Мета дослідження – наукове осмислення значення креативності як складової розвитку освітньої діяльності сучасних музеїв; визначення основних теоретичних здобутків, які заклали підгрунтя для розвитку креативних музейних практик у ХХІ столітті. Методи дослідження базуються на загальнонауковому принципі об’єктивності,структурно-функціональному й аналітичному методах під час аналізу освітньої діяльності музеїв. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що систематизовано та узагальнено основні теоретичні здобутки, які заклали підгрунтя для розвитку креативних музейних практик у ХХІ столітті, досліджено найбільш успішні проекти, які розкривають освітній потенціал музеїв України. Висновки. Визначено, що експерименти і пошуки вітчизняних музеїв спрямовані на впровадження нових підходів і технологій взаємодії з різноманітною аудиторією. Доведено, що креативні освітні практики музеїв України реалізовуються переважно в дусі культури участі (participatory culture); уміння обережно й ефективно відходити від шаблону і розвивати власний особливий підхід, допомагаючи своєму музею об’єднувати людей і предмети – важливий елемент творчої практики для сучасних музейних працівників;зниження регламентації освітнього процесу у музейному середовищі надає можливість вільного виразу думок, емоцій, почуттів, відкритості у творчому самовиразі, створенні ситуацій для ігрової імпровізації, варіативності предметно-просторового оточення.