Актуальність дослідження пов’язана з етнопсихологічними особливостямиукраїнського суспільства, які сформувалися в умовах тривалого періоду бездержавності таспричиненого цим домінування «родової свідомості». Обмеження особистіснихможливостей проєктування життєвого шляху інтроєктованими програмами актуалізуєпотребу пошуку стратегій особистісного самовизначення.Метою статті є представлення емпірично виявлених етнопсихологічних умов тастадій проєктування життєвого шляху особистості в групі. На основі аналізу науковихджерел показано, що етнопсихологічні аспекти проєктування життєвого шляху можутьпроявлятися в трьох основних напрямах. По-перше, ідеться про структурні та наративніособливості народної творчості, по-друге – про функціонування культурних механізмівміжпоколінної передачі травматичного досвіду, по-третє – про роль «ідеального Я» впроєктуванні образів бажаного майбутнього.У результаті емпіричного дослідження закономірностей проєктуванняжиттєвого шляху особистості в групах різного типу з’ясовано закономірностіформування поля внутрішньогрупової напруженості і поляризації, у якомурозгортаються проєктувальні процеси. Описано стадії проєктування життєвого шляху вгрупі: 1) ідентифікація з лідером і групою; 2) поляризація між «сильним» і «слабким»полюсами групи; 3) дезінтеграція як збільшення відстані між Я-реальним іЯ-ідеальним; 4) інтеграція як зростання цілісності групи та особистості в ній.Визначено, що важливою складовою проєктування життєвого шляху є стратегії виходу зтравматичного досвіду: повторення життєвих труднощів, повернення до минулого;компенсація пережитих «потенційних ям» більш високим соціальним статусом,матеріальними цінностями; «відігрування» на інших» (виміщення); «життя з травмою»,її трансгенерація, замовчування.Перспективи практичного застосування результатів дослідження полягають уможливості їх використання в різних галузях психологічної практики, зокрема дляпобудови психологічних прогнозів розвитку особистості та різного типу груп,міжгрупових взаємин та динаміки особистісних змін.