Актуальні проблеми права: теорія і практика

Journal Information
ISSN / EISSN : 2218-5461 / 2412-4397
Total articles ≅ 85
Filter:

Latest articles in this journal

Г. М. Гриценко, Л. А. Кузьменко
Актуальні проблеми права: теорія і практика pp 54-61; https://doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-54-61

Abstract:
У статті досліджено сутність та зміст спеціальних знань у контексті їх використання судовим експертом під час проведення судово-податкової експертизи. Висвітлено позиції науковців щодо визначення понять «спеціальні знання» та «спеціальні економічні знання». Констатовано, що визначення поняття «спеціальні знання» не містить жоден нормативно-правовий акт України, у тому числі профільний закон, який регулює судово-експертну діяльність, а також відсутність серед науковців єдиного підходу щодо визначення поняття «спеціальних економічних знань». Обґрунтовано, що жодне розслідування правопорушень у сфері оподаткування не обходиться без проведення судової податкової експертизи, яка є видом судово-економічної, провадження якої потребує відповідних спеціальних знань. Встановлено, що спеціальні знання судового експерта з питань оподаткування є поняттям комплексним, яке поєднує у собі знання у сфері оподаткування та права, не є загальнодоступними і загальновідомими, а також поєднують певні вміння і навички їх застосування для отримання науково-обґрунтованого, об’єктивного висновку експерта, який є процесуальним джерелом доказів. Спрямоване застосування спеціальних знань у сфері оподаткування та права дозволить якісно, всебічно, своєчасно вирішувати експертні завдання, які будуть поставлені перед судовим експертом, що, в свою чергу, забезпечить успіх в розкритті правопорушень щодо ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів. За результатами дослідження запропоновано визначити на законодавчому рівні поняття «спеціальних знань»; нормативного закріплення судово-податкової експертизи, як самостійного виду; обґрунтовано необхідність розробки відповідної методики з проведення зазначеного виду експертизи, в якій буде визначено поняття «спеціальних економічних знань» та їх складових, а також чітко окреслено межі спеціальних знань судового експерта з питань оподаткування. Ключові слова: спеціальні знання, судова експертиза, спеціальні економічні знання, судово-податкова експертиза, спеціальні знання у сфері оподаткування та права, податки.
А. А. Коваль
Актуальні проблеми права: теорія і практика pp 21-30; https://doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-21-30

Abstract:
This article analyzes the system of state bodies and officials who are more or less authorized (obliged) to ensure human rights, including in the conduct of covert investigative (search) actions. According to the tasks performed by each of such subjects, they are divided into two groups: general (those that determine the basis of domestic and foreign policy of the state and public administration strategy, have relevant coordination powers and solve constitutional and legislative strategic tasks in the specified area, or implement state policy in this direction, one of the powers of which is to approve or ensure human rights) and special (subjects of criminal proceedings who are directly involved in the appointment, conduct, and evaluation of the results of the CISA, and who are charged with the protection, protection (enforcement) of human rights in criminal proceedings, including the CISA. Key words: human rights, covert investigative (search) actions, guarantees of rights and freedoms, court investigative judge, participants in criminal proceedings.
Б. Г. Розовський
Актуальні проблеми права: теорія і практика pp 30-46; https://doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-31-46

Abstract:
Справжня робота є продовженням дискусії, розпочатої в статті «Кримінальним кодексом слід надати нагадування - епіграф:« Багато розстріляні були посмертно реабілітовані! », Опублікованій у збірнику" Актуальні проблеми права: теорія і практика "№ 2 (40) (2020). У статті представлений подальший аналіз проекту кримінального кодексу України, обґрунтовано пропозицію щодо заміни покарання у вигляді позбавлення волі іншими видами економічних санкцій. Коротко порушено питання застосування пробації в кримінальному праві. Зроблено акцент на самому понятті «давність», котре передбачає розрив у часі між вчиненням злочину і з'ясуванням питання про звільнення від покарання. Однак механічний підхід тут неприпустимий. Якщо сповідувати елементарну логіку - якщо в принципі існує можливість звільнення людини від відповідальності в майбутньому, чому вона широко НЕ екстраполюється на сьогодення? Акцентується увага на положенні про те, що фахівці кожної галузі права спільно з кримінології та криміналістами, з використанням досягнень інформаційних технологій, в кооперації з фахівцями інших галузей зобов'язані виявляти і усувати всі прогалини в своєму правовому регулюванні, що створюють лазівки для вчинення злочинів і лише після цього , як крайність поступатися сидіння кримінального права. У Обощая, в даній роботі проведений аналіз критичних зауважень опонентів, підтверджена обґрунтованість висловлених новацій, показані інші недоліки проекту КК і зроблений ряд вагомих пропозицій. Ключові слова: закон, право, кримінальне право, злочин, покарання, відповідальність держави за необгрунтоване засудження людини.
К. Є. Петросян, Л. В. Котова
Актуальні проблеми права: теорія і практика pp 86-97; https://doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-86-97

Abstract:
У статті здійснено аналіз міжнародних та національних нормативно-правових актів, а також даних, зокрема статистичних, щодо окремих аспектів реалізації права на соціальний захист, у тому числі щодо правового забезпечення захисту внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО). Відзначено, що з початком збройної агресії Російської Федерації у 2014 році в Україні з’явилися особи, які з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту були вимушені залишити місця свого постійного проживання та переселитися в інші регіони держави. Офіційна статистика щодо кількості взятих на облік ВПО з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей та АР Крим, та частки серед них осіб пенсійного віку в черговий раз підкреслює необхідність дослідження питання забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб на соціальний захист та розробки ефективних механізмів вдосконалення законодавчої бази, що закріплює права і свободи внутрішньо переміщених осіб в аспекті забезпечення принципу верховенства права. Констатовано, що в аспекті забезпечення принципу верховенства права, право на соціальний захист має природно-правовий характер, тобто належить особі з моменту народження, а тому має визнаватись і гарантуватись державою. Підкреслюється неподільність принципу верховенства права з такими поняттями як демократія та права людини, в тому числі права у сфері соціального захисту. Авторами з’ясовані важливі моменти визначення понять «соціальний захист» й «соціальне забезпечення» та виокремлені три головні складові системи соціального захисту. Авторами зазначено, що існує ряд особливостей в реалізації права на соціальний захист в умовах збройного конфлікту в Україні внутрішньо переміщеними особами, зокрема: по-перше, констатовано, що право на соціальний захист внутрішньо переміщеної особи поставлено у залежність від наявності у такої особи довідки на підтвердження цього статусу; по-друге, підкреслюється, що з метою реалізації свого конституційного права особа повинна відкрити рахунок виключно в Ощадбанку; по-трете, встановлюється, що діюче законодавство передбачає обов’язок внутрішньо переміщеної особи періодично проходити фізичну ідентифікацію в установі банку; по-четверте, у разі недотримання встановлених умов особа зазнає обмеження у реалізації свого права на соціальний захист шляхом зупинення соціальних виплат, що порушує забезпечення принципу верховенства права. Ключові слова: соціальний захист, соціальне забезпечення, система соціального захисту, реалізації права на соціальний захист, принцип верховенства права.
Г. В. Татаренко
Актуальні проблеми права: теорія і практика pp 127-135; https://doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-127-135

Abstract:
Необхідність внесення змін до трудового законодавства носить тривалий характер. Чинний Кодекс законів про працю (КЗпП) з моменту свого прийняття у 1971 році неодноразово редагувався, деякі з його положень через свою неоднозначність тлумачилися рішеннями Конституційного Суду. Актуальність прийняття нового трудового законодавства має політичну спрямованість, що підтверджується тим, що різні політичні сили пропонують свої варіанти змін. Реформи у сфері трудового законодавства стають важелями передвиборчих програм та обіцянок. Наразі парламентом зареєстровано декілька конкурентних законопроєктів у тому числі урядовий законопроєкт "Про працю" №2708, який активно обговорювався та критикувався громадськістю, особливо профспілками. До того ж постійні намагання прийняти новий головний нормативно-правовий акт в сфері трудових відносин підштовхують до аналізу відповідних проєктів з точки зору їх відповідності засадничим принципам кодифікації, що їх вивчають науковці, задля визначення помилок цих напрацювань та вироблення рекомендацій щодо їхнього усунення.У статті аналізуються наукові підходи до визначення переліку та сутності принципів і особливостей кодифікації трудового законодавства, що дозволило зробити висновки про непридатність окремих положень проєктів Трудового Кодексу для ефективного регулювання суспільних відносин. Ключові слова: трудове право, законотворчість, Кодекс законів про працю України, Трудовий Кодекс, соціально-трудові відносини, кодифікація трудового законодавства.
Г. В. Татаренко, І. В. Татаренко, Ю. О. Попова
Актуальні проблеми права: теорія і практика pp 136-141; https://doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-136-141

Abstract:
У статті окреслено існуючі проблеми чинного законодавства України, яке регламентує право викривачів корупції на отримання матеріальної винагороди, проаналізовано міжнародний досвід з цього питання. Зокрема досліджено проблему виплати винагороди анонімним викривачам та з урахуванням іноземного досвіду запропоновано шлях її вирішення. До того ж значну увагу приділено оптимальному мінімальному розміру предмета корупційного правопорушення, який є підставою для присудження викривачеві матеріального заохочення, наведені аргументи щодо обмеження суми винагороди з прив’язкою до основних соціально-економічних показників держави, розглянуто низку інших проблемних питань. Ключові слова: корупція, винагорода викривачам корупції, міжнародний досвід.
Е. Г. Казарян
Актуальні проблеми права: теорія і практика pp 157-166; https://doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-157-166

Abstract:
У статті наголошується, що у кримінальному законодавстві України приділено значну увагу проблемі недопущення расизму, ксенофобії та іншим проявам дискримінації, оскільки передбачено перелік кримінально караних діянь, що пов’язані з проявами расової, національної чи релігійної нетерпимості. Встановлено, що підвищений характер суспільної небезпеки умисного вбивства з мотивів расової, національної та релігійної нетерпимості характеризується тим, що воно заперечує людську гідність, індивідуальність потерпілого і посягає на рівність всіх членів суспільства, що підриває основи демократичних прав і свобод, а отже, й існуючі суспільні відносини між різними групами населення. У досліджуваному злочині мотив виступає як ознака, наявність якої утворює кваліфікований склад злочину та характеризується трьома видами нетерпимості: расової, національної чи релігійної. При цьому для кваліфікації злочинних діянь достатнім є виявлення лише одного виду нетерпимості. З’ясовано, що расова, національна або релігійна нетерпимість являє собою обов’язкову мотиваційну складову досліджуваних злочинів та слугує основним елементом доказової інформації, виявленої, зібраної, зафіксованої під час криміналістичної діяльності. Виявлено, що потерпілими умисного вбивства з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості можуть бути лише представники певної раси, національності чи релігійної конфесії. Визначено, що основними елементами криміналістичної характеристики умисного вбивства з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості є: предмет злочинного посягання, спосіб вчинення злочину, слідова картина злочину, особа злочинця, особа потерпілого. Ключові слова: умисне вбивство, мотив расової, національної чи релігійної нетерпимості, дискримінація, потерпілий, криміналістична характеристика.
С. В. Терещенко
Актуальні проблеми права: теорія і практика pp 142-147; https://doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-142-147

Abstract:
Обґрунтовано актуальність проблеми висвітлення новацій у запровадженні формату економічних відносин державно-приватного партнерства. Здійснено аналіз передумов формування авторської позиці О.М.Вінник щодо критики неповноти змісту Закону України про державно-приватне партнерство та обгрунтування нею категорії організаційно-правового партнерства. Обрання теми статті обумовлено незавершеністю сучасного процесу вивчення поглядів науковців на різноманіття формату економічних відносин державно-приватного партнерства. Викладено шляхи досягнення узагальненого результату щодо розв’язання проблеми закріплення в Інноваційному кодексі України формату комунально-приватного партнерства; державно-комунального партнерства; державно-комунально-приватного партнерства; партнерства органів місцевого самоврядування з іншими державами (пропозиції О.М.Вінник). Ключові слова: державно-приватне партнерство; договір концесії; комунально-приватне партнерство; державно-комунальне партнерство; державно-комунально-приватне партнерство; партнерства органів місцевого самоврядування з іншими державами; транснаціональні корпорації.
Г. М. Гриценко, С. В. Солодченко
Актуальні проблеми права: теорія і практика pp 106-117; https://doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-106-117

Abstract:
Державна фіскальна служба України виконувала низку важливих завдань з забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. З 1998 року держава починає реформу по створенню органу який буде проводити розслідування правопорушень у сфері податкового та митного законодавства. На теперішній час вже почався 4 етап реформування органів з боротьби з порушеннями у сфері податкового та митного законодавства з моменту створення нашої держави, але нажаль, жодного разу неможливо зазначити більш позитивних моментів ніж негативних. Мета жодного реформування органів які проводять розслідування у сфері правопорушень податкового та митного законодавства зменшити тиск на бізнес та зробити більш прозорим ведення бізнесу у державі та зацікавленість іноземних інвесторів в інвестування в економіку держави. Наразі Верховною Радою України прийнятий у другому читанні закон України «Про Бюро економічної безпеки України», метою даного закону є ліквідація податкової міліції, оптимізації структури та чисельності органів, які ведуть боротьбу зі злочинами у сфері економіки, усунення дублювання їх функцій та створення Бюро економічної безпеки України з метою запобігання, попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до їх підслідності. У статті проаналізовано особливості адміністративного реформування органів які ведуть боротьбу зі злочинами у сфері економіки у історичному аспекті, та зазначені деякі прогалини діючого законодавства при адміністративному реформуванні та розроблені шляхи усунення практичних прогалин у законодавстві. Ключові слова: державна фіскальна служба, бюро економічної безпеки, податкова міліція, органи державної влади.
В. І. Гніденко
Актуальні проблеми права: теорія і практика pp 148-156; https://doi.org/10.33216/2218-5461-2021-41-1-148-156

Abstract:
Стаття присвячена проблемам аналізу місця та ролі дистанційної зайнятості в системі зайнятості України. Зазначено, що робочі місця зазнають певних змін, залежно від впровадження у виробничий процес цифрових технологій, а отже негайно тягнуть за собою зміни у формах зайнятості та використанні робочої сили. З одного боку, впровадження на робоче місце технологічних інновацій на робочому місці спрямоване на безпосереднє поліпшення умов праці і, як наслідок, підвищення мотивації робітників якісно виконувати свої трудові функції. Авторка зазначила, що дистанційна зайнятість з’явилася в процесі переходу до інформаційного суспільства, розвитку комунікаційних технологій та інновацій, що зумовило можливість «віддалених трудових відносин» між роботодавцем та його працівниками. Незважаючи на те, що дистанційна зайнятість з’явилася порівняно недавно, її стрімкий розвиток суттєво впливає на внутрішній та зовнішній (міжнародний) ринок праці. Крім того, справедливо зазначається, що трудові відносини при дистанційній зайнятості слабко регулюються законодавством про працю, спостерігається посилення ролі індивідуальних трудових договорів, які повинні враховувати особливості цієї форми зайнятості, не позбавляючи працівника його соціальних та трудових гарантій, визначених законодавством про працю. Ключові слова: дистанційна зайнятість, ознаки правовідносин, трансформація робочих місць, ринок праці.
Back to Top Top