На сьогодні існують різні правові позиції щодо застосування норм закону в частині стягнення з обвинуваченого (засудженого) судового збору при вирішенні цивільного позову в ухваленому обвинувальному вироку. Нагальними для практиків та теоретиків залишаються питання на кшталт вичерпності переліку видів процесуальних та судових витрат, визначених у ст. 118 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України); урегульованості кримінальним процесуальним законом України питання розподілу процесуальних та судових витрат у кримінальному провадженні; імперативності положень Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) при вирішенні цивільного позову в межах кримінального провадження тощо. З огляду на такий стан речей автор цієї публікації поставила за мету спробувати на основі наявної емпірики, публікацій, дискусій та власного підходу висловити обґрунтовані судження у вигляді відповідей на задекларовані вище питання. У процесі дослідження висловлено авторське бачення щодо означеної наукової дискусії, зокрема, доведено, що в обвинувальному вироку, у тому числі при вирішенні цивільного позову в ухваленому обвинувальному вироку, потрібно чітко розмежовувати процесуальні витрати та судові витрати, а також усі процедурні питання щодо їхніх розмірів, порядку їх сплати, зменшення розміру або звільнення від сплати тощо, на підставі положень КПК України (щодо процесуальних витрат) та на підставі ЦПК України (щодо судових витрат). Під час стягнення процесуальних витрат суд повинен керуватися виключно кримінальним процесуальним законодавством. Є вичерпний перелік видів...