Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство"

Journal Information
ISSN / EISSN : 2312-1068 / 2312-1076
Total articles ≅ 73
Filter:

Latest articles in this journal

Руслан Сергійович Ляпін
Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство", Volume 1, pp 96-110; https://doi.org/10.34142/2312-1076.2021.1.97.05

Abstract:
Мета даної статті полягає в аналізі ідейно-художніх особливостей «смиренної прози» А. Платонова в контексті екзістенціалу М. Хайдеггера «турбота» (Sorge). У дослідженні застосовані герменевтичний метод для інтерпретації творчого світу прози письменника і трансдисциплінарний метод, який передбачає розгляд літературних творів з позиції знань з інших галузей гуманітаристики – фундаментальної онтології М. Хайдеггера і, зокрема, екзістенціалу «турбота». Визначено, що в оповіданні «Такир» широко представлена власна і невласна турбота. Невласна, відповідно до філософії Хайдеггера, обумовлена диктатом розпоряджень пересічних безликих людей (Man), внаслідок чого в мотивації поведінки і почуттів герої виходять з обов'язку, терпіння й звички, забуваючи минуле і своє особливе вміння бути. Власна турбота як рух до знаходження себе розкривається в оповіданні в процесі дорослішання героїні, її поступового розуміння себе й усвідомлення необхідності радикальної відмови від диктату суспільства Man. Проведено аналіз дбайливості як форми турботи, представленої трьома модусами: індиферентним, дефективним і позитивним. Показано, що переважаючими модусами дбайливості, ставлення до екзистенції інших як до спів-буття, в оповіданні «Такир» є індиферентний і дефективний модуси. Позитивна дбайливість в «смиренній прозі» Платонова реалізується в формі взаємин як чоловіка і жінки («Річка Потудань», «Повернення», «Такир»), так і батьків і їхніх дітей («Третій син», «Сухий хліб»), а також прийомних батьків та дітей («Юшка», «Житейська справа»).
Олена Володимирівна Тереховська
Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство", Volume 1, pp 146-158; https://doi.org/10.34142/2312-1076.2021.1.97.08

Abstract:
The article deals with the confrontation of two worlds – the world of ordinary people and creators in the novel "The Collector" by the English writer-postmodernist J. Fowles. The aim of this study is to prove that the conflict between consumers and enthusiastic creators is one of the main themes of the novel "Collector", as well as to emphasize the writer's hidden appeals and warnings about the need to protect the vulnerable and vulnerable world of creators from the external correct and mechanistic world. consumers. Within the topic, it is important to generalize and adapt scientific and theoretical material on this issue for students of philology. The research technique consists in extrapolating the method of "practical criticism" (A.A. Richards, S. Johnson, M. Arnold, T.S. Eliot, F.R. Lewis) to the literary text of J. Fowles' novel "The Collector". In particular, it is assumed to read the text in accordance with the moral criteria and analyze the problems of content (clarification of the moral guidelines of the author). Results of the research. It is proved that J. Fowles in the novel "The Collector" depicted two opposite worlds – ordinary people and creators. The world of creative enthusiasts symbolizes a full life with all the richness of ideas, emotions, contradictory and complex feelings inherent in human search, and the world of ordinary people embodies a dim imitation of real life, "mechanized" existence, in which there are no creative impulses, creative initiative. Miranda is found to represent the world of creators, she is a man of search, she lives, choking on emotions and feelings, intuitively realizing that this is the meaning of life. Clegg summarizes the world of the townspeople. He is an ambitious, limited tyrant, full of hidden malice and hatred for those who are spiritually richer and smarter. At the same time, the writer showed the vulnerability and insecurity of the world of beauty and culture, recalling the eternity of the confrontation of love and hate, good and evil, creative living beginnings and hard, mundane existence. The practical significance of the research results lies in the possibility of their use in the further study of the literary heritage of J. Fowles, as well as in the preparation of students of philology for practical and seminar classes.
Світлана Євгенівна Гайдук
Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство", Volume 1, pp 29-50; https://doi.org/10.34142/2312-1076.2021.1.97.02

Abstract:
Мета статті – висвітлити особливості інтерпретації cимволіки образу голуба (голубки) в поетичних творах Т. Шевченка, Ю. Словацького, Дж. Кітса. У дослідженні спираємося на методологічну схему вивчення та інтерпретації символів у текстах літератури, що передбачає вирішення таких трьох завдань: опис конкретного символу; зіставлення символу з певною традицією використання символічних одиниць; інтерпретація змісту й художньої функції символу. Проаналізувавши поетичні твори Т. Шевченка, Ю. Словацького, Дж. Кітса, доходимо таких висновків: а) образ голуба (голубки) належить до особливо частотних орнітологічних образів у поетичних творах кожного з авторів; б) символіка образів голуба й голубки, пов’язана з коханням, ніжністю, відданістю коханому чи коханій, притаманна міфологічній та фольклорній традиціям і простежується у поезії усіх трьох поетів-романтиків; в) багатьом творам Т. Шевченка властива фольклорна традиція образу голуба (голубки) як символу материнства, батьківства, сирітства, дружби тощо; г) у поемі «Тризна» простежуємо вплив християнської традиції на Т. Шевченка, де образ голубки − символ чистоти і цнотливості, духовної любові й милосердя; д) вплив Євангелія вбачаємо й у творчості Ю. Словацького, адже в його творах образ голуба − символ знання (пізнання) й мудрості, а також думки та душі, спрямованої до Бога; е) міфологічна традиція, згідно з якою голуб − символ так званого «поштового звʼязку» між людьми, простежується у творчості польського поета-романтика. Варто наголосити й на літературній традиції, яка мала вплив на формування символіки образу голуба у творчості Ю. Словацького, у якій голуб − символ не лише дитячої безтурботності й забави, але й меланхолії й туги за дитинством.
Світлана Казимирівна Ревуцька
Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство", Volume 1, pp 128-145; https://doi.org/10.34142/2312-1076.2021.1.97.07

Abstract:
Природа людських почуттів у творі художньої літератури досить часто стає об’єктом уваги науковців. З появою психоаналізу вчені почали активно залучати для інтерпретації переживань персонажа інструментарій цієї науки. Літературознавство, яке у цьому плані пройшло тривалий шлях наукових дебатів і дискусій і виробило найбільш прийнятні методи і методики дослідження, наразі надає широкі можливості, з одного боку, для аналізу того, що відбувається у внутрішньому світі персонажа, а з іншого боку, дозволяє більш повно і точно осмислити особливості творчого стилю письменника, зрозуміти психологію його творчості. Об’єктом дослідження є оповідання Марка Вовчка «Маша» із циклу «Рассказов из русского народного быта», у якому проаналізовано різноманітні форми, ознаки, прояви внутрішнього світу головного персонажа твору, з’ясовано причини й мотиви її переживань, а також те, як позначилися вони на настроях і почуттях членів її родини, громади села. Психоаналітична інтерпретація головного персонажа оповідання Маші не подана авторкою детально. У творі не досить чітко окреслені причини лютої ненависті дівчини до підневільного життя. Однак очевидно, що ідентифікація героїнею себе як підневільної людини відбулася в ранньому віці й мала травматичні наслідки. В оповіданні представлено два типи селян, які по-різному ставляться до свободи: тітка прийняла кріпацтво як даність і підлаштувалася до умов підневільного життя, Маша усе життя підпорядковує боротьбі за волю у будь-якій спосіб. Федора Марко Вовчок змальовує в динаміці: спочатку він кориться барині і навіть не замислюється над тим, що є інше, вільне життя, але наприкінці твору дорослішає і приходить до усвідомлення того, що найважливішою цінністю в житті кожної людини є воля. Особливістю психологізму оповідання є зосередження уваги читача на глибокій внутрішній драмі дівчини, для якої кохання не могло стати рятівним фактором, адже найвищою цінністю для героїні є воля, на відміну від інших творів письменниці, де саме кохання є рушійною силою й рятівною опорою в житті кріпаків.
Ольга Анатоліївна Чередниченко
Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство", Volume 1, pp 171-189; https://doi.org/10.34142/2312-1076.2021.1.97.10

Abstract:
The article is devoted to the study of the nature of laughter in «whimsical» «The Lion’s Heart» and «Exile fromParadise» novels by P. Zagrebelny. The general scientific method of analysis of theoretical and methodological sources, cultural-historical method, elements of the biographical method, as well as a systematic approach to the analysis of the fiction work were used in the research. The analysis of literary scientific works made it possible to identify the main means of « especially valuable whimsy» in Ukrainian prose, which include laughter, folk fiction, historical color, as well as to determine that the source of humor in the «whimsical» novel is folk laughter culture. It is proved that laughter is a universal life-affirming principle and ideological dominant of the author and characters in P. Zagrebelny’s novels, and the author’s humorous view of the world is deeply rooted in the Ukrainian laughter culture. The statement that laughter in P. Zagrebelny’s novels has all the features of «carnival laughter» (M. Bakhtin), because it is national, universal and ambivalent is especially valuable. The study also emphasizes that the use of irony allows the writer to humorously depict ordinary rural life, to reveal the specifics of human relations and the psychology of the characters. Special attention is focused on the analysis of the image of the author-narrator, who is endowed with a number of individual traits of P. Zagrebelny himself. We note that the image of the author is depicted in a humorous way, which gives grounds to define the dilogy as an «autoparody». Analyzing female images in the text, we note that the writer creates the image of a new, modern self-sufficient woman, who, however, does not lose her feminine appeal. It is determined that the main and secondary characters of the dilogy are depicted in the traditions of folk laughter culture and embody both positive and negative traits of human nature. Also we note that at the linguistic level the realization of the traditions of folk laughter culture in the novels is through the active use of vernacular and colloquial vocabulary, nicknames, proverbs, sayings etc.
Еліна Олександрівна Пархоменко
Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство", Volume 1, pp 111-127; https://doi.org/10.34142/2312-1076.2021.1.97.06

Abstract:
Мета статті – прослідкувати процес трансформації жанру антиутопії на сучасному етапі його розвитку на прикладі трилогії Лорен Олівер. Жанр антиутопії продовжує залишатися одним із найбільш популярних жанрів у сучасній літературі. Це пов’язано, насамперед, з тим, що зараз людство активно досліджує можливі шляхи свого розвитку, намагаючись знайти різні способи подолання гіпотетичних катастроф. Жанр антиутопії, що розвивався головним чином як критична реакція та антитеза до утопії, став своєрідним відгуком людства на бурхливі соціально-політичні події тих часів. На сьогодні трилогія «Деліріум» є одним із найбільш успішних романів, що підтверджується схвальними рецензіями від авторитетних видань та високими позиціями, які займають усі три частини трилогії у численних списках бестселерів. Досліджуваний твір є зразком антиутопії як масового жанру. Основна увага в статті приділена аналізу рис любовного роману в трилогії Лорен Олівер. Основні методи, які використовувалися в ході дослідження, – сюжетно-образний аналіз, проблемно-тематичний аналіз, компаративний аналіз. У роботі розглянуто особливості сюжету трилогії «Деліріум», образи головних героїв, проблематику, конфлікт твору, а також залучено історичний жанровий контекст. Виявлено як ознаки масового жанру (популярність та комерційний попит, тривіальність та стереотипність, зображення вічних цінностей та проблем людства, жанрова структурованість та схематичність, серійність, акцентування уваги на зображенні людських відносин, поетика «хепі-енду»), так і класичної антиутопії (тоталітарна держава, велика кількість образів, мотивів та мікросюжетів, що є схожими на відповідні образи, мотиви та мікросюжети у творах цього жанру). Автор дійшов висновку, що процес трансформації жанру антиутопії на сучасному етапі його розвитку полягає у запозиченні рис масової літератури.
Олена Віталіївна Гулєвіч
Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство", Volume 1, pp 65-95; https://doi.org/10.34142/2312-1076.2021.1.97.04

Abstract:
Загадка творчості завжди хвилювала уми вчених. Іманентний інтерес до даної проблеми виявляють і читачі, тому що хороша книга часто стає життєвим орієнтиром, засобом самоаналізу, моделлю певної життєвої поведінки. До проблеми творчості звертаються й самі автори. Це трапляється не так вже й часто. Тим цінніше думки та ідеї, ними висловлені. У цьому випадку відбувається свого роду зворотний відлік. Дана стаття представляє спробу поглянути на літературну творчість в зворотній проекції «література – життя». Мета дослідження – представити поліфонію поглядів сучасних письменників на цілі творчості, процес письма і рецепції твору, сучасний літературний процес, розуміння свого місця в полiфонії письменницьких голосів сучасності. У статті виявлена своєрідність природи письменницького таланту; розкриті особливості рецепції творів сучасним читачем з точки зору письменників; показані особливості дихотомії відносин «письменник – текст» з позиції створення твору як зречення від тексту. У ході дослідження виявлено, що літератори визнають важливість адресата, при цьому ступінь навмисної орієнтації на читача різна. В цілому ж характерно розчарування письменників в сучасному читачеві з його потребами в легкому чтиві. Це один із зовнішніх страхів письменників. Є й внутрішні, які пов'язані з синдромом чистого аркуша і, безумовно, творчої кризи, яку письменники описувати уникають. При цьому вони вірять в письменництво як у порятунок душі від фізичної кінцівки. Ця впевненість породила новий сучасний підхід до рецепції твору. Так, продовжуючи ідеї представників рецептивної естетики, сучасні літератори вважають, що книга живе в свідомості читача не тільки під час читання, а й за межами активного сприйняття книги. Більш того, вона впливає також і на його буденне життя, і на світовідчуття як протягом активного періоду роботи свідомості над книгою, так i в післяактивну фазу. Це пояснює силу впливу книги на свідомість реципієнта, з одного боку, і визначає термін життя книги як об'єкта уваги реципієнта, з іншого.
Наталія Миколаївна Халанська
Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство", Volume 1, pp 159-170; https://doi.org/10.34142/2312-1076.2021.1.97.09

Abstract:
The article discusses separate definitions of syncretic semantics, which are analyzed from the standpoint of an integral description of lexical-semantic and morphological-syntactic features that ensure the formation of the meaning of a sentence. A comprehensive analysis combining semantic and formal-grammatical features of linguistic units makes it possible to identify essential systemic features of sentences with separate definitions of syncretic semantics. Constructions with separate definitions of syncretic semantics are considered taking into account the interaction of different sides of the sentence organization – formal, semantic and communicative. At the same time, the main attention is paid to the content side of the proposals. The work is based on the method of synchronous description, aimed at identifying semantic relations in the structure of a sentence. The research also uses elements of the component analysis of lexemes and the transformation method. The aim of the article is to determine the factors that form the syncretism of meanings in separate definitions; trace the relationship between the semantic and formal organization of such structures. The author has come to the conclusion that additional adverbial relations in sentences with separate definitions of syncretic semantics arise on the basis of the correlation of the semantics of propositions indicated by a separate attribute and the main part of a sentence. The structure of isolated definitions at the semantic level is potentially isomorphic to the structure of a sentence, which leads to the semantic complexity of constructions with isolation and determines their semantic-syntactic asymmetry. There is a semantic "deployment" of a monopredicative unit into a polypropositive one.
Людмила Вікторівна Гармаш, Тетяна Іванівна Тищенко
Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство", Volume 1, pp 51-64; https://doi.org/10.34142/2312-1076.2021.1.97.03

Abstract:
Дві протилежні тенденції – глобалізація, що прагне нівелювати відмінні одна від одної культури, і мультикультуралізм, який намагається протидіяти цим процесам і зберегти культурну різноманітність, – значною мірою впливають на розвиток сучасної літератури, в першу чергу англійської. Це пов'язано з появою протягом останніх десятиліть великої кількості письменників – вихідців із різних регіонів світу, які пишуть англійською мовою. У результаті в рамках їхньої творчості співіснують дві культурних парадигми – та, що зумовлена країною їхнього походження (у випадку з Казуо Ішіґуро це Японія), і англійська. У свою чергу, така ситуація актуалізувала проблему англійської національної ідентичності, яка є центральною в романі Ішіґуро «Залишок дня». У статті здійснено методологічний підхід, що передбачає виявлення та аналіз основних культурно-історичних складових феномену «англійськість» у романі Ішіґуро «Залишок дня». Англійськість розуміється як квінтесенція національної ідентичності. Репрезентація англійськості в творчості Ішігуро розглядається в зіставленні з традиційними уявленнями, сформованими в межах вікторіанської системи цінностей. Метою роботи є аналіз феномену «англійськість» в романі Казуо Ішіґуро «Залишок дня». Багатоаспектність прояву англійськості розглянута з точки зору співвідношення традиційних уявлень про англійський менталітет і авторської позиції щодо даного явища. Автори статті дійшли висновку, що оповідь про приватне життя звичайного англійського дворецького в романі Ішіґуро поступово перетворюється в деконструкцію міфу про велич англійської нації, її бездоганність і, як наслідок, перевагу над рештою світу. Ішіґуро не боїться кинути виклик традиційним уявленням про суто англійський характер, послідовно викриваючи парадну сторону священного міфу. Відверто демонструючи такі непривабливі риси, як ностальгія, ксенофобія і сліпота, письменник відмовляється вихваляти псевдореальність і прикрашати помилкову пишність втраченої епохи.
Наталія Юріївна Бондар
Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство", Volume 1, pp 9-28; https://doi.org/10.34142/2312-1076.2021.1.97.01

Abstract:
The article deals with the influence of the archetype of the way on the formation of the personality in the novel Paper Towns by John Green. The purpose of this article is to determine the originality of the image of an American teenager and to identify the influence of the archetype of the way on the formation of the personality, as well as to consider the archetype of the way as a real path of the character in the novel Paper Towns by John Green, taking into account the individual author’s interpretation. This object of research has been chosen because through it one can comprehend the specifics of the psychology of a teenager and define the artistic features that distinguish the author’s stylistics and worldview. The comprehensive research methodology has been used in the work: the synthesis of the comparative historical method, holistic analysis, elements of mythopoetic and hermeneutic methods. In the novel Paper Towns by John Green mythopoetic consciousness presupposes ontological ambivalent intentions in the archetype of the child / teenager (good and evil children). The metaphorical extension of the archetype of the child / teenager has been revealed in this article. All the images of teenagers are given in the development, on the way to growing up. The originality of the archetype of the way here lies in the fact that it merges with the concepts of Space and Chaos, confirming the idea of the unity of mankind. The metaphors themselves are also peculiar, associated with the archetype of the way: inanimate strings, gradually turning into living blades of grass, intertwined with roots with all that exists. During the search for Margo, Quentin grows up significantly, becomes more tolerant to their friends, and he learns to take responsibility for him. The image of Margo is the image of a rebel against any lack of freedom that it is inevitable in the “golden cage”. It is also revealed how Quentin is influenced by the new world opened during his trips, and his personal environment: for example, Radar opens his eyes to the fact that he does not need to demand too much from others. Both Margo is changed (from a “paper” girl – to a real one) and Ben and Radar are changed (false interests go into the background; everyone learns to expose himself to risks and troubles for the sake of friendship and human salvation). Ben and Radar are also shown in the development, in a short time they learn to understand each other and distinguish false values from true ones. These changes occur with all the teenagers, regardless of their skin color and nationality, and such an interpretation of the insignificance of formal differences is also a new word of the author.
Back to Top Top