У статті проаналізовано генеалогію неокантіанських ідей у творчості видатного філософа і правознавця, професора й останнього ректора Університету Св. Володимира Євгена Васильовича Спекторського (1875–1951) у контексті інтелектуальних та освітянських тенденцій в Європі та Російській імперії на зламі ХІХ–ХХ ст. Аналізуючи ранній період творчості Є. В. Спекторського, пов’язаний із його викладацькою та науковою діяльністю на юридичному факультеті Варшавського університету, серед вагомих чинників, що вплинули на формування наукових зацікавлень і творче сприйняття філософом основних ідей марбурзької школи неокантіанства, автор розглядає інтелектуальне спілкування з науковим керівником, професором-правознавцем Олександром Львовичем Блоком (1852–1909), перейнятим ідеєю створення і обґрунтування класифікації наук, а також безпосереднє ознайомлення з інтелектуальним життям Західної Європи початку ХХ ст. під час тривалих закордонних наукових відряджень. Особливу увагу у статті приділено аналізу змісту друкованих праць і неопублікованих рукописів Є. В. Спекторського, написаних у 1903–1910 рр. Автор з’ясовує, що їхньою основною тематикою є поняття та основні положення критичного ідеалізму, а також його застосування у процедурах раціонального обґрунтування наук (передусім – суспільних) шляхом постановки цілей та уточнення регулятивних ідей для спрямування суспільствознавців у їхніх дослідженнях. Відтворено логіку критичного аналізу Є. В. Спекторським ідей очільника марбурзької школи Германа Когена (1842–1918) щодо розбудови етики як «математики природознавства», яка є свідченням творчого, продуктивного...