Наприкінці року, що минає, побачив світ в оновленому вигляді журнал «Українська культура». Подія непересічна. І для такого твердження є кілька аргументів. Перший. Цей часопис можна віднести до не чисельної когорти тих українських періодичних видань, які, наперекір різним суспільно-політичним і економічним обставинам, виявилися довгожителями. Наступного року йому виповнюється 100 років. Другий. Натепер це великоформатний повноколірний журнал із європейським рівнем верстання та поліграфічного відтворення, на сторінках якого висвітлюється широкий спектр проблем специфічної галузі, що формує, за словами Ліни Костенко, гуманітарну ауру нації. Третій. «Українська Культура» – не просто головний український культурологічний часопис, а й видавничий дім із такою ж назвою, під крівлею якого об’єдналася жменька редакцій, які можна вважати невпокорені часом і владами, що за всіх часів для таких видань була хронічно не прихильною.