Analysis of the role of viral encephalitis in the development of epileptic seizures and epilepsy

Abstract

Мета – з’ясування ролі вірусних уражень центральної нервової системи (ЦНС) у розвитку епілептичних нападів і епілепсії. Матеріали та методи: аналіз даних наукової літератури. В огляді дискутується роль неепідемічних вірусних енцефалітів та вірусу імунодефіциту людини у розвитку гострих епілептичних нападів і епілепсії, проаналізовано сучасні епідеміологічні дані та фактори ризику. Результати. Показано, що вірусні інфекції часто ускладнюються епілептичними нападами в гострій фазі захворювання (ранніми нападами) і призводять до підвищеного ризику розвитку епілепсії в подальшому. Механізми розвитку ранніх і пізніх судом різні. Виключаючи герпетичний енцефаліт, коли ризик епілепсії за ранніх нападів – до 60 %, ризик розвитку пізніх судом під час інших вірусних енцефалітів достеменно не з’ясовано. Своєчасне лікування вірусної інфекції і ранніх судом може знизити ризик розвитку епілепсії. Лікування епілепсії внаслідок інфекційного ураження ЦНС аналогічне іншим симптоматичним епілепсіям, а протиепілептичний препарат обирається відповідно до семіології нападів. Взаємодія між ним та препаратами протиінфекційної дії може суттєво змінити концентрацію в крові кожного з них, що призведе до зниження ефективності або до токсичності. Це особливо важливо для осіб з інфекцією вірусом імунодефіциту людини, у яких антиретровірусні засоби мають значну взаємодію з протиепілептичними препаратами. Оскільки напади та епілепсія пов’язані з тяжкістю та ускладненнями основної інфекції, рання агресивна терапія запобігає розвитку пізніх судом та епілепсії. Висновки. Інфекції центральної нервової системи (ЦНС) призводять до 15 % всіх випадків вперше виявлених симптоматичних епілептичних нападів. 20-річний ризик непровокованих нападів і епілепсії після інфекцій ЦНС складає від 2,4 % до 22 %. Ризик залежить від етіології інфекції, локалізації ураження і тяжкості; він високий за герпетичних енцефалітів