Abstract
Вивчається роль в місце блюзнірських практик к релігійному житті селян-штундистів України кінця ХIХ – початку ХХ ст. Низка історіографічних стереотипів щодо історії сектантських рухів пізньоімперського періоду потребує спростування. Обґрунтовується теза, що блюзнірство, яке сприймалося як форма побожності, було визначальним для формування конфесійної ідентичності «штундарів».

This publication has 1 reference indexed in Scilit: