NaUKMA Research Papers. History and Theory of Culture

Journal Information
ISSN / EISSN : 2617-8907 / 2663-2160
Current Publisher: National University of Kyiv - Mohyla Academy (10.18523)
Total articles ≅ 30
Filter:

Latest articles in this journal

NaUKMA Research Papers. History and Theory of Culture, Volume 3, pp 72-77; doi:10.18523/2617-8907.2020.3.72-77

Abstract:
Статтю присвячено інтерпретації останніх сезонів трьох серіалів, які так чи інакше віддзеркалюють ситуацію сучасності, а тому мотиви, які в них регулярно виникають і час від часу перегукуються, здаються нам знаковими. Термін «знак» вживається тут у сенсі всього, що може заступати місце чогось іншого, відсилаючи до нього як до свого зовнішнього об’єкта. Неможливо передбачити, як знаки в сучасних серіалах, як-от «Гра престолів», «Вікінги» чи «Окуповані», взаємодіятимуть із реальністю поза екраном, але ми намагалися відстежити ті знаки-мотиви, які відсилають до сучасної реальності або безпосередньо, або в ній же опосередковано. Інтерпретація таких мотивів не може бути стовідсотково об’єктивною, але суть гуманітарії якраз у намаганні заповнити зазор між тим, що ми бачимо на екрані, і тим, що є його неявним значенням.Матеріал надійшов 01.05.2020
NaUKMA Research Papers. History and Theory of Culture, Volume 3, pp 90-96; doi:10.18523/2617-8907.2020.3.90-96

Abstract:
Епідемії та пов’язане з ними відчуття близькості смерті в усі часи викликали сильні емоції, які втілювалися в мистецтві. Переоцінити вплив пандемій на різноманітні сфери діяльності суспільства важко: смертоносні хвороби не лише спустошували міста й цілі регіони, а й створювали умови для появи нових наук, течій у мистецтві, архітектурних, художніх та літературних творів. У цій статті проаналізовано візуальні образи, пов’язані з темою пандемії, а також розглянуто смисли, закладені авторами у твори, присвячені масовим пошестям.Матеріал надійшов 24.08.2020
Nadiia Babii
NaUKMA Research Papers. History and Theory of Culture, Volume 3, pp 43-48; doi:10.18523/2617-8907.2020.3.43-48

Abstract:
Актуалізовано питання сприйняття мистецьких об’єктів у міських просторах. Сприйняття мистецтва розглянуто як з позиції митців, поціновувачів, теоретиків, так і з позиції активної публіки, чия думка часто впливає на рішення містобудівельних художніх рад, різних конкурсних комісій. Розглянуто постійні та тимчасові проєкти, створені до фестивалів, свят. Визначено низку суперечностей: між очікуваним і реалізованим, красивим та актуальним, усталеним та експериментальним. Розкрито роль актуальних практик у перетворенні сталих міських просторів. Наголошено, що сучасне мистецтво є рушієм культури, і хоча не завжди сприймається зага́лом, дає змогу змінити розуміння сталих констант, протиставляючи новий підхід, відмову від традиційних форм, насичує простір новими змістами, переоцінює неможливе.Матеріал надійшов 27.03.2020
Yurij Dzhulay, Denys Korol
NaUKMA Research Papers. History and Theory of Culture, Volume 3, pp 3-4; doi:10.18523/2617-8907.2020.3.3-4

NaUKMA Research Papers. History and Theory of Culture, Volume 3, pp 13-20; doi:10.18523/2617-8907.2020.3.13-20

Abstract:
У пропонованій статті йдеться про новітній тренд світової політики, коли главами держав / парламентів держав обирають людей, афілійованих до шоу-бізнесу. Зокрема, стосовно ситуації в Україні проаналізовано роль медіаміфології, яка впливає на електоральну поведінку громадян через ЗМІ. Бажаний ефект досягається шляхом маніпуляції свідомістю, сформованою масовою культурою, яка орієнтована на дозвіллєвий мейнстрім. Проте політики-шоумени здебільшого мають схильність до монополізації влади, зокрема з огляду на психологічну потребу завжди бути в центрі уваги. Матеріал надійшов 15.03.2020
NaUKMA Research Papers. History and Theory of Culture, Volume 3, pp 21-28; doi:10.18523/2617-8907.2020.3.21-28

Abstract:
Статтю присвячено рецепції грецької філософії в Римі і типу римського філософування періоду кінця республіки. У центрі уваги перший в історії європейської культури досвід утворення власної філософської традиції шляхом так званої імплантації (або трансферу) – отримання готового культурного продукту від «батьківщини філософії». Цей досвід розглянуто як невідокремну складову процесу культурної еллінізації латинського Заходу, що став наслідком входження Риму до системи елліністичної цивілізації. Автор намагається побачити місце, яке зайняла філософія як «чужорідне тіло» в організмі римського соціуму, і торкається питань про сполучення адаптації, наслідування і креативності в цьому досвіді та специфіки феномену philosophia togata.Матеріал надійшов 10.09.2020
Nadiia Nikitenko
NaUKMA Research Papers. History and Theory of Culture, Volume 3, pp 36-42; doi:10.18523/2617-8907.2020.3.36-42

Abstract:
У фресках Софії Київської особливого значення надано актуальному для замовника розпису зіставленню княжого подружжя хрестителів Русі Володимира Великого і Анни Порфірородної зі святими Костянтином і Оленою: широко прославляється рівна апостолам діяльність княжого подружжя, обумовлена запровадженням ним правої віри, створенням нової християнської столиці та її сакрального атрибута – храму Святої Софії Премудрості Божої. Така послідовно проведена церковно-політична концепція розпису засвідчує три важливі речі: по-перше, органічний синтез у ній універсального і національного, по-друге, належність її часові Володимира – засновника і будівничого собору і, по-третє, активну підготовку імен Володимира й Анни до канонізації.Матеріал надійшов 07.03.2020
Olesya Geraschenko
NaUKMA Research Papers. History and Theory of Culture, Volume 3, pp 62-71; doi:10.18523/2617-8907.2020.3.62-71

Abstract:
Мистецтво є вагомим чинником формування картини світу. Воно розвивається в контексті соціально-психологічних, політичних та економічних процесів суспільства, але й художня культура своєю чергою впливає на ці сфери. Отже, дослідивши механізми впливу візуального мистецтва ХХІ століття на розділене конфліктом громадське середовище, можна виявити універсальні важелі (підвалини) для миротворчості.Надзвичайно актуальною зазначена вище проблематика є для сучасного українського суспільства. З огляду на відносну несподіваність військового конфлікту в Україні на початку 2014 року, який призвів до стрімкої поляризації в нашому суспільстві, можна зауважити, що суспільна думка не була готова до подібного виклику, а отже не мала швидких і дієвих механізмів превенції ситуації, яка склалась, чи щодо трансформації протистояння у всеукраїнський «полілог» з метою розроблення нового «життєздатного» суспільного договору.З одного боку, є розуміння того, що процес примирення всередині країни буде довгим і важким з огляду на значну кількість постраждалих від конфлікту українців. З іншого боку, якщо за радикально малий час за допомогою пропаганди, інформаційних маніпуляцій та відповідного візуального ряду вдалося дегуманізувати одні групи людей в очах інших та навпаки, то ті самі механізми можна задіяти для впливу на суспільну свідомість у зворотному напрямку – терапії травми та налагодження порозуміння.Позитивний досвід функціонування мистецького простору як платформи для налагодження діалогу між сторонами конфлікту, як, наприклад, у Балканських країнах чи на Близькому Сході, свідчить про теоретичну та практичну актуальність досліджень у цій сфері.Матеріал надійшов 17.03.2020
Olena Shchokina
NaUKMA Research Papers. History and Theory of Culture, Volume 3, pp 78-83; doi:10.18523/2617-8907.2020.3.78-83

Abstract:
Деструкція є характерною межею всіх переломних етапів в історії культури, науки, філософії та мистецтва. Авангард, по суті, є певним породженням і водночас наслідком деструкції. Авангардисти розглядають деструкцію як необхідний крок до безмежної свободи особистості. Поняття «деструкція» в теоретизуванні авангарду є руйнуванням традиційних консервативних уявлень про соціальні ролі людини. Деструкція постає в сучасній все ще поставангардній культурі як своєрідна філософська гра, театр. Ролі цієї гри були зумовлені ще в період «панування» ідей і концепцій художнього класичного авангарду початку ХХ століття. Деструктивність, хоч як це парадоксально, була одним з етапів утвердження авангарду і водночас показом утопічності його ідей та, зрештою, занепадом. Деструктивність як знищення будь-яких проблисків інакомислення пізніше відбилася в диктаторстві культури радянського простору.Матеріал надійшов 23.08.2020
NaUKMA Research Papers. History and Theory of Culture, Volume 3, pp 97-102; doi:10.18523/2617-8907.2020.3.97-102

Abstract:
У нарисі прокоментовано взаємну кореляцію таких наукових галузей, як археологія та історія, в контексті культури. Проаналізовано історичну культурологію, чи то cultural history, та перекинуто місток до аналогічного напряму в контексті старожитностей – культуральної археології. Відправними працями для цього обрано творчий доробок фахівця з археології, історії культури, гомерівських студій, індоєвропеїстики та порівняльного мовознавства – Льва Самуїловича Клейна, а сам матеріал, по суті, написано з нагоди роковин смерті цього видатного дослідника.На базі коментарів Л. Клейна обґрунтовано нагальну потребу дисциплінарного відмежування археології від історії (що досліджує поодинокі, непересічні випадки та події, але не повсякдення). Прокоментовано методологічну паралель археології до криміналістики тощо. З останньою можна пов’язати і специфіку історичної культурології, для чого автор цього дослідження звернувся до аргументів А. Флієра, згідно з якими cultural (pre-)history так само вивчає культурні уламки. Сама культура не є предметом дослідження культуральної праісторії, та натомість постає матеріалізованою («урічовленою») формою втілення суспільної свідомості, яку ця галузь наразі й вивчає.Матеріал надійшов 10.09.2020
Back to Top Top