Актуальність дослідження зумовлена низьким рівнем екологічної свідомості українських громадян, яка привезла до масштабних екологічних проблем, що може бути пов’язане з особливостями територіальної ідентифікації різних спільнот, які проживають в Україні. Метою статті є аналіз особливостей прояву спільнотних ідентичностей з екоцентричним або антропоцентричним типом екологічної свідомості в межах певної території та особливостей територіальної ідентифікації їх представників. Методи і методологія. В публікації застосовано метод аналізу випадку (case control) на предмет прояву різних спільнотних ідентичностей на прикладі окремих регіонах України в умовах децентралізації на предмет їх впливу на екологічну ситуацію в межах ареолу проживання або діяльності. Результати. Фіксується парадоксальна тенденція відношення українців до природних ресурсів України як до чужих з наміром їх максимального використання. За критерієм територіальної ідентифікації виділено локальний, національний, глобальний та транснаціональний типи ідентичностей. Глобальна ідентичність розглядається як така, що розділяє цінності екологічного збереження на відміну від представників транснаціональної ідентичності, які керуються принципами економічного зростання не зважаючи на природоохоронну цінність певних об’єктів національного та регіонального значення. Виокремлено такі типи екологічної свідомості як екозберігаюча, екоіндеферентна та екодеструктивна. Показано, що в Донецькій області процеси децентралізації не перешкодили екодеструктивному впливу локально сформованих бізнес-спільнот, які згодом вийшли за регіональні межі набуваючи транснаціональної форми ідентифікації. Розширення місцевих повноважень в Києві ще більше посилило домінування представників екодеструктивної транснаціональної ідентичності над локальною екозберігаючою в особі «корінних киян». В Рівненській області, навпаки, зафіксовано руйнівний екологічний вплив з боку локальної спільноти, який потребував централізованого втручання з боку держави. Висновки та перспективи подальших досліджень. Виявлено, що на сьогодні домінують спільноти громадян з різним рівнем територіальної ідентифікації, які є носіями екодеструктивних форм поведінки. Перспективами подальших досліджень є дослідження соціально-психологічного підґрунтя деструктивного ставлення до екологічних ресурсів України та розробка відповідного методологічного інструментарію.