Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art

Journal Information
ISSN / EISSN : 26167581 / 26174030
Current Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts (10.31866)
Total articles ≅ 36
Current Coverage
DOAJ
Filter:

Latest articles in this journal

Tatiana Mdivani
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 189-195; doi:10.31866/2616-7581.2.2.2019.187452

Abstract:
Мета дослідження – дати уявлення про нелінійну концепцію музики, що виражає постмодерну концепцію світу.Наукова новизна роботи – вперше розкрито новизну (радикалізм) композиторського мислення, основу якого складає принцип об’єктивної багатоваріантності і «відкритий» формат; вперше дано авторське визначення нелінійної музичної реальності, де виділяються три форми репрезентації: локальна, тотальна і поліфуркаційна.Методологія дослідження базується на використанні синергетичного підходу (розроблений в філософії другої половини ХХ століття), що дозволяє розкрити нову сутність і якість музично-художніх композицій, релевантних постмодерному (постнекласичному) стану світу і, відповідно – композиторського мислення. Моделі нелінійних музичних систем охоплюють жанрові форми, що визначають акціонізм-хепенінг, інструментальний театр, перфоманс, а також техніки колажу та інтертекстуальності. Некласичною стороною нової музичної реальності є нова інтерпретація синтезу, пов’язана або з нетривіальним зближенням видів мистецтв і нівелюванням видових меж – музичного і вербального (фонетичного) у вигляді мезо, акро- і телевірша, музичного та quasi-театрального, музичного та образотворчого, а також музично-звукового і техногенного, або з заміною класичного синтезу «одночасним з’єднанням видимих і чутних подій в поліфеноменальному контрапункті». На цій основі сформувався свого роду політекст, особливістю якого виступила нелінійність. Його найбільш радикальну форму представляють арт-мікст композиції Д. Кейджа з «повністю розкутою формою» (І. Добріцина).Висновки. Відмінними рисами нелінійності в музиці...
Natalіia Pertsovа, Victoriia Shevchenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 196-203; doi:10.31866/2616-7581.2.2.2019.187455

Abstract:
Метою дослідження є виділення характерних рис композиторського мислення Олега Киви на прикладі його камерних кантат. Дана мета передбачає вирішення ряду завдань, зокрема, аналіз місця його творчості в контексті музичної культури другої половини ХХ століття та виокремлення його зв’язків з попередньою музичною традицією.Методологія дослідження пов’язана з використанням методу аналізу наявного музичного матеріалу – кантат О. Киви, здійснення огляду науково-теоретичного матеріалу, присвяченого творчості композитора та узагальненню і систематизуванню отриманих результатів з метою виділення спільних та відмінних рис кантат Киви.Наукова новизна полягає у висвітленні ключових рис хорового мислення Олега Киви, які унаочнюються у його камерних кантатах. Синтезування різних жанрових витоків та яскраве мелодичне начало є тими особливостями, що становлять основу композиторського стилю автора. Утверджується життєвість жанру кантати у музичній культурі XX століття та його спроможність відтворити композиторські інтенції.Висновки. Камерна кантата є одним з провідних жанрів у творчості О. Киви. Можна відмітити еволюцію композиторського мислення на прикладі його камерних кантат. В даному жанрі простежується зміна композиторського мислення – від превалювання ліричних образів у перших камерних кантатах до філософсько- заглибленої споглядальності в останніх. Для композитора притаманна схильність до стильового синтезу, що проявляється шляхом поєднання елементів академічної та естрадної музики, вітчизняного фольклору та східної етнічної музики. Кожна камерна кантата являє собою новий варіант реалізації...
Violetta Dutchak
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 173-188; doi:10.31866/2616-7581.2.2.2019.187443

Abstract:
У статті аналізується аудіотворчість (звукозаписи) провідного колективу української діаспори Капели бандуристів імені Тараса Шевченка (Детройт, США) в контексті актуалізації досліджень розвитку бандурного мистецтва в Україні та зарубіжжі, зокрема відзначення 100-літнього ювілею колективу (2018). Поряд з активною виконавською діяльністю, тріумфальними виступами колективу в Месі Голл (Торонто, Канада) та Білому Домі (Вашингтон, США), Капела зафіксувала свою творчість в аудіозаписах, видала численні довгограючі платівки, касети, аудіодиски, відеодиски, опрацювавши понад 600 творів бандурного і хорового репертуару.Метою статті постає аналіз звукозаписних здобутків Капели бандуристів імені Тараса Шевченка з позицій репертуарно-тематичного, жанрового, інтерпретаційного, інструментознавчого, виконавсько-стильового аспектів.Здійснено історичну ретроспективу аудіотворчості колективу, введено до наукового обігу останній ювілейний диск «Браття! Будем жити!» (2018), що й становить наукову новизну дослідження.Відзначено тематичний спектр дискографії колективу. Зокрема, Капелою створений багатий каталог звукозаписів, до якого увійшли українська хорова класика М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя, О. Кошиця, М. Лисенка, С. Людкевича, К. Стеценка, А. Гнатишина, твори Г. Хоткевича, Г. Китастого, П. Потапенка, численні українські народні пісні, канти, псальми. Відзначено, що виконавські гастрольні тури Капели ставали поштовхом до фіксації репертуару – запису провідних тематичних напрямів, про що свідчать назви альбомів: «Ми знов з тобою, Україно», «Чорноморський тур», «Українські степи», «Бандурне Різдво» та ін. У...
Victor Mishalow
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 163-172; doi:10.31866/2616-7581.2.2.2019.187440

Abstract:
У повоєнні роки Другої світової війни українська діаспора в Австралії зберегла харківську бандуру, спосіб гри, репертуар та техніку виконання до кінця 1980-х рр. У зазначений період на новому терені цей спосіб гри на бандурі зазнав низки трансформацій та нововведень. Традиція, яка збереглася, проливає світло на історію бандури та демонструє процес трансформації, що їх зазнає етнічна музична культура в ізольованих осередках, а також феномен інноваційного розвитку.Мета дослідження полягає у виявленні закономірностей, передумов трансформації та інновації в грі на бандурі харківського типу в українській діаспорі Австралії.Методологія дослідження побудована на історичному, системному, соціологічному та культурологічному підходах із залученням наукових досліджень у суміжних галузях музикознавства. Метод історично-хронологічного аналізу застосовується для виявлення особливостей традиційної гри на бандурі. Метод системної класифікації виконавської практики застосовується для порівняння збережених способів, що побутують в Україні, та виконавської практики в Австралії. Аналіз був сфокусований на харківську бандуру, техніку та репертуар Гната Хотеквича, його студентів та послідовників, його філософію відносно мистецтва гри на бандурі, з особливим акцентом на діяльність Г. Бажула та його студента П. Деряжного. Джерельну базу статті складають монографії, наукові статті та епістолярна спадщина традиційного та академічного виконання на бандурі, що розглядають бандурну діяльність Г. Бажула (харківський тип інструмента) в Австралії. Деякі висновки були зроблені на базі особистих спостережень автора та...
Andriy Bondarenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 151-162; doi:10.31866/2616-7581.2.2.2019.187450

Abstract:
Статтю присвячено традиції виконання вокальної музики в українських перекладах. Актуальність роботи пов’язана, з одного боку, із незгасним інтересом до вокальних перекладів в мистецькому середовищі, а з іншого – браком узагальненої інформації і теоретичних розробок, і, як наслідок – виникненням і побутуванням навіть в професійних середовищах різного роду міфів, що стримують творчу ініціативу митців та мистецьких колективів і загалом гальмують процес розвитку та оновлення української оперної та камерно-вокальної сцени.Мета роботи – дослідити традицію українських вокальних перекладів у контексті сучасних тенденцій у вокальному мистецтві України та світу, систематизувати інформацію щодо видань таких перекладів та використання у виконавській практиці.Методологія дослідження включає комплекс емпіричних та аналітичних методів – збір та опис інформації, статистичний аналіз зібраної інформації, а також порівняльний аналіз з подібними явищами світового мистецького сьогодення. Наукова новизна роботи полягає у комплексному висвітленні питань функціонування українських вокальних перекладів, систематизації даних, що представлені у джерелах розрізнено, вперше досліджується доробок сучасних українських майстрів вокального перекладу – В. Яковчука, Ю. Гершунської, Ю. Отрошенка, поглиблено теоретичні положення щодо основних вимог до вокального перекладу.Висновки. Відродження українських вокальних перекладів можливе за умови комплексного підходу, що включає концертну діяльність, публікацію нот, відеозаписів, збір інформації про такі артефакти в минулі десятиліття та проведення наукової роботи....
Ihor Tylyk
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 140-150; doi:10.31866/2616-7581.2.2.2019.187439

Abstract:
Мета роботи – висвітлити один із недостатньо досліджених аспектів веделезнавчої проблематики – специфіку співвідношення музичного і вербально-текстового концептів духовно-хорових творів А. Веделя у процесі їх образно-драматургічного розвитку.Методологія дослідження ґрунтується на комбінованому застосуванні універсальних методів наукового пізнання, зокрема індукції, дедукції, історичного методу, культурологічної реконструкції, використання яких дає змогу оптимально розкрити сутність досліджуваної проблематики.Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше в сучасному музикознавстві розглянуто специфіку взаємодії музичного і вербально-текстового рядів у духовно- хорових творах А. Веделя на перетині декількох евристичних проекцій, зокрема, музикознавчо-структуралістської, психологічної, релігійно-філософської.Висновки. Творчість А. Веделя є складним і поліаспектним феноменом, сутність якого розкривається крізь призму відповідності вербально-текстового і музичного образу.
Olga Fabryka-Protska
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 71-79; doi:10.31866/2616-7581.2.1.2019.171790

Abstract:
Мета роботи. Дослідження пов’язане із висвітленням питання специфіки побутування словацько-українського пісенного фольклору на території Східної Словаччини, розкриттям питання функціонування пісенного фестивалю «Маковицька струна». Методологія дослідження полягає у поєднанні методів пізнання, зумовлених вимогами об’єктивного аналізу історичних джерел, що відображають основні тенденції розвитку та функціонування культурно-мистецького життя українців Пряшівщини другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Наукова новизна роботи полягає у комплексному висвітленні словацько-українських пісенних зв’язків. Взаємозв’язки між українською пісенною творчістю і словацькими народними піснями є одним із першочергових завдань фольклористів та музикознавців в наш час. Висновки. Доведено, що вивчення етнічної історії, особливостей пісенного фольклору українського населення на різних теренах є одним із головних питань сьогодення. Спільний етнографічний кордон між українським та словацьким населенням в районі Закарпаття і Пряшівщини (Східна Словаччина) сприяв культурним, економічним та фольклорним зв’язкам між ними. У процесах трансформації форм побутування народнопісенної культури та обрядовості, а також взаємодії пісенної традиції та новотворчості, зокрема пов’язаної з впливом ословачення сучасної культури русинів-українців, виявлено, що в місцеве русинське піснетворення вплітаються цілі образно-поетичні кліше, взяті зі словацького фольклору; все що є особливим у змісті і формі як лемківського, так і русинського фольклорів не відділяє їх від загального масиву традиційної музично-пісенної та усної...
Olena Ivanenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 60-70; doi:10.31866/2616-7581.2.1.2019.171789

Abstract:
На сучасному етапі модернізації системи освіти в Україні проблема формування творчої особистості та її здатності до художньо-творчої діяльності посідає одне з чільних місць у мистецькій педагогіці сьогодення. Актуальним завданням є забезпечення умов для художньо-творчого розвитку особистості кожної дитини молодшого шкільного віку, що сприяє її гармонійному та всебічному розвитку в умовах мистецьких навчальних закладів. Ці завдання потребують оновлення мистецьких концепцій та парадигм у галузі художньо-творчого навчання учнів початкових класів, а загострення суперечності між потребою спеціалізованих мистецьких навчальних закладів в оптимізації творчого розвитку дітей даного віку та недостатнім рівнем методичного забезпечення навчального процесу зумовлює актуальність даного дослідження. Оскільки саме в процесі художньо-творчої діяльності у дітей молодшого шкільного віку розвивається інтерес до різних видів мистецтва, а надалі й любов та невичерпне бажання займатися певним з них, тому успіх й ефективність такого розвитку в мистецьких навчальних закладах повністю залежить від професіоналізму та компетентності викладача. Тільки педагог в процесі занять здатний створити такі умови, що сприятимуть набуттю учнями 1-4 класів основних навичок художньо-творчої діяльності й завдяки яким діти матимуть змогу запам’ятовувати та впізнавати твори різних видів мистецтва, радіти їм, перейматися змістом творів, красою їх форми та образів. Мета дослідження – обґрунтування основних умов для педагогів мистецьких навчальних закладів щодо ефективності художньо-творчого розвитку в процесі занять засобами...
Ewa Nidecka
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 35-49; doi:10.31866/2616-7581.2.1.2019.171785

Abstract:
Метою статті є аналіз одного з семи фортепіанних концертів видатного польського композитора сучасності Анджея Нікодемовича (1925–2017), в контексті пізнього стилю, з погляду засобів виразності та форми. У цьому жанрі композитор використовує сильно дисонуючий 12-тональний звуковий матеріал і складні ритмічні поділи, комплементарні ритми, створюючи тим самим щільну звукову структуру. В кінцевому підсумку, вони містять впізнавану стилістичну ідіому, суть якої – ліризм і експресія. Це результат постійної мінливості і різноманітності застосування розробки на рівні мікроформ. Фортепіанний концерт № 6 дещо відмінний від більш ранніх робіт композитора. Порівнюючи всі сім фортепіанних концертів, саме шостий має одну відмітну особливість: це елементи техніки поліфонії. Згадану техніку Анджей Нікодемович часто використовував у релігійних кантатах. Це звернення до традиційної барокової музики. Методологічною основою даної статті є застосування системного аналітичного підходу з виділенням музикознавчого, історичного та текстологічного підходів, що дозволяє виокремити провідні риси пізнього стилю у творах композитора. Науковою новизною даної статті є усвідомлення симптоматичної зміни стилю пізнього періоду у творах композитора як важливої складової його творчості, концерт вперше науково розглядається з епонімічної позиції. Висновки. Техніку поліфонії композитор вміло поєднує з лірично-експресивним музичним матеріалом, який домінує у творі. Відповідно, це є показовою зміною в рамках пізнього стилю композитора.
Ivanna Shnur
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 80-92; doi:10.31866/2616-7581.2.1.2019.171792

Abstract:
Чільне місце в масовій музичній культурі належить пісенному шлягеру – явищу, деякі особливості якого досі не мають ґрунтовного осмислення. Серед них – відеокліп як специфічна форма втілення шлягеру та виконавський імідж як комунікативний засіб побутування даного феномена. З’ясування цих аспектів становить мету дослідження. Логіка досягнення зазначеної мети зумовила вибір методів дослідження: метод аналізу наукової літератури з проблеми (для виявлення ступеня її розробленості та перспективи подальших розвідок), метод інтонаційного аналізу (при дослідженні особливостей музичної мови, принципів організації цілого), функційний метод (спрямований на вивчення міри залежності предмету дослідження від соціокультурних слухацьких запитів), комунікативний метод (дозволяє враховувати чинник побутування композицій у суспільній свідомості, реакцію аудиторії на них та особистість виконавця), компаративний (для вивчення жанрово-інтонаційної та індивідуально-виконавської складових пісенного шлягеру). Націленість пісенного шлягеру на охоплення щонайширшої аудиторії зумовлює наявність у його структурі таких складових як медіавірус та мем. Вони спрямовані на апеляцію до психологічних «чутливих точок», укорінення в розумі й своє подальше поширення, вони можуть міститися на всіх рівнях пісенного шлягеру та мають за мету всебічне охоплення слухача/глядача. Висновки. Комунікативна сутність пісенного шлягеру зумовлює значущість його візуальної компоненти, представленої відеокліпом. Таке втілення пісенного шлягеру, окрім виконання репрезентативної функції, є найдієвішим медіавірусним інструментом. Окрім...