Abstract
На сучасному етапі рекламний простір виступає як глобальний аксіологічний транслятор, що формує новий антропологічний тип. Виконуючи роль механізму переконання, реклама стала певною нормою культурного споживання, формуючи певний спосіб життя та світосприйняття людини. Найбільш актуальною, динамічною та вільною в плані художніх потенцій системою серед інформаційно-рекламних технологій є соціальна реклама. Метою статті є аналіз особливостей функціонування соціального рекламного дискурсу та визначення домінантної сфери рекламної дії. Методологія дослідження ґрунтується на використанні аналітичного, структурного методів, а також принципів об’єктивності та системності для виявлення механізму, ознак і типології соціальної реклами та функціональних особливостей форм соціальної дії реклами. Наукова новизна полягає у дослідженні соціальної реклами як феномена культури, демонструючи значущість комплексного вивчення культурологічного, антропологічного та філософського аспектів рекламної діяльності. Висновки. Отже, орієнтована на масове середовище та реальність, реклама онтологічно зосереджена в речовинному опосередкуванні та є найглибшою інтуїцією соціальної дії. Мистецтво реклами визначається вмінням донести інформацію, майстерністю визначити її пріоритетність, і творчістю — залучити креативні реалії ідентичності людини та суб’єкта рекламного дискурсу. Доведено, що в рекламі широким інтегративним механізмом стає віртуальна реальність у всіх її конотаціях, презентаціях, системах функціонування та самовизначення людини в просторі virtus сучасної культури. Культура інформаційно-рекламних презентацій намагається засвоїти, з одного боку, культурну традицію, а з іншого — дає можливість втечі від брутальної, примітивної реальності рекламації, необхідності виживати, змагатися за життя, а весь рекламний комплекс онтологічно занурений в етику і естетику.

This publication has 2 references indexed in Scilit: