У статті висвітлено проблему розвитку житлового середовища, влаштованого на автомобільних транспортних засобах. Аналіз останніх досліджень і публікацій за темою мобільної архітектури виявив окремі розробки, пов’язані із регіонально-типологічними особливостями (роботи Панфілова О. В., Тиманцевої Н. Л., Воробйова В. В., Ткача Д. І., Челнокова О. В.).Мета. Виявлення особливостей формування автомобільних житлових технологій на основі аналізу історичного досвіду та сучасної практики застосування.Методологія. Дослідження побудоване на комплексному підході: опрацюванні літературних джерел стосовно генезису формування автомобільного житла та аналізі сучасного стану житлової автоіндустрії. Результати. Опрацьовано історичні передумови формування житла, влаштованого на базі автомобільного шасі та існуючий досвід створення автобудинків. Проаналізовано функціонально-типологічний аспект практики використання автодомівок та парків пересувного житла у контексті соціально-міграційних процесів. Виявлено, що у якості автомобільних житлових осередків використовуються самохідні транспортні засоби (кемпери, кунги) та буксирувані причепи (трейлери, каравани); також, житлові приміщення можуть бути передбаченими у конструктивному дизайні кабін вантажівок (зони для відпочинку водіїв). Як висновок, встановлено зв’язок між функціонально-планувальними перевагами автобудинків та поширеним застосуванням їх під час міграційно-трудової та рекреаційно-туристичної діяльності.Наукова новизна. Розглянуто конструктивно-технологічні особливості автомобільних житлових осередків та виявлено основні типи.Практична значущість. Запропоновано в умовах постіндустріальної Української держави використання автомобільних житлових технологій для популяризації туристичного бізнесу.