Стаття присвячена дослідженню типології політичних криз та їх основних характеристик. Новизна дослідження полягає у розробці класифікаційної моделі політичної кризи, яка базується на аналізі ключових напрацювань дослідників політичної та економічної наук, галузей психології та конфліктології. Опрацьовано роботи зарубіжних авторів, що стосуються класифікації політичних криз. Вперше запропоновано деталізовану класифікацію політичних криз на основі дослідженого матеріалу. Класифікація політичних криз здійснюється в залежності від того, охоплює криза всю політичну систему або тільки одну з її частин, призводить до покращення, зміцнення, стабілізації політичної системи чи, навпаки, до її трансформації та руйнування. Тривалість політичної кризи так само, в кінцевому рахунку, визначається характером політичної системи, її здатністю впоратися з деструктивними процесами і модернізуватися. У статті виділяються кризи-революції, кризи-потрясіння, кризи-руйнування і кризи-обурення, кризи різняться за рівнем поширення кризових процесів в суспільстві і за глибиною ураження інституційної політичної системи. За соціально-комунікативною складовою виділено кризи ідентичності, кризи легітимності, кризи політичної участі, кризи проникнення і кризи розподілу. Окрім того, класифіковано кризи за масштабом, інтенсивністю, характером походження, характером наслідків та тривалістю. Доведено необхідність дослідження класифікації політичних криз для підвищення ефективності антикризового державного управління, кризового прогнозування, а також для глибокого аналізу проблеми політичної кризи, пошуку шляхів до розв’язання існуючої політичної кризи в Україні. Зроблено висновок, що різноманітність політичних криз зумовлена багатофункціональністю та різноплановістю роботи державної влади, та залежністю її від людського ресурсу, який представлений великою кількістю груп стейкхолдерів.