідомість та дії іншої людини. З часів Київської Русіукраїнське мистецтво красномовства заклало основи сучасної комунікативної культури.У...
Олена Олександрівна Каракоз
Питання культурології pp 194-205; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188809

Abstract:
Мета статті полягає у визначенні місця традиційної та електронної книг у процесіпопуляризації книги і читання. Основними методологічними принципами стали принципианалізу та синтезу, які дали можливість визначити значення та місце культури читанняяк одного з компонентів інформаційної культури населення, розуміння необхідностістворення умов для відродження інтересу до читання та піднесення його престижу. Крімтого, застосовано статистичний метод для виявлення значення друкованих, електроннихі аудіокниг серед інших форм дозвілля. Наукова новизна полягає в аналізі синтезу традиційноїта новітньої форм книги для забезпечення поширення текстової комунікації. Висновки. Такимчином, традиційна і електронна книги, залишаючись незмінним джерелом знань, мають якпереваги, так і вади. Зокрема, традиційна книга може сприйматися як витвір мистецтва дляотримання естетичного задоволення, колекціонування, мати ексклюзивність і можливістьотримати підпис автора, а також використовуватися без технічних пристосувань. Тоді якелектронний текст не відчувається, а є виключно візуальним. Однак електронна книга такожмає низку переваг, пов’язаних зі створенням нових інформаційних ресурсів, що прискорюєкомунікативні процеси та надає можливість на якісно новому рівні організовувати процесивиробництва, зберігання і розповсюдження інформації. До того ж, завдяки таким технологіям,як анімаційність, компактність, багатовимірність трансляції інформації, емоційність впливуна сприйняття читача, зниженню затрат на видання, можливості авторів розміщуватиматеріал без залучення видавництв і, зрештою, екологічності...
Марія Володимирівна Макарова
Питання культурології pp 206-214; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188810

Abstract:
Мета статті. Охарактеризувати сутність комунікації між різними поколіннями в процесірозвитку суспільства, обумовленої її специфікою та відмінностями від усіх інших видівсоціальних комунікацій. Адже ні професійна, ні міжособистісна, ні педагогічна, ні масовакомунікації не є такою ж мірою джерелом історичного розвитку. Методологія дослідженняполягає у застосуванні загальнонаукових методів і підходів, зокрема діалектичного, щодає можливість розглянути соціальні та комунікативні процеси в їх органічній цілісності,проаналізувати сутність комунікації між різними поколіннями в конкретно-історичнихсоціальних системах. З’ясувати, як одночасно з розвитком суспільства відбуваєтьсявидозміна міжпоколінної комунікації, а також виявити суперечності в просторі останньої.Актуальність дослідження продиктована тим, що між поколіннями формується простірнерозуміння, взаємного відторгнення, неприйняття, виникає «зона мовчання». Науковановизна полягає у виявленні сутності комунікації у різних типах суспільств за типологієюМ. Мід та М. Петрова. Висновки. З’ясовано, що процеси міжпоколінної комунікаціївідбуваються в суспільстві, як правило, спонтанно, в залежності від його типу, структуривлади, соціально-економічних відносин та ін. Виявлено, що незабезпечення міжпоколінноїкомунікації зв’язку між минулим, теперішнім і майбутнім стає умовою появи певнихдеструктивних елементів, оскільки орієнтація тільки на теперішнє та специфіка сучасноїсоціалізації вносять розрив у діалог поколінь. Доведено, що в умовах кризи суспільногорозвитку міжпоколінний комунікативний простір починає формуватися в процесі...
Ірина Яківна Гаюк
Питання культурології pp 180-193; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188807

Abstract:
Мета статті. Розглянути історичну специфіку формування та функціонування вірменськихкварталів і характерні риси соціальної топографії вірмен Львова. Досліджується культурнийвплив вірменської етнонаціональної меншини на формування історичного обличчя Львова.Основним методологічним принципом дослідження став метод історичного аналізу джерел тасинтез їхніх даних, який надав можливість розкрити специфіку історичного розвитку вірменськихкварталів Львова як важливої частини культурного буття України. Методи інтерпретаціїта соціальної топографії було використано для вивчення впливу соціальної ідентичностіта соціального статусу, професії та взаємин різних соціальних груп на їх територіальнерозміщення в місті. Висновки. Вивчення історичної динаміки соціотопографії вірменськоїколонії Львова дозволяє зробити висновок, що вірмени Львова мали зазвичай престижнемісце проживання упродовж всього часу існування вірменської колонії міста. Водночас чималовірмен навіть у середньовіччі проживало поза межами обох вірменських кварталів, зокрема,на престижній центральній площі міста (пл. Ринок). У ХІХ – поч. ХХ ст. вірмени Львова сталиорганічною інтегрованою частиною львівських жителів, тому говорити про функціонуваннявірменських кварталів як автономного вірменського етнонаціонального топосу підстав немає.Однак представники вірменської інтелектуально-мистецької еліти відіграли помітну рольу створенні нового обличчя Львова.
Оксана Олександрівна Шибер
Питання культурології pp 169-179; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188806

Abstract:
Мета статті полягає у визначенні особливостей реалізації практик рекреаційного дозвілляу просторі життєвого світу та з’ясуванні ступеня ефективності їхнього освоєння. Методологіядослідження зумовлена необхідністю застосування культурологічного, мікросоціологічного тафілософського підходів для аналізу сфери дозвілля і рекреації в рамках «життєвого світу».Мікросоціологічний підхід дозволяє розглянути інтеракцію (рекреаційно-дозвіллєвої взаємодіїіндивідів) як основи цілісності життєвого світу. Філософський – вплив виду і змісту рекреаційно-дозвіллєвих практик на формування «життєвого світу», людського буття, особистості в цілому.У зв’язку з цим одним із основних методологічних завдань культурології постає з’ясуваннямежі ефективності реалізації рекреаційно-дозвіллєвих практик в організації повсякденногожиття та конструюванні «життєвого світу». Наукова новизна полягає в концептуальномудослідженні особливостей реалізації практик рекреаційного дозвілля у просторі життєвого тавіртуального світів шляхом критичного аналізу соціокультурних трансформацій, пов’язанихіз впровадженням інформаційно-комунікативних технологій. Висновки. Отже, особливістюреалізації практик рекреаційного дозвілля у просторі «життєвого світу» є здатність останніхдо наповнення повсякденного простору змістовністю та гармонією з навколишнім світом.«Віртуальна реальність» розкривається у повсякденній комунікації, якій властиві «гнучкі»,розширені можливості вибудовування уявлень і способів самопрезентацій. У той же час неварто забувати, що дозвілля при надмірному перебуванні у просторі «віртуального...
Сергій Михайлович Килимистий
Питання культурології pp 137-148; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188801

Abstract:
Мета статті. Дослідити історичну реконструкцію як ресурс подієвого туризму України.Розкрити наукові погляди на поняття подієвого туризму, а також його нематеріальногоресурсу – історичної реконструкції. Методологія дослідження полягає у застосуванні методівспостереження і порівняння, аналізу та синтезу, систематизації та узагальнення, конкретно-пошукового та логічного методів, рефлексії власного практичного досвіду. Наукова новизнаполягає у тому, що в статті вперше досліджується історична реконструкція в Україні у контекстіресурсу подієвого туризму. Здійснена тематична класифікація клубів історичної реконструкціїв Україні. Висновки. Отримані результати свідчать про те, що сучасний стан розвитку історичноїреконструкції в Україні дозволяє констатувати наявність достатніх нематеріальних (культурно-історичних, історико-демографічних), а також матеріальних (інфраструктурних) ресурсів для їхефективного використання у процесі становлення вітчизняного подієвого туризму. Основниминематеріальними ресурсами подієвого туризму історико-культурної спрямованості в Україніє клуби історичної реконструкції, а також події, відтворені членами цих клубів. Діяльність клубівісторичної реконструкції формує субкультуру, яка теж може розглядатися як ресурс даноговиду туризму. Результати дослідження мають практичну значущість, що полягає у можливостівикористання нематеріальних історико-культурних ресурсів у практиці туристичної діяльності,що дозволить підвищити якість турпродукту, урізноманітнити його зміст і форму, підвищитирівень його атрактивності, а відтак і збільшити турпотоки в межах подієвого...
Ірина Владиславівна Петрова
Питання культурології pp 149-158; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188802

Abstract:
Мета статті полягає у порівнянні думок та поглядів Епікура й Лоренцо Валли щодосвітоглядної сутності дозвілля. Методологія дослідження заснована на використанніпорівняльного методу, що дозволило обґрунтувати спільне та розбіжне у поглядах відомихмислителів на дозвілля. Новизна дослідження. Автором вперше у вітчизняній культурологіїздійснено аналіз поглядів Епікура та Валли на дозвілля в контексті його світоглядної сутності.Висновки. Доведено, що і Епікур, і Валла вбачали сенс людського життя у досягненнілюдиною найвищого блага на землі – щастя, яке ототожнюється філософами із дозвіллямта духовним спокоєм. На думку античного філософа, шлях до найвищого щастя полягаєу «пасивному» пізнанні світу та примиренні зі смертю. Натомість, Лоренцо Валла, навпаки,обґрунтовує потребу людини в насолоді як такій, що забезпечує повноцінне сприйняттясвіту. На думку римського мислителя, доброчесність та розсудливість (у епікурейськомузначенні) не мають бути у пріоритеті по відношенню до насолоди, адже вони є лишезасобом для досягнення задоволення. Якщо Епікур надає перевагу духовним насолодам,то Валла наголошує на єдності духовних і тілесних задоволень, висловлюючи щиреспівчуття про обмеженість людської чуттєвості. У Епікура бог – безсмертний, блаженний,розважливий гедоніст, який не втручається у земні справи; у Валли бог – творець земних танеземних благ, тому й любити його людина має як джерело цих благ. Згідно з епікуреїзмом,людина має присвятити себе дозвіллю як самопізнанню та саморозвитку. Ідеальнедозвілля ренесансного мислителя – це дозвілля не лише вчене, але й розважальне, щонабуло відображення у...
Ольга Романівна Фабрика-Процька
Питання культурології pp 227-238; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188820

Abstract:
Метою статті є висвітлення суспільно-культурного середовища русинів, лемків таруснаків в історичному контексті. У дослідженні використано методи аналізу історичнихджерел, що відображають основні тенденції розвитку та функціонування суспільно-культурного життя етнічних груп українців. Соціокультурний метод дозволив розглянутирусинську, руснацьку та лемківську культуру як складову частину національних традиційукраїнського народу крізь призму детермінуючого фактора культури. Для одержаннявсебічної інформації щодо висвітлення загальної характеристики суспільно-культурногожиття етнічних груп було використано ряд теоретичних методів: оглядово-аналітичнийаналіз наукової, фольклористичної, історичної, етнографічної, культурологічної тамистецтвознавчої літератури в межах досліджуваної тематики; історичний метод,завдяки якому прослідковано історичні етапи руснаків, русинів та лемків; а такожфеноменологічний метод для осмислення вагомості культури етнічних груп українціву контексті культуротворчих проявів ідентифікації. Наукова новизна роботи полягаєу комплексному висвітленні суспільно-культурного середовища в контексті історії. Висновки.Отже, східнослов’янська група Карпатського регіону, зокрема України, яку становлятьзакарпатські русини-українці та русини Сербії, протягом століть зазнавала впливу тихнародів, які її оточували (поляків, словаків, угорців, румунів, німців, сербів, хорватів),однак вони також збагачували культуру цих народів, зокрема, Бачки, Керестура та іншихмісць. Та, незважаючи на такі обставини, у своїй основі русини-переселенці та українці-переселенці не втратили...
Вікторія Василівна Соломатова
Питання культурології pp 69-77; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188787

Abstract:
Мета статті – виявити особливості та тенденції розвитку дигітальної культури на початкуХХІ ст.; визначити специфіку творів мистецтва, що є частиною аудіовізуального художньогодискурсу, та охарактеризувати використання сучасних дигітальних технологій як інструментуїх створення на прикладі аудіовізуального проекту «Віртуальний кольоровий орган».Методологія дослідження базується на використанні історико-культурного методу, який давможливість дослідити історичну динаміку розвитку дигітальної культури. Для аналізу етапівсублімування аудіального та візуального в єдиний твір аудіовізуальної дигітальної культурибуло застосовано хронологічний метод. Також використано типологічний і компаративнийметоди – для дослідження та аналізу аудіовізуальних проектів як феноменів та артефактівдигітальної культури. Наукова новизна полягає у виявленні особливостей мультисенсорногодосвіду людини в контексті еволюції цифрових технологій. Висновки. Дослідження специфікиаудіовізуального дискурсу в дигітальній культурі виявило, що сучасні аудіовізуальні проектив дигітальній культурі спрямовані передусім на процес, а не на результат – специфікацифрових технологій у даному випадку полягає в акцентуванні на творчому процесів найрізноманітніших аспектах комунікації. Еволюція аудіовізуальної культури поширюєтьсяна нові технології, прикладом чого є різноманітні аудіовізуальні проекти, – сучасні медіапозиціонуються як засоби вираження, що генерують особливий аудіальний та візуальнийконтент та специфічне естетичне сприйняття. Відзначено, що у цьому контексті комп’ютеряк частина дигітальної культури є...
Ірина Анатоліївна Гардабхадзе
Питання культурології pp 21-33; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188781

Abstract:
Мета дослідження – виявлення тенденцій розвитку сучасного дизайну з визначеннямфакторів впливу на їх формування та спонукальних причин зародження нових напрямківдизайну. Надається оцінка потенціалу використання дизайн-мислення у ролі концептуально-методологічної основи дизайн-творчості. Методи дослідження основані на системномупідході до аналізу тенденцій розвитку сучасного дизайну. Для надання оцінки потенціалудизайн-мислення у ролі концептуально-методологічної бази теорії та практики дизайну,визначення основних груп факторів впливу на формування тенденцій та нових напрямківдизайн-творчості використано елементи порівняльного, критичного, історіографічногота контент-аналізу, а також метод декомпозиції складних процесів. Наукова новизнадослідження полягає у визначенні тенденції розвитку сучасного дизайну з урахуваннямсоціальних, утилітарно-технологічних та художньо-естетичних факторів. Доведено, щоу результаті синтезу елементів культури і технологій може бути досягнута емерджентність,яка у сполученні із соціальним замовленням нового стилю життя є спонукальною причиноюзародження нових напрямків дизайн-творчості. Висновки. Показано, що характерні рисичетвертої індустріальної революції у сучасному дизайні відображаються у формі тенденційсинтезу технологій, мистецтв, елементів етнокультури та екології. Запропоновано принципдиференціації дизайн-творчості від процесів інших напрямків діяльності. Показано,що вплив соціальних факторів на тенденції розвитку сучасного дизайну проявляєтьсяу формі розширення «зон дії» дизайну, фактори художньо-естетичної природи...
Владислав Юрійович Єрьомін
Питання культурології pp 34-46; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188782

Abstract:
Мета статті – виявити вектори і стратегії трансформації релігії в культурі Постмодернув контексті «теорії трьох парадигм». Методологія дослідження полягає в поєднаннізагальнонаукових та спеціальних культурологічних методів. Власне, метод парадигмальногоаналізу дозволив описати три глобальні парадигми європейської культури, виявивши їх онтологічніпідстави. За допомогою генетичного підходу вдалося простежити зародження і розвиток ідеологіїПостмодерну і феномену «Нью Ейдж» як специфічної форми постмодерністської релігійності.Застосування компаративного методу дозволило виявити спільні сенсові структури у філософіїПостмодерну і його «релігійній програмі». Аксіологічний підхід допоміг зрозуміти характер змінсистеми цінностей, що відбуваються при переході культури з однієї парадигми в іншу. Науковановизна роботи полягає у застосуванні «теорії трьох парадигм» до вивчення глибинних шарівєвропейської культури, а також у введенні методу парадигмального аналізу в арсенал методівсучасної культурології. Висновки. Встановлено, що логіка зміни описаних парадигм може бутиоцінена з двох протилежних позицій. Із точки зору постмодерністів, вона розглядається якпрогресивна і означає звільнення людської екзистенції (тілесності, чуттєвості, уяви і творчості)від усього ірраціонального та жорстокого, що було пов’язано з логоцентричною природоюпопередніх парадигм. Із точки зору традиціоналістів, ця логіка регресивна і відображає поступовевидалення з чуттєвої і матеріальної «площини» культурного універсуму його сенсової і духовної«вісі» – Логосу. При цьому зазначено, що трансформація релігії в...
Олена Павлівна Плюта
Питання культурології pp 215-226; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188812

Abstract:
Мета статті – виявити ціннісно-ментальні символи національної культури, такі як їжа такухня. У дослідженні використані методи аналізу і синтезу, за допомогою яких розглянутокулінарні символи як результат духовної діяльності людини, що впливає на соціокультурніпроцеси і транслює соціокультурний досвід людства. Для розуміння символічного характерупроцесу, який відображає перехід від споживання речей до споживання знаків, було такожвикористано методи формалізації та абстрагування, що дозволило визначити значеннякулінарії як носія символічних кодів певної культури. Наукова новизна полягає в уточненніположення про семантику складників національної кухні, а також закономірностейтрансляції інформації, закодованої в атрибутах сфери харчування, яке дає змогу вестимову про їх здатність до архетипізації та набуття якостей національно-ментальнихсимволів. Висновки. Таким чином, кулінарний символ є результатом духовної діяльностілюдини, який впливає на соціокультурні процеси і транслює соціокультурний досвідпоколінь і людства в цілому. Отже кулінарні символи як культурний феномен залученідо складного механізму утримання і міжпоколінної трансляції культурних цінностей. Прицьому зміст цінностей співвіднесений з ідеалами тієї соціально-історичної епохи, в якійвони виникли. Усталені цінності є дійовими і в сучасному комунікативному процесі, вонивпливають на розвиток соціокультурних життєзабезпечуючих практик, до яких відноситьсяі культура споживання їжі. Доведено, що істотні зміни в культурі харчування пов’язані ізсимволізацією їжі, дослідження якої ускладнюється тим, що вона не створена...
Надія Петрівна Бабій
Питання культурології pp 109-123; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188794

Abstract:
Мета статті – з’ясувати специфіку успішних музейних культурно-комунікативних проектівна прикладі Івано-Франківська. Методологія дослідження. Головною емпіричною базоюдослідження стала діяльність державних музеїв: Музею мистецтв Прикарпаття, Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею та кількох приватних і громадських утворень –«Музею родинних професій», «МІФ – Музею Івано-Франківська» – у 1989–2019 рр. Науковановизна роботи полягає в тому, що в ній уперше описані методи маркетингових стратегійу музейній діяльності Івано-Франківська. З огляду на реалії сучасного «мережевого»суспільства, в якому відсутні усталені норми сприйняття класичних інституцій – музеїв,меморіальних комплексів, виставкових залів, – пропонується новий погляд на поняття«музей міста», осередок якого може бути сформований у середовищі класичного музею заумов його «просторової» інтеграції. Висновки. Розкрито роль актуальних практик у створенніуспішних музейних проектів. Доведено, що на початку XXI століття музейна інституціязначно модернізувалась, розширюючи сферу соціокультурних інтересів і впливу. Регіональнікласичні музеї в умовах «мережевого» суспільства змушені змінити пріоритетність напрямівсвоєї роботи, здійснюючи як власні, так і спільні інтеграційні соціокультурні проектиу виставковій діяльності, проведенні масових культурно-мистецьких заходів, національно-культурних програм, освітніх та інтеграційних проектів із соціальними інститутами культури,освіти, науки, державної влади, громадянського суспільства. Доведено, що приватні тагромадські аналоги гнучкіші до інновацій, натомість, захоплюючись...
Питання культурології pp 47-58; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188784

Abstract:
Метою статті є з’ясування і освітлення феномену компенсаторного осяяння, важливостіі значимості такої його характеристики, як «відхід дрібних думок і суєти», що є в природілюдини, відображене в релігійно-містичній і художньо-естетичній культурі. Важливостіі значимості демонструються на прикладі зв’язку з трансцендентністю філософськоїкультури, а також релігійно-містичної і художньо-естетичної культур. Методологія отриманнянових знань ґрунтується на компаративному методі дослідження. При цьому зіставленірізні стани людини, а також дослідження таких культурних напрямків, як філософський,релігійно-містичний, художньо-естетичний. Наукова новизна полягає в тому, що впершерозглядається такий феномен людської природи, як компенсаторне осяяння в зв’язкуз трансцендентністю філософської культури, такими напрямками культури, як релігійно-містичний і художньо-естетичний. Висновки. З’ясовано, що компенсаторне осяяння і йогохарактеристика «відходу дрібних думок і суєти» є невід’ємним феноменом природи людини.Він пов’язаний із процесом творчості при стадії «визрівання», на якій відбувається руйнаціяв людині її застарілої особистості. Це освітлено при демонстрації трансцендентностіфілософської культури, а також релігійно-містичної і художньо-естетичної культур.
Леся В’Ячеславівна Смирна
Питання культурології pp 59-68; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188785

Abstract:
Мета дослідження – здійснити поняттєво-категоріальну реконструкціюнонконформізму в контексті функціонування поняття в Україні. Дослідження побудоване наміждисциплінарному інтегруванні низки методів, поєднаних концептуально узагальненимуявленням про взаємодію між досліджуваним матеріалом і дослідником, який длядосягнення поставленої мети вдається до інтерпретаційного підходу. На рівних правахвикористовуються як об’єктивні методи дослідження, так і дещо суб’єктивізовані. Зокрема, цеісторико-генетичний метод, що дає змогу простежувати розвиток категорії «нонконформізм»упродовж часу існування явища, окреслюваного цими категоріями; метод реконструкції, щозалучений для вивчення можливостей перекомбінування стійких іконографічних елементівукраїнського мистецького нонконформізму у практиці переосмислення їхнього контекстуна рівні інтерпретації, та метод діахронного аналізу суспільно-історичної реальності,спрямований на вивчення історико-культурних процесів, тобто сутнісно-темпоральнихзрушень і змін в історико-культурній реальності, на відміну від синхронічного (одночасного)аналізу, котрий спрямований на розкриття сутнісно-просторової природи цієї історико-культурної реальності. Висновки. Роздуми над природою поняття «нонконформізм», що, якце не дивно, досі не є сталим в українському мистецтвознавстві, мають лабіринтоподібнийхарактер, що зумовлено, з одного боку, наявністю у часі художніх творів, яких начебтов цьому часі бути не повинно через його інші ідеологічні настанови, з іншого боку –наявністю в художника внутрішньої потреби мистецького висловлювання, що не може небути...
Тетяна Василівна Нечаєнко, Ліна Іванівна Соломенко
Питання культурології pp 99-108; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188793

Abstract:
Метою розвідки є виявлення специфіки прояву мовленнєвої культури у повсякденномужитті сучасної людини. Основними методологічними принципами у дослідженні сталипринципи аналізу та опису мовних явищ для визначення зрушень в уявленнях про еталонмовлення, міжкультурне спілкування, при якому пояснюється тип особистості, який створюємову і культуру. Методологія також ґрунтується на використанні сукупності дослідницькихпідходів – системного, аксіологічного, формалізованого (контент-аналізу), обумовлених метоюдослідження. З поширенням нових технологій масової комунікації посилюються міжкультурніконтакти за допомогою засобів масової комунікації, що впливає на характер духовної культури,у тому числі мовленнєвої, за рахунок можливостей принципового змістовно-формальногокоригування інформаційних потоків. У результаті зміни усталених мовленнєвих бар’єріві дифузії усної і письмової форм масової комунікації змінюються статус та функції граматичнихі лексичних засобів, очевидними стають розбіжності між уявленнями про вербальну норму якпро незмінний літературний зразок, орієнтований на національні традиції культури мовлення.Це свідчить про те, що в суспільстві відбуваються зрушення в уявленнях про еталон мовлення.Отже, з’ясування специфіки прояву мовленнєвої культури у повсякденному житті сучасноїлюдини є актуальним. Висновки. Комунікативна функція мови забезпечує міжкультурнеспілкування, при якому експлікується тип особистості, який створює мову і культуру. Соціально-психологічна, лінгвістична і культурна характеристики мовця визначають його розуміння світу.Поза культурою мови не може бути...
Наталія Віталіївна Барна
Питання культурології pp 11-20; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188780

Abstract:
Мета статті – визначити соціокультурні детермінанти формування систем інтерпретаціїмодної діяльності як фактора гармонізації глобалізаційних проблем сучасності. У дослідженнівикористано компаративний та системний підходи, що допомогло визначити моду як системузмін та інновацій у контексті антропологічної проблематики. Такі філософські методи, яктрансцендентальний, допомагають з’ясувати, наскільки можливі зміни модних інновацій задоби глобалізації; яким чином стають наявними самі зміни (феноменологічний метод); як одинцикл модних інновацій перетворюється на інший. Метод культурно-історичної реконструкціїдопомагає визначити модні артефакти як феномен новітньої культури. Наукова новизна.Антропологічний поворот концентрує увагу на антропному вимірі моди, який свідчить проантропологічну обумовленість модного теоцентризму та теріоморфізму. Висновки. Доведено,що в теорії сучасної естетичної думки, мистецтвознавстві, культурології визначають триповороти: антропологічний, семіотичний та візуальний. Так сталося, що ці повороти розводятьу часові, і вважається, що антропологічний передував семіотичному. Проблема дискурсу, тексту,знаку трансформує проблему людини, яка була гостро позначена на межі ХІХ–ХХ століть,у площину мовних адеквацій. Антропологічний поворот відображує сьогоднішню ситуацію, якапрезентує надмірну, більше того, надзвичайно екстравагантну реальність візуалізації світу,новий оптикум, паноптичний універсум, який дає можливість масмедіа, рекламі, віртуальнійреальності демонструвати, презентувати, розширювати світ інформації настільки, що людинамайже весь час перебуває у...
Леся Миколаївна Устименко
Питання культурології pp 159-168; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188804

Abstract:
Мета дослідження. У статті проаналізовано вплив світових сучасних субкультур наформування інноваційних форм, видів та підвидів туризму. Методологічну основу дослідженнястановить критичний аналіз основних дефініцій культурологічних та релігієзнавчих джерел длядослідження світових субкультур, конкретно-історичний аналіз і міждисциплінарний синтезосновних принципів формування інноваційних форм, видів і підвидів туризму. Застосованометоди індукції та дедукції, а також контент-аналіз. Наукова новизна полягає в тому, щовизначено нові види та підвиди туризму, які можуть формуватися на основі освоєння світовихсубкультур, зокрема, духовно-езотеричний (новий підвид релігійного туризму), креативно-розвиваючий туризм. Обґрунтовано та введено до наукового обігу теорії туризмознавствапоняття «духовно-езотеричний туризм» та «креативно-розвиваючий туризм». Висновки.Проаналізовано найбільш відомі субкультурні об’єднання та їх світоглядні принципи щодовзаємовідносин із суспільством та його традиційною культурою. Визначено пріоритетнісубкультури, що створюють базу для формування інноваційних форм, видів та підвидівтуризму. Введено до наукового обігу теорії туризмознавства поняття «духовно-езотеричнийтуризм» та «креативно-розвиваючий туризм». Обґрунтовано доцільність використання досвідувивчення різних субкультур у пошуку інноваційних форм організації туристичних подорожей,орієнтованих на всебічний розвиток особистості.
Тетяна Вікторівна Філіна
Питання культурології pp 78-87; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188788

Abstract:
Мета статті – розглянути сучасні маркетингові стратегії і технології, з’ясуватизначення маркетингу в процесі популяризації культурного продукту. Методологіядослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, аналітичного)та міждисциплінарних (системного, критичного) методів, що дозволило дослідитимаркетингову складову популяризації культурного продукту. Наукова новизна статтіполягає у розкритті значення маркетингових стратегій, засобів маркетингових технологійта реклами, форм інноваційного маркетингу в системі популяризації культурногопродукту. Висновки. Отже, комплекс сучасного маркетингу включає всі технології дляактивізації попиту на товари і послуги. Маркетингові заходи можуть бути ефективнимилише з урахуванням специфіки культурних продуктів. Серед головних особливостейкультурних продуктів можна виділити наступні: такий продукт може бути отриманийспоживачем лише безпосередньо в момент надання послуги (для аудіовізуальнихпродуктів); він має наперед встановлений термін життя, що не впливає на йогокомерційний успіх; такий продукт не зберігається, що змінює характер конкуренції;досить часто культурні продукти є унікальними товарами або послугами, що потребуєінноваційних маркетингових підходів. Маркетингова складова популяризації культурногопродукту включає: планування і розробку, з урахуванням запитів цільових сегментів;формування каналів збуту; рекламний та інформаційний супровід; створення брендукультурного продукту; налагодження взаємовигідних відносин із партнерами; підтримкупозитивного іміджу культурного продукту.
Питання культурології pp 239-242; doi:10.31866/2410-1311.35.2019.188822

Abstract:
Рецензія на колективну монографію: «Культуротворчі виміри людини в сучасномууніверсумі» за редакцією доктора філософських наук, професора Бровка М. М.Київ : Ліра-К, 2019. 380 с.
Олена Сергіївна Хлистун
Питання культурології pp 124-132; doi:10.31866/2410-1311.34.2018.154058

Марина Леонідівна Братіцел
Питання культурології pp 9-19; doi:10.31866/2410-1311.34.2018.153840

Page of 2
Articles per Page
by
Show export options
  Select all
Back to Top Top