Стаття має на меті виявлення особливостей позиції ФРН щодо проведення гуманітарної інтервенції в Лівії у 2011 р. Німеччина втрималася від голосування по резолюції 1973 Ради Безпеки ООН. ФРН не підтримала військовий варіант вирішення конфлікту, як це було передбачено в пунктах 4 і 8 резолюції. Німеччина не мала наміру спонсорувати чужі війська. Вона зайняла іншу позицію ніж її головні союзники – Франція, Великобританія й США. Причина пов’язана не з розбіжностями із союзниками по Альянсу, а із внутрішньополітичним тиском на коаліційний уряд. Ще одним цікавим поясненням для урядової політики є економічні показники, за якими Лівія не відігравала важливої ролі у німецькій економіці. Можна зробити висновок, що уряд СДУ/ФДП ухвалив рішення утриматися на голосуванні ООН по резолюції 1973, тому що це не було пріоритетним питанням для ФРН, і тому, що Гідо Вестервелле вважав, що цілі Франції, Великобританії й США могли бути досягнуті без інтервенції, за допомогою санкцій. Обмежена роль Німеччини у лівійській кризі й її особлива політика у рамках НАТО дозволяє припустити, що німецькі політичні діячі, зіштовхнувшись із фінансовою кризою і її потенційними наслідками в Європі, свідомо прагнули обмежити міжнародні зобов’язання Німеччини й тому відмовилися брати участь у забезпеченні нелітної зони. Тим не менш, репутація Німеччини серед її західних союзників була майже розбита. Утримання уряду Меркель спричинило не просто здивування її найближчих союзників – Франції, Британії та США, – а звинувачення Берліну в грі на боці Росії. Німеччина стала вважатися ненадійним союзником. Однак, рішення не брати участь в операції у Лівії свідчить, що Німеччина буде продовжувати оцінювати кожну воєнну операцію на своїх власних умовах, а не відбивати британську й французьку політику.