Mountain School of Ukrainian Carpaty

Journal Information
ISSN / EISSN: 19944845 / 24157147
Total articles ≅ 310

Latest articles in this journal

Pavel Skzydlewski
Mountain School of Ukrainian Carpaty pp 45-49; https://doi.org/10.15330/msuc.2020.23.45-49

Abstract:
Автор розглядає питання буття людини в соціальному житті. Важливим питанням є розвиток самої людини, це залежить від правової політики держави, розвитку економіки, освіти, від того, який політичний напрям веде держава тощо. Усе це створює певну систему соціальних відносин. Поняття людської природи є основою формування суспільного життя, його структури та діяльності людей у соціумі.Порушену проблему розглядають такі науки, як педагогіка, психологія, соціологія, історія, антропологія та інші. Найглибше це питання розглядає філософія, яка має на меті пізнати людину в її соціальному житті, пізнати відносин, які пов’язують природу людини із соціальним життям.Автор розглядає філософські знання, набуті західною культурою, а саме: «персональне бачення людини», в основі якого людина постає як щось найдосконаліше в усій природі, самоіснуючий суб’єкт, який керується своїм розумом та волею. Людина, яка живе в суспільстві, є вільною, має честь та гідність, які повинні постійно стверджуватись в її благо у сфері соціального життя.Ця теорія, за думкою автора, стверджує, що кожна людина, яка живе у світі товарів (матеріального), повинна прагнути до мети свого життя, що є Нескінченним і Нематеріальним Благом. Цим добром є Бог, який постає не лише причиною та джерелом усього того, що існує, але й кінцевою метою і кінцем людського життя, до якого людина схильна за своєю природою. Бог є також безпосередньою причиною існування людської душі, тобто принципом життя, ідентичності та існування людської особистості. Отже, на основі персоналізму кожна людина сприймається як прямий«плід» втручання Абсолюта у світ, це визнається як особливий доказ Його творчої сили та любові. Автор розглядає ідеї та концепції провідних філософів минулого та сучасності. У цьому контексті істотне завдання реалістичної філософії представлено не лише як засіб подолання ідеологізації та утопізації суспільного життя, але передовсім як тип пізнання, що розкриває правду про людину, необхідну для створення та функціонування соціального життя відповідно до природи людини та її долі.
Larysa Slyvka
Mountain School of Ukrainian Carpaty pp 50-54; https://doi.org/10.15330/msuc.2020.23.50-54

Abstract:
У статті схарактеризовано дидактичні аспекти оптимізації здоров’язбереження дітей та молоді Яна Амоса Коменського, висвітлено здоров’яорієнтований вимір системи «виховання джентльмена» Джона Локка, увиразнено здоров’язбережувальну педагогічну програму Жана-Жака Руссо. Репрезентовано погляди Клода Адріана Гельвеція про роль фізичного виховання у формуванні здоров’я зростаючої особистості. Представлено практичні аспекти здоров’язбереження учнів, реалізовані Йоганном Генріхом Песталоцці. Актуалізовано бачення Йогана Христофа Фридриха Гутса-Мутса щодо здоров’язбережувальної функції фізичного виховання. Анонсовано погляди Джованні Боско і Герберта Спенсера про роль фізкультурного складника у здоров’язбереженні. Представлено гуманістичні концепції освіти і виховання Еллен Кароліни Софії Кей, Вільгельма Августа Лая, Георга Кершенштейнера та Марії Монтессорі.
Mariia Cherepania
Mountain School of Ukrainian Carpaty pp 55-59; https://doi.org/10.15330/msuc.2020.23.55-59

Abstract:
Мета дослідження – на основі цілісного ретроспективного аналізу вивчити особливості розв’язання питання теорії та методики навчання та виховання дітей у спеціалізованих інтернатних закладах у Закарпатті 20-30 рр. ХХ ст. Методи дослідження: пошуково-бібліографічний – з метою вивчення архівних, бібліотечних каталогів, фондів, описів та бібліографічних видань; контент-аналіз архівних джерел та матеріалів педагогічної періодики – задля виявлення особливостей розв’язання проблеми навчання та виховання дітей у спеціалізованих інтернатних закладах.У статті здійснено огляд діяльності спеціалізованих інтернатних закладів Підкарпатської Русі 20-30 рр. ХХ ст. у період його перебування в складі Чехословацької республіки. На основі аналізу архівних джерел та педагогічної періодики з’ясовано, що на території тогочасного Закарпаття діти із вадами фізичного, психічного та розумового розвитку здобували освіту в спеціалізованих школах-інтернатах для глухонімих (м. Ужгород), для сліпих (м. Мукачево), для дітей з розумовою відсталістю (м. Великий Севлюш) та інтернаті для калік (м. Мукачево), які входили в структуру Мукачівського державного дитячого будинку. З’ясовано, що представники педагогічної громадськості Закарпаття брали участь у міжнародних конференціях та з’їздах (Братислава, 1930 р., Мукачево, 1922 р., Плзень,1925 р. та ін.), де виступали з доповідями про стан справ у Підкарпатській Русі, ділилися досвідом роботи з дітьми, які потребували особливих умов перебування, навчання та виховання. Про те, що закарпатські педагоги були знайомі й застосовували у своїй роботі європейський досвід організації навчання та виховання дітей з вадами фізичного та розумового розвитку, засвідчують їхні численні публікації на сторінках педагогічного часопису «Учитель» (А. Волошин, М. Добей, В. Довгун, І. Зейкан, С. Куцин, А. Мешко, П. Світлик І. Тимканич, А. Чекан та ін.).
Mykhailo Hnatiuk
Mountain School of Ukrainian Carpaty pp 60-65; https://doi.org/10.15330/msuc.2020.23.60-65

Abstract:
У статті висвітлюється історія розвитку пейзажу – одного із найемоційніших жанрів образотворчого мистецтва, який має особливий вплив на особистість людини. Об’єктом зображення художників є архітектура та її природне оточення на рівнині, в горах і на морі. Практика живопису на відкритому повітрі (пленері) здавна є обов’язковим компонентом підготовки митців-педагогів. Водночас малювання рослин (квітів, дерев), хмар, хатки та загалом пейзажу передбачене програмою образотворчого мистецтва початкової школи.
Nataliia Matveievа
Mountain School of Ukrainian Carpaty pp 66-69; https://doi.org/10.15330/msuc.2020.23.66-69

Abstract:
На сучасному етапі актуалізуємо проблеми інклюзивної освіти, що ґрунтуються на визнанні прав і свобод людини й, зокрема, з порушеннями розвитку. Філософський аспект інклюзії передбачає улаштування гуманного суспільства у цілому та толерантного інклюзивного середовища, зокрема, у навчальному закладі. У статті проаналізовано найбільш актуальні проблеми сьогодення, що торкаються означених питань. Здійснено порівняльний аналіз розвитку інклюзивного процесу на території України, виокремлено регіони, що перебувають у зоні так званого «ризику» щодо упровадження та подальшого розвитку інклюзивного навчання; забезпечення дітей шкільного віку з різними нозологіями якісними освітнімипослугами; створення для них оптимальних умов соціалізації, навчання, виховання та розвитку. Так, з-поміж низки регіонів найбільш проблемними визнано гірські, що пояснюємо специфікою та віддаленістю розташування, неналежним забезпеченням педагогічними та медичними фахівцями, низьким рівнем обізнаності населення про інклюзію тощо. Pозкрито основні шляхи упровадження інклюзії на Прикарпатті, продемонстровано статистику, яка підтверджує позитивні зміни у її розвитку. Акцентовано увагу на особливостях упровадження інклюзивного навчання у закладах Івано-Франківської області та міста; охарактеризовано його функціонально-змістові складові на основі аналізу результатів діяльності навчальних закладів дошкільної, початкової та середньої ланки; наведено позитивні досягнення та прогалини у контексті означеного. Bиокремлено мету, завдання та напрями розвитку інклюзивної інфраструктури обласного центру. Вивчено, узагальнено та розкрито характеристики практичної роботи педагогів навчальних закладів на шляху створення інклюзивного середовища; опрацьовано та проаналізовано статистичні дані щодо включення осіб з особливими освітніми потребами у масові освітні заклади; встановлено основні прогалини та упущення даного.
Halyna Rusyn
Mountain School of Ukrainian Carpaty pp 70-74; https://doi.org/10.15330/msuc.2020.23.70-74

Abstract:
Авторка розглядає народну педагогіку як один із основних чинників створення виховної системи в сучасній українській школі та її подальшого розвитку, формування високоосвіченої, духовно багатої і морально стійкої особистості, вихованої на народних цінностях, звичаях, традиціях, рідній культурі, що є найголовнішим для молоді під час її етноідентифікації та входження в український соціум. Автором окреслено, що саме сім’я виступаєсферою формування ідеалів, світогляду, інтересів, первинних ціннісних орієнтацій та розвиває соціальні спрямування дитини. Завдання сучасної освіти – підготовка педагогічної культури батьків, забезпечення їх знаннями, володінням ефективними засобами і методами розвитку свідомості і поведінки дитини. Найпершим засобом регулювання взаємин є встановлення емоційно-ціннісного спілкування в сім’ї. Міжособистісне спілкування в сім’ї допомагає утверджувати доброзичливі, правдиві і щирі стосунки з дітьми, розвивати і збагачувати сімейні традиції і звичаї, виховувати дітейна позитивних прикладах родини. Водночас сім’я задовольняє і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них – потреба в довірливому спілкуванні, співпереживанні, співучасті. Саме підвищення педагогічного рівня батьків дасть змогу перетворити сімейне виховання на цілеспрямований, успішний процес, що повноцінно розв’яже завдання розвитку і виховання дитини.
Halyna Bilavych, Borys Savchuk, Vasyl Ilnytsky, Nadiya Fedchyshyn
Mountain School of Ukrainian Carpaty pp 75-80; https://doi.org/10.15330/msuc.2020.23.75-80

Abstract:
Стаття присвячена проблемі формування культури (екології) наукового мовлення майбутніх магістрів. Спостереження за мовним освітнім середовищем вишу, а також власний досвід редагування наукових текстів дали підстави для висновку, що рівень наукового мовлення (як усного, так і писемного) майбутніх магістрів є здебільшого середній, а то й низький. У статті проаналізовано типові помилки в студентських наукових текстах, зазначено їх причини та окреслено шляхи їх усунення. За результатами дослідження з’ясовано, що найбільше проблем при укладанні науковоготексту в здобувачів виникає в ділянці терміносистеми, доборі потрібних термінів, умінні правильно ними оперувати, коректно перекласти українською той чи інший термін з російської чи англійської мов, урешті, зредагувати науковий текст. Великий відсоток помилок (94%) зумовлений інтерферентними явищами внаслідок інтенсивного впливу російської мови, якого постійно зазнає українська наукова мова. Переконані, що вміння правильно укладати наукові тексти уможливлять магістрантам глибше засвоїти навчальний матеріал, підвищити якість навчального процесу, сприятимуть формуванню власного наукового стилю та загалом формуванню національно-мовної особистості науковця-початківця.
Nataliia Blahun, Kateryna Hotsuliak
Mountain School of Ukrainian Carpaty pp 81-84; https://doi.org/10.15330/msuc.2020.23.81-84

Abstract:
Стаття присвячена проблемі формування культури мовлення майбутніх вчителів початкових класів як складової професіограми педагогічної майстерності. У статті обгрунтовано теоретико-методологічні основи формування культури мовлення студентів педагогічних закладів вищої освіти. Охарактеризовано основні підходи формування культури мовлення майбутніх вчителів: компетентнісний, суб’єктно-діяльнісний, інтегративний,культурологічний. Доведено, що професійна підготовка студентів – це цілісний системний інтерактивний процес, який визначає особистісний ріст майбутнього педагога, забезпечує професійну адаптацію й сприяє успішній реалізації соціально-педагогічної діяльності. Для визначення змісту культури мовлення вчителя був проаналізований освітній стандарт, в процесі якого розкрито вимоги до результатів освоєння основних освітніх програм бакалаврату, серед яких: загальнокультурні й професійні компетентності, якими повинен володіти випускник. Відомо, що студентприходить в університет із певною культурою мовлення. Вона може бути достатня або недостатня, багата або бідна, деформована або низька, тощо. Завдання педагога полягає в тому, щоб довести мовлення студента до рівня необхідного вчителеві, тому що мовлення педагога виступає засобом навчання й виховання, воно відрізняється своїм призначенням, місцем і роллю в розв'язку педагогічних завдань. Зроблено висновок, що культура мовлення бакалавра закладена в майбутній професійній діяльності. Аналіз дозволив дійти висновку, що до культури мовлення випускника педагогічних спеціальностей висуваються підвищені вимоги. Ці вимоги знаходять своє відображення при формуванні таких компетентностей, як: здатність логічно та вірно будувати усне й писемне мовлення, здатність використовувати навички публічного мовлення, ведення дискусії й полеміки, володіння основами мовної професійної культури. Результат підготовки вчителів початкових класів передбачає їх готовність до володіння мистецтвом слова, а саме: його багатством, голосовими характеристиками, зовнішнім проявом сутності мовлення (міміки, пантоміміки, позиції,дистанції). Реалізація рівня володіння культурою мовлення вимагає особливої підготовки з боку вчителя початкових класів, сформованості у них мовної компетентності, основ, які закладаються в процесі їх професійної підготовки.
Lesya Vysochan
Mountain School of Ukrainian Carpaty pp 85-89; https://doi.org/10.15330/msuc.2020.23.85-89

Abstract:
У статті представлений аналіз науково-дефінітивного дискурсу проблеми формування природничо-наукової компетентності майбутніх учителів початкової школи як важливого теоретико-методологічне підґрунтя їхнього професійного становлення. Виходячи з аналізу репрезентативних досліджень українських і зарубіжних учених та базових нормативних освітніх документів синтезована рецепція компетентнісного підходу в професійно-педагогічній освіті як концептуального науково-теоретичного підґрунтя удосконалення її змісту та орієнтованості на підвищеннярівня знань, навичок, досвіду, обізнаності, необхідних для продуктивної діяльності, фахового прийняття рішень, ефективної комунікації в різних сферах і галузях суспільного і професійного життя.Запропоновано визначення природничо-наукової компетентності майбутнього вчителя початкової як сукупності актуалізованих якостей і властивостей та інтелектуальну, особистісно обумовлену соціально-професійну характеристику, що ґрунтується на засвоєних знаннях, уміннях, навичках, набутому практичному досвіді, ціннісних орієнтаціях, морально-світоглядних уявленнях, спроможності самостійно організовувати і здійснювати науково-дослідну діяльність, готовності самостійно розв’язувати професійні завдання, здатності до творчого мислення, саморозвитку, самовдосконалення. З’ясовано суть предметної природничо-наукової компетентності майбутнього фахівця.
Anna Gamarnyk, Bohdan Rachiy, Olga Tadeusz, Mykhailo Yatsura
Mountain School of Ukrainian Carpaty pp 90-95; https://doi.org/10.15330/msuc.2020.23.90-95

Abstract:
Самостійна робота залишається сьогодні основним засобом отримання глибоких фундаментальних знань студентами та вироблення у них прагнення до неперервного набуття нових знань, умінь і навичок. Метою роботи є аналіз стану самостійної роботи студентів у ЗВО та системи її організації і проведення під час вивчення розділу «Оптика» загального курсу фізики на фізичних спеціальностях ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника». Для досягнення окресленої мети застосовані такі методи: аналіз науково-педагогічної літератури,синтез, узагальнення, систематизація, що дало можливість з’ясувати особливості процесу організації самостійної роботи студентів фізичних спеціальностей.На основі теоретичного аналізу та практичного досвіду організації самостійної роботи студентів у процесі вивчення розділу «Оптика» загального курсу фізики на фізичних спеціальностях ЗВО зроблено такі висновки: під самостійною роботою студента слід розуміти будь-яку його діяльність, спрямовану на набуття знань, умінь і навичок, необхідних йому в майбутній професійній діяльності; самостійна робота студентів є ефективною тільки за умови правильного її планування та організації, якісного забезпечення її навчально-методичним супроводом з широким використанням інформаційних технологій; самостійна робота студента буде успішною тільки за умови здійснення чіткого контролю за її виконанням та об’єктивного оцінювання викладачем; поділ самостійної роботи на аудиторну і позааудиторну є чисто умовним і не має під собою жодного підґрунтя. Розглянуті в статті форми і методи самостійної роботи студентів разом із якісним навчально-методичним супроводом навчального процесу утворюють єдину систему навчання, яка повинна розкривати творчі здібності студентів, готувати їх до активного пошуку, викликати потребу вдосконалювати свою майстерність.
Back to Top Top