У статті проаналізовано підходи до графічної візуалізації акусматичної музики. Розглянуто специфіку цього жанрового різновиду електронної музики, характерними ознаками якого є прихованість джерела звуку і відсутність традиційного письмового шифрування – нотації. Мета дослідження – виявлення сучасних можливостей графічної візуалізації акусматичних творів. Методологія дослідження. Використано структурно-функціональний метод, необхідний для вивчення атрибутивних характеристик звукових об’єктів, а також порівняльний метод, спрямований на аналіз різних композиторських підходів до електронних партитур. Виявлено трансформацію принципів нотного запису в акусматичних творах. Зазначено, що внаслідок відсутності виконавця, нотація втрачає свою найважливішу роль – слугувати інструкцією для багаторазового відтворення музики, оскільки композиція записується в студії та транслюється на концерті у вигляді фонограми. Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні підходів до вивчення авангардної електронної музики без авторської нотації. На основі дослідження композиторських партитур «Vivente non vivente» С. Губайдуліної, «Артикуляції» Д. Лігеті, «Електронний етюд № 2» К. Штокгаузена, які створені на основі аудіозапису, проаналізовано функції графічної фіксації, здійсненої після звучання. Проведено аналогії з нотацією народних пісень. Розглянуто комп’ютерні засоби візуалізації акустичних процесів. Виявлено, що майже всі вони мають вигляд графіку розподілення звукових коливань у координатах частоти й часу, що відповідають вертикалі та горизонталі традиційної нотації. Проаналізовано недоліки автоматичного зображення акустичних процесів, що не розкриває унікальності тембру і текстури різних звукових об’єктів. Порівняно музикознавчі підходи до розв’язання цієї проблеми. Висновки. Обґрунтовано необхідність створення візуалізації для дослідження композицій, які не мають авторської партитури. На основі вивчення зразків авангардної нотації здійснено припущення щодо вигляду і характеристик графічних символів. Досліджено принципи акусмографічної візуалізації, що додає до сонограми письмові знаки, спрямовані на розкриття авторського задуму.