Abstract
Мета дослідження – з’ясування проблеми збереження архітектурних пам’яток Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника на прикладі корпусу келій соборних старців (корпусу № 4). Методи дослідження базуються на комплексному використанні загальнонаукових та спеціальних методів, у т. ч. спостереження, картографування, аналізу, узагальнення, синтезу. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що уперше на основі моніторингу як важливого засобу, що забезпечує отримання в режимі реального часу інформації про стан кожної пам’ятки та динаміку його змін, комплексно проаналізовано характер деформацій конкретної наземної пам’ятки з урахуванням наявності в межах її фундаментів та розташованих поряд підземних споруд. Розглянуто особливості здійснення моніторингу пам’яток, характер і специфіку професійного інструментарію пам’яткоохоронців, що забезпечує ефективне здійснення цих завдань. Висновки. Наявність підземних споруд, розташованих в межах фундаментів основної частини корпусу суттєво не впливає на активізацію деформацій. Підземні споруди, розташовані в безпосередній близькості від стін корпусу та достатньо заглиблені у ґрунтовий масив, опосередковано впливають на деформацію конструкцій корпусу. Визначено основні чинники, що призводять до деформацій конструкцій (перезволоження ґрунтового масиву, безпосередня інфільтрація атмосферних опадів, суфозія) та фактори впливу (недосконалий благоустрій території). Для забезпечення ефективного збереження характерних для Києво-Печерської лаври складних різночасових наземних архітектурних пам’яток зі значними підземними частинами необхідно вдосконалити благоустрій території, а також здійснювати постійний моніторинг, систематизувати реставраційні втручання з обов’язковим завершенням в установлені терміни повного комплексу інженерних, ремонтно- реставраційних робіт.