У статті предметом дослідження є історіософські твори Василя Герасим’юка із книги віршів і поем «Кров і легіт» (2014): поема-парабола «Де гуцули?», онірична поемамістерія «Сон у метро», сюїта «Доки?». Початок світу, верифікований численними артефактами час Довбуша, час поетового діда Василя Якібчука та його побратимів із УПА – ось простір, який осмислюється поетом як той, що зникає. Поетичний світ Василя Герасим’юка розглядається як містерійний – прекрасний і жахливий водночас, бо саме такими виглядають українська історія і сучасність.