Мета дослідження полягає в науковому осмисленні ролі культурного трансферу в зародженні музейної справи на білоруських землях («музейного трансферу»), у комплексному вивченні цього явища як органічної складової національної культури. Методологічною основою стали загальнонаукові універсальні принципи об’єктивності, системності та всебічності, а також порівняльно-історичний метод, історико-типологічний, проблемно-хронологічний та структурно-функціональний. Дослідження здійснено в межах концепції культурних трансферів М. Еспаня. Наукова новизна полягає в пропозиції нового терміна – «музейний трансфер». На прикладі білоруського конкретно-історичного матеріалу показано його структуру та механізми функціонування. Визначається місце та роль музейного трансферу в системі культурних взаємодій. Висновки. Музей як соціальний інститут на білоруських землях виник у процесі культурного трансферу – динамічного процесу міжкультурної комунікації. На початковому етапі культурний «переклад» західноєвропейських музейних ідей і практик на мову власної білоруської культури майже завжди був невдалим. Музейні проекти Ф. Скорини, Н. Радзивілла, А. Яблоновської, Ж. Жилібера, Г. Грубера, Є. Тишкевича не мали широкої підтримки в традиційному, архаїчному аграрному суспільстві та в результаті соціально-політичних і військових катаклізмів швидко зникали. Проте саме вони заклали той фундамент, на основі якого сформувалася сучасна музейна мережа, музейна професія, музейні традиції в Республіці Білорусь.