Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies

Journal Information
ISSN / EISSN : 2617-7943 / 2617-9490
Current Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts (10.31866)
Total articles ≅ 46
Current Coverage
DOAJ
Filter:

Latest articles in this journal

Serhii Olhovskyi
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 119-134; doi:10.31866/2617-7943.3.2.2020.221102

Abstract:
Мета статті полягає у висвітленні динаміки змін географічної ситуації в пониззі Дніпра, зокрема на Кінбурнському півострові в античний час і освоєння регіону на фоні грецької колонізації Нижнього Побужжя. Під час написання статті застосовані загальнонаукові методи та системний підхід до вивчення писемних та археологічних джерел. Наукова новизна полягає в порівнянні археологічних і давньогрецьких літературних джерел із палеогеографічними даними, що дало змогу відновити природні умови в античний час у районі Буго-Дніпровського лиману і значно доповнити уявлення про формування греко-варварських зв’язків у регіоні. Висновки. Природні умови в районі Буго-Дніпровського лиману неодноразово змінювалися протягом останніх тисячоліть, що було пов’язано із коливанням рівня Чорного моря. З античного часу Кінбурнський півострів був відомий в античній літературній традиції, але мав зовсім іншу конфігурацію берегової лінії й був вкритий листяним лісом. Наприкінці VII ст. до н. є. на березі одного з рукавів дніпровської дельти з’явилося поселення, яке за своїми морфологічними ознаками було визначено як тимчасове сезонне торжище, на якому в теплу пору працювали ремісники – вихідці із Подніпров’я, Балкан, Північного Кавказу й навіть далеких східних областей. Затухання життя на торжищі було пов’язано із заснуванням Ольвії, де прибулі здалеку ремісники могли затримуватися на тривалий час, не залежачи від сезонних змін погоди й орендуючи приміщення для облаштування там тимчасових майстерень. З Ольвії ці майстри могли розповсюджувати свою діяльність і на поселення хори, про що свідчать поодинокі зношені ливарні форми на деяких із них, а також поховання варварського ливарника в Марицинському могильнику неподалік від Ольвії. Після від’їзду майстрів у приміщеннях прибирали і всі рештки майстерень скидали в покинуті льохи або ями, подібні до тієї, що була розкопана в 1982 р.
Inna Prokhatska
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 192-202; doi:10.31866/2617-7943.3.2.2020.221110

Abstract:
Основними завданнями сучасного музею є наукове документування явищ, процесів, закономірностей розвитку історії; охорона культурно-історичних цінностей шляхом збирання, зберігання, реставрування, консервування та документування предметів матеріальної та духовної культури; проведення наукових досліджень на основі першоджерел; освіта, виховання та популяризація історії. Найбільш трудомісткими є фондова робота та експозиційна діяльність. Музейний предмет — культурна цінність, якість або особливі ознаки якої роблять необхідним для суспільства її збереження, вивчення та публічне представлення. Будь-яка робота з музейним предметом супроводжується документуванням різного ступеня обов’язковості. І чим краща система документування історії предмету в музеї, тим простіше працювати з предметом, тим більше інформації може цей предмет надати для наукового вивчення. Тому структурування і виведення документального обліку на актуальний рівень не просто вимога часу, а тотальна необхідність. Кожне переміщення предмету в межах та за межі музею з метою його використання для експозиційної, науково-дослідної чи іншої діяльності потребує відображення у цілому ряді документів. Важливими є документи, що містять оперативну інформацію про музейний предмет та безпосереднє місце його перебування. До таких документів, що забезпечують ефективний контроль за переміщеннями та станом музейних предметів, а також про їх адміністративну цілісність відноситься такий вид допоміжної внутрішньої музейної документації, як топографічний опис. Мета дослідження полягає у визначенні методологічних підходів до процесів обліку та збереження музейних предметів. Для досягнення мети використані первинні, спеціальні методи дослідження, їх сукупність та понятійно- категорійний апарат. Науковою новизною статті є піднятті питання уніфікації термінології, що використовується у музейній сфері, в тому числі і в галузі документального обліку. Також у роботі розглядаються способи та методологія складання та ведення топографічних описів у різних відділах музею, а також пропонуються розроблені співробітниками музею шаблони топографічних описів, які відповідають меті якнайдетальнішого документування історії музейного предмету, в тому числі історії його переміщень.
Olena Popelnytska
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 151-160; doi:10.31866/2617-7943.3.2.2020.221105

Abstract:
Метою дослідження є загальна характеристика документального комплексу відомого археолога Миколи Львовича Ернста, що зберігається в архіві Національного музею історії України: особисті документи та польова документація (креслення розкопів, малюнки знахідок, тексти звітів) студій археологічних пам’яток від кам’яної доби до середньовіччя включно, у 1920-х–1930-х рр. проведених у різних регіонах Кримського півострова. Методами дослідження є методи аналізу/синтезу, індукції/дедукції, систематизації та кореляції, а також порівняльно-історичний метод. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше до наукового обігу вводиться комплекс польової документації відомого археолога М. Л. Ернста. Висновки: дана публікація є оглядом документального комплексу М. Л. Ернста, який становить значний інтерес як джерело дослідження як маловивчених сторінок кримської археології міжвоєнного часу, так і біографії М. Л. Ернста.
Liubov Stromyliuk
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 135-150; doi:10.31866/2617-7943.3.2.2020.221103

Abstract:
Мета дослідження – наголосити на важливості включення до реєстру пам’яток культури та входження до складу Державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей» (нині – Національний заповідник «Софія Київська») пам’ятки архітектури ХІХ ст. – колишнього дияконського флігеля, задля збереження цілісності архітектурного ансамблю Києво-Софійського собору, а також для підкреслення зв’язку родини Стрілець-Морозових з суспільно-громадськими, релігійними та культурними процесами, що відбувалися у 20–30-ті роки ХХ ст. на території України. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в контексті історії пам’ятки кінця ХІХ ст., колишнього дияконського флігеля, розглянуто один з аспектів меморизації Григорія Косинки, а меморіальна дошка письменнику українського розстріляного відродження як своєрідний образ історичної пам’яті та елемент об’єкта культурної спадщини. Методи дослідження базуються на загальнонаукових та спеціальних методах, зокрема використано історичний метод. Застосовано методи бібліографічних, архівних, іконографічних досліджень, а також емпіричні методи: спостереження, натурне вивчення та порівняння. Висновки. Встановлення меморіальної дошки Григорію Косинці ознаменувало появу нового «місця пам’яті» та стало складником історії колишнього дияконського флігеля. Його включення до складу архітектурно-історичного заповідника сприяло збереженню пам’ятки архітектури ХІХ ст. та цілісності архітектурного ансамблю одного з найбільших музейних комплексів України.
Andrii Soshnikov
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 161-171; doi:10.31866/2617-7943.3.2.2020.221106

Abstract:
Мета роботи – визначення пріоритетів для створення комфортного середовища в музеях як базової основи музейної комунікації. Методологія дослідження – застосовано методи аналізу, синтезу та творчих узагальнень емпіричного матеріалу. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що ця стаття започатковує в українському музеєзнавстві аналіз комфорту в музеї як базової основи музейної комунікації. Висновки. Підсумовуючи, треба наголосити, що сучасний відвідувач давно перестав бути пасивним спостерігачем, а займає чітку позицію з приводу традиційних функцій музею і сфери музейних послуг. Взаємодія музею та відвідувача і далі розвивається в бік зростання ролі останнього. Відкритість музею відвідувачеві має реалізовуватися на всіх рівнях музейної діяльності: від розвитку інфраструктури до перегляду концепцій постійної експозиції музею. У зв’язку з цим виникне необхідність поглиблювати взаємодію з відвідувачем не тільки на формальному рівні, але розвивати взаємну комунікацію й участь відвідувачів у спеціальних програмах, дискусіях та інших музейних заходах, які сприятимуть збільшенню проведеного в музеї часу. Активні відвідувачі охоче йдуть на діалог із музеєм, готові представляти та аргументувати свою позицію щодо актуальності музейних сервісів, особливостей роботи персоналу, легітимності правил та заборон, введених в установах. Створення оновленого, привабливого, комфортного середовища в музеях вимагає серйозних змін, нововведень, експериментів. Будь-які нововведення, навіть найсміливіші ідеї, варті того, щоб апробувати їх у музейному просторі за умови, що вони не несуть загрози для збереження об’єктів історико-культурної спадщини й не ставлять під удар безпеку відвідувачів та співробітників.
Viktor Vecherskyi
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 100-118; doi:10.31866/2617-7943.3.2.2020.221099

Abstract:
Мета дослідження – пам’яткознавчий аналіз і класифікація численних пам’яток нерухомої культурної спадщини м. Львова за видом «архітектура» з опрацюванням заходів щодо їхнього збереження. Методи дослідження базуються на використанні загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема історичного методу в системному підході, коли сукупність пам’яток історичного міста як об’єкт вивчення розглядається в розвитку, а також порівняльний метод, аналіз і синтез, дедукція та індукція. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше комплексно проаналізована наявна на теренах усього Львова архітектурна спадщина з визначенням основних параметрів цієї множини та оптимальних способів подолання загрозливих їй факторів. Висновки. У Львові зафіксована найвища серед усіх міст України кількість, різноманітність, концентрація й цінність архітектурних пам’яток, які формують комплекси, ансамблі й визначні місця, але не тільки в історичному центрі, а й навколо нього, а також у периферійних районах. Для забезпечення їх збереження необхідно не тільки внести до Державного реєстру нерухомих пам’яток України всі об’єкти культурної спадщини, а й добитися зосередження зусиль міського самоврядування, громадськості, фахівців і концентрації фінансових ресурсів довкола практичного впровадження принципів визнаного в цивілізованому світі територіально-середовищного підходу задля збереження для нинішнього і прийдешніх поколінь не тільки численних поодиноких пам’яток архітектури, а і традиційного характеру середовища Львова.
Liliia Plieshakova
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 172-191; doi:10.31866/2617-7943.3.2.2020.221107

Abstract:
Мета статті. Завдання, яке ставить автор статті у дослідженні поданої теми, полягає в окресленні проблематики збереження й повернення музейних колекцій із тимчасово окупованих територій до культурного надбання України. Актуальність теми зумовлена сучасними потребами оптимізації державної політики в музейній галузі, зокрема, створенням ефективних державних програм зі збереження національного Музейного фонду. Реформування в цій сфері суспільного життя зумовлюється насамперед необхідністю створення єдиної державної уніфікованої системи обліку музейних предметів з усіх зібрань музеїв України. Наукова новизна полягає в запропонованих концептуальних підходах щодо збереження й повернення музейних цінностей у випадку збройних конфліктів та протистоянь. Методологія дослідження. Реалізації завдання дослідження підпорядкована теоретико-методологічна база, до складу якої входить комплекс методів, серед яких первинні – у вигляді збору інформації про рівень дослідженості теми, вивчення джерел, авторські спостереження та досвід, а також вторинні методи, які використані для обробки та аналізу отриманої інформації. Несформованість єдиної державної зведеної інформаційної бази даних на сьогодні унеможливлює встановлення масштабів втрат музейних цінностей на окупованих територіях. На прикладі музеїв окупованого Луганська доведено, що питання збереження пам’яток культури України повинно стати нагальним для органів влади всіх рівнів, а музейна спільнота має долучитися до обговорення зазначених проблем, створення та впровадження принципово нових шляхів та заходів зі збереження музейних фондів України, зважаючи на величезні втрати національних культурних цінностей за останні роки. Складання та публікація каталогів колекцій певних музейних установ і Музейного фонду України загалом мають стати стратегічним напрямом державної політики в галузі культури й музейної сфери, запобіжником остаточній втраті пам’яток у випадках збройних конфліктів. Висновки. Результати дослідження можна застосувати для відновлення та практичного оновлення діяльності музеїв після їхнього повернення до складу України, а також для розроблення науково-методичних рекомендацій щодо удосконалення обліку пам’яток культури України й державних програм зі збереження національного культурного надбання.
Serhii Pustovalov
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 203-213; doi:10.31866/2617-7943.3.2.2020.221111

Abstract:
Комплекс козацького озброєння XVI ст. значно менше відомий, ніж XVII–XVIII ст. Ця прогалина може бути заповнена завдяки матеріалам розкопок на о. Мала Хортиця (Байда). На острові знайдені дерев’яні оборонні споруди з обмазкою тину глиною. Вони є типовими для фортифікації XV–XVI ст. Їх будували такою самою системою, як за князівських часів. Побутує думка, що основою козацької зброї стали перероблені селянські знаряддя праці: бойовий серп, бойова коса, сокира, моргенштерн тощо. Знахідки на о. Байда спростовують тезу про селянський характер озброєння перших козаків. Зброя, яка виявлена на о. Байда, дає змогу стверджувати, що типовий комплекс козацького озброєння, який добре відомий у XVII ст., у цей час ще не сформувався. Проте основні ознаки озброєння європейських армій присутні і в комплексі козацького озброєння на о. Байда. За роки вивчення пам’ятки виявлено два зразки гармат, чотири зразки ручної вогнепальної зброї, численний реманент до неї (кулелійки, рушничні кремені, ґнітові замки, шомполи). Холодна зброя представлена списами, сулицями, ножами, сокирами. Знайдено також фрагменти захисного обладунку, численні вістря стріл. Про наявність на о. Байда шабель свідчать портупейні застібки та уламок клинка шаблі. Отже, основною зброєю війська Д. Вишневецького були мушкети, а також пістолі, на другому місці – сокири. Решту видів зброї можна зарахувати до поодиноких. Гармати використовували принаймні двох видів.
Olena Kharchenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 21-32; doi:10.31866/2617-7943.3.1.2020.205314

Abstract:
Мета статті – проаналізувати сучасні проблеми культурно-освітньої діяльності в музеях художнього профілю, визначити роль та ефективність психологічних методів в контексті роботи з відвідувачами різного віку. Методологія дослідження. Застосовано міждисциплінарний підхід з використанням методів аналізу, синтезу, узагальнення. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що дана стаття започатковує в українському музейництві аналіз культурно-освітньої діяльності художніх музеїв з позицій музейної психології. Висновки. На сьогодні використання психологічних методів в культурно-освітній роботі з відвідувачами різного віку у вітчизняних музеях художнього профілю є мало дослідженим питанням. В Україні музейна психологія розвивається в рамках культурно-освітньої роботи та музейної педагогіки. Ефективність сприйняття музейної інформації відвідувачами залежить від багатьох чинників, серед яких важливе значення займають вивчення потреб музейних відвідувачів, інтерпретація експозицій з урахуванням принципу вікової психології та сенсорного сприйняття. На початку ХХІ ст. розвиваються тенденції поширення диференційованого та мультисенсорного підходів у інтерпретації музейних експозицій. В культурно- освітній роботі з сучасними відвідувачами використовуються інноваційні, арт-терапевтичні, сенсорні, мультимедійні та віртуальні технології. Ці засоби, побудовані з урахуванням музейної психології, урізноманітнюють процеси трансляції культурного досвіду у вітчизняних музеях, виводять культурно-освітню діяльність художніх музеїв на якісно новий рівень розвитку.
Yurii Horban
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Museology and Monumental Studies, Volume 3, pp 85-89; doi:10.31866/2617-7943.3.1.2020.205327

Abstract:
Рецензія на навчальний посібник: Вступ до музеєзнавства і пам’яткознавства : навч. посіб. / за наук. ред. О. М. Гончарової, С. Ж. Пустовалова. – Київ : Видавництво Ліра-К, 2019. – 490 с.
Back to Top Top