Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art

Journal Information
ISSN / EISSN : 26167581 / 26174030
Current Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts (10.31866)
Total articles ≅ 45
Current Coverage
DOAJ
Filter:

Latest articles in this journal

Nataliia Danchenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 3, pp 37-47; doi:10.31866/2616-7581.3.1.2020.204337

Abstract:
У статті проаналізовано підходи до графічної візуалізації акусматичної музики. Розглянуто специфіку цього жанрового різновиду електронної музики, характерними ознаками якого є прихованість джерела звуку і відсутність традиційного письмового шифрування – нотації.Мета дослідження – виявлення сучасних можливостей графічної візуалізації акусматичних творів.Методологія дослідження. Використано структурно-функціональний метод, необхідний для вивчення атрибутивних характеристик звукових об’єктів, а також порівняльний метод, спрямований на аналіз різних композиторських підходів до електронних партитур. Виявлено трансформацію принципів нотного запису в акусматичних творах. Зазначено, що внаслідок відсутності виконавця, нотація втрачає свою найважливішу роль – слугувати інструкцією для багаторазового відтворення музики, оскільки композиція записується в студії та транслюється на концерті у вигляді фонограми.Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні підходів до вивчення авангардної електронної музики без авторської нотації. На основі дослідження композиторських партитур «Vivente non vivente» С. Губайдуліної, «Артикуляції» Д. Лігеті, «Електронний етюд № 2» К. Штокгаузена, які створені на основі аудіозапису, проаналізовано функції графічної фіксації, здійсненої після звучання. Проведено аналогії з нотацією народних пісень. Розглянуто комп’ютерні засоби візуалізації акустичних процесів. Виявлено, що майже всі вони мають вигляд графіку розподілення звукових коливань у координатах частоти й часу, що відповідають вертикалі та горизонталі традиційної нотації. Проаналізовано недоліки автоматичного зображення акустичних процесів, що не розкриває унікальності тембру і текстури різних звукових об’єктів. Порівняно музикознавчі підходи до розв’язання цієї проблеми.Висновки. Обґрунтовано необхідність створення візуалізації для дослідження композицій, які не мають авторської партитури. На основі вивчення зразків авангардної нотації здійснено припущення щодо вигляду і характеристик графічних символів. Досліджено принципи акусмографічної візуалізації, що додає до сонограми письмові знаки, спрямовані на розкриття авторського задуму.
Yevheniia Bondar
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 3, pp 81-94; doi:10.31866/2616-7581.3.1.2020.204343

Abstract:
Мета дослідження – презентація аналізу хорового твору К. Цепколенко, як прикладу твору-деструкції в галузі нової сакральної хорової музики. Завданнями роботи визначено: виявлення особливостей поетично-смислових, музично-виразних векторів кантати; виокремлення провідних художньо-стильових підходів; розгляд авторських прийомів та засобів інтонаційно-художнього мовлення; висвітлення концепції жанру твору-деструкції, як провокативного напрямку в галузі неосакральної хорової музики.Методологія дослідження. Методами дослідження є аналітично-музикознавчий, системний, текстологічний, а також загальнонаукові підходи.Наукова новизна дослідження зумовлена тим, що в ній запропонована оригінальна типологія щодо класифікації творів нової сакральної хорової музики; вперше до наукового обігу введено нотний текст хорового твору К. Цепколенко; запропоновані нові підходи до аналізу художнього тексту сучасних хорових творів.Висновки. «Історія єресі» К. Цепколенко є оригінальним прикладом індивідуальної авторської концепції релігійно-сакральної ідеї християнства, яка реалізується шляхом заперечення/деструкції та утворює унікальний смисловий вектор розвитку музично- виразного комплексу хорової партитури. В кантаті відсутні сталі стильові показники неосакрального напрямку, але звернення до релігійної тематики «провокує» і композитора, і слухача на певні рефлексії філософського і музично-семантичного складу. Концептуальні жанрові пріоритети композитора стають своєрідним символом ідейної амбівалентності «нової сакральності».
Victor Mishalow
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 3, pp 59-70; doi:10.31866/2616-7581.3.1.2020.204339

Abstract:
Методологія дослідження ґрунтується на історичному, системному, соціологічному та культурному підходах. Застосовано методи наукового вивчення, зокрема, історико- хронологічний аналіз методик гри на бандурі Василя Ємця; методи системної класифікації та комплексного аналізу ігрових прийомів, які він розробив. Метод аналізу спрямований на виконавську техніку гри та концертний репертуар Василя Ємця, його філософську інтерпретацію бачення ролі бандурного мистецтва у культурних процесах. Джерельну базу дослідження включають: книги та статті про бандуру (головно, про Василя Ємця), особисті записи на касетах та фотографії, зроблені автором. Окремі висновки та узагальнення проведено на основі особистої взаємодії з митцем.Наукова новизна дослідження полягає у введенні в науковий обіг органологічного та ергологічного аналізу мистецької діяльності бандуриста Василя Ємця. Вперше здійснено порівняльну характеристику традиційного та новаторського у творчості виконавця у контексті сучасного бандурного виконавства в Україні.Висновки. Василь Ємець був унікальною людиною і музикантом. Він здійснив значний вплив на розвиток техніки гри на бандурі, репертуару та конструкції інструмента. Митець поєднав у своїй творчості традиційну кобзарську гру та новації сучасного концертного виконавства. Аудіозаписи й фотоматеріали, здійснені під час особистих зустрічей, сприяли переосмисленню його мистецького, філософського, культурологічного доробку, особливо в аспектах технології виконавства і формування концертного матеріалу. Розроблені та впроваджені виконавцем музичні терміни для опису ігрових прийомів можна і сьогодні застосовувати у методиці бандурної гри. Аудіозаписи мелодій, здійснені під час інтерв’ю сприяли реконструкції його репертуару та активного залучення цих творів до концертного репертуару сучасних бандуристів. Виокремлено взаємозв’язок технічних виконавських прийомів та конструктивних особливостей інструмента, що пояснює мотиви філософського осмислення ролі бандурного мистецтва у світовому культурному процесі.
Petro Andriichuk
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 3, pp 71-80; doi:10.31866/2616-7581.3.1.2020.204342

Abstract:
В статті проаналізовано специфіку розвитку аматорського хорового мистецтва з другої половини XX століття по теперішній час в контексті музичної культури України. Наголошено, що хорові колективи є формою розкриття творчого потенціалу учасників, виступають як засіб об’єднання людей різних професій та вікових категорій за спільними інтересами, відкривають можливості долучатися до народного пісенного надбання та брати участь у концертній діяльності.Метою дослідження є висвітлення специфіки та основних тенденцій розвитку аматорського хорового мистецтва у другій половині XX – початку ХХІ століття в контексті української музичної культури. Це передбачає звернення до типології колективів, представлених у вітчизняному просторі, виокремлення ключових аспектів їх концертно- виконавської діяльності та виявлення певних закономірностей функціонування у великих і малих містах, селах.Наукова новизна дослідження полягає у визначенні двох суспільно-історичних хвиль впливу на розвиток українського народного хорового мистецтва у другій половині ХХ століття, а також особливостей функціонування народних хорових колективів у великих і малих містах та в сільській місцевості у радянську добу та в незалежній Україні. Також дається характеристика чинників, що стимулюють збереження, трансформацію організаційних засад та зростання творчого рівня аматорських народних хорових колективів.Методологія дослідження ґрунтується на використанні історичного, компаративного, джерелознавчого, аксіологічного та культурологічного підходів і методів, що з них випливають. Зокрема, історико-хронологічний метод використаний для встановлення етапів розвитку і тяглості у творчій діяльності народних хорових колективів, аксіологічний – для визначення його соціально-культурної значущості, компаративний – для порівняльних характеристик умов функціонування аматорських хорів, джерелознавчий та культурологічний підходи допомагають розглядати явище народного хорового аматорства різнобічно, у широкому контексті. Окрім того використовується інформація, отримана з офіційних та неофіційних опитувань, проведених у народних хорових колективах Чернігівської області. Висновки. На розвиток українського аматорського хорового мистецтва у другій половині ХХ століття великий вплив справили дві суспільно-історичні хвилі. Перша припадає на повоєнний період (1950–1960), коли при сільських клубах, міських і заводських будинках культури створювалася величезна кількість вокально-хорових колективів. Друга (1990-ті), пов’язана із здобуттям Україною незалежності та формуванням абсолютно нових засад культурно-мистецького життя – громадянських свобод, можливості участі у різноманітних фестивалях і конкурсах в Україні та за її межами, і, як результат, переусвідомлення сутності аматорської народнопісенної творчості, яка є основою репертуару аматорських хорових колективів.
Hanna Karas
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 3, pp 8-17; doi:10.31866/2616-7581.3.1.2020.204334

Abstract:
У статті розглянуто Український культурний центр в Гантері (США) як особливий культурний простір, семіосфера якого сповнена різних текстів і знаків: вербальна комунікація (українська, англійська та інші мови), музичні тексти (вокальні, інструментальні), мова архітектури, образотворчого мистецтва, мова природи. Основний акцент зроблено на проведенні від 1983 року за ініціативи композитора Ігоря Соневицького фестивалю класичної та камерної музики в Greene County (штат Нью- Йорк), який продовжується до наших днів. Метою фестивалю є пропагування сучасного українського музичного мистецтва.Мета дослідження – осмислити семіосферу націокультурного простору Гантера (США). У статті використано історичний, аксіологічний, культурологічний та інформаційно-семіотичний підходи й відповідні їм методи, які визначають методологію дослідження. Зокрема, історико-хронологічний метод використаний для розгляду діяльності Українського культурного центру в Гантері впродовж тривалого часу (понад 40 років), аксіологічний – для визначення цінності здобутків українських митців, культурологічні методи сприятимуть різновекторному представленню внеску діячів культури у світову та українську скарбниці, інформаційно-семіотичний метод допоможе осмислити семіосферу простору Гантера як світ знаків, за допомогою яких в людському суспільстві зберігається і накопичується соціально-культурна інформація, створена людьми знаковими засобами.Наукову новизну дослідження становить введення до наукового обігу систематизованої інформації та архівних матеріалів про діяльність Українського культурного центру в Гантері, проведення за ініціативою композитора Ігоря Соневицького фестивалю класичної та камерної музики в Greene County (штат Нью-Йорк).Висновки. Українська культура як синтез різних видів мистецтва та народної творчості, яку зберігає і продукує Український культурний центр в Гантері, допомагає нашим землякам або американцям українського походження зберігати свою національну і культурну ідентичність, а для представників інших народів – демонструвати її високі сенси й досягнення.
Iryna Kaznokh
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 3, pp 18-26; doi:10.31866/2616-7581.3.1.2020.204335

Abstract:
Церковна богослужбова практика впродовж століть сформулювала досконалі музичні форми, структура яких побудована на внутрішніх жанрах, об’єднаних спільною ідеєю усіх частин. Класифікація їх музичної драматургії визначається музично-філологічним компонентом, що вибудовує літургійно-художню цілісність циклічної форми твору. Такою формою представлений Пасхальниий канон, який займає особливе місце серед усіх творів візантійської гимнографії.Мета дослідження – розглянути композиційну структуру жанру Пасхального канону в контексті його богословського та музично-поетичного змісту.Методологія дослідження базується на комплексному музично-аналітичному, теоретичному та історичному аналізі.Наукова новизна дослідження полягає у цілісному вивченні жанру канону з позиції встановлення взаємозв’язків на рівні мелосу, поетики та літургійного змісту.Висновки. Драматургія Пасхального канону будується на основі узгодження богословських акцентів із засобами поетичного вислову та музичного інструментарію, зокрема, інтонаційного, метро-ритмічного, лейтмотивного засобів тощо. В такий спосіб досягається цілісність всіх 9 пісень канону в межах усієї циклічної форми. Загальна конструкція Пасхального канону інспірована законами риторичного мистецтва, а також визначальними засадами християнських гимнографів, чия творчість базувалася на поєднанні старозавітних і новозавітних образів. Відтак, музична й поетична логіка розгортання загальної драматургії жанру канону виявляє узгодження естетичної компоненти з домінантними акцентами богословської ідеї празника Пасхи.
Violetta Dutchak
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 3, pp 95-109; doi:10.31866/2616-7581.3.1.2020.204344

Abstract:
В статті аналізується літературно-документальне дослідження відомого українського письменника діаспори Уласа Самчука (1905–1987) «Живі струни. Бандура і бандуристи» з позицій музичного джерелознавства. Розглянуто структуру і напрями тематичних пошуків роботи У. Самчука, що були зініційовані вивченням феномену найвідомішого колективу української діаспори – Капели бандуристів імені Тараса Шевченка (США). Відзначено актуальну досі філософсько-естетичну сферу книги, зумовлену розумінням кобзи-бандури як яскравого символу української культури, а кобзарства – як її традиційного феномену.Мета дослідження полягає в аналізі літературно-наукового доробку Уласа Самчука «Живі струни» з позиції сучасного музичного джерелознавства. При цьому актуальним видається вирішення таких завдань: визначити структуру і напрями тематичних пошуків і досліджень, здійснених письменником у роботі; здійснити хронологічну класифікацію матеріалу; окреслити філософсько-естетичну сферу книги; з’ясувати значення роботи У. Самчука у порівнянні з іншими джерелами досліджень бандурного мистецтва України й діаспори.Методологію дослідження визначає використання історичного, джерелознавчого, компаративного, аксіологічного і культурологічного підходів, а також відповідних їм методів. Зокрема, історико-хронологічний метод використаний для розгляду послідовності й етапів створення дослідження У. Самчука, аксіологічний – для визначення його мистецької цінності, компаративний – для порівняння з іншими роботами дослідження кобзарства і бандурного мистецтва, джерелознавчий та культурологічний підходи сприятимуть різностороннім аспектам аналізу досліджень творчої діяльності бандуристів у світовому культурному просторі.Наукова новизна дослідження полягає у визначенні місця і значення роботи У. Самчука в контексті джерелознавства наукових досліджень бандурного мистецтва України і діаспори, а також у характеристиці літературно-публіцистичного стилю письменника у його культурологічній праці про кобзарство.Висновки. У роботі У. Самчука інструмент бандура виступає національним символом, що об’єднує українців теренної та еміграційної її частин крізь час і простір, а кобзарство – особливою верствою народу, яка володіє «силою відродження» в усі періоди історії і на різних континентах. Основними напрямами дослідження письменника слід вважати: історично- хронікальний, філософсько-естетичний, виконавський, репертуарний. Робота У. Самчука за інформативною насиченістю та хронологічною послідовністю може слугувати не лише історією створення і діяльності Капели бандуристів ім. Т. Шевченка, але і своєрідною енциклопедією всього кобзарства минулого і сучасності, України і діаспори. Відзначено, що у порівнянні з іншими джерелами досліджень бандурного мистецтва, робота Уласа Самчука відзначається синтезованим підходом до висвітлення кобзарства як невід’ємної частини культури і менталітету української нації, потужним засобом формування самоідентифікації українців світу. Автор об’єднує гносеологічний, історичний, фольклористичний, літературно-публіцистичний, музикознавчий аспекти в аналізі бандурного мистецтва протягом всіх етапів його функціонування.
Oleksandr Voitovych
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 3, pp 48-58; doi:10.31866/2616-7581.3.1.2020.204338

Abstract:
Стаття присвячена способу естетичної оцінки акустики концертних залів на основі властивостей сприйняття музичного матеріалу слуховою системою людини. Для цього визначено набір вагомих критеріїв оцінки, таких як: просторовість, ширина, тембр, розбірливість, гучність та ін. Суб’єктивні критерії оцінки перебувають у тісному взаємозв’язку між собою та корелюються із об’єктивними акустичними параметрами концертних залів. Для виконання поставлених завдань здійснено вибір концертних залів та подано короткі відомості про них. Для естетичної оцінки підібрані музичні твори у виконанні камерного оркестру. Оцінювання звучання у вибраних залах проводилось серед звукорежисерів, композиторів, диригентів, музикантів, музичних критиків та відвідувачів концертів і вистав. Проведено систематизацію результатів опитування та дана порівняльна характеристика звучанню класичної музики у двох вибраних концертних залах.Мета дослідження – запропонувати спосіб естетичної оцінки акустичних властивостей концертних залів, який базується на суб’єктивному сприйнятті звучання музичного матеріалу.Методологію дослідження визначають методи: аналітичний – у вивченні наукової літератури; теоретичний – для визначення спеціальної термінології, опису явищ, що мають місце під час проведення досліджень, параметрів, за якими здійснюється суб’єктивна оцінка; емпіричний – при прослуховуванні оркестрів у концертних залах з подальшою експертною оцінкою результатів; компаративний – у процесі порівняння результатів досліджень; методи аналізу і синтезу – для опрацювання результатів дослідження, а також метод інтерв’ювання – для отримання інформації від музикантів та активних слухачів.Наукова новизна дослідження полягає у спробі порівняти звучання оркестрової музики в різних концертних залах за допомогою наукового дослідження суб’єктивного сприйняття музичного матеріалу.Висновки. Проаналізувавши результати оцінки, можна сказати, що звучання оркестрів в досліджуваних залах суттєво відрізняється між собою. Кожний концертний зал має свою індивідуальну та неповторну акустику. Тому це потрібно враховувати при виборі репертуару концертуючих колективів та плануванні концертів. Застосування механізму естетичної оцінки, який базується на суб’єктивному сприйнятті звучання музичного матеріалу дає позитивний результат, тому його застосування можна вважати виправданим.
Hryhorii Hanzburh
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 3, pp 27-36; doi:10.31866/2616-7581.3.1.2020.204336

Abstract:
Говорячи про музику, заведено проводити більш-менш виправдані аналогії з реаліями повсякденного життя, явищами науки або суміжними видами мистецтва. Такі аналогії можуть в одних випадках приводити до помилок, в інших – до відкриттів. В статті обговорено метафоричні образи (зокрема просторові) у висловлюваннях про музику, проаналізовано випадки запозичення термінології природних і мистецтвознавчих наук в музично-теоретичних дослідженнях. Показано, що терміни, запозичені музикознавством із природничих і гуманітарних наук, мають різну смислову глибину.Мета дослідження – виявити художні та технічні прийоми, що викликають просторові відчуття, уявлення й ілюзії при сприйнятті музики.Методологія дослідження. Використано методи порівняльного вивчення музики та інших видів мистецтва, зокрема, живопису і театру, методи спостереження, зіставлення, теоретичного узагальнення.Наукова новизна дослідження полягає у виявленні стафажної функції елементів контрастно-компонентних фонів в оркестровому стилі Н. Римського-Корсакова. Також пояснено генезис і значення музикознавчого терміна «мізанфонія», утвореного за аналогією з терміном «мізансцена», що застосовується в театрознавстві та режисурі. Наведено приклади використання мізанфонічних і псевдомізанфонічних прийомів і ефектів в музичних творах композиторів різних епох (зокрема з музики Дж. Пуччіні, Л. Ноно, Г. Канчелі та ін.). На прикладах з музикознавчої літератури показано і пояснено принципову відмінність між термінами «мізанфонія» і «стереофонія».Висновки стосуються розуміння мізанфонії як локалізації та взаємопереміщення джерел звуку в певний момент виконання музичного твору, ствердження важливості просторових уявлень для слухацького сприйняття і професійного аналізу музики. Спростовано твердження Е. Курта про відсутність просторового моменту в музично-чуттєвих враженнях.
Violetta Dutchak
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 173-188; doi:10.31866/2616-7581.2.2.2019.187443

Abstract:
У статті аналізується аудіотворчість (звукозаписи) провідного колективу української діаспори Капели бандуристів імені Тараса Шевченка (Детройт, США) в контексті актуалізації досліджень розвитку бандурного мистецтва в Україні та зарубіжжі, зокрема відзначення 100-літнього ювілею колективу (2018). Поряд з активною виконавською діяльністю, тріумфальними виступами колективу в Месі Голл (Торонто, Канада) та Білому Домі (Вашингтон, США), Капела зафіксувала свою творчість в аудіозаписах, видала численні довгограючі платівки, касети, аудіодиски, відеодиски, опрацювавши понад 600 творів бандурного і хорового репертуару.Метою статті постає аналіз звукозаписних здобутків Капели бандуристів імені Тараса Шевченка з позицій репертуарно-тематичного, жанрового, інтерпретаційного, інструментознавчого, виконавсько-стильового аспектів.Здійснено історичну ретроспективу аудіотворчості колективу, введено до наукового обігу останній ювілейний диск «Браття! Будем жити!» (2018), що й становить наукову новизну дослідження.Відзначено тематичний спектр дискографії колективу. Зокрема, Капелою створений багатий каталог звукозаписів, до якого увійшли українська хорова класика М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя, О. Кошиця, М. Лисенка, С. Людкевича, К. Стеценка, А. Гнатишина, твори Г. Хоткевича, Г. Китастого, П. Потапенка, численні українські народні пісні, канти, псальми. Відзначено, що виконавські гастрольні тури Капели ставали поштовхом до фіксації репертуару – запису провідних тематичних напрямів, про що свідчать назви альбомів: «Ми знов з тобою, Україно», «Чорноморський тур», «Українські степи», «Бандурне Різдво» та ін. У...
Back to Top Top