Цифровізація політичного дискурсу в теорії може зменшувати диспропорцію між репрезентацією офіційних та неофіційних акторів у кризові часи, характерну для мас-медійного етапу розвитку дискурсу. Для того, щоб перевірити цю гіпотезу, було відстежено трансформацію українського цифрового політичного дискурсу у січні-травні 2020 р. Дані з цього періоду порівнювалися із даними 2019 р. Матеріалом дослідження були тексти провідного суспільно-політичного видання «Українська правда». Корпус текстів склав більше 10 тис. одиниць. Тексти оброблялися за допомогою програм, написаних мовою Python. Вимірювалися чотири показники: диверсифікація, унікальність, збалансованість та вітчизняний фокус цифрового політичного дискурсу.Показник диверсифікації порівняно із попереднім роком впав нижче середнього (1,2 у 2019 р.), із найнижчими показниками у березні-квітні (0,5-0,6). Показник унікальності – навпаки зріс, порівняно із 2019 р. і залишався приблизно на одному й тому ж рівні – 25-27%. В період карантину ця характеристика в цілому співпала із характеристиками ЦПД під час «мертвого сезону» у 2019 р. І свідчить про більш низьку інтенсивність політичного життя. Також у березні-травні спостерігаємо меншу гетерогенність у складі найбільш згадуваних політичних акторів (це переважно – представники влади). Тим не менш, за показником збалансованості маємо найменший розрив між кількістю згадувань першої особи у рейтингу згадуваності (Зеленський) та другою (Кличко). А у березні-квітні – більшу вагу до внутрішніх тем (вітчизняний фокус – вищій, ніж середній показник у 2019 р.).В результаті проведеного дослідження, можемо зазначити, що цифровий політичний дискурс України трансформувався внаслідок подій, пов’язаних із пандемією COVID-19. Бачимо, що взаємодія між політичними акторами була зведена до мінімуму, що може свідчити про недостатню залученість до взаємодії неофіціних акторів або ж про їхню «непомітність» у дискурсі.