Abstract
Автор – учений і професійний журналіст із багаторічним досвідом практичної журналістики – вивчає стан справ із журналістською освітою в Україні, якій за останні три десятиліття так і не вдалося позбутися рудиментів радянської системи навчання.Із нагальних проблем такої освіти автор виокремлює одну грань, за якою проглядається тривожна тенденція: українська журналістика вже зриміше стає безграмотною, примітивною. Стосується це не лише мовної культури, а і структурної, жанрової, фактологічної та змістової характеристик основи-основ журналістики – уже оприлюднених текстів.Йдеться про рівень викладання дисциплін так званого редагувального блоку, про роль нормативної дисципліни «Основи редагування» в подоланні журналістики безграмотності і примітивізму. У поле зору потрапили відірвані від практики журналістики схоластичні теорії, які так і не були сприйняті практикою.Натомість у навчальних планах факультетів та відділень журналістики поменшало предметів, вивчення яких формує стрижень професіограми журналіста. Це призвело до формування малограмотного журналіста-манкурта, який навчений різноманіттю маніпулятивних технологій, готовий за гроші виконувати замовлення своїх хазяїв – власників ЗМІ.Подана добірка роздумів студентів факультету журналістики Київського національного університету культури і мистецтв про відповідальність носія журналістських та редакторських посад у конкретиці сутнісних аспектів нормативного курсу «Основи редагування». Ці тексти, на думку автора, слугуватимуть для майбутніх дослідників-журналістикознавців цінним і, певною мірою, несподіваним емпіричним матеріалом. Ці тексти мають промовисту печатку доби. Корумпованість вищих ешелонів влади, деградація судової системи, системна криза економіки та суспільної моралі не могли не відбитися на стані української університетської освіти загалом і журналістської зокрема.