Mìžnarodnij fìlologìčnij časopis

Journal Information
ISSN / EISSN : 2706-9737 / 2706-9745
Total articles ≅ 187
Filter:

Latest articles in this journal

O V Chyzhykova, State University of Economics and Technology
Mìžnarodnij fìlologìčnij časopis, Volume 12, pp 121-125; https://doi.org/10.31548/philolog2021.02.121

Abstract:
Анотація. Актуальність дослідження полягає у висвітленні сучасних методів формування і подальшого розвитку професійної комунікативної компетентності майбутніх юристів в процесі вивчення англійської мови. У статті розкрито різні підходи до визначення професійної комунікативної компетентності. Професійна комунікативна компетентність майбутніх юристів охоплює знання мовних правил та мовленнєвих навичок ефективного й належного використання цих знань, умінь та мовних засобів у професійній юридичній сфері. Така компетентність включає різні аспекти мови, такі як соціолінгвістична, граматична, стратегічна, дискурсивна компетенції, та мовленнєві навички макрорівня. Таким чином, комунікативна компетентність майбутніх юристів у процесі вивчення англійської мови включає такі компоненти, як іншомовні мовленнєві навички та сукупність соціально-культурних знань як з іноземної мови, так і в професійній сфері, а також здатність ефективно, доречно та креативно застосовувати їх у практичній професійній юридичній діяльності. Мета статті − проаналізувати основні фактори професійної комунікативної компетентності майбутніх правознавців та представити практичну реалізацію програми її розвитку на основі сучасних видів комунікативної діяльності у процесі оволодіння іноземною мовою професійного спрямування.Результати дослідження: у статті розкрито ефективні шляхи розвитку професійної комунікативної компетентності майбутніх юристів у процесі вивчення англійської мови як іноземної. Автором розроблено детальну факультативну програму розвитку професійної комунікативної компетентності майбутніх правознавців у процесі вивчення англійської мови на основі сучасних інтерактивних видів комунікативної діяльності. Програма охоплює професійно-орієнтовані теми відповідно до певної галузі права (Підприємницьке право, Конституційне право, Міграційне право, Екологічне право, Кримінальне право та Право інтелектуальної власності). В статті представлено детальний опис сучасних видів комунікативної іншомовної діяльності майбутніх юристів у процесі вивчення англійської мови. Кожен вид комунікативної діяльності розроблено до певної теми.Висновки. Найбільш ефективними методами розвитку професійної комунікативної компетентності у процесі оволодіння іноземною мовою є метод проектів, дискусії і дебати, симуляції. Перспективи подальших розвідок пов’язані із аналізом інформаційних технологій у розвитку комунікативних здібностей студентів нефілологічних спеціальностей у процесі вивчення іноземних мов.
M Yu Mykolaenko, Kyiv National University of Culture and Arts
Mìžnarodnij fìlologìčnij časopis, Volume 12, pp 70-73; https://doi.org/10.31548/philolog2021.02.070

Abstract:
Анотація. Стаття присвячена дослідженню лексичного аналізу італійських рекламних текстів відомих у всьому світові брендів та їх максимально точному та коректному перекладу українською мовою.Мета. Провести дослідження лексичного складу рекламних слоганів відомих італійських брендів та їх відтворення українською мовою.Результати дослідження. Використання синонімів, антонімів, персоніфікації, гри слів, каламбуру, метафор, паронімів дозволяє зробити рекламний текст більш виразним та унікальним. Так він стає не схожим на інші тексти товарів з подібним призначенням. Рекламний текст має залучати покупців у гру, мета якої – обрати конкретний рекламований товар серед ряду подібних та придбати його.Будь-яка мова постійно розвивається, її лексичний склад поповнюється новими, запозиченими словами. Сьогодні важливо вдало передавати сенс у перекладеному тексті, спрямований на ринок багатьох країн, він має збігатися із основним меседжем тексту-оригіналу та привертати увагу споживачів. Текст перекладу повинен бути таким же лексично насиченим, як і текст-оригінал, та не завжди перекладачі можуть зробити це якісно.Перспективи. Питання лексичного складу італійської реклами є актуальним для подальшого вивчення як світовими, так і українськими науковцями. Комплексного дослідження про конкретно лексичні особливості італійських рекламних текстів та їх переклад українською мовою не було.
Yu H Rozhkov, Nules Of Ukraine
Mìžnarodnij fìlologìčnij časopis, Volume 12, pp 93-98; https://doi.org/10.31548/philolog2021.02.093

Abstract:
Анотація. Стаття присвячена вивченню специфіки ієрархічної структури англомовних термінів на позначення хвороб тварин на основі гіперо-гіпонімічних відношень та визначенню низки мовних засобів для їх вираження. Для дослідження структури термінів використовувався компонентний та дистрибутивний аналіз. Для встановлення смислових зв’язків слів використовується лексикографічний аналіз, що базується на принципі використання словникових тлумачень, які у більшості випадків є надійним джерелом виділення тематичних груп термінологічних одиниць. Для виявлення системних мовних відношень у досліджуваній терміносистемі використовуємо дистрибутивний аналіз та метод семантичних опозицій.Побудова ієрархічної структури термінів на позначення хвороб тварин здійснювалася шляхом аналізу відношення між терміном, що позначає загальне родове поняття, і терміном, що відображає видові варіанти того ж поняття.У термінології на позначення хвороб тварин було виділено два напрями формування термінів: диференціація за місцем ураження та за видами тварин.Встановлено, що аналізована родо-видова структура термінів має багаторівневу організацію, що віддзеркалює еволюцію розвитку цієї клінічної галузі ветеринарної медицини. Структурний аналіз ієрархічної організації термінів на позначення хвороб тварин в англійській мові дозволяє не тільки мати уявлення про зміст цієї предметної галузі, а й краще зрозуміти принципи формування галузевої термінології, що має велике значення для лексикографічної і перекладацької практики. Терміни на позначення хвороб тварин показують взаємозв’язки явищ, процесів, предметів, що відповідають цій сфері роботи лікарів-ветеринарів, і їх впорядкування можна досягти завдяки правильній класифікації реалій, з яких створюються терміни на основі виділення родових і видових явищ. Отже, виражається закономірність участі термінологічних одиниць у сталих системних відношеннях субординації, які характерні для процесів інтеграції або диференціації їх компонентів як на різних, так і на одному рівні їх виявлення.
V D Shynkaruk, Nules Of Ukraine
Mìžnarodnij fìlologìčnij časopis, Volume 12, pp 6-9; https://doi.org/10.31548/philolog2021.02.006

Abstract:
Анотація. У статті проаналізовано латинізми, що становлять вагому частину лексичного складу мови творів Лесі Українки та збагатили її словесний арсенал; обгрунтовано, що найголовнішим джерелом лексичних запозичень, пов'язаних з поняттями загальноєвропейської культури, для української мови, як і всіх європейських, була і залишається латинська мова; дібрано і згруповано з мови творів та епістолярію Лесі Українки слова латинського походження, що становлять семантичні блоки, співвідносні з певним простором у концептуальній і мовній картинах світу; визначено особливості функціонування слів латинського походження в мові творів Лесі Українки та розглянуто найуживаніші терміни, утворені за допомогою словотвірних елементів латинського походження і проаналізовано їхню семантику й формальну структуру.
S H Kachmarchyk, Nules Of Ukraine, L O Shanaieva-Tsymbal
Mìžnarodnij fìlologìčnij časopis, Volume 12, pp 23-26; https://doi.org/10.31548/philolog2021.02.023

Abstract:
Анотація. У статті систематизовано погляди різних вчених щодо художнього прийому незавершеності. Термін «нон-фініто» визначено як естетична категорія, яка з’являється в особливому типі художнього мислення. Дане явище простежується в літературній спадщині Лесі Українки. Особлива увага приділяється аналізу рукописів письменниці, який показує, що її тексти не мають чітко окресленого фіналу. Аналіз визначив парадигму творчості, яка є специфічною для стилю творчості Лесі Українки.Для обґрунтування концепції «незавершеності» як своєрідного типу авторського мислення, розглядались різні твори Лесі Українки, зокрема драматичні тексти. Дане дослідження обґрунтувало феномен художніх інтенцій у драматичних творах Лесі Українки, який був застосований у низці фіналів творів. Автори дослідили різні художні прийоми нон-фініто і запропонували розділити їх на кілька категорій: форму відкритого тексту, інтенціональність та усічення фіналу.
V P Snitsar, Borys Grinchenko Kyiv University
Mìžnarodnij fìlologìčnij časopis, Volume 12, pp 27-32; https://doi.org/10.31548/philolog2021.02.027

Abstract:
The paper addresses the issues of reconstruction of Proto-Indo-European roots and original meanings of the words denominating the concepts CRIME and PUNISHMENT in English and Ukrainian as well as their semantic development over several historical periods. The methodology employed includes the comparative-historical method incorporating etymological analysis, the techniques of external and internal reconstruction, componential and contrastive analyses. The major findings refer to the identification of the primordial senses of the verbalised concepts CRIME and PUNISHMENT that constitute the structure of the collective unconscious of the early Germans and the early Slavs. The reconstructed linguistic data make it possible to conclude that the archetypal meanings ''cry of distress'', ''to sift, to separate'' encoded in the inner form of the English noun crime gave rise to the legal meanings ''deceit, fraud, treachery'', ''offence punishable by law''. The etymological analysis of the Ukrainian word злочин makes it clear that the specialized legal meaning 'a socially dangerous act' evolved from the original meaning ''crooked, bent, curved''. The etymological connection of the English word punishment with the Proto-Indo-European root *khoe/oi-'punish, compensate, pay price, avenge' points to the earliest Germanic conceptions of punishment as blood feud, vengeance, compensation for damages or payment for a bride, whereas in Old Slavic tradition, punishment is viewed as a punitive measure intended to cause physical pain or inflict intense humiliation, denigration, or extreme fear to a person.
D Z Karashaieva, Taras Shevchenko Knu
Mìžnarodnij fìlologìčnij časopis, Volume 12, pp 38-41; https://doi.org/10.31548/philolog2021.02.038

Abstract:
Анотація. Стаття присвячена дослідженню семантико-синтаксичних функцій дієприслівника dep у сучасній кримськотатарській мові. Дієприслівник dep, утворений додаванням до дієслівної основи de полісемантичного дієприслівникового афікса -p, дедалі частіше втрачає свою основну семантико-синтаксичну функцію та набуває вторинних значень, зумовлених унікальним контекстом, а саме: характером лексичного значення дієслівної основи; сполучуваністю дієприслівника з наступним дієсловом на лексико-семантичному рівні; лексичним оточенням обох дієслів; семантико-синтаксичними характеристиками речення в цілому; сполучуваністю дієприслівника з відповідною граматичною формою в межах певної структури речення. На матеріалі художніх кримськотатарських творів та прислів’їв ми виокремили значну кількість семантико-синтаксичних функцій дієприслівника dep. Основне значення дієприслівника dep («сказавши») — називати дію, що передує основній дії або супроводжує її. Якщо дієприслівник dep стоїть після прямої мови, він може втрачати значення «сказавши» та набувати абстрактного значення, виконуючи службову функцію, тобто зв’язуючи пряму мову зі словами автора. Дієприслівник dep у постпозиції щодо займенників sen (ти) та siz (ви) набуває значення «звертатися на (ти, ви)». У позиції після дієслова в наказовому способі першої особи однини конструкція дієприслівника dep з допоміжним дієсловом turmaq, що вказує на повторюваність дії, набуває значення «ще трохи», «трохи не». Дієприслівник dep використовується також у значенні «називати» для передачі імені чи назви. У реченнях з непрямою мовою та у складносурядних реченнях із сурядним мети дієприслівник dep вживається у якості сполучників «що» та «щоб». У позиції після дієслів у теперішньому часі першої особи дієприслівник dep вказує на дію, яка, випадково чи навмисно, призвела до небажаного результату. В окремих випадках дієприслівник dep набуває значення «як» та «звинувативши у чомусь».
L V Markuliak, Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University
Mìžnarodnij fìlologìčnij časopis, Volume 12, pp 42-47; https://doi.org/10.31548/philolog2021.02.042

Abstract:
Анотація. Юзеф Лободовський – польський письменник, перекладач, видавець, який відіграв важливу роль в осмисленні польсько-українського культурно-історичного дискурсу. У статті проаналізовано літературно-критичний доробок польського дослідника, присвячений творчій спадщині Лесі Українки. Увагу зосереджено головно на есеї, написаному в далекому 1938 році до 25-ліття від дня її смерті. Есей репрезентує ставлення Ю. Лободовського до творчої особистості української письменниці, художній доробок якої він ставить на один щабель з Франковим. Есеїст розмислює над становленням української письменниці крізь призму родинного виховання, спілкування з М. Драгомановим, її самоосвіти тощо. Польський дослідник розглядає творчість мисткині на тлі епохи, яка поставила для українських письменників нові завдання – виведення літератури із тенет провінціалізму на європейську арену. Саме Леся Українка, на думку Ю. Лободовського, наближала Україну до Європи, в тому числі й цілим спектром оригінальних тем і мотивів, на які багата її творчість. Екзотизм тематики творів української авторки есеїст пояснює поступом української літератури, яка розширювала межі для зацікавленого читача. Дослідник не ставить перед собою завдання детально проаналізувати творчість української авторки. Він актуалізує основні концепти, що становлять ядро художнього світу Лесі Українки, серед яких увиразнює мотив ностальгії, мотив національної зради. Мотив ностальгії есеїст пов’язує з частим перебуванням Лесі Українки за межами рідного краю, на лікуванні. Психологічний стан ностальгії, притаманний українській письменниці, зумовлював появу поезій та драматичних творів мисткині на українську тематику. Грунтовні знання дослідника з української історії дозволили йому глибоко осмислити причини появи творів письменниці, в яких домінантним постає мотив національної зради. Цей мотив тотожний, на думку Ю. Лободовського, з національною пасивністю і тоді, коли Леся Українка в творах на історичну тематику переносить своїх персонажів в інші епохи, таким чином приховуючи своє ставлення до проявів продажності, пристосуванства та національної зради. Польський дослідник висновує, що в творчості Лесі Українки цілком органічно уживаються високий естетизм та суспільна проблематика, що у поєднанні створюють особливо гармонійний художній світ. Незаангажованість польського есеїста дозволила йому здійснити літературно-критичну рецеицію творчості Лесі Українки крізь призму таких проблемних детермінант, які радянські дослідники розглядати не могли. Вважаємо, що Ю. Лободовський тяжів до національно-екзистенціальної інтерпретації творчості української письменниці, збагативши лесезнавчий науковий дискурс цікавими спостереженнями.
T M Chumak, Nules Of Ukraine
Mìžnarodnij fìlologìčnij časopis, Volume 12, pp 48-55; https://doi.org/10.31548/philolog2021.02.048

Abstract:
Анотація. Творчість Лесі Українки відіграла велику роль у розвитку вітчизняної і світової культури. Поетеса привнесла в українську літературу багатий духовний світ своїх героїв – людей з допитливим розумом і палким серцем. Могутній талант, відданий служінню народові, глибоке проникнення в найістотніші питання доби, висока професійна культура – все це поставило Лесю Українку в ряди найвидатніших поетів світу. Поезія Лесі Українки вирізняється поєднанням рис неоромантизму й неокласицизму, згодом стає наснажена потужною життєствердною силою – неоромантичним естетичним ідеалом, згідно з яким провідними мотивами є боротьба, воля, служіння високій меті. Питання нового, модерного мистецтва знаходить своє відображення в більшості творів.У своїх віршах письменниця приділяла велику увагу зображенню природи, водночас найширшого діапазону людських почуттів на тлі розмаїття картин навколишнього світу. В інтимній ліриці Лесі Українки домінують сумні мотиви, туга за втраченим коханням, за недосягнутим щастям. Проте загартована випробуваннями душа поетеси на біль і фізичний, і душевний відгукувалася перлинами поетичної творчості. Все це робить її лірику актуальною як тоді, так і нині. І про що б не йшла в них мова, всі ці вірші зближує оптимістичне, життєствердне начало. Вони засвідчують її неперевершений талант як поета-лірика, якому були підвладні всі без винятку жанрові утворення як великих, так і малих поетичних форм, до яких вона вдавалася. Винятково велике значення творчості Лесі Українки в історії української літератури полягає в тому, що вона наснажила українську поезію новими темами й мотивами, збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії. Її неоромантична, символістська поезія та драматургія означили на рубежі віків увагу до нових цінностей, нових філософських, буттєвих проблем.
I I Vakulyk, Nules Of Ukraine
Mìžnarodnij fìlologìčnij časopis, Volume 12, pp 56-59; https://doi.org/10.31548/philolog2021.02.056

Abstract:
Анотація. Дослідження побудоване на аналізі жанрового канону сонету крізь призму прочитання подій 20-33х рр. ХХ ст., що демонструє масштабність і небуденність сприйняття античної спадщини у творчому доробку М. Рильського та М. Зерова. Мета дослідження – крізь призму творчого генія українських неокласиків першої третини минулого століття подати нове прочитання вишуканого і суворого стилю в українській літературі. Матеріали і методи дослідження. У роботі застосовано історичний та культурологічний підходи, аби зрозуміти глибину художнього мислення і літературного доробку української неокласичної школи. Обговорення. Сонети М. Рильського і М. Зерова різняться. У Рильського припустимі відхилення від метричного тону, римування не завжди канонічне. Твори М. Зерова в більшості потребують хоча б короткого пояснення історично-культурних реалей, імен, бо менше, ніж у Рильського, пов’язані з сучасністю. Тут більше перегуків з античністю. М. Рильський не наслідував перекладацької манери М. Зерова, не був суворим копіїстом античних нормативів, проте став справжнім новатором, котрий на основі античної, української і російської класичної тематики створював своєрідні і водночас дуже прості, природні, прозорі форми. Жанровий канон сонета передбачає концептуальність. Це збалансування стабільного і змінного, це діалог із самим собою, зі світом; це краса переходу драматичних переливів поетичного змісту. Зрештою, це особливе стильове мислення, яке перевертає до себе передусім поетів раціоналістичного складу. Висновки. Сонет у контексті літературної компаративістики – це сучасне прочитання генези європейської спадщини на основі фактологічних зіставлень крізь призму генетичного, контактологічного та типологічного підходів. Відтак діапазон жанрового явища вражає своєю небуденністю і масштабністю. Говорячи словами М. Рильського, це скупі на слова елегії з витончено-відшліфованою мовою і геніально вишуканим віршем.
Back to Top Top