Мета статті – визначити проблематику та жанрово-стильові особливості п’єси Г. Хоткевича «Прахтикований жовнір», з’ясувати обставини участі Леся Курбаса в її проходженні в цензурному відомстві та в підготовці до постановки на сцені Гуцульського театру. Методологію дослідження становлять системний та соціокультурологічний підходи, а також такі методи: історико-біографічний, культурно-історичний, герменевтичний, соціологічний. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українському мистецтвознавстві з’ясовано проблематику, жанрово-стильові особливості та значення п’єси «Прахтикований жовнір», спробу її сценічного втілення Лесем Курбасом. Висновки. П’єсу «Прахтикований жовнір» (1912), написану гуцульською говіркою, за жанрово-стильовими ознаками можна означити як «сатиричну казку-комедію», створену в гуцульському стилі. Сюжет п’єси відображає пригоди бравого відставного жовніра – уособлення українського характерника, який вступає у боротьбу із силами зла і перемагає їх. У п’єсі порушено проблему запродування душі не лише окремої людини, а й всього народу. Дійові особи послуговуються гуцульською говіркою, що відображає особливості їхнього характеру, національності, світогляду, функціонального призначення і позбавляє уніфікації. Досвід акторської, режисерської, адміністративної роботи Леся Курбаса в Гуцульському театрі, прагнення поставити п’єсу «Прахтикований жовнір» загартували його як митця, розвинули творчі здібності, зануривши у стихію міфопоетичного світосприйняття гуцулів.