Scientific Studios on Social and Political Psychology

Journal Information
ISSN / EISSN : 2309-8287 / 2706-9672
Total articles ≅ 165
Current Coverage
DOAJ
Filter:

Latest articles in this journal

Scientific Studios on Social and Political Psychology pp 49-59; https://doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).211

Abstract:
Статтю присвячено дослідженню чинників збереження психологічного благополуччя впандемічній ситуації. Аналізувалися зміни, які вносилися в життя, бачення майбутнього,ціннісно-смислові пріоритети, практики подолання невизначеності і небезпеки. У межахякісної методології використовувався метод тематичного наративного аналізу. Часпроведення дослідження – квітень-травень 2020 р. Визначено такі особистісні чинникизбереження психологічного благополуччя в умовах пандемії COVID-19: 1) здатність доадекватної, зваженої оцінки ситуації карантину, яку демонструють 45 % респондентів;2) часова компетентність особистості, її здатність усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язкиміж минулим, теперішнім і майбутнім, що зафіксовано в половини респондентів (у рештиусвідомлення цих зв’язків утруднено); 3) здатність обирати спосіб збереження психологічногоблагополуччя відповідно до ціннісно-смислових характеристик життя, що проявляються увідповідних ландшафтах; до поширених під час пандемії ландшафтів віднесено прагматичний(22%), екзистенційний (21%), ландшафт саморозвитку (19%), комунікативний (17%) ісоцієтальний (14%); 4) здатність звертатися до практик подолання негативних станіввідповідно до попереднього досвіду поведінки в складних життєвих ситуаціях; а проте 37%продемонстрували неготовність помічати свої негативні стани і неволодіння практикамиподолання; найчастіше використовувалися креативно-дозвіллєві копінги (22 %), копінгиспільності (16%) і гіперзавантаженості (13 %). Показано, що пандемічні часи можуть статиперіодом не лише збереження, а й підвищення психологічного благополуччя. Асимілюючитравматичний досвід, людина формує готовність до необхідних змін у власномутеперішньому, більш панорамно бачить майбутнє і конструктивно обирає подальший векторжиттєтворення. Соціальна значущість дослідження обумовлена можливістю розробленнятаргетованих профілактичних заходів з урахуванням різних способів оцінки пандемічнихризиків, ставлення до майбутнього, провідних цінностей, практик самодопомоги.
Nigora Khazratova, Oryslava-Kamila Gnatko, Alla Oliinyk
Scientific Studios on Social and Political Psychology pp 67-77; https://doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).213

Abstract:
Метою нашого дослідження був аналіз переживання приватності в умовах карантину,зумовленого пандемією COVID-19. У ситуації карантинних обмежень відбулися зміниособистісного простору: приватний простір «стиснувся» (тривале перебування багатьохлюдей у просторово обмежених оселях), а публічний простір, навпаки, «розсунувся» (вимогатримати дистанцію 1,5-2,5 м в усіх громадських місцях). Це могло спричинити деприваціюпотреби у приватності в перших ситуаціях і, навпаки, задоволення цієї потреби – у других.Методологічно дослідження ґрунтується на наукових підходах до психології приватності(викладених у працях І. Альтмана, М. Горовця, С. Нартової-Бочавер). Контроль над своїмжиттєвим простором (переживання власності на нього) сприяє вираженості інтернальноголокусу контролю. Найчутливішими до порушень міжособових дистанцій удома виявилисянейротичні особистості: люди лабільні та реактивні схильні вибудовувати більші дистанціїнавіть у спілкуванні з близькими людьми. Жінки значно частіше, ніж чоловіки, зазнавалипорушень приватності вдома, під час карантину, що узгоджується з даними про гендерніособливості фемінінних ролей. Суб’єктивний дискомфорт, порушення приватності інапруженість під час перебування вдома в період карантину більшою мірою відчувалиукраїнці, ніж американці, що пов’язано зі значно більшим показником площі помешканьамериканських респондентів. Виявлено, що американські респонденти встановлюють значноменші дистанції в спілкуванні з близькими людьми і значно більші – з чужими (порівняно зукраїнцями). Це можна пояснити наявною в американській культурі сакралізацією сім’ї, атакож регламентованістю спілкування в громадських місцях, пов’язаною з властивоюангломовним культурам повагою до приватності незнайомої людини. Обмеженнядослідження полягають у незначній за обсягом вибірці респондентів. Результати дослідженняможна використати: 1) для розроблення психологічних рекомендацій щодо впровадженняпросторових обмежень (наприклад, під час карантинних заходів); 2) для профілактики конфліктів, спровокованих порушенням приватності. Перспективи дослідження полягають вурізноманітненні етнічного складу вибірок для проведення кроскультурного аналізупереживання приватності.
Larysa Korobka
Scientific Studios on Social and Political Psychology pp 209-218; https://doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).224

Abstract:
За результатами теоретичного та емпіричного вивчення проблеми стигматизації ітолерантності вирішувалося завдання вироблення ефективних соціально-психологічнихтехнологій запобігання стигматизації шляхом виявлення й послаблення упереджень,активізації колективних зусиль із підвищення толерантності до інакшості в освітньомусередовищі. Освіту представлено як один із головних соціальних інститутів, що сприяютьформуванню толерантної особистості в сучасному суспільстві. Обґрунтовано необхідністьзосередження уваги педагогічної спільноти на проблемі виникнення і поширеннястигматизації в різних освітніх середовищах та підвищення рівня толерантності до інакшостіучасників освітнього процесу. Розкрито зміст розробленої технології соціально-психологічноїпідтримки стигматизовуваних меншин, спрямованої на роботу із соціальним оточенням, асаме з представниками педагогічної спільноти, щодо підвищення толерантності до інакшостів освітньому середовищі та вибудовування толерантного, безпечного освітнього середовища.Показано, що процес реалізації цих технологій забезпечується моделюванням та інтеграцієюінформаційно-змістового, діагностичного та корекційно-розвивального компонентівтехнології, зміст яких було специфіковано відповідно до соціально-психологічних проблемпідвищення толерантності до інакшості в освітньому середовищі та вибудовуваннябезпечного, толерантного освітнього середовища. Представлено способи та засоби наданнятакої підтримки на когнітивному, емоційному та поведінковому рівнях у контекстіспрямованості технологій на роботу із соціальним оточенням. Упровадження представленихтехнологій в освітній процес сприятиме підвищенню обізнаності про явище стигматизації тазасоби запобігання її поширенню в освітньому середовищі, про сутність толерантності допроявів інакшості та її виховання; розвитку толерантності і безпечності освітньогосередовища, яке може стати свого роду лабораторією для практикування толерантності якставлення і поведінки в різних обставинах та стосунках.
Lidiia Chorna
Scientific Studios on Social and Political Psychology pp 131-150; https://doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).218

Abstract:
Складні соціальні ситуації, відбиваючись у переживаннях членів групи, запускаютьпроцеси групової динаміки. Ці процеси породжують специфічні групові феномени, які йвідображають такі переживання. У груповій взаємодії виникають процеси та стани(напруженості, протистояння та конфлікту, кризи, травматизації), що впливають на відчуттячленом групи дискомфорту, стресу, фрустрації, травмованості. Унаслідок цього в соціальномупросторі взаємодії змінюється динаміка процесів інтеграції та диференціації. Відповідно донаявних у групи ресурсів (цінностей, статусу в суспільстві, творчого потенціалу) вонавикористовує доступні їй на певний момент способи когнітивного та емоційногоопрацювання складної соціальної ситуації, продукуючи групову феноменологію. Груповісценарії та стратегії взаємодії можна класифікувати на конструктивні і неконструктивні, алеїх оцінка залежить від аут- або інгрупової належності того, хто оцінює взаємодію. Відповіднодо ресурсів групові феномени можуть виконувати функції адаптації (дезадаптації) групи доскладних соціальних ситуацій, а також їх дієво-творчого долання. Група в таких умовахвирішує два завдання, які залежно від обставин можуть конкурувати між собою: доланнясоціальних труднощів і збереження групи як цілого. Таким чином у складних ситуаціяхвідповідно до динаміки їхнього розвитку в процесі групової взаємодії розгортаєтьсяпослідовний процес виникнення ланцюжка психологічних феноменів – феноменогенез. Навідміну від наявних у психології моделей і концепцій групової динаміки концепціяфеноменогенезу враховує соціальний контекст групової взаємодії, зводить у єдинекатегоріальне поле весь спектр групових феноменів, виокремлює їхні функції та визначаєзавдання функціонування груп, і в цьому полягає наукова новизна представлених у статтіматеріалів дослідження.
Ihor Husiev
Scientific Studios on Social and Political Psychology pp 180-189; https://doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).221

Abstract:
Метою статті було виокремлення психологічних принципів у процесі розробкисоціально-психологічних технологій підтримки стигматизовуваних меншин у сферімедіакомунікації. Для уточнення особливостей сприймання стигматизації і відображенняцього явища в процесі медіакомунікації було проведено два окремих опитування, одне – середзагального населення, а друге – про особливості переживання стигматизовуванимименшинами власної стигматизації – під час опитування ЛГБТ- і ВІЛ-активістів. Так,респонденти із числа загального населення здебільшого вважають, що люди з ВІЛзаслуговують на рівність у правах та ставленні, але частка тих, хто ставиться до ВІЛ-інфікованих більш упереджено, вища серед респондентів, що займають низькі професійніпосади. Що ж до ЛГБТ-спільноти, то респонденти демонструють протилежні оцінки. Прицьому високо оцінюються твердження про те, що ЛГБТ-особи мають приховувати своюорієнтацію і нікому про це не розказувати; значну підтримку має твердження про ізоляціюЛГБТ-спільноти. Серед представників стигматизовуваних меншин 71% опитаних булижертвами кібербулінгу (від поодиноких випадків до постійного переживання цькування).Найчастіше жертвами кібербулінгу визнавали себе чоловіки, а серед активістів – ВІЛ-активісти. Здебільшого активісти стикаються з такими проявами кібербулінгу, як образи вкоментарях до новин і у Twitter, погрози у Facebook, залякування на форумах. Принципипобудови технологій соціально-психологічної підтримки стигматизовуваних меншинвиокремлювалися на якісному етапі дослідження. Було, зокрема, проведено по два фокус-групових заняття з кожною групою респондентів: ЛГБТ-військовими, ВІЛ-активістами,респондентами без ознак стигматизації. Відтак визначено соціально-психологічні принципипобудови комплексної технології формування толерантного і безпечного медіапростору (зурахуванням потреб і психологічних особливостей учасників медіакомунікації). Виокремленопсихологічні принципи для розробки технологій, що будуть спрямовані безпосередньо напідтримку представників стигматизовуваних меншин, формування у них ефективнихповедінкових моделей протистояння стигматизації.
Scientific Studios on Social and Political Psychology pp 106-114; https://doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).216

Abstract:
Представлено окремі результати емпіричного дослідження взаємодії в сім’ї як чинникарозвитку громадянської компетентності молоді. Сім’я розглядається як соціальна системастійких взаємодій її членів, зокрема батьків і дітей, функціонування якої спроможне впливатина розвиток громадянської компетентності дитини. Тож з огляду на це й беручи до увагиспецифіку взаємодій між членами родини, середовище сімейної взаємодії запропонованорозглянути у двох вимірах: по-перше, як таке, що сприяє/перешкоджає розвиткугромадянської компетентності дитини; по-друге – як таке, що має свої особливі ресурсивпливу на особистість громадянина, що зростає. Представлено логіку конструюванняметодичного інструментарію для вивчення аспектів взаємодії в сім’ї, що зумовлюютьрозвиток громадянської компетентності дитини. Ця логіка передбачає кілька послідовнихетапів: 1) виокремлення психологічних показників дослідження; 2) їх операціоналізацію задопомогою шкал; 3) конструювання суджень (емпіричних індикаторів), що вичерпнорозкривають зміст кожної шкали. Уперше сконструйовано авторський опитувальник длядослідження особливостей сімейної взаємодії батьків і дітей, що визначають розвитокгромадянської компетентності дитини. На етапі обробки отриманих емпіричних данихзастосовувалися методи математичної статистики, зокрема факторний аналіз. Емпіричнимшляхом виокремлено чинники, які визначають розвиток громадянської компетентностіособистості, що зростає в сім’ї, а саме ставлення до суб’єктності дитини (відмова відсуб’єктності або її підтримка); визнання спільного і спільності; а також інструментивстановлення психологічних кордонів; межі відповідальності батьків і дітей. Визначеномоделі взаємодії в сімейному середовищі, що сприяють розвитку громадянськоїкомпетентності дитини: «авторитетна», «орієнтована на інтеграцію і залучення», «орієнтованана партнерство»; і ті, що є несприятливими: «авторитарно-директивна», «орієнтована напотреби батьків», або нейтральними (така модель, наприклад «піклувальна», може бути яксприятливою, так і несприятливою – залежно від міри її застосування) – та описанохарактеристики кожної з виокремлених моделей.
Olena Sereda
Scientific Studios on Social and Political Psychology pp 242-251; https://doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).228

Abstract:
Розроблено модель підвищення професійної компетентності старшокласників шляхомкомунікативної дії, яка охоплює три взаємопов’язані складники, а саме: усвідомленняпрофесійних планів, пошук себе в обраній професії та самоактуалізацію в професійномувиборі. Ідея експерименту полягала у відкритті розуміння старшокласниками можливостізастосування своїх внутрішніх потреб професійної самореалізації в реально обраній професії.Метою було дослідження ролі комунікативної дії як засобу становлення професійноїсамосвідомості старшокласників шляхом підвищення їхньої компетентності. Для оцінкидинаміки комунікативного настановлення школярів проаналізовано результати тестуваннястаршокласників за методикою В. В. Бойко «Комунікативне настановлення» математичнимметодом «t-критерій» до і після експериментального втручання. Виявлено покращеннярезультатів в експериментальній групі, де зменшилися показники негативногокомунікативного настановлення; зауважено статистично значущі відмінності за показникамикомунікативного настановлення з різними типами професійного самовизначеннястаршокласників. Доведено, що готовність реагувати певним чином на міжособову взаємодіюзумовлена чинником «досвід спілкування», а саме оцінками та переживаннями сутностінабутого досвіду, поглядами та поведінкою, і що ці показники суттєво відрізняються залежновід професійного самовизначення старшокласників. Зроблено висновок, що підвищенняпрофесійної компетентності шляхом комунікації веде до покращення психічно-емоційногостану підлітків і створює нову внутрішню ситуацію для оптимізації їхнього професійногосамовизначення. Умовою професійного самовизначення, якою може скористатися психолог упрофорієнтаційній роботі, є застосування інформаційної дії для запуску повторного осмис-лення старшокласником власної реальності, що зрештою і формує стратегію його поведінки.Перспективним визнано розроблення професійно-психологічного тренінгу та застосуванняметоду каузометрії для дослідження професійної самосвідомості старшокласників.
Hanna Usatenko
Scientific Studios on Social and Political Psychology pp 190-200; https://doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).222

Abstract:
Розглядається процес створення символів альтернативної та додаткової комунікації(АДК) під час практичного дослідження їх використання у 90 пацієнтів після інсульту.Порушення мовлення представлено як одне з основних ускладнень неврологічнихзахворювань, таких як інсульт, у дорослому та літньому віці. АДК визначено як ефективнийзасіб реабілітації мови, мовлення і долання порушень комунікації, а також як компенсаторнуможливість для людей з афазіями. Метою дослідження було вивчення комунікативноївідповіді щодо використання АДК-символів для ранньої реабілітації мовлення, а основнимзавданням – огляд кейсів користування АДК та опис процесу розуміння пацієнтами малюнків(піктограм) для визначення істотних характеристик символів та фраз. Дослідження базуєтьсяна спостереженнях фахівців, які заповнили онлайн-форму за результатами реабілітаціїмовлення пацієнтів з афазіями протягом перших двох тижнів після перенесеного інсульту.Проведено попереднє опитування фахівців, метою якого було обговорення змісту карток,створених для АДК. Номінальна та рангова шкали використовувалися, щоб визначити, чирозуміють пацієнти малюнки на картках та чи ідентифікують їх з реальними об’єктами,станами, потребами та діями. Кількісні результати дослідження засвідчили, що 70% пацієнтіввиявляли позитивні емоційні реакції щодо використання карток у комунікації. У більшостівипадків пацієнти мали позитивну динаміку відновлення мовлення, а спеціалісти зауважили,що в пацієнтів зростає мотивація комунікувати з тим, хто здійснював догляд. Статтяпідсумовує практичний досвід створення символів АДК українською мовою та використанняїх на ранніх стадіях реабілітації пацієнтів після інсульту, а також є спробою привернутибільше уваги до можливих експериментальних досліджень візуальних стимулів АДК увипадку афазій у контексті соціальної інтеграції пацієнтів.
Iuliia Chaplinska, Polina Kabanova
Scientific Studios on Social and Political Psychology pp 160-179; https://doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).220

Abstract:
Визначаються поточні і можливі в перспективі психологічні ризики, пов’язані зпроцесом активного переходу сучасних цифрових технологій зі сфери наукових розробок уповсякденне життя людей. Основними завданнями дослідження були: якісний аналіз науковоїта науково-популярної літератури вітчизняних і зарубіжних авторів, представленняавторського бачення найбільш актуальних для сьогодення ризиків кіберсоціалізації тапрогнозування тих, з якими людство може зіткнутися в недалекому майбутньому. Зокрема,розглянуто вісімнадцять ризиків, які виявляються як на індивідуальному рівні або на рівнімалої групи, так і на загальносвітовому рівні, а саме: збіднення емоційної сфери людини,надмірна довіра до новітніх технологій, послаблення когнітивних функцій людини,психологічна залежність людей від техніки, загроза здоров’ю і блокування фізичногорозвитку, кіборгізація людського тіла, руйнування соціальних стосунків та віддалення людейодне від одного, переорієнтація емоційних прихильностей, спотворення уявлень просексуальне життя, викривлення уявлення про людську красу, нав’язування феномену«фальшивого життя», поширення кіберзлочинності, руйнування репутації, витіснення людей зробочих місць і заміна їх роботами, руйнування соціальної структури суспільства, посиленняінформаційної диктатури держави, парасоціальність та симулякризація політичних суб’єктів,загроза людському життю з боку роботів та штучного інтелекту. Разом з тим авторизауважують, що світовий технологічний ринок щороку випускає нову продукцію, яка може якполіпшити людське життя, так і зробити його складнішим, породити відтак новий витокпсихологічних ризиків. Тож опис представлених ризиків може втратити, на думку авторів,актуальність уже через кілька років. Представлений у роботі матеріал можна використовуватидля виховної роботи з неповнолітніми як у шкільному, так і в сімейному колі, длярозроблення практичних занять і тренінгів з медіаграмотності, а також для підготовки лекційз медіа- і кіберпсихології. Обмеження дослідження полягають у тому, що представлені ризикиє найбільш проблематичними на сучасному етапі розвитку суспільства або такими, щоможуть створити реальні проблеми в недалекому майбутньому. Подальші перспективипов’язуються з детальним вивченням психологічних аспектів взаємодії на рівні «людина-робот» (ставлення людей до кіборгізації власного тіла, ризиків роботизації суспільства нарівні медіаобразів, створених кіноіндустрією), з висвітленням актуального нині феноменусексроботів.
Iryna Zhadan
Scientific Studios on Social and Political Psychology pp 201-208; https://doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).223

Abstract:
Представлено результати емпіричного дослідження впливів соціального середовища нарозвиток громадянських компетентностей майбутніх педагогів. Реконструйовано структуру івизначено модальність прямих, непрямих та опосередкованих впливів середовища,спрямованих на обмеження, мотивування або схвалення практик громадянськості.Встановлено переважання в структурі впливів середовища опосередкованих форм (сприяння,заохочення, схвалення, підтримка, вшанування, визнання тощо), які не орієнтовані накорекцію чи розвиток практик. Достовірно рідше середовище вдається до прямих (обмеженнянормами, правилами, приписами, оцінками, звичаями) і непрямих (мотивування черезспонукання, роз’яснення, висвітлення, уточнення, аргументування, підкріплення) формвпливу, які мають значно більший розвивальний потенціал. Проаналізовано особливостівпливів середовища на утвердження громадянських практик, що належать до різних групкомпетентностей – ціннісних, мотиваційних, ставленнєвих, когнітивних, ідентифікаційних.З’ясовано, що прямі впливи за своїм спрямуванням і модальністю почасти не відповідаютькритеріям розвивального середовища, зокрема обмежуються практики відкритості,дотримання вимог закону і підзвітності, довіри, уникнення конфронтації і крайніх оцінок.Водночас низькою виявилася частка мотивувальних впливів до практикування критичногоставлення до інформації, довіри до державних інституцій і влади, уникнення конфронтацій,відмови від власної вигоди заради спільного блага та домінування. Серед найбільшвідповідних критеріям розвивального середовища – впливи, спрямовані на утвердженняпрактик громадянської самоідентифікації, цінностей солідарності та самоорганізації длявирішення спільних проблем. Перспективи подальших досліджень вбачаються у визначеннінапрямів та засобів коригування середовищних впливів з метою наближення їхньогохарактеру та структури до критеріїв розвивального середовища.
Back to Top Top