Схожість параметрів інтелектуальної, притчевої, химерної тощо прози вимагає визначення їхніх жанрових домінант — диференційних характеристик-маркерів, які б чітко розмежовували ці споріднені (проте окремі) жанри. Тому мета розвідки – обґрунтувати концепцію жанрової домінанти химерної прози. Актуальність полягає в розробці критеріїв для уточнення суперечливих жанрових дефініцій певних творів, які досі викликають стійку увагу дослідників. Наголошено на тому, що химерна проза є окремим жанром, поруч із притчевою, інтелектуальною, фольклорно-міфологічною тощо, тому ці терміни не є взаємозамінними. Відповідно, доцільно прагнути й до уніфікації паралельних жанрових визначень окремих творів. Новизна дослідження полягає у пропозиції вважати жанровою домінантою химерної прози умовність (вторинну) та стратегію комічного. Спираючись на критичні напрацювання та пильне прочитання текстів, визначено, що умовність може бути змістовою (сюжетвовірна функція надприродного), стильовою (так звана «стильова химерність») та представленою у структурі тексту – концептуальною, характерологічною, ситуаційною та умовністю манери розповіді. Розглянуто роль комічного в формуванні химерного жанру. До текстотворчих чинників віднесено карнавалізацію, гротеск та пародіювання. Виявлено, що вони стали формальним вираженням ідейної семантики химерної прози – опору соцреалістичній поетиці та сформованій нею антихудожній манері письма. У соціокультурній ситуації неможливості прямої полеміки – як теоретичної, так і використання альтернативних соцреалізму літературних проектів, амбівалентна стратегія карнавальності як...