Мета дослідження – в публікації ставиться мета виявити засадні принципи творчого методу мистецького осередку Закарпаття та новаторські впровадження в напрацюваннях когорти митців, що працювали в регіоні. На прикладі окремих мистецьких постатей та аналізу їх творчих доробків проводиться спроба означити та висвітлити новаторські принципи. В цьому контексті беруться до уваги особливості взаємозв’язків європейських мистецьких центрів та творчого середовища Закарпаття в першій половині ХХ століття. Методика дослідження. Засобами порівняльної характеристики, методом співставлення та історизму розглядаються важелі впливу мистецького середовища центральної Європи на регіональні новаторські впровадження. Наукова новизна. У запропонованій статті розглянуто окремі складові процесів взаємодії українського, зокрема, закарпатського, та європейського мистецького середовища. Висвітлено складні процеси взаємодії мистецьких центрів та регіональної мистецької школи. Обґрунтовано основні засади формування новаторських ідей у контексті розвитку живопису Закарпаття першої половини ХХ століття. На цьому тлі окреслено основні віхи розвитку новаторських впроваджень у системі образотворчого мистецтва Закарпаття, зокрема, живопису. Розглядаючи загальномистецькі явища європейського простору, визначено окремі вагомі мистецькі події, які відбулися на території краю та за його межами, що дозволили виявити магістральні шляхи розвитку новаторських рішень окремих мистецьких постатей на основі їх творчого методу. Висновки. У результаті проведеного дослідження з’ясовано, що в першій половині ХХ ст. відбувається активний виставковий рух, а також творчі взаємообміни, які проявили себе у системі мистецько-освітніх процесів загальноєвропейського простору. В руслі таких подій образотворче мистецтво регіону пройшло період становлення та остаточно сформувалося. В цьому контексті спостерігається тенденція новітніх впроваджень у живописі окремих мистецьких постатей. Слід стверджувати, що в цьому контексті спостерігаються окремі внутрішні та зовнішні ознаки етноромантизму. Його внутрішній зміст сформувався на тлі традицій народного мистецтва регіону, яке стало глибинним резервом для творчих новацій значної кількості митців, що працювали тут. Етнокультурні мотиви характерно відображені у творчо-методичних напрацюваннях та складають основу творчості засновників закарпатської мистецької школи та першої плеяди учнів. Вагоме явище, яке сприяло новаторським рішенням, постало в активному пленерному, виставковому та мистецькоосвітньому процесі. Така тенденція дозволила простежити інноваційні рішення у системі творчого методу окремих майстрів. Слід стверджувати, що феномен закарпатської школи живопису характерно виокремився у власне стилістично-образне явище регіональної специфіки живопису. Така система побудована на традиціях народної культури регіону в призмі новітніх європейських тенденцій тогочасного мистецтва.