Мета дослідження – виявити особливості впровадження авангардних концепцій у дизайн побутових речей, зокрема, посуду у Межигірському мистецько-керамічному технікумі та відстежити застосування сучасних технік і матеріалів бойчукістами, супрематистами, представниками конструктивізму й ар-деко у вітчизняній художній і проєктній культурі в галузі кераміки та фарфору. Методологія дослідження базується на всебічному розгляді, на методах загальнонаукової компаративістики, формально-стилістичному та мистецтвознавчому аналізі. Наукова новизна полягає у виявленні художніх особливостей творчості митців авангардного напряму в прагненні до стирання меж між мистецтвом і побутом. Охарактеризовано специфіку звернення до кераміки і фарфору художників-авангардистів кола Михайла Бойчука у Межигірському мистецько-керамічному технікумі-інституті (В. Седляр, І. Падалка, П. Іванченко, П. Мусієнко, Д. Головко), групи митців-супрематистів на Ленінградському фарфоровому заводі (К. Малевич, І. Чашник, М. Суєтін), а також – Ж. Діндо, яка балансувала між конструктивізмом, супрематизмом й ар-деко. Висновки. Результати дослідження засвідчили певний феномен митців-авангардистів різних шкіл на території Європи, що полягав у втіленні часом дуже подібних ідей у дизайні побутових речей. З’ясовано, що викликане це явище не стільки впливом митців одних на одних, скільки витоком із спільних світоглядних настанов. Як представники Баугаузу, так і українські авангардисти виходили передусім з потреби осучаснення побуту, відмови від домінування історичних стилів у дизайні речей. Таким чином, деталі побуту, в даному разі посуд, здобувають максимальне спрощення форм, застосування нових, часом незвичних матеріалів до втілення графічного декору, притаманного певному авангардному напряму.