Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art

Journal Information
ISSN / EISSN : 26167581 / 26174030
Current Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts (10.31866)
Total articles ≅ 21
Filter:

Latest articles in this journal

Stanislav Zhovnir
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 125-134; doi:10.31866/2616-7581.2.2018.153386

Abstract:У статті представлено персоніфікований і жанрово-стильовий підхід до аналізу творчості композиторів країн Латинської Америки для гітари, що здобули широке визнання й популярність в академічній музичній культурі. Актуальним контекстом аналізу стала необхідність вивчення творчості латиноамериканських композиторів для гітари як складника латиноамериканської музики. Автором статті розглядаються основні форми і жанри гітарних творів аргентинського композитора Астора П’яццолли, визначено їхній зв’язок з основними стильовими тенденціями латиноамериканської музики ХХ ст. Мета статті – розгляд сучасної виконавської практики та репрезентації прикладів гітарного виконання композицій Астора П’яццолли. Наукова новизна полягає у виявленні та актуалізації його феноменальної творчості на перетині жанрів легкої і академічної музики для формування сучасного гітарного репертуару. Основні наукові методи, що використані в роботі, – історичний та культурологічний (для аналізу контексту створення композицій для гітари), джерелознавчий (для визначення нотних і звукових джерел дослідження), персонологічний (для аналізу внеску окремих виконавців у сучасну репрезентацію творчості композитора). Дослідження творчості Астора П՚яццолли ґрунтується на аналізі нотних партитур композитора та аудіозаписів виконання його творів для гітари сучасними виконавцями, визначенні жанрового кола й аналізі стильових характеристик. Висновки Творчість Астора П՚яццолли, його унікальний виконавський стиль, поєднання аутентичних музичний традицій народної музики та нових музичних образів мали великий вплив на розвиток...
Ainur Humbatova
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 44-52; doi:10.31866/2616-7581.2.2018.153374

Abstract:Актуальність дослідження полягає у зверненні до хорової творчості відомого Азербайджанського композитора Р. Мустафаева. Хорові обробки народних пісень посідають особливе місце у творчості композитора, охоплюють широкі і різноманітні жанри. Головною метою статті є виявлення характерних особливостей хорових обробок композитора на сонові народних пісень, зокрема теоретичний аналіз хорових обробок на основі пісень «Платок» та «Эй, красавица». У статті використані теоретичні методи анализу, розглянуті ладо-інтонаційні, ритмічні, гармонічні, фактурні особливості хорових партій. Різні стилістичні особливості хорових обробок можуть бути розглянуті як наукова новизна статті. У хорових обробках Р. Мустафаєва можливості вокального голосу, в першу чергу, узгоджуються з основними стилістичними особливостями виконання народних пісень. Обізнаний у секретах народної музики композитор, поряд з виявленням вокальних можливостей колективу, звертає особливу увагу на розкриття образно-емоційного змісту у цих піснях. Необхідно відмітити роль фортепіанного акомпанементу в хорових обробках. Цей інструмент не виступає акомпануючим так як темброві особливості фортепіано використовується з великою майстерністю.
Victor Mishalow
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 94-104; doi:10.31866/2616-7581.2.2018.153382

Abstract:Метою дослідження є висвітлення діяльності Георгія Ткаченка, а саме проінформованої практики гри на традиційній бандурі, підкреслення зростання інтересу до проінформованої практики виконання на бандурі, диференціація цього явища.Методологія дослідження заснована на історичному, системному, соціологічному та культурологічному підходах та відповідних методах наукового дослідження, зокрема, історико-хронологічному аналізі ігрової техніки Г. Ткаченка, методу систематичної класифікації та комплексному аналізі вивчення техніки й репертуару Г. Ткаченко та його послідовників, а також традиційного кобзарського репертуару.Матеріали, використані при підготовці даного дослідження, включають книги та статті про народну бандуру, про твори з репертуару Г. Ткаченко та його послідовників, аудіо- та відеозаписи зроблені автором.Науковою новизною роботи є уведення до наукового обігу всеосяжного органо-ергологічного аналізу діяльності Г. Ткаченка та його послідовників, систематизація методики, використаної Ткаченком, зростаюча тенденція до проінформованої практики виконання на традиційних українських народних інструментах.Результати дослідження сприяють осмисленню особливостей виконання традиційного бандурного репертуару на 21 струнній аутентичній бандурі та осягненню кобзарської спадщини в цілому. У результаті дослідження отримано загальну характеристику репертуару Г. Ткаченка, виявлено виконавські особливості дум, псалмів і кантів, історичних пісень та інструментальних танців.
Yuliia Lebid
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 69-77; doi:10.31866/2616-7581.2.2018.153379

Abstract:Пріоритетним завданням сучасної системи професійної підготовки фахівців у галузі музичного мистецтва є підготовка спеціалістів, здатних до безперервного саморозвитку та самовдосконалення в обраній професії. Затребувані сьогоденням професійні якості значною мірою ґрунтуються на активізації механізмів саморегуляції особистості. Набуття студентами досвіду саморегулювання в процесі навчання у вищому мистецькому навчальному закладі постає умовою їхнього успішного професійного становлення та ефективного входження в професійну діяльність.Всебічне вивчення феномена саморегуляції є тим науковим підґрунтям, що уможливлює вирішення стратегічних завдань сучасної системи освіти. Відтак підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх музикантів шляхом створення педагогічних умов для розвитку умінь і навичок саморегуляції в ході навчання у вищому мистецькому навчальному закладі, що є метою цього дослідження, потребує систематизації наявних даних стосовно музично-виконавської та навчальної діяльності в координатах набуття студентами індивідуального досвіду саморегулювання. Логіка досягнення зазначеної мети зумовила вибір методів дослідження: критичний аналіз наукової та методичної літератури з проблеми (для виявлення ступеня розробленості та перспективи подальших розвідок), методи систематизації та аналогії (для виявлення специфічних особливостей саморегуляції музично-виконавської діяльності в порівнянні з іншими видами діяльності), методи абстрагування та моделювання (для вивчення структури досліджуваного феномена як інтегративного утворення, що поєднує компоненти досвіду...
Oleksandr Opanasiuk
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 12-26; doi:10.31866/2616-7581.2.2018.153371

Abstract:Стаття присвячена стилю tintinnabuli й творчості естонського композитора Арво Пярта. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю визначення особливостей цих явищ, їхньої культурологічної підоснови, що дає змогу охарактеризувати їх у контексті процесуального буття Європейської культури та закономірностей її розвитку в інтенціональний період становлення (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.). Мета статті – аналіз стилю tintinnabuli й творчості Арво Пярта в контексті авторської концепції інтенціоналізму культури й мистецтва. Застосовано такі методи дослідження: культурно-історичний – для розгляду стилю tintinnabuli й творчості Арво Пярта в контексті процесуального буття Європейської культури в інтенціональний період її становлення; процесуально-структуральний – для визначення структурної динаміки і смислів, які зумовлюють розвиток музичної культури ХХ – початку ХХІ ст.; порівняльний метод – для аналізу музики композиторів авангардного напряму, виявлення відмінностей та визначення характерних рис стилю tintinnabuli і творчості Арво Пярта; інтенціонально-культурологічний – для визначення базових принципів інтенціоналізму, що детермінують їхній розвиток. Наукова новизна роботи полягає в розробленні нового напряму дослідження цих явищ, який базується на культурологічній основі та авторській концепції інтенціоналізму культури й мистецтва. Стиль tintinnabuli й творчість Арво Пярта вирізняються надзвичайною оригінальністю. У сучасній музичній культурі аналогів цьому стилю, як і подібної техніки композиції, немає. Водночас стиль tintinnabuli й творчість Пярта не виходять за межі та виражають характерний зміст буття Європейської...
Larysa Dolynska
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 80-93; doi:10.31866/2616-7581.2.2018.153380

Abstract:У ХХ ст. внаслідок накопичення безцінного досвіду видатних хормейстерів-практиків і композиторської спадщини, формування професійної гілки дитячої хорової творчості та колективів любительського рівня, теоретичних і методико-виховних процесів «відкриття дитинства» дитяче хорове виконавство виокремлюється в самостійний вид із власною специфікою навчання, тембро-звуковими комплексами, репертуаром, функціональними й символічними знаками, набуваючи сьогодні статусу повноправної частини мистецького тезаурусу. Дослідження присвячене вивченню специфічних аспектів функціонування дитячого хору як виконавського феномену. Використовуються комплекс загальнонаукових та спеціальних методів, серед яких – естетичний, історико-культурологічний, узагальнюючий, музикознавчий. Позицією наукової новизни виступає виявлення феноменологічних ознак дитячого хорового співу в музично-виконавському аспекті. Висновки: з погляду виконавства, зокрема первісної гетерофонності, хорового строю, утворення «злитних» унісонів з багатьох індивідуальних тембрів-голосів і співвідношення їх у хоровому багатоголоссі – хор уособлює риси синергизму; а погляду організованого (ритуалом, регентом, диригентом) хорового звучання – емерджентності. У дитячому хорі синтезуються в «непростій сумі»: емерджентні властивості колективної творчої дії, загальнохорового культурно-мистецького континууму з додатковою лінією специфічно-музичного емерджентного розвитку-становлення та іманентні емерджентні особливості дитячого образу світу з його «алогічними» стрибками, асоціаціями, перетвореннями. ігровими інтенціями, перманентним...
Leila Mamedova
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 53-68; doi:10.31866/2616-7581.2.2018.153378

Abstract:Мета дослідження – виявити характерні особливості хорового письма Фаіка Нагієва на прикладі яскравого та самобутнього твору «Концерт для хору пам’яті К.Караєва». Цей масштабний, в трьох частинах твір для хору a cappella вперше став об’єктом серйозного наукового дослідження. Були використані різні методи дослідження (емпіричний – для розкриття новаторських сонорних прийомів і теоретичний – для глибокого аналізу національних особливостей азербайджанської композиторської школи в її традиційних та інноваційних аспектах), як з виконавського боку, так і з точки зору теоретичного аналізу, адже обидва методи дослідження тісно взаємопов’язані. Крім цього, був широко застосований метод когнітивно-подієвого тлумачення складного та багатошарового музичного матеріалу твору. Наукова новизна дослідження визначається, по-перше, глибоким вивченням хорової музики сучасних азербайджанських композиторів, в цілому та зокрема Ф. Нагієва. «Концерт для хору пам’яті К.Караєва» є свoго роду реквіємом пам’яті великого Учителя, скорбота та біль про втрату якого, композитор Ф. Нагієв висловив у жанрі хорового концерту a cappella. Ретельно вивчивши твір, ми прийшли до висновку, що сучасний стан композиторської школи Азербайджану перебуває на високому рівні свого розвитку. Oкрім цього виконавські можливості колективів країни також значні та вагомі. Новаторство хорового співу виявляється у використанні багатообразних засобів звукової виразності різних можливостей голосового апарату виконавця (шепіт, мовленнєва декламація, глисандування, лиментації-голосіння та ін.).
Adelina Yefimenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 136-145; doi:10.31866/2616-7581.2.2018.153388

Abstract:Стаття присвячена психолого-когнітивній проблемі «нездійснених задумів» на прикладі творчості Моцарта-сина. Актуальність дослідження Франца Ксавера Моцарта зумовлена подальшим вивченням сторінок його діяльності у Львові, а також відгуком на події навколо імені Моцарта-сина, пов’язані з фестивалем LvivMozArt. Мета даної статті – розглянути комплекс «імені» Моцарта-сина у контексті оперної справи Львова, вплив «імені» Моцарта-батька, а також контекст «нездійсненого» задуму» Вольфганга Амадея Моцарта у Мюнхені. Наукова новизна роботи полягає у вивченні нової перспективи «культу Моцарта-сина» у Львові і ставить завдання розширити орбіту європейських міст, які активно плекають «культ Моцарта» (Зальцбург, Відень, Мюнхен). В роботі застосовані методи дослідження: культурно-історичний – при аналізі творчості Моцарта-сина і Моцарта-батька у контексті мистецького розвитку Мюнхена і Львова, компаративного – при аналізі умов творчого буття спадщини Моцарта-сина і Моцарта-батька, біографічного і психолого-когнітивного у розвідках проблем «Моцарт-син і опера», «Моцарт-син і Моцарт-батько», «Моцарт і жінки». Життя Моцарта-сина було обтяжене серйозними психологічними конфліктами. З одного боку, – дилеми син-батько, син-матір, з іншого – жорстока геометрія «любовного трикутника». Драма забороненого кохання до дружини губернського радника сягає порівнянь з вагнерівським Liebestod, адже «Трістан і Ізольда» появою на світ завдячує саме нездійсненному коханню Вагнера до Матільди Везендонк. Причиною неусвідомлених, а можливо й свідомих, спроб втечі від самого себе Моцарта-сина могла бути як слава батька-генія, так і...
Olha Komenda
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 146-154; doi:10.31866/2616-7581.2.2018.153389

Abstract:Мета роботи – встановити взаємовпливи між різними видами діяльності відомого сучасного українського композитора Олександра Козаренка та виявити, у який спосіб протікають ці процеси протягом творчого шляху митця. Методологія дослідження полягає в поєднанні культурно-історичного методу (вписування творчих здобутків митця в історичний контекст), компаративного методу (порівняння здобутків у різних видах діяльності) та системного аналізу (побудова жанрової системи й періодизація творчості). Наукова новизна статті зумовлена тим, що всі запропоновані в ній висновки і положення є повністю оригінальними, як такі, що визначені практичною роботою автора з нотними текстами, аудіо та відеоматеріалами й почерпнуті в особистому спілкуванні з О. Козаренком. Висновкизапропонованої дослідницької роботи полягають у представленні творчості О. Козаренка у вигляді класичної моделі творчого універсалізму, розкритої в діахронічному та синхронічному аспектах, поданої в різноманітних музичних іпозамузичних взаємозв’язках та впливах. Результати дослідження дають змогу застосування запропонованого підходу до творчості інших українських і зарубіжних композиторів з метою подальшого вивчення феномена творчого універсалізму.
Alla Chernoivanenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 27-42; doi:10.31866/2616-7581.2.2018.153373

Abstract:Антична концепція музики як явища, що виходить за рамки мистецтва, із функцією організатора гармонії космічних сфер, здатної з'єднувати й урівноважувати протилежні начала в «єдності множинного», дала підстави давньогрецьким мислителям співвідносити музичні засоби й можливості з характером цільної людської особистості. Поняття «етос» (ethos) у давньогрецькій мові означає характер, вдачу, звичай. Означені параметри наукового дослідження представляються актуальними в світлі виявлення «чистоти» художніх функцій сучасного академічного інструменталізму. Стаття присвячена розглядові сутнісних ідейно-естетичних модусів і речових можливостей музичного інструменталізму в аспекті музичного етосу. Методологія дослідження передбачає застосування історико-культурологічного, логіко-семантичного, естетичного, історико-логічного, узагальнюючого методів. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про розвиток академічного інструменталізму, що відрізняється винятковістю чисто художніх законів і прийомів з позицій музичного етосу. Стверджується, що академічна музично-інструментальна культура фактично розвивалася в рамках музичного й християнського етосу, віднаходячи мелос, простір гармонії, набуваючи формотворної логіки, поліфонічної всеосяжності змісту. Як спеціально «створені», штучно (й майстерно) «зроблені», матеріалізовані знаряддя, музичні інструменти акумулюють у своїй речовості, а також «направляють» на адресу своїх творців і слухачів нові нематеріальні цінності. Аналізуються витоки музичного інструменталізму в церковному і фольклорному пластах вокальної та інструментальної музики.