Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies

Journal Information
ISSN / EISSN : 26177943 / 26179490
Current Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts (10.31866)
Total articles ≅ 38
Current Coverage
DOAJ
Filter:

Latest articles in this journal

Serhii Olhovskyi
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 61-74; doi:10.31866/2617-7943.3.1.2020.205323

Abstract:
Кіммерійці – перший відомий нам етнонім на території України. З кіммерійцями пов’язані цікаві сторінки історії не лише нашої держави, а й країн Малої Азії, Кавказу, що робить цей народ до певної міри індикатором історичного становища в згаданих регіонах. Водночас, лишаються нез’ясованими питання походження і зникнення цього народу, а також його ідентифікації з археологічними культурами раннього залізного віку, що і визначає актуальність обраної теми. Мета статті полягає у зіставленні писемних джерел з археологічним матеріалом і визначенні археологічної культури, яку б можна було ототожнити з історичними кіммерійцями із малоазійських та античних джерел. При написанні статті застосовані загальнонаукові методи та системний підхід до вивчення писемних та археологічних джерел. Наукова новизна дослідження полягає в запереченні, що кіммерійці, яких знали у Малій Азії, були автохтонним населенням Північного Причорномор’я. Це були племена — вихідці з Кавказького регіону, які у середині VIII ст. до н. е. вдерлись у Північне Причорномор’я, інші ж кіммерійські загони одночасно діяли в південному напрямку, воювали з армією Урарту і розбійничали у Малій Азії. Висновки. Всупереч твердженням О. І. Тереножкіна, носії культури типу Аржан із стременоподібними вудилами не були кіммерійцями. Це була перша експансія східних кочовиків на територію України із Сибіру. Кіммерійцями слід вважати носіїв новочеркаської культури із двокільчастими вудилами, які з’явились у Північному Причорномор’ї з Північного Кавказу і витіснили місцевих землеробів зі степової смуги України. Вони примусили лісостепових землеробів укріпляти свої поселення і навіть частково мігрувати на лівий берег Дніпра, звідкіля місцеві носії бондарихинської культури, також під тиском кіммерійців, вимушені були відійти на північ. І, що важливо, завдяки войовничій і агресивній політиці кіммерійців, цей етнонім став загальним для всього причорноморського регіону, який лишився в уяві античних авторів «землею кіммерійською».
Viktor Vecherskyi
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 8-20; doi:10.31866/2617-7943.3.1.2020.205305

Abstract:
Мета дослідження – здійснити композиційно-художню оцінку території ландшафтної пам’ятки «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» з наданням на цій основі рекомендацій щодо подальшого збереження традиційного характеру середовища як самої пам’ятки, так і її довкілля. Методи дослідження базуються на використанні загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема застосовано методи теоретичних досліджень, а саме історичний метод при системному підході, коли об’єкт дослідження розглядається у виникненні й розвитку. При цьому системний підхід полягає в комплексному вивченні об’єкта як певної єдності з узгодженим функціонуванням частин і цілого. Застосовано методи бібліографічних, архівних, картографічних, іконографічних досліджень, а також методи емпіричних досліджень: спостереження, натурні дослідження, порівняння та картографування. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що уперше комплексно здійснено композиційно-художню оцінку території ландшафтної пам’ятки «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра». Ця експертна оцінка має бути покладена в основу визначення / коригування меж і режимів використання територій як самої пам’ятки, так і її зон охорони. Висновки. На підставі здійсненої експертної оцінки території ландшафтної пам’ятки «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» в композиційно-художньому аспекті зроблено висновок про те, що вся територія має високу цінність, бо є територією пам’ятки, яка зараз поки що відноситься до місцевої категорії обліку, але за своїм значенням для української історії та культури має бути занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятка національного значення. Проте попри таку високу загальну оцінку всієї території пам’ятки, в її межах можна виділити дві категорії територій, з яких найцінніші знаходяться на високих позначках наддніпрянського плато, з ансамблями і комплексами містобудівних, архітектурних, історичних, археологічних пам’яток національного значення та пам’яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – ансамблем Києво-Печерської лаври. Відносно менш цінні незабудовані території в долині р. Дніпра слугують візуальним басейном з множиною оглядових точок і фронтів та своєрідним п’єдесталом для великомасштабних форм рельєфу позитивної кривизни, увінчаних архітектурними й містобудівними домінантами.
Olena Kharchenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 21-32; doi:10.31866/2617-7943.3.1.2020.205314

Abstract:
Мета статті – проаналізувати сучасні проблеми культурно-освітньої діяльності в музеях художнього профілю, визначити роль та ефективність психологічних методів в контексті роботи з відвідувачами різного віку. Методологія дослідження. Застосовано міждисциплінарний підхід з використанням методів аналізу, синтезу, узагальнення. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що дана стаття започатковує в українському музейництві аналіз культурно-освітньої діяльності художніх музеїв з позицій музейної психології. Висновки. На сьогодні використання психологічних методів в культурно-освітній роботі з відвідувачами різного віку у вітчизняних музеях художнього профілю є мало дослідженим питанням. В Україні музейна психологія розвивається в рамках культурно-освітньої роботи та музейної педагогіки. Ефективність сприйняття музейної інформації відвідувачами залежить від багатьох чинників, серед яких важливе значення займають вивчення потреб музейних відвідувачів, інтерпретація експозицій з урахуванням принципу вікової психології та сенсорного сприйняття. На початку ХХІ ст. розвиваються тенденції поширення диференційованого та мультисенсорного підходів у інтерпретації музейних експозицій. В культурно- освітній роботі з сучасними відвідувачами використовуються інноваційні, арт-терапевтичні, сенсорні, мультимедійні та віртуальні технології. Ці засоби, побудовані з урахуванням музейної психології, урізноманітнюють процеси трансляції культурного досвіду у вітчизняних музеях, виводять культурно-освітню діяльність художніх музеїв на якісно новий рівень розвитку.
Yurii Horban
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 85-89; doi:10.31866/2617-7943.3.1.2020.205327

Abstract:
Рецензія на навчальний посібник: Вступ до музеєзнавства і пам’яткознавства : навч. посіб. / за наук. ред. О. М. Гончарової, С. Ж. Пустовалова. – Київ : Видавництво Ліра-К, 2019. – 490 с.
Fedor Shelov-Kovedyaev
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 75-84; doi:10.31866/2617-7943.3.1.2020.205326

Abstract:
Автор статті заново вивчає унікальний епіграфічний документ – знайдену в 1987 році на острові Березань поетичну посвяту, що оспівує Ахілла і його острів. Мета дослідження. Проаналізувати варіанти читання знаменитого березанського гімну острову і Ахіллу і встановити, який з них найбільш точно відповідає задуму стародавнього поета і нинішньому стану створеного ним твору. Наукова новизна. Вперше комплексно досліджено всі запропоновані у світовій науці версії відновлення Березанського вотиву. Методи дослідження базуються на принципі наукової об’єктивності та загальноприйнятій методиці і техніці історико-епіграфічної дисципліни. Висновок. Визначено критерії відновлення даного епіграфічного документа. Встановлено межі допустимого в його реконструкції. Змісту, структурі і стану напису найбільш відповідає версія, опублікована автором в 1990 році:[Κυκλο]τερὲς κτεάτισμα θεῶν| [Ἀχιλῆο]ς ὄχημα, νῆσσε περικλυ|[τή. ἥ], κύμασι γηθομένη, σὸν πέ|[ρι εἴ]ληχεν Θέτιδος γόνος αἷμα|[ἔνερ]θε Αἰακίδης Ἀχιλλεὺς ἀθα|[νατοῖ]σιν ἵσος. Ἀλλ’ Ἀχιλλεῦ δέ|[ξ’ εὔθυ]σίην καὶ εἵλλαος ἴσθι ἡμετέ|ρ[αν ὁσιὴ]ν μοῦσαν ἀπὸ γραφίδος.«Обтесане кругом надбання богів, колісниця Ахілла, славний, зрадуваний хвилями Острів. Ти, який перед усіма отримав в долю твою кров, дитя Фетіди, рівний безсмертним внизу (=в пеклі) Ахілл Еакід. Ти ж, о Ахіллес, отримай благу жертву і, милостивий, визнай (=прийми) нашу (що вийшла) з-під пера благочестиву музу».
Svitlana Ivanova
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 48-60; doi:10.31866/2617-7943.3.1.2020.205317

Abstract:
Мета статті. Розгляд питання можливості впливу зрубної культури на західний ареал сабатинівської – з одного боку, та вірогідність зв’язків населення сабатинівської культури Північно-Західного Причорномор’я у східному напрямку – з іншого.Методи дослідження: порівняльно-історичний метод, хронологічний метод та методи природничих наук.Наукова новизна полягає у зіставленні археологічних даних для сабатинівської культури регіону з результатами генетичного дослідження. Висновки. У пізню бронзову добу степова частина Правобережної України, степовий Крим та Приазов’я були заселені племенами сабатинівської культури. Її датують XV–XII ст. до н.е. Більшість дослідників пов’язують її походження з бабинською культурою. Зрубна культура в Україні була поширена, переважно, на Лівобережжі Дніпра. У степовому Подніпров’ї в археологічному матеріалі відбилися контакти сабатинівської й зрубної культур. І це не дивно – в даній ситуації Подніпров’я є не тільки кордоном між культурами, а і їх контактною зоною.Завдяки західним впливам (культур Нижнього Подунав’я) археологи включають сабатинівську культуру до складу культурно-історичної спільноти Сабатинівка – Ноуа – Кослоджень. Але є підстави припустити проникнення на захід Причорноморського степу й невеликої частини зрубного населення. Про це свідчать знахідки кераміки з рисами зрубної культури, знайдені на поселенні сабатинівської культури Грибівка IV в Одеській області.На пам’ятках пізньобронзової доби часто простежується вплив різних культурних традицій. Це відбивається, в першу чергу, на складі керамічного комплексу, способі виготовлення кераміки, її орнаментації. Основна частина кераміки, що знайдена в Грибівці, є традиційною для пам’яток сабатинівської культури Північно-Західного Причорномор’я. Але орнамент, нанесений «зубчастим штампом», має схожість зі знахідками на зрубних поселеннях Волго-Уральського межиріччя. Деякі орнаментальні композиції, що прикрашають посуд з поселення Грибівка IV, відомі на тій категорії зрубної кераміки, яка вважається елементом андроновської культури.Іншим аспектом, який може вказувати на зв’язки населення різних культур, є аналіз ДНК. Таке дослідження було проведено по кістках скелета з поховання сабатинівської культури Сичавка 1/6. Виявилося, що родич людини, який був похований в цьому похованні, жив в регіоні Самари (Росія) й належав до зрубної культури.
Andrii Moskalenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 33-47; doi:10.31866/2617-7943.3.1.2020.205315

Abstract:
Мета дослідження – історіографічний та джерелознавчий аналіз проблематики археологічної експедиції як об’єкта дослідження. Методика дослідження. Застосовуються загальнонаукові методи аналізу/синтезу, індукції/дедукції, систематизації та кореляції. Особливу вагу для цієї теми має порівняльно-історичний метод. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше: здійснено аналіз історіографії обраної теми, сформульовано комплексний культурологічний підхід до дослідження археологічної експедиції, а також запропоновано зразки анкет опитування, які можуть послугувати дієвим способом збору широкого кола інформації про археологічні експедиції. Висновки. В історіографії тема археологічної експедиції розроблена слабко, що пояснюється відносною новизною цього напрямку досліджень. Специфіка підбору джерельної бази знаходиться в тісній залежності від того, до якого історичного періоду відноситься досліджувана експедиція. Автор приходить до висновку, що одним з найбільш інформативних джерел для дослідження сучасної експедиції, нарівні з етнографічним виїздом та індивідуальним інтерв’юванням, можуть бути результати анкетування.
Viktor Vecherskyi
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 125-139; doi:10.31866/2617-7943.2.2.2019.188470

Abstract:
Мета дослідження – здійснити пам’яткознавчий аналіз і опрацювання методики та критеріїв репрезентації архітектурних пам’яток в універсальній енциклопедії з наданням рекомендацій щодо подальшого розгортання аналогічних енциклопедичних досліджень. Методи дослідження базуються на використанні загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема історичного методу при системному підході, коли сукупність пам’яток певного виду як об’єкт вивчення і репрезентації розглядається у розвитку, а також порівняльний метод, аналіз і синтез, дедукція та індукція. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що уперше комплексно проаналізовано проблеми репрезентації архітектурних пам’яток в універсальній енциклопедії, опрацьовано методику та критерії відбору гасел (статей) з цієї тематики з особливим акцентуванням необхідності дотримання балансу між національним і універсальним. Висновки. Запропоновано методичні принципи та критерії відбору і включення до універсальної енциклопедії гасел (статей) про архітектурні пам’ятки, у т. ч. і втрачені, біографічних гасел про творців цих пам’яток та мінімально необхідних термінологічних гасел, без яких вищезазначена інформація буде «нечитабельною» для користувачів.
Inna Prokhatska
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 90-104; doi:10.31866/2617-7943.2.2.2019.188460

Abstract:
Музейний облік фондового зібрання охоплює сукупність письмових, графічних, акустичних та електронних даних про музейні предмети, що знаходяться у музейних зібраннях, а саме – документ на підтвердження надходження, вхідна та супровідна документація, етикетаж, протоколи розкопок, звіти експедицій, польові записи, кореспонденція та описи об’єктів зібрання від імені тих, хто їх опрацьовував, публікації про об’єкти зібрання, класифікаційні довідки, інвентарний облік, каталоги, звіти про консерваційні та реставраційні роботи. Мета дослідження – обґрунтувати необхідність проведення ретельного наукового обліку музейних предметів та висвітлити шляхи уніфікації процедур обліку. Методологія дослідження базується на використанні аналізу чинних нормативно-правових актів та праць із теорії та практики музейного обліку, інформаційно- довідникових видань для формування теоретичних основ роботи; методу цілеспрямованого спостереження за практикою приймання предметів в музеї, та її аналіз для встановлення особливостей та тенденцій; методів синтезу, систематизації, узагальнення, оцінювання.На сьогодні історичне значення предметів, які зберігаються в музеях, випливає не з самої їх наявності, а з їх наукового документального обліку. Під цим слід розуміти неперервне, об’ємне та систематичне опрацювання та збереження документів і даних, які стосуються предмета і його колишніх і теперішніх зв’язків. Музейний предмет – реальний об’єкт, який внаслідок його доказової здатності було вилучено із функціональних обставин певного історичного середовища, і може давати чуттєво-конкретні та автентичні свідчення. До...
Olena Zhukova
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 2, pp 105-113; doi:10.31866/2617-7943.2.2.2019.188464

Abstract:
Мета статті: дослідити особливості ревіталізації пам’яток палацово-паркової архітектури в сучасній Україні на прикладі палацово-паркового комплексу Потоцьких-Лянцкоронських- Урбанських ХVІІІ – поч. ХХ ст. з типовим для пам’яток цього виду станом збереженості та використання. Методи дослідження базуються на використанні загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема методи емпіричного дослідження (спостереження та порівняння, опитування), методи теоретичного дослідження (аналіз і синтез, дедукція та індукція). А також моніторинг (спеціальний метод дослідження). Наукова новизна дослідження полягає в тому, що не лише виокремлені особливості ревіталізації для зруйнованих палаців шляхом перетворення на культурний простір та діючий об’єкт туристичного показу, а й встановлені умови, за яких поруйновані історико-архітектурні об’єкти підлягають процесам ревіталізації. Висновки. Ревіталізація занедбаних палацово-паркових комплексів з низьким рівнем збереженості архітектурних пам’яток (післяпожежний стан) можлива шляхом соціалізації простору, розробки елементів інфраструктури, благоустрою території, убезпечення екскурсійного відвідування об’єкту, що забезпечує актуалізацію об’єкта спадщини.
Back to Top Top