Мета статті – дослідити джерела, що висвітлюють значущість естетичного оформлення міста, проаналізувати сучасний стан народного декоративного малярства в міському середовищі на території України, зокрема, його зміни і трансформації, а також – застосування елементів народного розпису у муралах, зокрема, за композиційним, колористичним, технологічним аспектами. Методологія дослідження. Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань застосовано такі методи дослідження: аналітичний (для вивчення наукової літератури і джерел), дедуктивний (для підбиття підсумків на основі попередньо наведених тверджень), індуктивний (для узагальнення емпіричних даних на основі логічних припущень від конкретного до загального), а також емпіричні методи дослідження – порівняння та узагальнення. Наукова новизна статті полягає у дослідженні естетичного оформлення міста взагалі та застосування українського декоративного розпису в контексті створення сучасного іміджу з урахуванням національної ідентифікації. Важливим є проведений порівняльний аналіз уже наявних в міському просторі муралів, які базуються на елементах петриківського і самчиківського розписів, а також образотворчості Марії Примаченко. На основі проведеного аналізу та виявлення ступеню узгодженості муралів з навколишнім середовищем з’ясовано, яких орієнтирів варто дотримуватися дизайнерам у майбутньому задля створення гармонійного простору міста. Висновки. В Україні разом з популяризацією муралів відбувається активне впровадження народних технік та елементів, що відповідає вимогам часу, поверненню до національних традицій та процесу усвідомлення національної самоідентифікації. У результаті аналізу прикладів застосування народного декоративного розпису в естетичному оформленні міста доходимо висновку, що не всі вони презентують вдале транспонування традицій у сучасний дизайн. Український розпис у своєму оригінальному вигляді органічно виглядає у середовищі, в якому він зародився, а саме в інтер’єрі та екстер’єрі сільських хат, адже має візуальне продовження мотивів навколишньої природи. Тому найкраще в урбанізованому середовищі виглядають ті графіті, на яких зображені трансформовані елементи народного розпису та відбувся синтез традицій із сучасними трендами. Окрім того, в результаті дослідження виявлена проблема неузгодженості певних муралів і середовища, в якому вони розміщені, через що виникає дисгармонійний ефект. Тому у транспонуванні народного декоративного розпису в міський простір важливо враховувати середовище, до якого заплановано застосувати розпис, зокрема, композицію міського пейзажу з різних ракурсів, а також його кольорову гаму в цілому.

Мета статті. Проаналізувати олімпійський парадний костюм XXXII Олімпійських ігор «Токіо-2020» та сформувати перспективні визначальні ознаки його художньо-інформаційної ідентифікації. Методологія дослідження передбачає мистецтвознавчий аналіз формоутворення, художніх мотивів, національних звернень, загальної естетики та сучасних трендів, які акумулюються в дизайні олімпійського парадного костюма закордонних спортивних збірних. Наукова новизна полягає у дослідженні олімпійського парадного костюма Олімпіади «Токіо-2020» та визначенні перспективних стратегічних рекламних ознак його художньо-інформаційної ідентифікації. Висновки. У результаті дослідження для подальшого застосування в проєктуванні олімпійського парадного костюма визначені перспективні стратегічні рекламні ознаки художньо-інформаційної ідентифікації, у тому числі: 1) Конвергентність звернень до кольорів національного прапора в дизайні проаналізованих олімпійських парадних костюмів спортивних команд; 2) Відповідність художньо-інформаційної ідентифікації парадного костюма основоположним принципам Олімпіади; 3) Екологічність в олімпійському парадному костюмі, що передбачає не тільки використання екологічних матеріалів у проєктуванні одягу, але й привернення уваги до глобальної проблеми людства. Надлишок сировини із завершеним терміном експлуатації та належної технологічної утилізації відходів легкої промисловості стали тригером посиленої уваги до екосвідомості на всіх рівнях людської діяльності. Висока мода диктує тенденції для -мідл та мас-маркету і поступово переходить на безпечні текстильні матеріали, які піддаються біологічному розпаду, не забруднюючи воду мікро-пластиком; 4) Вестиментарні традиції в художньо-інформаційній ідентифікації олімпійського парадного костюма, що дозволяють вбачати дизайнера (дизайн-студію, компанію і т. п.) референтом знакової системи художньо-інформаційної ідентифікації олімпійського парадного костюма разом зі спортсменами та представниками делегації, який (яка) теж є брендом країни, для якої створює костюм.

Мета статті. Дослідити художньо-проєктні прийоми формоутворення і трансформації сучасного текстилю та інших інноваційних матеріалів на основі актуальної дизайнерської практики в дизайні одягу. Методологія дослідження ґрунтується на комплексі наукових методів, що включає емпіричні та теоретичні підходи, а саме: метод спостереження, що дозволив обробити масив інноваційних розробок; метод вивчення та узагальнення творчого досвіду, що охоплює активну практику провідних наукових центрів та дизайнерських студій, надає можливість виділити актуальні технологічні та художні прийоми, що використовуються в сучасному дизайні одягу; метод аналізу, порівняння, синтезу в дослідженні прийомів інноваційного формоутворення. Наукова новизна. Проаналізовано запровадження технологічних та технічних інновацій у моделюванні одягу ХХІ ст. Висвітлено використання різноманітних художніх образів та прийомів формоутворення. Вперше розглянута технологія використання аерохромних барвників на принтованій тканині. Подано сучасні екологічні проєкти дизайну одягу з інноваційних матеріалів. Виокремлено лідерів кінетичної та інтерактивної моди. На основі результатів проведеного дослідження доходимо висновків, що унікальні стратегії дизайнерського формоутворення реалізовані завдяки співпраці науковців, інженерів, модельєрів. Відкриття сучасних вчених та технологічні розробки провідних світових дослідницьких центрів, креативність лідерів сучасного дизайну та кращих дизайнерських студій сприяють розширенню розуміння останніх досягнень галузі fashion індустрії. Вивчення нових технологій виробництва одягу та прогнозування процесів у розвитку сучасної моди як важливих елементів соціального та культурного простору мають значний вплив на формування людської особистості, становлення та соціалізацію молоді.

Мета – визначити ключові твори фарфору, розписані заслуженою художницею України Ангеліною Ждановою упродовж другої половини ХХ ст., розкрити художні особливості її оздоблення скульптури, посуду та ваз. Методи дослідження – онтологічний, аксіологічний, герменевтичний, історико-хронологічний, історико-порівняльний (компаративний), культуротворчий, типологічний, мистецтвознавчого аналізу. Їх сукупність дозволяє розкрити специфіку творчого методу Ангеліни Жданової щодо проєктування оформлення скульптури малих форм і розробок дизайну декорів тонкокерамічних посуду і ваз. Новизну складає аналіз звернень художниці до україніки в оздобленні кращих взірців вітчизняної фарфорової пластики третьої чверті ХХ ст. (насамперед, за розробками форм В. та М. Трегубових) і застосування вишуканого петриківського розпису в оформленні ваз, блюд, посудних сервізів другої половини ХХ ст., що створювались на Коростенському фарфоровому та Світловодському фарфоровому заводах. Висновки. Простежено віхи творчості видатної української художниці-дизайнерки в галузі фарфору Ангеліни Леонідівни Жданової. Окреслено перелік основних творів у скульптурі, вазах та посуді, проєкти декору яких розроблялися нею на Коростенському і Світловодському фарфорових заводах у 1950-х – 1990-х рр. Так, визначено, що А. Жданова є авторкою оригінального розпису відомих скульптур «Український танець» та «Черевички», форми для яких розробляла В. Трегубова у середині – другій половині 1950-х рр. Важливими у доробку мисткині є портрети радянських діячів на тарелях і вазах, як, наприклад, діячів виконавчих органів партії, космонавтів, іноземних послів чи генсека ООН. Окремий сегмент продукції Коростеня А. Жданової становлять розписи сервізів з майстерно виконаним рослинним орнаментом для обрамлення портретів. Розписи виконані у тонкій делікатній пензлевій техніці «кошачкою», штибу петриківських розписів.

Метою дослідження є спроба окресли варіативність розуміння поняття «геометричний орнамент»; визначити, у чому полягають основні розходження серед інтерпретацій даного поняття; провівши аналіз, встановити, який зміст поняття є найбільш логічним та науково обґрунтованим. Методологія дослідження передбачає застосування методів аналізу, порівняння та теоретичного узагальнення. Наукова новизна. Акцентовано увагу на розходженні думок дослідників у трактуванні поняття «геометричний орнамент». Визначено, які ознаки притаманні геометричним орнаментам, розмежована різниця між різними видами орнаменту. Здійснюється спроба уточнити, які орнаменти слід відносити до геометричних. Висновки. Проблему визначення поняття «геометричнний орнамент» можна прослідкувати у багатьох творах українського декоративно-прикладного мистецтва, таких як різьблення, килимарство, вишивка та писанкарство. Беручи до уваги варіативність засобів вираження об’єктів та сюжетів навколишнього світу, часто виникають розбіжності у належності орнаменту до конкретного виду. Аналізуючи існуючі класифікації орнаменту різних авторів, виявлено, що єдиної класифікації, що об’єднувала би у собі всі наявні орнаменти, немає. Більше того, «геометричний орнамент» має взаємовиключні трактування. В залежності від позиції форми або змісту, геометричний орнамент може включати в себе певні поєднання елементів або нехтувати ними. В результаті доходимо висновку, що геометричний орнамент слід розглядати з позиції способу перетворення образних форм у правильні геометричні елементи. Тому геометричний орнамент може включати у себе геометризовані елементи як образотворчого, так і необразотворчого виміру. В свою чергу поняття «геометричний орнамент» доречно використовувати при формальному аналізі форм, де він є одним з видів поруч з пластичним орнаментом та суцільною плямою.

Мета статті полягає у вивченні основних сучасних трендів дизайну як самостійного виду проєктно-художньої діяльності, що створює гармонійний та екологічний простір проживання людини у міському середовищі. Методологія дослідження визначається аналітичним, структурним методами та системним підходом, які дали можливість проаналізувати інноваційні тренди міського дизайну, що мають власний об’єкт проєктної діяльності, арсенал дослідницьких і проєктних методів, а також їх взаємодію з архітектурою і містобудуванням. Наукова новизна дослідження полягає у виявленні взаємодії інноваційних трендів дизайну у формуванні простору міста, наповненням його гуманістичними наративами через застосування сучасних мистецьких практик. Висновки. Визначено, що міський дизайн, активно взаємодіючи з мистецтвом для створення гармонійного простору проживання людини, охопив усі складові міста – від будівель, громадського простору, вулиць, транспорту до ландшафту. Інноваційні тренди дизайну спрямовані на вирішення не лише конструкторських та функціональних, а й естетичних, екологічних і соціальних рішень. Вони сприяють дотриманню композиційної рівноваги, формуванню креативного середовища, а естетика превалює над утилітарністю. Наголошено, що використання інтерактивних технологій у дизайні стало обов’язковою складовою сучасних уявлень про комфортність міського простору. В основі сучасного дизайну лежать ідеї перетворення занедбаних територій у місця громадського відпочинку, підвищення якості життя, рівня конкурентоспроможності регіону, туристичної привабливості території. Сучасні міста потребують не лише комфортного проживання особистості, а й розбудови промислових зон та розв’язання екологічних питань наближаючи людину до природи і традиційної культури. Доведено, що сучасний розвиток дизайну, пов’язаний з урбанізацією направлений на гуманізацію та гуманітаризацію, вирішує нагальні економічні проблеми утримання та забудови територій, зменшує негативні наслідки ущільнення населення і глобального потепління.

Стаття присвячена огляду віртуальних турів, що супроводжують виставкові арт-проєкти в Україні. Аналізується роль дизайну та програмного забезпечення у їх створенні. Метою дослідження є виявлення ефективних дизайнерських підходів у проєктуванні віртуальних турів, встановлення ступеню взаємозалежності віртуального об’єкту і об’єкту, представленого у реальному просторі. Методологія дослідження визначена методами загальнонаукової компаративістики та мистецтвознавчим аналізом. Основу дослідження становить огляд віртуальних турів виставкових проєктів Мистецького Арсеналу (Київ, Україна). Наукова новизна дослідження зумовлена виявленням саме дизайнерських аспектів у створенні віртуальної реальності, а також – критеріїв, які дозволяють стверджувати наявність стилістичних відмінностей, що відрізняють між собою різні віртуальні тури. Висновки. У результаті огляду і порівняння віртуальних турів до виставкових проєктів в українському арт-просторі доходимо висновку про їхню високу якість, зокрема, щодо ступеню відтворення реального простору з відповідною деталізацією та інформаційним наповненням. У такий спосіб даний продукт дозволяє не лише ознайомитись із експонатами виставки, але й скласти уявлення про її цілісну концепцію. Це досягається, з одного боку, завдяки якісному і оптимальному програмному забезпеченню, а з іншого, засобом креативного дизайну, що дозволяє виявити як актуальний зріз проєкту, так і його художню складову. У найкращих зразках остання заповнюється вже напрацьованими засобами поєднання віртуальної реальності та відеоінсталяцій. Попри те, треба констатувати, що віртуальний тур усе ж таки відіграє роль супроводу і не замінює самої події, яка має відбуватися у реальному часі і реальному просторі, оскільки, як і в будь-якому способі передачі художнього контенту через електронний носій, втрачається значна частка енергетичного потенціалу арт-об’єкту. Втім, перевагами віртуальних турів є їхня інформаційно-сугестивна складова і можливість широкого поширення проєктів. Особливу актуальність віртуальних проєктів можна спрогнозувати найближчим часом, оскільки з’являється потреба візуалізувати й актуалізувати рефлексії митців, пов’язані з безпрецедентним для ХХІ ст. явищем на території Європи – розв’язанням Росією війни проти України з масштабними воєнними злочинами, актами геноциду і свідомим знищенням культурної спадщини незалежної держави. На кількох прикладах у статті розглядається становлення і розвиток подібних ініціатив в Україні.

Мета статті полягає у виявленні особливостей формування середовища ІТ-центрів відповідно до тенденцій оздоблення в умовах пандемії коронавірусу; а також – у прогнозуванні, визначенні змін у методологічному підґрунтті створення інтер’єрного середовища ІТ-центрів засобами дизайну в умовах захисту населення від пандемії коронавірусу. Методологія дослідження побудована на застосуванні методів узагальнення та систематизації науково-теоретичних відомостей з проблематики дизайну середовища в умовах поширення коронавірусної інфекції, а також передбачає аналіз вітчизняного та закордонного досвіду проєктування об’єкту дослідження. Наукова новизна дослідження полягає у з’ясуванні та систематизації основних прийомів та особливостей формування інтер’єрних рішень ІТ-центрів у контексті захисту від коронавірусних інфекцій. Висновки. Офіс за діяльністю – це гнучкий робочий простір, який надає працівникам різноманітні види праці, і вони можуть використовувати це приміщення відповідно до покладених на них завдань. Тенденції оздоблення середовища ІТ-центрів в умовах пандемії коронавірусу активно формуються і поширюються серед менеджерів виробничого процесу та дизайнерів. Головними пріоритетами дизайну є безпека здоров’я працівників при збереженні їхнього психологічного комфорту та ефективності роботи, екологічність, естетика, застосування іноваційних матеріалів і технологій. Найбільш ефективними прийомами дизайну ми вважаємо наступні: зонування великого приміщення за допомогою мобільних прозорих перегородок або індивідуальних закритих капсул для працівників при зменшенні розміру робочої території на одну людину; застосування методу «hot desking», при якому простір залишається відкритим, збільшується розмір робочої території на одну людину, проте зменшується кількість людей, що одночасно перебувають в офісі; впровадження безконтактних систем проходження між приміщеннями та виклику ліфтів (застосування пристроїв голосового керування з гучномовцем; смартфону, розумного годинника, систем розпізнавання обличчя); вбудування інженерних конструкцій провітрювання приміщень та дезинфекції поверхонь, що повинно бути обіграно естетичним дизайном; застосування у покриттях стін, стель і підлоги приміщень, а також поверхонь меблів матеріалів і технологій антивірусного очищення. Протоколи контролю зараження і безпеки співробітників, які застосовуються під час пандемії, стають стандартами для нових проєктів дизайнерів та архітекторів. Пандемія – це початок нової епохи у сфері дизайну офісних інтер’єрів.

Мета дослідження – проглянути та проаналізувати сучасний стан ринку освітлювальних приладів для інтер’єрного застосування, встановити та описати тенденції і напрямок розвитку ринку освітлювальних приладів для інтер’єрів, згрупувати їх у основні категорії та дати певні прогнози щодо практичної інтеграції інновацій у дизайнерські проєкти. Методологія дослідження базується на аналізі літературних джерел та джерел у мережі інтернет, систематизації та впорядкуванні графічних матеріалів. Наукова новизна. Комплексно розглянуто типологію освітлювальних приладів для інтер’єрного застосування. Запропонована проста та зручна у використанні класифікація інтер’єрного освітлення, яка дає змогу як професіоналам в галузі дизайну інтер’єру, так і не фахівцям програмно та свідомо облаштовувати інтер’єр освітлювальними приладами для максимального комфорту та практичності. Встановлено, описано та проаналізовано сучасні тенденції на ринку освітлювальних приладів для інтер’єрного застосування; отримані результати згруповано у п’ять основних категорій, до кожної з яких надано візуальні приклади. Висновки. Роль штучного освітлення в інтер’єрі фундаментальна та визначальна у подальшому сприйнятті простору. Визначені тренди та їх знання сприятимуть практикам та теоретикам інтер’єрного дизайну вдало інтегрувати в свої проєкти інноваційні тенденції та можливості сучасної світлотехніки. Екологічність та економічність, автоматизація та оптимізація, гнучкість та адаптивність, мобільність та портативність, синтез ретро та інновацій – це основні категорії, що вміщують у собі сучасний стан та вектор інновацій на ринку сучасного інтер’єрного освітлення. Знання традицій, розуміння та застосування перевірених законів та канонів дає змогу більш сміливо експериментувати з інноваціями в своїх проєктах для практикуючих дизайнерів та досягати більш виразних та ефектних результатів у своїй діяльності.

Мета статті полягає у виявленні та систематизації сукупності прийомів та засобів, що забезпечують індивідуальність пакувальної продукції та посилюють її комунікативну функцію, а також у встановленні можливості щодо їхньої взаємодії. Методологія дослідження: застосовано метод комплексного аналізу. Наукова новизна полягає у виявленні та систематизації щонайменше 8 відмінних проектних прийомів, реалізованих в дизайні пакувань за допомогою розглянутих засобів. Встановлено, що більшість таких прийомів може бути впроваджена як індивідуально, так і в поєднані з одним або двома іншими (але не більше) прийомами. Серед проектних прийомів виділено: демонстрація образів ідеалізованого споживача або товаровиробника; впровадження рекламного персонажу; демонстрація гіперболізованого за споживчими характеристиками товару; акцентування нагород або специфічних переваг торгівельної марки; домінування типографічного дизайну та рекламно-шрифтових блоків над зображувальними елементами; впровадження у пакувальні конструкції інноваційного й оригінального формотворення; посилення зручності користування через елементи дизайну; впровадження у дизайн пакувань інноваційних технологій; застосування додаткової пакувальної оболонки (не тільки для захисту товару, але й для отримання задоволення від процесу взаємодії з пакуванням); наявність допоміжних фактурних характеристик пакувань; відображення етнічних традицій; мінімалізм та імплікація ідеології «швейцарського стилю» в різноманітних формах; вінтажний дизайн та використання крафтових паперів; екологічний дизайн; мімікрія та уподібнення товарів до об’єктів навколишнього світу; впровадження оптичних ілюзій. Висновки: дизайн пакувальної продукції передбачає обмірковане використання професійних прийомів, за допомогою яких створюється індивідуалізований образ товарів. Професійне варіювання всіма виявленими прийомами та використання їх рекомендованих поєднань здатне істотно полегшити роботу дизайнера і дозволяє втілити індивідуалізований підхід до кожного пакування, що потребує дизайну або редизайну