Анотація Однією з найбільш актуальних етнополітичних проблем сучасності є зростання кількості сепаратистських рухів у різних частинах світу. Це явище розвивалось і набирало сили у другій половині ХХ століття одночасно з антиколоніальним та національно-визвольним рухом. Більше того, варто зазначити, що рухи, що ставлять своєю головною метою відокремлення певної частини багатонаціональної держави та створення незалежного національно-державного утворення на цій території, посилились не лише в країнах третього світу, де колоніальна спадщина залишила значну кількість спірних кордонів, але і в найстаріших західних демократіях. Хід процесів етнічного сепаратизму в багатоетнічних державах значною мірою залежить від ступеня розвитку демократичних інститутів та цінностей у суспільстві. Залежно від цього чинника, рух за відокремлення від однієї держави може мати форму конституційного процесу та публічного діалогу, або внутрішньодержавного конфлікту (або навіть війни, залежно від масштабу насильства). Коротко підсумовуючи вищезазначене, необхідно відзначити наступне: етнічний сепаратизм означає рух, основною метою якого є відокремлення етнічного регіону від багатонаціональної держави та створення власного державного утворення або приєднання до іншої держави. Таким чином, поняття етнічного сепаратизму не включає такі явища, як дезінтеграція держави або її регіоналізація (так званий економічний сепаратизм), які виступають як самостійні процеси, які безпосередньо не залежать від явища етнічного сепаратизму. Етнічний сепаратизм, як явище, в тій чи іншій мірі властиве всім багатонаціональним державам, має серйозний вплив не тільки на внутрішньодержавні відносини між групами, але і на міжнародну політику, що дозволяє охарактеризувати це як виклик світовому порядку, що виник після закінчення холодної війни.