Herald of Kiev Institute of Business and Technology

Journal Information
ISSN / EISSN : 2707-1820 / 2707-1839
Total articles ≅ 101
Current Coverage
DOAJ
Filter:

Latest articles in this journal

D. Mytsenko,
Herald of Kiev Institute of Business and Technology, Volume 45, pp 4-10; https://doi.org/10.37203/kibit.2020.45.01

Abstract:
У статті вказується на необхідність впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), зокрема концепції змішаного навчання («blended learning») в освітню практику закладів вищої освіти. Змішане навчання визначається як така форма організації навчального процесу, в якій традиційні педагогічні технології поєднуються різноманітними формами онлайн-навчання. Автори обрали за мету проаналізувати сучасні науково-педагогічні дослідження проблеми реалізації концепції змішаного навчання; описати власний досвід організації навчально-виховного процесу на засадах концепції змішаного навчання. Авторами проаналізовано найбільш важливі тенденції розвитку ІКТ на сучасному етапі розвитку освіти; основні завдання використання ІКТ в освіті. Вказується що практична реалізація онлайн-складової змішаного навчання здійснюється за допомогою LMS (Learning Management System – система управління навчанням). Розглянуто основні функції, які здійснює LMS як елемент змішаного навчання. Автори розглядають основні можливості Google Classroom – популярної безкоштовної освітньої онлайн-платформи від всесвітньо відомої корпорації Google. Проаналізовано власний досвід реалізації концепції змішаного навчання з використанням Google Classroom в якості системи управління навчанням (LMS). Зокрема вказується на надзвичайну актуальність подібного досвіду в умовах складної епідеміологічної ситуації в Україні та світі. В умовах карантинних обмежень аудиторного навчання саме за допомогою Google Classroom вдалося швидко трансформувати навчально-виховний процес зі змішаного в онлайн-формат. В результаті аналізу наукових досліджень проблеми, власного досвіду реалізації концепції змішаного навчання автори дійшли висновку про ефективність впровадження концепції змішаного навчання («blended learning») у навчально-виховний процес та необхідність подальших наукових досліджень проблеми.
O. Shelestova
Herald of Kiev Institute of Business and Technology, Volume 46, pp 74-81; https://doi.org/10.37203/kibit.2020.46.09

Abstract:
В період глобальних світових трансформацій Четвертої Промислової революції, перед особистістю постають нові вимоги до психічного здоров’я та питання адаптації до нових умов життя, сресостійкості, саморегуляції. Стаття присвячена диференціальній діагностиці межових психічних розладів, серед яких розлади адаптації займають центральне місце. В статті висвітлюється диференційна діагностика розладів адаптації як різновиду межових станів внаслідок стресового впливу. Приділено увагу клінічній диференціальній діагностиці розладів адаптації згідно МКХ – 10, DSM–IV, DSM–V та останньому розробленому уніфікованому клінічному протоколі первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. В статті наведено опис клінічних випадків пацієнтів з розладами адаптації внаслідок впливу стресу. Причому стресові ситуації у обраних пацієнтів носять надзвичайний для кожної описаної особистості характер, можуть загрожувати життю, фізичному і психічному благополуччю. При проведенні експериментально-психологічного дослідження були використані такі опитувальники та об’єктивні, діалогічні і проективні тести як MMPI (адаптація Березіна Ф.Б.), Акцент 2/90, опитувальник Кеттела, КТЛ та МПВ Сонді, HAND-test, а також методики патопсихологічного дослідження. Окрімінтерв’ю, при дослідженні асоціативного процесу користувались методикою «Асоціативний експеримент», словесний варіант, піктограми, розуміння переносного сенсу, «Класифікація», «Виключення зайвого», «Порівняння понять». В статті показано, що ймовірність несприятливого прогнозу протікання межових розладів адаптації залежить від багатьох факторів, що впливають на здатність індивідуума адаптуватися до зміни в житті або психотравмуючої події.
R. Pantyeyev
Herald of Kiev Institute of Business and Technology, Volume 46, pp 67-73; https://doi.org/10.37203/kibit.2020.46.08

Abstract:
Стаття присвячена створенню одиничного портрета джерела радіовипромінювання та способів його ідентифікації. Відомо, що для виявлення, ідентифікації та визначення місця розташування джерел радіовипромінювання застосовуються засоби радіомоніторингу. При цьому одним із важливих питань, що вирішується системою радіомоніторингу, є прийом та ідентифікація сигналу в радіоефірі. З метою ідентифікації розглянуті питання класифікації основних параметрів джерел радіовипромінювання, наведено класифікацію видів модуляції і основні параметри їх типів. У свою чергу, структуру сигналу дозволяють визначити автокореляційний та кореляційний методи. Автокореляція використовується для визначення таких параметрів сигналу, як тривалість повідомлення, тривалість блоку даних. Кореляція дозволяє ідентифікувати конкретний сигнал з наявного набору. Для виявлення джерела радіовипромінювання розроблено два узагальнених алгоритми: алгоритм розпізнавання виду джерела радіовипромінювання з невідомими параметрами та алгоритм ідентифікації джерела випромінювання за заданими параметрами. Наведені результати моделювання алгоритму розпізнавання джерела радіовипромінювання з заданими параметрами. Як заданий сигнал використовувалася сигнатура з лінійно-частотною модуляцією. Результатом роботи алгоритму моделювання є одиничний екстремум при повній відповідності сигналів; при розбіжності сигналів ширина екстремуму збільшується, що свідчить про розбіжності у параметрах сигналів. Алгоритм такого виду можна застосовувати для пошуку заданого виду сигналу, що дозволяє збільшити швидкість аналізу смуги і точність виявлення. Доведено, що для збільшення точності виявлення необхідно використовувати комбінацію вищезазначених двох алгоритмів з додатковою цифровою обробкою сигналів, що має привести до збільшення точності визначення виду сигналу і більш швидкому знаходженню параметрів джерела радіовипромінювання.
O. Yurchenko, O. Kushnir
Herald of Kiev Institute of Business and Technology, Volume 46, pp 82-90; https://doi.org/10.37203/kibit.2020.46.10

Abstract:
В статті розглядаються проблемні питання формування і розвитку експортного потенціалу національних підприємств в умовах економічних криз глобального характеру. Враховується досвід формування експортного потенціалу з огляду на досвід порушення функціонування світових галузевих ринків, що спричинені протиепідемічними заходами та локдауном. Відзначається, що експорт відіграє особливу роль в оздоровленні економіки країни, особливо в умовах спаду внутрішнього виробництва. Адже кошти, що надходять від експортної діяльності, спрямовуються на погашення заборгованості, модернізацію, розв’язання соціально-економічних проблем. Розвиток експортного потенціалу розглядається як інтегральна діяльність підприємств. Відзначається важливість застосування різноманітних інструментів менеджменту для формування експортного потенціалу підприємства, а також необхідність визначати його пріоритети, зокрема модифікація складу функцій, оптимізація часу стійкості і нестійкості структури, підвищення рівня керованості, оптимізація шляхів реалізації з метою підвищення ефективності. Також приділено увагу формуванню та управлінню експортним потенціалом під час кризи. Адже вплив процесів глобалізації на розвиток експортного потенціалу має багатовимірний характер. Йдеться як про позитивні, так і негативні сторони інтеграції підприємств до світового господарства в контексті зовнішньої торгівлі, у тому числі експортних можливостей. Зокрема, йдеться про наслідки світової кризи, що пов’язана з обмеженнями для економічної активності підприємств, в умовах пандемії вірусу COVID-19. Таким чином, розглянувши поняття експортного потенціалу підприємства, шляхів його використання і підвищення та конкурентної стратегії країни, необхідно зазначити, що ці поняття нерозривно пов’язані між собою, а точніше, експортний потенціал кожного підприємства країни є однією з важливих складових, що дає їй змогу посідати гідне місце на міжнародній арені.
O. Shashkova,
Herald of Kiev Institute of Business and Technology, Volume 46, pp 57-66; https://doi.org/10.37203/kibit.2020.46.07

Abstract:
Звички є важливою та невід’ємною частиною нашого життя. Багато звичок формується, починаючи з раннього дитинства. Протягом життя звички формуються також паралельно з формуванням характеру, прийнятих соціальних норм, установок та інших, здебільшого зовнішніх, обставин, в яких знаходиться та розвивається людина. Ритуали та звички утворюють основу нашого дня, це те, на що можна спиратись. Вони впливають на нашу працездатність, ефективність, фізичне та психічне здоров’я. Звички виконуються автоматично та, часто, непомітно для самої людини, тому що вони знаходяться в нашій підсвідомості. Це економить наш час та внутрішню енергію для більш важливих дій, які вимагають концентрації уваги та сил. Враховуючи те, як формуються звички, їх відстеження може дати нам цінну інформацію стосовно людини: на що вона спрямована, які в неї життєві цінності, що стоїть на першому місці в її житті, а що є другорядним. Наше емпіричне дослідження спрямовано саме на розкриття неусвідомленого значення звички, оскільки, зазвичай, причина появи звички забувається, а сама звичка стає неусвідомленим автоматизмом. Наші досліджувані, відстеживши свої звички, змогли усвідомити, задля чого їм ці звички, яку потребу вони закривають таким чином, та які мають смисложиттєві цінності.
A. Gaichenko
Herald of Kiev Institute of Business and Technology, Volume 46, pp 23-29; https://doi.org/10.37203/kibit.2020.46.03

Abstract:
Відношення студентів до наркотичних засобів є однією з актуальних проблем в світі та Україні. Згідно даним ВООЗ, ЮНІСЕФ, EMCDDA за останні роки спостерігається тенденція до зниження паління серед молоді. Натомість збільшується кількість наркозалежних. Представляємо результати опитування 230 студентів від 17 до 24 років різних курсів закладів вищої освіти міста Житомир. Опитування проходило восени 2020 року. Для дослідження студенти були погруповані за спеціальностями, на яких вони навчалися. Першу групу склали 50 студентів спеціальності «Медсестринство» (12 ч. та 38 ж.) Житомирського медичного інституту. Другу групу – 80 студентів спеціальності «Педагогіка» (20 ч. та 60 ж.) Житомирського державного університету імені Івана Франка. Третю групу – 100 студентів майбутніх спеціалістів сільського господарства (49 ч. та 51 ж.) Житомирського національного агроекологічного університету. Ми дослідили з якого віку студенти починають вживати шкідливі речовини, які види наркотичних засобів є популярними, що провокує підлітка на вживання наркотичних препаратів, та які засоби лікування наркотичної залежності знають студенти. Згідно досліджень початок вживання алкоголю, наркотиків та тютюнових виробів відбувається в ранньому підлітковому віці, що супроводжується проблемами з сім'єю, та саможертовністю серед підлітків. Ми вважаємо, що політика запобігання та протидії вживання означених препаратів є недостатньо ефективною. Має бути розроблена системна низка заходів сама у закладах освіти для, по-перше, формування здорових звичок, по-друге, інформування щодо негативних наслідків від алко-, тютюно- та наркозалежностей, та, по-третє, створення пунктів допомоги у ЗВО.
L. Hrydkovets
Herald of Kiev Institute of Business and Technology, Volume 46, pp 50-56; https://doi.org/10.37203/kibit.2020.46.06

Abstract:
Проблематика ролі психологічного чинника у перебігу та подоланні соматичних захворювань є надзвичайно актуальною. Саме від наявних психологічних механізмів та психологічних ресурсів людини залежить її здатність до одужання. І попри те, що серед причин переважної більшості соматичних захворювань присутня психологічна складова, найбільшої актуальності все ж таки набуває проблема визначення оптимальних для людини стратегій сприятливих для подолання захворювань як хронічних, так і гострих/життєнебезпечних. У дослідженні взяли участь такі категорії пацієнтів клінічних лікарень: особи із хронічними захворювання в умовах планового лікування, особи із хронічними захворюваннями в стані загострення хвороби, особи з гострим життєнебезпечним захворювання з тривалим терміном лікування, особи з гострим життєнебезпечним захворюванням в умовах нещодавнього встановлення діагнозу, особи із соматичним захворюванням на етапі одужання. У процесі дослідження було виявлено низку стратегій, що використовують хворі при взаємодії із хворобою, зокрема: адаптативна стратегія (прийняття хвороби і поступове її подолання в плановому режимі), стратегія спільнотного наслідування (орієнтація на подолання хвороби за прикладом долання випробувань соціально-значимими спільнотами), стратегія особистісного наслідування (орієнтація на подолання хвороби за прикладом авторитетної особи), стратегія зовнішнього локус-контролю (при якій особа стає такою, якою її бачать оточуючі), стратегія кінцевої мети (орієнтація на позитивний результат активної дії), стратегія втечі від відповідальності (перекладання відповідальності за своє здоров’я на лікарів, родичів, друзів, волонтерів тощо). У статі презентовані результати емпіричного дослідження, які демонструють, що у більшості осіб з гострими соматичними захворюваннями активізується адаптаційна стратегія взаємодії з хворобою, що дозволяє реагувати на захворювання як на певну проблему яка потребує вирішення. Водночас чверть осіб із зазначеної вибірки все ж таки обирають стратегію «втеча від відповідальності», тим самим уникаючи лікувального процесу, а перекладаючи відповідальність за власне зцілення на інших. При хронічних соматичних захворюваннях переважно обираються стратегії спільнотного наслідування, зовнішнього локус-контролю та кінцевої мети. Здатність до боротьби з хворобою найвища у тих осіб, які мають високий рівень адаптації до хвороби, саме адаптативна стратегія взаємодії з хворобою була виявлена у всіх пацієнтів на стадії одужання. Отримані в досліджені результати дозволяють внести позитивні корективи в плани допомоги хворим із різними соматичними захворюваннями.
A. Ivanchuk,
Herald of Kiev Institute of Business and Technology, Volume 46, pp 30-39; https://doi.org/10.37203/kibit.2020.46.04

Abstract:
У статті розглядається проблема впливу релігії на особистість. Оскільки релігія є не тільки культурним та соціальним феноменом, її участь в особистому житті людини є безумовним чинником формування особистості людини, навіть якщо та не відноситься ні до якої релігійної спільноти. І вплив релігії прослідковується не лише на світоглядному рівні, але й на індивідуально-психологічному. І перш за все, це виявляється через виникнення такої риси особистості, як релігійність, яка, в свою чергу, стає підґрунтям для формування інших особистісних рис. В нашому дослідженні ми зосередилися на виявленні тих рис особистості, розвиток яких був спричинений належністю людини до релігійної спільноти. Задля цього ми сформували дві вибірки: експериментальна складалася з людей, в яких був діагностований високий рівень релігійності, і які є дійсними членами церковної громади, в контрольну вибірку ввійшли досліджувані із низьким рівнем релігійності. Для визначення рівня релігійності ми використовували авторський опитувальник оцінки релігійності. Для виявлення відмінностей в особистісних рисах між парафіянами та атеїстами нами були застосовані тест «Діагностика акцентуацій характеру» Г. Шмішека, тест «Рівень суб’єктивного контролю» Дж. Роттера та опитувальник «Індекс життєвого стилю» Р. Плутчика, Х. Келлермана й Х. Р. Конте. Дослідження проводилося онлайн із використанням гугл-форм. На основі отриманих даних ми визначили статистичні відмінності між парафіянами та атеїстами за всіма використаними тестами, встановили психологічні портрети усереднених показників по кожній вибірці, а також, як головний висновок, виявили, що релігійні особистості мають відмінні індивідуально-психологічні властивості не стільки характерологічного плану, скільки у сфері механізмів психологічного захисту.
V. Нurochkina
Herald of Kiev Institute of Business and Technology, Volume 46, pp 13-22; https://doi.org/10.37203/kibit.2020.46.02

Abstract:
У статті представлена аналітична оцінка структурних змін за видами економічної діяльності, наведено основні характеристики динамічних процесів розвитку та уповільнення секторів економіки України. Виділено ризики структурних перетворень, які супроводжуються потенційно негативними наслідками деіндустріалізації в розвинутих країнах та країнах, що розвиваються з емерджентними економічними системами. Представлено розподіл секторів економіки та видів економічної діяльності із врахуванням креативних індустрій. Підкреслено досвід міжнародної практики розподілу секторальної таксономії у фінансових та ринкових дослідженнях. Зазначено, що сучасний стан видів економічної діяльності у підприємницькому середовищі виходять на новітній щабель розвитку соціально-економічної взаємодії, тому сьогодні удосконалено теорію трьох секторів економічної діяльності шляхом уточнення та виділення системи обміну та економіки знань, цифрових процесів, культури та досліджень, що об’єднує в собі креативна індустрія. У статті надано характеристику складових креативної індустрії. Наведено показники концентрації зайнятості населення за видами економічної діяльності та структурні зміни у накопиченні валової доданої вартості. Зазначено позиції лідерів та тих, що занепадають щодо концентрації доданої вартості у секторальній структурі економіки України. Розраховано та проілюстровано показники галузевого випередження у структурі доданої вартості за видами економічної діяльності України. Наведено причини уповільнення обсягів доданої вартості у переробній промисловості та ризикову позицію сільського господарства. Запропоновано систематизацію та концентрація зусиль на єдиному стратегічному курсі розвитку країни з метою упередження економічних ризиків у підприємницькому середовищі.
A. Kogut,
Herald of Kiev Institute of Business and Technology, Volume 46, pp 40-49; https://doi.org/10.37203/kibit.2020.46.05

Abstract:
У статті розглядається феномен «довіри до себе» як один з найважливіших компонентів смисложиттєвого самовизначення. Проходячи спочатку вікові, а далі й особистісні кризи, людина так чи інакше задає собі питання «Хто я? Для чого я живу?». У процесі дорослішання ми шукаємо орієнтири для наслідування, але як зрозуміти, що саме із запропонованих варіантів підходить найбільше?! Відповісти на це питання неможливо, орієнтуючись тільки на зовнішні фактори, тим більше, що в сучасних реаліях ми стаємо свідками того, як в результаті культури споживання знецінюється особистість, розмивається важливість знання про себе. Тому потрібен дещо інший підхід, а саме: скрупульозна оцінка своїх мотивів, інтересів, уподобань і захоплень. Для того щоб приступити до цього оцінювання, відкидаючи всі забобони, потрібно мати орієнтир, і цим орієнтиром виступає сама людина. Однак, щоб стати орієнтиром для самого себе, означає, перш за все, довіряти собі. Розгляд феномену «довіра до себе», в контексті смисложиттєвого самовизначення, повертає людині міру визначеності в текучому і мінливому світі. У процесі дослідження нам вдалося зіставити наявність довіри до себе і задоволеність власним життям. Завдяки проективним методикам ми створили безпечні умови для роботи з «болючими темами», уникаючи труднощів з включенням захисних механізмів. Досліджувані, які отримали високий показник довіри до себе, відрізнялися високим показником задоволення власним життям. Таким чином, ми можемо стверджувати, що саме довіра до себе є наріжним камінням смисложиттєвого самовизначення.
Back to Top Top