Цей випуск журналу – тематичний. Він висвітлює теми, які піднімалися у Всеукраїнській науково-практичній конференції «100-років сучасності: Баугауз та український авангард». У полі зору авторів статей – відкриття та переосмислення ідей і методів дизайну обох мистецьких парадигм у контексті сучасної теорії та практики. Їхні інноваційність та вагомість беззаперечні. При цьому, якщо Баугауз став всесвітньою легендою, а роль школи як фундатора сучасного дизайну та архітектури апріорно визнається усіма фахівцями, то феномен українського авангарду все ще потребує пильної уваги, розголосу, відкриття його самобутності та визнання статусу світової спадщини в дизайні.

Мета дослідження – розкрити сутність поняття «дизайн влади», показати принцип формування образу влади на прикладі творчості Р. Рабинович. Методи дослідження. Впродовж дослідження використовувалися методи візуальної оцінки й аналізу творів Р. Рабинович, концептуальний та мистецтвознавчий методи. Наукова новизна дослідження. Введено в обіг поняття «дизайн влади», обґрунтовано доцільність його використання саме в такій редакції. Введено в обіг творчість маловідомої художниці Розалії Рабинович, вперше проаналізовано серію її агітаційних плакатів. Висновки. Результати дослідження засвідчили характерні прийоми створення образу влади в різні періоди розвитку людства; взаємозв’язок між соціальним устроєм і художніми засобами презентації влади. Зокрема, серед принципів створення дизайну радянської влади зазначено архаїчні тенденції в ідеологічній моделі презентації фундаментальних цінностей устрою. В контексті пропагандистського мистецтва 1930-х рр. у творчості маловідомої художниці Розалії Рабинович констатовано оригінальний новаторський підхід художниці до створення агітаційних плакатів. Зокрема, проведено паралель між авторською манерою Р. Рабинович і стилістикою забороненого на той час супрематизму. Створюючи разом з іншими митцями дизайн радянської влади, Р. Рабинович намагалася відійти від примітивної оповідності соціалістичного реалізму. Вектор її пошуків перебував у напрямі формалізації образно-художнього ряду радянського агітаційного мистецтва в дусі авангардизму.

Мета дослідження – відображення взаємозв’язків між мистецькою програмою митців-конструктивістів 20-х рр. ХХ ст. та засадами формування інфографічних повідомлень; аналіз витоків полістилізму в інфографіці та переосмислення терміну «сучасна графічна мова», введеному авангардистами 1920-х рр. Методи дослідження. Використано методи аналітичний і логічний (співставлення фактів і подій, порівняння теоретико-методичних поглядів конструктивістів 1920-х рр). Системний підхід впроваджено щодо вивчення вимог до інфографіки. Наукова новизна полягає у тому, що у статті вперше розглянуто інфографіку як соціально-орієнтований різновид графічної продукції і як мистецьку форму, найбільш відповідну до програмних закликів конструктивістів. В статті доведено, що полістилізм в інфографіці є автентичним результатом теоретико-методологічної підготовки студентів у Баугауз та значного поширення фотографічної і комп’ютерної техніки на початку ХХІ ст. Висновки. Саме Баугауз опосередковано вплинув на поєднання суспільних потреб у представленні статистичної інформації і мистецьких поглядів щодо естетики відтворення таких потреб завдяки активному поширенню демократичних у широкому сенсі слова поглядів на засоби побудови творів авангардного мистецтва в графіці. Похибки у композиційному вирішенні інфографіки і елементах її зображувальної мови, допоки наявні у сучасних зразках, не зменшують значущості теоретичних викладів авангардистів 1920-х рр. та встановлених ними критеріів функціональності і логічності щодо засобів побудови інфографіки. Натомість, все ще наявні помилки у її представленні в межах поодиноких повідомлень надають підстави стверджувати необхідність подальшої розбудови наукової бази та її поширення у процесі підготовки дизайнерів-графіків.

Мета дослідження – проаналізувати діяльність макетної майстерні Мистецького об’єднання «Березіль» під керівництвом В. Меллера, встановити її вплив на сучасний графічний дизайн. Методи дослідження. Історично-порівняльний та мистецтвознавчий методи аналізу. Наукова новизна. Вперше зроблено акцент на діяльності макетної майстерні у сфері оформлення друкованої продукції із наведенням відповідних візуальних доказів. У процесі аналізу виявлено риси, що споріднюють дизайнерську діяльність майстерні із сучасною рекламною парадигмою. Зроблено спробу визначити освітянські здобутки формації та їхню суголосність з іншими мистецькими школами того часу. Висновки. Маловивчена діяльність макетної майстерні у царині друкованої продукції належить до одного з найвищих досягнень українського графічного дизайну початку ХХ ст. і гідно кореспондується із подібними експериментами в інших країнах. Відстежується спільність програмних засад, ідентичність вжитих художніх прийомів і технічних засобів макетної майстерні та осередків художньої практики Баугаузу, De Stijl, ВХУТЕМАСу. Водночас, специфіку макетної майстерні Меллера визначає її спрямованість у бік театрального процесу.

Мета статті – з’ясувати особливості творчого методу, сформованого засновниками школи Баугауз та особливості його застосування в сучасній архітектурі й організації середовища; виявити взаємозв’язок у формуванні принципів і підходів нової архітектури у середовищі Баугаузу та архітекторів органічної традиції. Методологія дослідження визначена загальнонауковими методами аналізу та синтезу, історичним, компаративним та мистецтвознавчим аналізом. Робота ґрунтується на відстеженні взаємозв’язку між засадничими принципами засновників Баугаузу та органічної архітектури, втіленням їхніх ідей, а також в аналізі різних підходів у застосуванні до архітектури та дизайну середовища. Наукова новизна. У дослідженні стверджується доцільність говорити про актуальність не стільки формальних принципів Баугаузу, скільки виробленого школою творчого методу і підходу; увага привертається до організації художньої освіти Баугаузу, що знову стає актуальною в умовах процесів глобалізації та викликів інформаційного суспільства. У дослідженні також виявлено спільні витоки методів Баугаузу й архітекторів органічної традиції, а також відмінність між ними, що закладена в самому методі як можливість різноманітного трактування форми. Висновок. У результаті дослідження доходимо висновку, що найважливіше досягнення Баугаузу – створення особливого методу свідомої творчості, який має сьогодні набагато універсальніше значення, аніж перейнята стилістика, відповідне трактування ліній і кольорів. Його суть – організація сучасного середовища для людини відповідно до індивідуальних рішень, що здобуваються у саморефлексії, у підвищенні власної майстерності володіння пропорціями і підпорядкуванні ідей високим ідеалам людини майбутнього. Метод Баугаузу сформувався завдяки створенню нової освітньої системи художньої освіти, яка дозволила митцям виробити нові орієнтири в сучасності, встановити взаємозв’язок між мистецтвом і ремеслом, підпорядкувати різні мистецтва у відповідності до вирішення завдань органічної єдності архітектурної споруди. Той самий метод, ідеали і спрямованість у майбутнє, прагнення нової організації простору, проте іншу стилістику, спостерігаємо у творців органічної архітектури. Про це свідчить дяльність архітекторів Рудольфа Штайнера, Гуго Герінга та Ганса Шаруна.

Мета дослідження – виявити особливості впровадження авангардних концепцій у дизайн побутових речей, зокрема, посуду у Межигірському мистецько-керамічному технікумі та відстежити застосування сучасних технік і матеріалів бойчукістами, супрематистами, представниками конструктивізму й ар-деко у вітчизняній художній і проєктній культурі в галузі кераміки та фарфору. Методологія дослідження базується на всебічному розгляді, на методах загальнонаукової компаративістики, формально-стилістичному та мистецтвознавчому аналізі. Наукова новизна полягає у виявленні художніх особливостей творчості митців авангардного напряму в прагненні до стирання меж між мистецтвом і побутом. Охарактеризовано специфіку звернення до кераміки і фарфору художників-авангардистів кола Михайла Бойчука у Межигірському мистецько-керамічному технікумі-інституті (В. Седляр, І. Падалка, П. Іванченко, П. Мусієнко, Д. Головко), групи митців-супрематистів на Ленінградському фарфоровому заводі (К. Малевич, І. Чашник, М. Суєтін), а також – Ж. Діндо, яка балансувала між конструктивізмом, супрематизмом й ар-деко. Висновки. Результати дослідження засвідчили певний феномен митців-авангардистів різних шкіл на території Європи, що полягав у втіленні часом дуже подібних ідей у дизайні побутових речей. З’ясовано, що викликане це явище не стільки впливом митців одних на одних, скільки витоком із спільних світоглядних настанов. Як представники Баугаузу, так і українські авангардисти виходили передусім з потреби осучаснення побуту, відмови від домінування історичних стилів у дизайні речей. Таким чином, деталі побуту, в даному разі посуд, здобувають максимальне спрощення форм, застосування нових, часом незвичних матеріалів до втілення графічного декору, притаманного певному авангардному напряму.

Мета публікації полягає у дослідженні сучасних трендів і стилів, які формуються у графічному дизайні на основі прийомів та засобів швейцарського стилю, а також у виявленні основних аспектів швейцарського стилю, актуальних для веб-продукції. Методи дослідження. Наукова робота передбачає використання теоретичного, порівняльного, зіставно-типологічного методів, а також мистецтвознавчого аналізу. Наукова новизна. У процесі дослідження сучасних трендів веб-дизайну на прикладі творчих концепцій відомих дизайн-студій (швейцарської «Station», американської «Fantasy» та вітчизняної «Vintage») було проведено паралель щодо проявів відповідних тенденцій у співвідношенні з художніми принципами швейцарського стилю, якими, як виявилося, значною мірою й була зумовлена успішність компаній. Окрім того, як видно з практичних прикладів успішного ведення дизайн-діяльності, вивчення трендів та закономірностей їх виникнення допомагає у прогнозуванні майбутніх художніх напрямків, адже природа тренду – циклічна. А для створення актуального та якісного дизайну необхідна обізнаність серед відповідних тенденцій, розуміння тривалості їхнього панування. Висновки. Ознаки швейцарського стилю сьогодні яскраво представлені у роботах провідних дизайнерських студій, що робить їх зразками для наслідування, тим самим продовжуючи популяризувати таку стилістику веб-продукції. Відтак, ми прослідковуємо прояв стилю не лише в сучасних трендах, а й серед класичних прикладів, уже сформованих у вигляді правил проєктування інтерфейсів. На основі вивчення портфоліо провідних світових та вітчизняних дизайн-студій, орієнтованих переважно на веб-продакшн, можна зробити висновок, що художні прийоми та засоби, популярні серед дизайнерів ХХ ст. (а відповідно – причетні до формування швейцарського стилю), залишаються актуальними і сьогодні.

Мета статті полягає у висвітленні та систематизації культурно-мистецьких, наукових і дизайнерських проєктів, присвячених переосмисленню періоду українського конструктивізму 1920-1930-х рр. у контексті культурної рефлексії українського суспільства. Методологія дослідження полягає в аналізі емпіричного матеріалу. Наукова новизна. В статті вперше проаналізовано культурно-мистецькі проєкти, що реалізувалися в Україні впродовж останнього десятиріччя та мали на меті розкриття потужності зазначеного мистецько-дизайнерського феномену або переосмислення його ідейних засад з позицій сучасника. Крім того, автором доводиться, що саме дизайн є тим ефективним інструментом, що дозволяє донести результати наукової рефлексії до широких кіл громадськості та вплинути на трансформацію суспільної свідомості в напрямку поставленої мети – усвідомлення України як носія унікальної культурної спадщини світового рівня. Висновки. Значна активізація суспільної культурної рефлексії на український авангард 1920-1930-х рр. спричинена, по-перше, особистими рефлексіями науковців і дизайнерів, які проєктують інтелектуальні та матеріальні продукти. По-друге, – зростанням професійного рівня інституції культурного менеджменту та системного підходу в дизайні, завдяки чому особисті рефлексії трансформуються у видовищний контент та поширюються серед громадськості.

Мета дослідження – з’ясувати особливості творчості німецького художника школи Баугауз Оскара Шлеммера та означити його вплив на сучасний дизайн одягу; виявити можливості застосування художніх засобів і прийомів «Тріадного балету» в проєктній діяльності дизайнерів одягу. Методи дослідження. Методологічні засади дослідження базуються на комплексному мистецтвознавчому аналізі творчого доробку Оскара Шлеммера, історико-біографічному вивченні творчих робіт студентів ваймарської школи, що були презентовані в авангардній постановці «Тріадного балету». Наукова новизна. В роботі простежено головні концепти творчого здобутку Оскара Шлеммера та виявлено вплив «Тріадного балету» на сучасний дизайн одягу. Практична реалізація дослідження знайшла своє відлуння в авангардних рішеннях, застосованих у навчально-мистецькому проєкті, присвяченому 100-річчю заснування школи Баугауз. Висновки. Оскар Шлеммер своєю діяльністю виявив потребу глибинного підходу до мистецтва, що має стати результатом поєднання художніх ідеалів, нових технологій і майстерності. Його тріадний підхід у проєктній діяльності проявляється у тісній взаємодії важливих концептів, які визначають художньо-естетичну цілісність дизайну. «Тріадний балет» став тим революційним явищем у повоєнному мистецтві, яке засвідчило злам у свідомості, прагнення до відновлення життя після війни, внесення в нього злагодженості і чіткості. У такому дійстві кожен має свою «форму», якою обумовлений його рух у сценічному просторі, кожен виконує свою роль і ця роль є важливою як для нього, так і для іншого. Вплив та актуальність «Тріадного балету» Оскара Шлеммера на сучасний дизайн одягу полягає у глибинному розумінні сутності людини і форми, людини і простору, людини і її світосприйняття.

Метою статті є всебічний аналіз дизайнерської діяльності провідного українського авангардиста Вадима Меллера з особливою увагою до його сценографії та сценічного костюму. Методологія дослідження визначена застосуванням історичного та мистецтвознавчого, зокрема формально-стилістичного аналізу. Новизна дослідження. У дослідженні проведено всебічний аналіз дизайнерської діяльності В. Меллера, відстежується його ідейний взаємозв’язок з школою Баугауз. Вперше розглядаються проблеми і досвід реконструкції театрального костюму за ескізами В. Меллера, проведеної на базі Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. В публікації вводиться термін конструкція костюму, що засвідчує конструктивістський підхід майстра до вирішення постановки вистави як єдиного цілого. Театральний костюм мислиться інтегрованим у сценічний простір і взаємодіє з ним за допомогою руху і чергування кольорів; глибока продуманість деталей дозволяє зміну сценічного малюнку, а відтак посилює змістове наповнення вистави. Висновок. Авангардний дизайн Меллера засвідчує, що висока якість його мистецтва є результатом особливого пошуку внутрішньо-зумовленої стильової відповідності духові свого часу. Такий погляд дає підстави сучасним дизайнерам переглянути підхід до взаємодії з авангардними напрямами: не просто запозичати форми і колір авангардистів, через що зазнають вихолощення їхні ідеї, а враховувати насамперед художні пошуки і технологія розв’язання естетичних проблем.