Метою дослідження є розгляд особливостей реалістичного й метафоричного подання сценографічного середовища, побудованого за кінематографічними принципами, а також декорацій до постановок Київського Сірого Театру Чуттєвого психоаналізу, що базуються на передаванні емоційно-психологічних складників людських вчинків. До уваги глядачів представлено естетизовані чуттєво-насичені спектаклі, що вносять на театральну сцену принципи монтажу кінофільму. Методи дослідження поєднують спостережний та аналітичний огляди принципів формування сценографічного середовища, забезпечуючи розгляд сценографічної метафори на тлі ілюстративного матеріалу. Також використовується порівняльний метод, що зумовлено необхідністю комплексного аналізу сценографічних прийомів та режисерських рішень. Наукова новизна полягає у дослідженні вистав, які ще не стали темою ґрунтовних мистецтвознавчих досліджень. Порівняно новий театр, заснований у 2013 р., не має численних рецензій, відгуків та оглядів професійних мистецтвознавців і театрознавців. Його постановки рішуче контрастують із традиційним уявленням про подавання театральних сюжетів і, натомість, демонструють своєрідне, авторське бачення і режисерського, і сценографічного рішення. Компонування сценічного середовища подібно до кінокадрів та відповідні переходи між мізансценами вирізняють постановки Сірого театру з-поміж інших. Висновки. Київський Сірий Театр Чуттєвого психоаналізу є одним із найцікавіших явищ у сучасному театральному житті Києва, адже його постановки розкривають драматичну проблематику з несподіваного чуттєво-психологічного боку за допомогою принципів кіномонтування. Авторська інтерпретація відомих кінострічок і навіть елементів комп’ютерної гри на сцені демонструє вміння комплексно осмислювати сучасне медійне мистецтво й адаптувати його для театрального глядача.