Abstract
Мета статті: теоретико-методологічне обґрунтування особливостей реалізації процесу діджиталізації у креативних індустріях України крізь призму культурологічного аспекту. У дослідженні виокремлено і обґрунтовано концептуальні засади еволюції перенесення культурно-креативного простору в цифрове середовище. Проаналізовано історико-культурний аспект впровадження діджиталізації у креативних індустріях України. Охарактеризовано основні стратегічні пріоритети діджиталізації креативних індустрій. Методологія дослідження передбачає застосування методів: історико- аналітичного — для збору та аналізу первинних даних; системного аналізу — для виокремлення теоретико-методологічних засад поняття «діджиталізація» в культурно- креативному просторі; логічного узагальнення — для теоретичного обґрунтування історико-культурного аспекту впровадження діджиталізації у креативні індустрії України; фундаментального пізнання — для виокремлення діджитал-платформ, діджитал-інструментів і технологій як механізму популяризації культурних продуктів і комунікації зі споживачами; прогностичного — для узагальнення результатів, осмислення значення впровадження діджиталізації у креативних індустріях України в історико-культурному аспекті. Наукова новизна полягає в теоретико-методологічній систематизації еволюції діджиталізації у креативних індустріях України крізь призму історико-культурного виміру. Акцентовано увагу на тривимірному аспекті діджиталізації креативних індустрій: як потребу, як вимогу і як рушійну силу інновацій у культурологічному просторі крізь призму людиноцентризму. Висновки. Доведено, що в історико-культурному аспекті концепція впровадження діджиталізації радикально модернізувала креативні індустрії України та відкрила додаткові можливості для створення нових творчих ідей, інноваційних проєктів, колоборацій та готовність українських митців долучитись до світових тенденцій.