NaUKMA Research Papers. Law

Journal Information
ISSN / EISSN : 26172607 / 26630621
Current Publisher: National University of Kyiv - Mohyla Academy (10.18523)
Total articles ≅ 66
Filter:

Latest articles in this journal

Serhii Babich
NaUKMA Research Papers. Law, Volume 5, pp 3-9; doi:10.18523/2617-2607.2020.5.3-9

Abstract:
У статті звернено увагу на особливості функціонування інституту конституційної скарги та його вплив на формування української правосвідомості. Досліджено особливості української конституційної скарги та ймовірність її модернізації до повної конституційної скарги. Автор визначив основні цілі, досягнення яких стане можливим лише за належного функціонування досліджуваного інституту: 1) сприяння укоріненню принципу верховенства права в Україні; 2) надання особам можливості взяти участь у законотворчості, оскільки особи оскаржують конституційність закону України; 3) громадський контроль за діяльністю органів державної влади; 4) формування більшої довіри до Конституційного Суду України. Виділено принципові відмінності між зарубіжними варіантами конституційної скарги та вітчизняним. Окрім цього, звернено особливу увагу на декілька основних видів конституційних скарг, які також мають вагоме значення для вітчизняного варіанта письмового конституційного звернення. Проаналізовано основні питання, які виникають у суб’єктів звернення зі скаргою до Конституційного Суду України.Матеріал надійшов 02.02.2020
Iryna Basysta
NaUKMA Research Papers. Law, Volume 5, pp 10-18; doi:10.18523/2617-2607.2020.5.10-18

Abstract:
У процесі дослідження доведено, що слідчий суддя з огляду на положення пунктів 18 та 19 частини 1 статті 3, частини 3 статті 26, частин 1, 2, 6 статті 28, частини 2 статті 36, частин 1, 2 статті 114 КПК України має повноваження за результатами розгляду клопотання підозрюваного, потерпілого, інших осіб, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, поданого в порядку частини 6 статті 28, частини 1 статті 114 КПК України, визначати строк, протягом якого слідчий, прокурор зобов’язані закінчити досудове розслідування. Констатовано, що під час реалізації слідчим суддею функції встановлення процесуальних строків (у нашому випадку при поданні підозрюваним, потерпілим, іншими особами, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, клопотання в порядку частини 6 статті 28, частини 1 статті 114 КПК України та його розгляду слідчим суддею) його ухвала, якою визначено строк, протягом якого слідчий, прокурор зобов’язані закінчити досудове розслідування, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.Матеріал надійшов 02.02.2020
Brad Fisher
NaUKMA Research Papers. Law, Volume 5, pp 78-93; doi:10.18523/2617-2607.2020.5.78-93

Abstract:
У статті запропоновано міждисциплінарний юридичний аналіз еволюції поняття агресії в міжнародному праві. Автор стверджує про радянську ініціативу з визначення цього поняття, проте зауважує, що деякі запропоновані концепції радянської теорії не були офіційно прийняті. Також у дослідженні проаналізовано статтю російського правознавця С. В. Черніченка «Ідеологічна агресія як застосування сили в міжнародному праві» (2019) та його твердження про те, що радянське поняття ідеологічної агресії потрібно воскресити з огляду на унікальні і пропагандистські тенденції міждержавного конфлікту ХХІ століття. Поняття ідеологічної агресії було радянською пропозицією, яку було вперше внесено до Спеціального комітету Організації Об’єднаних Націй з питання визначення агресії в 1953 році. С. В. Черніченко наголошує, що будь-яка спроба реалізувати таку концепцію є небезпечною та особливо завдає шкоди верховенству права як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Така концепція запропонує практикам спосіб уникнення відповідальності за міжнародний злочин, посилаючись, зокрема, на критерій першості щодо ідеологічної агресії. Це також дасть змогу виправдати демонтаж бажаних принципів, як-от свобода преси та свобода слова. На думку автора, ті, хто використовує таку тактику, діють за подвійними стандартами: одночасно плекають і підривають міжнародні норми та принципи. Зрештою, ця концепція дасть тим, хто застосовує підривні юридичні операції (Malign Legal Operations), відомі також як «правовійна», ще один інструмент, за допомогою якого вони зможуть стримувати і використовувати конкурентів під егідою міжнародного права. Це є підривним впливом на право (Malign Influence within Legal Domains (MILDs)), який є кінцевою формою асиметрії. Автор статті вважає, що, перш ніж розпочинати стосовно ідеологічної агресії будь-який серйозний дискурс, потрібно усвідомити подвійність мотивів, прихованих за пропозицією щодо відродження цього поняття.Матеріал надійшов 3.06.2020
Kateryna Pesotska
NaUKMA Research Papers. Law, Volume 5, pp 45-50; doi:10.18523/2617-2607.2020.5.45-50

Abstract:
Законодавство у сфері регулювання діяльності політичних партій в Україні пройшло значний шлях свого формування. Право на свободу об’єднання в політичні партії знайшло своє місце в Конституції України, порядок участі партій у виборах було визначено низкою виборчих законів, однак більш детальну регламентацію інститут політичних партій отримав у Законі України «Про політичні партії в Україні» від 2001 року. Враховуючи, що з моменту прийняття спеціального закону про політичні партії минуло вже майже 20 років, ця стаття є спробою розпочати дискусію щодо стану чинного законодавства України у сфері регулювання внутрішньоорганізаційної структури політичних партій. У статті проаналізовано положення чинного Закону України «Про політичні партії в Україні» в аспекті регламентації внутрішньої будови політичних партій. З огляду на недоліки юридичної техніки автор обґрунтовує потребу внесення змін до чинного законодавства у сфері регулювання політичних партій, зокрема в частині визначення переліку керівних органів партії та механізмів контролю за виконанням положень статутів політичних партій.Матеріал надійшов 22.03.2020
Pavlo Pushkar
NaUKMA Research Papers. Law, Volume 5, pp 65-77; doi:10.18523/2617-2607.2020.5.65-77

Abstract:
Діяльність Ради Європи та Європейського Союзу щодо захисту прав людини взаємно доповнює та збагачує ці дві міжнародно-правові системи. Співпраця між двома загальноєвропейськими міжнародними організаціями в галузі прав людини додатково підтверджується підтримкою, яку ЄС надає програмам технічної співпраці Ради Європи, з метою реформування правових систем держав-членів як ЄС, так і Ради Європи. Політична сталість визнання та стратегічна важливість для Європейського Союзу захисту прав людини, Європейської конвенції з прав людини, прецедентної практики Європейського суду з прав людини знайшли вираження і в положеннях Хартії фундаментальних прав ЄС. Зобов’язання дотримуватися прав людини проявляється і в діалозі, що триває й нині, щодо приєднання ЄС до Європейської конвенції з прав людини, ця можливість залишається відкритою для ЄС на підставі Протоколу No 14 до Конвенції. В ідеалі в результаті взаємодії між Радою Європи та Європейським Союзом має утворитися єдиний конституційний правовий простір у галузі прав людини, побудований на принципах дотримання верховенства права та прав людини. Виконання рішень Європейського суду з прав людини є складним правовим, технічним та аполітичним процесом, що може мати незворотні потенційні політичні наслідки, зокрема трансформацію правових систем країн-членів Ради Європи. До того ж країни Східної Європи мають пройти цей етап трансформації в надзвичайно стислі строки. Отже, процес виконання рішень дає додатковий поштовх до зближення правових систем країн-членів Ради Європи, забезпечує інкорпорацію чинних принципів захисту прав людини в правові системи Європи, конвергенцію недієвих правових інститутів та їх заміну на дієві інституційні засоби захисту прав людини. Цілком логічним є твердження про те, що стратегічна мета європейської інтеграції та вступу до ЄС має бути синхронізована та узгоджена з процесом виконання рішень Страсбурзького Суду. Прогрес у виконанні рішень Європейського суду з прав людини, що стосуються системно-структурних проблем, у частині заходів загального характеру, буде значним успіхом у досягненні відповідності стану правової системи України Копенгагенським критеріям приєднання до ЄС.Матеріал надійшов 03.03.2020
Zoya Pogorelova
NaUKMA Research Papers. Law, Volume 5, pp 51-56; doi:10.18523/2617-2607.2020.5.51-56

Abstract:
У статті на основі правових пам’яток та історіографічних джерел досліджено історичний процес становлення нормотворчої діяльності та нормотворчих повноважень держави, розкрито причини монополізації нормотворчості владною верхівкою та правителями, вплив на процес формування зовнішніх форм права історичних, культурних та соціально-економічних умов існування держав, сили і традиції народів. Розглянуто особливості процедур підготовки і прийняття нормативно-правових актів у період Середньовіччя (після падіння Римської імперії до відкриття Америки, а саме 476–1492 роки) в країнах Західної Європи і Київській Русі. Вивчено історію кодифікації звичаєвого права, особливості вироблення правил юридичної техніки, а також процес поступової рецепції переробленого, кодифікованого та оновленого європейською університетською наукою римського права, що прийшло на зміну стародавньому звичаю та стало наслідком розвитку соціально-економічних відносин в Італії, Німеччині, Франції, Португалії, Іспанії, швейцарських кантонах, Скандинавських країнах.Матеріал надійшов 29.02.2020
Galyna Mykhailiuk
NaUKMA Research Papers. Law, Volume 4; doi:10.18523/2617-2607.2019.4.52-58

Iurii Ishchenko
NaUKMA Research Papers. Law, Volume 4, pp 29-41; doi:10.18523/2617-2607.2019.4.29-41

Abstract:
У статті досліджено особливості адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Проаналізовано практику розгляду судами справ про відповідні адміністративні правопорушення, деякі особливості провадження в зазначених справах. Під час дослідження було вивчено 187 постанов у справах у Єдиному державному реєстрі судових рішень,з яких 78 (41,7 %) справ завершилися притягненням правопорушників до відповідальності у вигляді штрафу, 77 (41,2 %) справ було судами закрито, 32 (17,1 %) справи було повернуто органам Національної поліції на доопрацювання. Зроблено висновок про те, що застосування адміністративно-деліктного законодавства у сфері захисту права народу на волевиявлення є неефективним, його реалізація не досягає своєї мети. На підставі вивчених справ з’ясовано причини низької ефективності реагування уповноваженими особами на цей вид правопорушень. Надано пропозиції, які сприятимуть підвищенню якості здійснення провадження та складання процесуальних документів.
Nadia Volkova
NaUKMA Research Papers. Law, Volume 4, pp 73-82; doi:10.18523/2617-2607.2019.4.73-82

Abstract:
Ця стаття є багатодисциплінарним аналізом використання Російською Федерацією (далі – РФ) правових систем, як міжнародної, так і національної, для саботування зусиль, спрямованих на пошук правових рішень щодо конфлікту в Україні. Метою цього короткого дослідження є пошук відповідей стосовно майбутніх зусиль щодо медіації та їхнього прогресу. Зокрема, авторка стверджує, що РФ використовує Мінські угоди (далі – Мінськ ІІ) для стримування та підкорення України. Водночас Росія відкрито дисоціюється (відмежовується) від штучно створеного та підтримуваного нею конфлікту на Донбасі, приховуючи свою участь у підігріванні конфліктного клімату в регіоні. Росія оманливо підтримує зусилля міжнародних партнерів, спрямовані на врегулювання конфлікту, перетворивши процес на зброю, щоб запобігти покаранню та досягти більш вигідних геополітичних переваг ціною українського суверенітету. У статті запропоновано огляд зароджуваної концепції злочинних правових операцій, поняття, відомого як «правова війна». Наголошено на тому, що РФ вдається до цієї стратегії з метою запобігання покаранню, використовуючи ревізіоністський підхід до верховенства права. Також підсумовано зусилля, спрямовані на досягнення миру в російсько-українській війні, з погляду злочинних правових операцій та запропоновано розглядати Мінськ ІІ як пастку: з одного боку, відбувається зменшення жорстоких дій у регіоні на умовах Кремля, а з іншого – створюється «заморожений конфлікт» на кшталт Південної Осетії, Абхазії та Придністров’я. Авторка вважає, що Закон України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих регіонах Донецької та Луганської областей» є де-факто імплементацією Мінська ІІ без прямого посилання на угоду. Москва робить це для того, щоб стримувати Україну в правовому полі та нав’язувати ситуацію, в якій Кремль досягає своєї мети, використовуючи щире прагнення України досягти миру у штучно створеному РФ конфлікті.
Mariia Deviatkina
NaUKMA Research Papers. Law, Volume 4, pp 21-28; doi:10.18523/2617-2607.2019.4.21-28

Abstract:
Статтю присвячено розв’язанню проблеми паралельних проваджень у сфері міжнародного комерційного арбітражу, оскільки паралельні провадження є небажаним явищем як для сторін арбітражного процесу, так і для арбітражного суду. Основну увагу в цій праці зосереджено на дослідженні антипозовних заходів, тому що вони дають можливість уникнути відкриття паралельних проваджень у міжнародному комерційному арбітражі та національних судах. Надано визначення таких заходів, встановлено їхні види, досліджено правову природу та наведено приклади їх практичного використання в континентальній та загальній правових системах. Крім того, в цій статті надано відповідь на питання, чи має міжнародний комерційний арбітраж достатню юрисдикцію виносити ухвали про антипозовні заходи і чи є такі заходи ефективним методом уникнення паралельних проваджень. У результаті аналізу практичного застосування механізму антипозовних заходів наведено доводи, чому антипозовні заходи не найкращий метод уникнення паралельних проваджень, запропоновано альтернативний погляд на розв’язання цієї проблеми.
Back to Top Top