Старожитності Лукомор'я

Journal Information
EISSN : 2708-4116
Current Publisher: Scientific Research Center Lukomorie (10.33782)
Total articles ≅ 58
Current Coverage
DOAJ
Filter:

Latest articles in this journal

Ірина Войцехівська
Старожитності Лукомор'я pp 135-137; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.70

Abstract:
Рецензія на монографію: Томазов Валерій. Греки-хіосці на Півдні України (кінець XVIII ст. – 1917 р.): між традиціями національного самозбереження та практиками соціокультурної адаптації. Київ: Інститут історії України НАН України, 2020. 354 с.
Денис Каменцев
Старожитності Лукомор'я pp 85-92; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.64

Abstract:
Проаналізовано трансформацію поглядів визначного українського військового та політичного діяча Володимира Сальського щодо розуміння методології історії та еволюцію його проб на науковій ниві. Стверджується, що до сьогодні збереглися дуже цінні нотатки, які дають можливість судити про В. Сальського як науковця. Вказано, що йдеться про критичні зауваження на книгу його сучасника, який також брав активну участь у бойових діях проти більшовиків на території України у 1919 р., М. Капустянського, написані у червні 1922 р. Розглянуто низку публіцистичних праць В. Сальського, присвячених історичним дослідженням. Зроблено висновок, що В. Сальський окрім блискучої політичної та військової кар’єри, відзначився як і чудовий науковець та публіцист, критичний дослідник, фахівець з методології історії та хороший аналітик як процесів у минулому, так і тих подій, учасником яких він був безпосередньо.
Старожитності Лукомор'я pp 49-59; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.61

Abstract:
У статті характеризується роль волинської періодичної преси другої половини ХІХ – початку ХХ ст. у висвітленні роботи перших музейних закладів краю. Зазначається, що матеріали, які друкувалися на шпальтах регіональної преси, дають можливість внести чимало нових штрихів у висвітлення проблем діяльності музейних закладів краю, проаналізувати погляди їх працівників на вирішення низки питань, які виникали у процесі заснування та розгортання їх роботи.
Антоніна Кізлова
Старожитності Лукомор'я pp 60-68; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.62

Abstract:
У статті визначаються особливості згадування про події, прямо названі чудами, які безпосередньо стосувались учасників або цивільних жертв бойових дій Першої світової війни, в «Киевских епархиальных ведомостях» відтоді, як Російська імперія вступила у війну і до того, як Микола ІІ зрікся престолу. Порівнюються публікації про ті самі випадки у цьому журналі й інших єпархіальних виданнях Київського військового округу: «Волынские епархиальные ведомости» та «Православная Подолия». Визначається специфіка підходу редколегії до повідомлення про інші чуда; окреслюються основні тенденції у відборі матеріалів про вияви милості Божої на війні. Встановлено, що попри гостру потребу загалу в нових чудах, інформацію про них оприлюднювали дозовано, в дусі Синодального періоду з його жорсткими рамками, очікуючи результатів розслідування хоча б найрезонансніших випадків, або принаймні підкреслюючи повагу до авторитетних носіїв інформації, наводячи на них посилання.
Віктор Гудзь, Максим Ковальов
Старожитності Лукомор'я pp 69-84; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.63

Abstract:
У статті окреслено три основні концепції російської історіографії махновського руху: 1) дослідження махновського повстанства крізь призму селянської війни в Росії 1917-1921 рр. без акцентуації на ідеологічних вподобаннях бунтарів; 2) студії махновщини у контексті дослідження російського анархізму; 3) публікації, автори яких заперечують анархічний характер махновського руху, за винятком частини його керівництва. Особливістю сучасної російської історіографії є зміщення зацікавлень дослідників з макроісторичних питань історії громадянської війни на вивчення ідеологічних засад махновського руху, мікроісторичне бойове та трудове повсякдення махновців і соціально-психологічні характеристики Нестора Махна. Водночас у Росії спостерігається недооцінка наукового доробку українських дослідників махновського повстання, зокрема, його ідеологічного забарвлення.
Михайло Панасюк
Старожитності Лукомор'я pp 93-99; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.65

Abstract:
У статті розкриваються головні прояви есхатологічних та апокаліптичних настроїв серед населення Східного Поділля у 1920-х рр. Очікування наближення «останніх часів» завжди було достатньо характерною ознакою життя православного населення. Теми кінця світу, Страшного суду, настання Царства Небесного є важливою частиною християнських вірувань. Особливо актуальними вони стають у часи переслідування християн, погіршенні економічної та політичної обстановки, появі різноманітних природних катаклізмів тощо. На території Поділля у 20-х роках ХХ ст. комуністична влада проводила антирелігійну політику, здійснювала переслідування церковних людей, різко змінювала звичний уклад життя. Відповідна політика стала поштовхом до посилення есхатологічних настроїв серед жителів краю, прихід радянської влади сприймався як здійснення апокаліптичних пророцтв. Частина віруючого населення була впевнена у швидкому настанні Страшного суду та покаранні безбожних комуністів, гонителів церкви. У роботі аналізуються есхатологічні настрої православного населення, переважно прибічників старослов’янської церкви. Посилення таких настроїв було пов’язане із загальним релігійним рухом на Поділлі на початку 1920-х рр. Виникали різноманітні оповідання, перекази, легенди, пісні про швидке настання «кінця світу» та прихід Антихриста. Крім народно-побутових уявлень, мали місце спроби трактувати соціалізм як антихристиянську владу на основі церковно-богословської традиції.
Ігор Сапожников
Старожитності Лукомор'я pp 7-23; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.55

Abstract:
Стаття присвячена розгляду й аналізу проблем існування та місця розташування святилища (храму) Деметри на мисі Гіпполаю, що на правому березі Дніпровського лиману, які «батько історії» Геродот описав будучі в Ольвії у середині V cт. до н.е. Особлива увага приділена описам очевидців, матеріалам розвідок та картографічним матеріалам кінця ХVІІІ – поч. ХХ ст. Самий ранній археологічний огляд місцевості здійснив у 1819 р. П.І. Кеппен, який відкрив на північ від містечка Станіслава античне городище й описав два значні кургани. Один з них – Могила Розрита – був обнесений кільцевим ровом із земляним валом, а в середині захищеного простору простежувалися рештки якоїсь п’яти чи шостикутної (?) у плані споруди. Дослідження 1848 року О.С. Уварова, 1862 р. Ф.К. Бруна разом з А.П. Чірковим і В.І. Гошкевича 1909 р., а також розкопки другої половини ХХ ст. не виявили залишків храму на городищі Станіслав І. Тому дуже обережно, слідом за П.І. Кеппеном, автор статті припустив, що саме на перебудованій Розритій Могилі могло існувати давньогрецьке святилище Деметри, що слід перевірити розкопками залишків цього кургану, які збереглися на північній околиці селища Станіслав Херсонської області. Стосовно «мечеті без мінарету у вигляді ротонди», яку військовий інженер А.Ж. де Лафітт-Клаве бачив на лівому березі Бузького лиману у 1784 р., то поки що у нас немає даних, щоби впевнено пов’язати її з об’єктом на Розритій Могилі.
Сергій Каріков
Старожитності Лукомор'я pp 24-33; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.56

Abstract:
У статті визначено роль Віттенберга як інтелектуального центру Реформації і лютеранської конфесіоналізації у Німеччині за доби раннього Нового часу. Розглянуто основні напрями діяльності Віттенберзького університету протягом конфесійної епохи реформаторів. Схарактеризовано діяльність «другого покоління» лютеранських реформаторів. Визначено способи взаємодії Віттенберзького університету зі світською та церковною владою курфюршества Саксонського. Наголошено на важливості культурної комунікації Саксонії з іншими євангелічними територіями Німеччини. Проаналізовано вплив церковних та освітніх перетворень у Віттенберзі часів Реформації на європейські країни. Зроблено висновок, що за часів лютеранської конфесіоналізації у Віттенберзі було створено модель реформування церковних та освітніх інститутів для євангелічних регіонів Німеччини раннього Нового часу.
Лілія Городинська
Старожитності Лукомор'я pp 34-40; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.58

Abstract:
У статті висвітлено традиції, звичаї та початки етикету різних верств українського населення ХVІІ ст. в аспекті розкриття націотворчого потенціалу українства. В обґрунтуванні шляхетних українознавчих нарисів французького інженера-картографа Гійома де Боплана показано тогочасний побут населення. Охарактеризовано особливості господарського шику еліти тогочасного суспільства Галичини. Розкрито тенденції розвитку гайдамацько-козацької субкультури. Описано ментальний портрет української інтелігенція, який уособлював сукупність традиції, звичаї та культурологічні тенденції різних верств українського населення ХVІІ ст.
Зінаїда Священко
Старожитності Лукомор'я pp 108-115; doi:10.33782/2708-4116.2021.2.67

Abstract:
У статті досліджуються здійснення в СРСР політики форсованої індустріалізації, пошук джерел її фінансового забезпечення, формування централізованої економічної системи. Доводиться, що сталінська модель модернізації Радянського Союзу за методами її здійснення та результатами мала суперечливий характер. Зазначається, що головним джерелом сталінської модернізації став жорсткий перерозподіл усього додаткового продукту країни на користь важкої промисловості. Ключовим лейтмотивом радянської економічної політики 1930-х рр. було вирішення важливої історичної проблеми: зберегти незалежність і свій життєвий геополітичний простір, підтвердити статус незалежної держави.
Back to Top Top