Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art

Journal Information
ISSN / EISSN : 2616-7581 / 2617-4030
Total articles ≅ 88
Current Coverage
DOAJ
Filter:

Latest articles in this journal

Yana Ivanytska
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 5, pp 69-82; https://doi.org/10.31866/2616-7581.5.1.2022.258149

Abstract:
Мета дослідження – встановити причини створення редакцій опери «Тарас Бульба» М. Лисенка; проаналізувати розбіжності між авторською версією та варіантами, запропонованими Ревуцьким - Лятошинським. Адже на сцені опера йде у редакціях, у музикознавчій літературі (особливо останніх років) твір аналізується за авторським клавіром (З. Юферова, Л. Корній), а наукові монографії радянських часів подають або невірну, або напівприховану інформацію. Методологія дослідження. У статті застосовано порівняльний текстологічний аналіз оригінальної партитури та редакцій твору. Наукова новизна дослідження. Здійснено порівняльну характеристику авторського варіанту опери М. Лисенка «Тарас Бульба» та кількох версій, створених Л. Ревуцьким, Б. Лятошинським та М. Рильським. Висновки. В дослідженні автор доходить висновку, що оригінал опери М. Лисенка відрізняється за жанром від редакцій твору, адже у композитора – це певний синтез лірико-психологічної опери з рисами комедійної та героїко-патріотичної народної драми. У Ревуцького - Лятошинського – історико-патріотична опера. Отже, сьогодні необхідно було б зробити ще одну версію «Тараса Бульби», більш наближену до авторської. Звісно, це нелегка справа. Новому редактору доведеться порівнювати не лише рукописи М. Лисенка, а й різні версії Ревуцького - Лятошинського. Проте мусить настати час, коли жанр першої української опери не визначатимуть зневажливим словом «плакатність». Тим більше, що це суперечить істині.
Sofiia Hrytsa
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 5, pp 83-95; https://doi.org/10.31866/2616-7581.5.1.2022.258151

Abstract:
Мета дослідження – дослідити співвідношення колективно-індивідуальної творчості, що є каталізатором довговікових традицій людської памʼяті, та індивідуально- колективної, спрямованої на екстенсивне новотворення, – інверсії першої з тенденцією до утвердження «акцентуйованого» Я, до новотворення з позитивними і негативними наслідками. Методологія дослідження. Стаття базується на мистецтвознавчих працях, соціологічних дослідженнях сучасних учених та соціологічних експедиційних даних автора статті. Наукова новизна дослідження. Людині було суджено дати поштовх пасивній матерії й дедалі активніше впливати на долю світу. У пошуках протидії стандарту сьогоднішньої урбанізації не випадкове активне звернення до фольклору народів світу, до поетичного, музичного багатства обрядів, звичаїв. У самій колективно-індивідуальній творчості виникають суперечності з моменту втягнення її у вторинні форми репрезентації. Висновки. Механізми фіксації, застосовані до народної творчості, порушують її генетичні автентичні основи. Там, де спонтанні форми фольклору повністю витісняються фіксованими, він по суті припиняє своє існування як автентичний з властивими йому структурними нюансами генетичного відтворення, що позначаються насамперед на його варіативно-модальній природі. Процес редукції цих нюансів прискорюється, якщо надмірно його експлуатувати в системі засобів інформації – по радіо, телебаченню, в гала-концертах. Оптимістичне «галасування» обернеться непоправними втратами – витоптанням і знищенням «фольклорного гумусу», змішанням локальних особливостей фольклору народів світу, систематично втягуваних у «гала-бадьорості», а «допінгування» його розвитку, що схоже на засмічення землі «добривами», призведе до необернених втрат джерельних генетичних властивостей фольклору, всього того, що є найціннішим здобутком народно-національних традицій. Ситуацію віддзеркалює сучасна дійсність, екологічні проблеми й парадокси культури, ідея збереження всього досягнутого століттями, перегляду екстремальних викликів, яким мусить протистояти раціональна ідея і дія проти ірраціональних збочень, що ведуть до втрати елементарних законів етики, моралі, міжконфесійних і міжнаціональних війн, а врешті – до повного хаосу в життєдіяльності й культурі.
Tetiana Pistunova
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 5, pp 96-102; https://doi.org/10.31866/2616-7581.5.1.2022.258153

Abstract:
Мета дослідження – проаналізувати практичний досвід музикантів, виконавців, учасників мистецького проєкту; вивчити питання стратегічного планування мистецької діяльності та подальшої інтерактивної реалізації в українському музичному просторі на прикладі творчого проєкту «Jazz Kolo». У статті розглянуто особливості формування стратегії в організації мистецького проєкту, взаємовпливи та взаємозв’язки параметрів існування та розвитку структури з використанням демократичних підходів до діалогу між учасниками мистецької команди. Виявлено можливості використання результатів дослідження у неформальній освіті музикантів. Методологія дослідження. В роботі застосовано загальнонаукові методи та підходи, зокрема: системний підхід – для структурування та узагальнення стратегії організації творчого проєкту; аналітичний – для вивчення наукового та практичного досвіду означеної проблеми; аксіологічний – для виявлення значення синтезу мистецьких, культурологічних та спеціальних фахових питань. Наукова новизна дослідження полягає у вивченні мистецького проєкту в українському музичному просторі як комплексного явища; обґрунтовано компоненти стратегічного планування проєкту (мистецькі виконавські експерименти, освітні та соціальні функції, міжнародна адаптація та комунікація, ведення суміжної діяльності для створення фінансового підґрунтя, мобільності та ефективності існування, створення контенту на ринку культурно-мистецьких послуг). Висновки. Комплексний підхід до створення моделі організації мистецького проєкту, система взаємодії різних культурних середовищ, активний обмін музичною інформацією між країнами, учасниками проєкту збагатили команду «Jazz Kolo» і довели, що у формуванні стратегічного плану будь-якого мистецького бізнес-проєкту можливо досягнути успіху в його реалізації, використовуючи децентралізовану модель групової комунікації, підпорядковану ідеї та відповідній структурі команди.
Oksana Bobechko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 5, pp 24-38; https://doi.org/10.31866/2616-7581.5.1.2022.258137

Abstract:
Мета дослідження – здійснити комплексне дослідження історії становлення прикарпатського квартету бандуристок «Ґердан» та його творчо-виконавської діяльності, що дозволить не лише увиразнити феномен жіночого ансамблевого виконавства на бандурі, а й визначити внесок колективу в розвиток та популяризацію сучасного бандурного мистецтва. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових методів пізнання, а саме: хронологічного, аналітичного, а також методів узагальнення і систематизації, що в комплексі дали змогу дослідити становлення та творчо-виконавську діяльність прикарпатського квартету бандуристок «Ґердан» у динаміці та часовій послідовності. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше детально досліджено етапи становлення та творчо-виконавську діяльність прикарпатського квартету бандуристок «Ґердан» в контексті розвою сучасного ансамблевого виконавства на бандурі. Висновки. Зазначено, що в розвитку сучасного ансамблевого виконавства на бандурі очевидним є домінування камерних форм жіночого складу, серед яких окреме місце займає квартет. Одним з провідних квартетів бандуристок сучасності є прикарпатський ансамбль «Ґердан», яскрава творчо- виконавська діяльність якого спрямована на популяризацію бандурного мистецтва як в українському, так і в глобальному музичному просторі. Демонструючи інноваційний підхід до власної творчості та мистецьку креативність, колектив вирізняється оригінальністю та неповторністю у формуванні власної репертуарної палітри, вражає широкою амплітудою виконавських можливостей як у вокальному, так і в інструментальному аспекті. Його високопрофесійне виконавське мистецтво майстерно поєднує в собі емоційну сферу та аналітичні підходи, що має важливе значення для характеристики творчо-виконавської діяльності ансамблю в контексті розвитку сучасної музичної культури, якій притаманні, з одного боку, національна традиційність, а з іншого – відповідність європейським та світовим культурно-мистецьким стандартам.
Kamila Dadash-Zade
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 5, pp 6-13; https://doi.org/10.31866/2616-7581.5.1.2022.258130

Abstract:
Мета дослідження – виявити в діахронічному аспекті деякі принципи музичної самоорганізації азербайджанського героїчного епосу. Серед завдань дослідження також вивчення деяких особливостей самоорганізації опери «Керогли» У. Гаджибейлі. Методологія дослідження базується на використанні способів синергетичної парадигми. Застосування методологічних принципів когнітивізму також можуть бути ефективними для вивчення музичної мови епосу. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що воно є одним з перших дослідів застосування методів синергетичної парадигми в галузі етномузикології. Висновки. Одна з основних пам’яток тюркського героїчного епосу «Кітабі Деде Коркуд» є складною системою, побудованою за принципом самоорганізації. Дослідження ранніх етапів епічної спадщини в аспекті синергетичної парадигми дає змогу розглядати виконання епосу як когнітивний процес. На думку автора, синергетична парадигма сприяє формуванню нового підходу до вивчення проблеми «усна традиція та композитор». Автор доходить висновку, що унаслідок інтертекстуального діалогу багатовікові концепти епічного мистецтва набувають нових семантичних відтінків. Опера засновника азербайджанської композиторської школи «Керогли» У. Гаджибейлі – яскраве тому свідчення.
Anatolii Ivanytskyi
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 5, pp 14-23; https://doi.org/10.31866/2616-7581.5.1.2022.258134

Abstract:
Мета дослідження – визначити вплив на інтуїтивно-творче формування пісенної символіки (зокрема, музично-типологічної), який відбувався через інстинкти. Методологія дослідження. Підкреслено, що фольклор – система надзвичайно складна, набагато складніша для систематизації за літературу й музику. Тому критерії жанрової класифікації писемних творів до фольклору можна використовувати частково, усвідомлюючи їх умовність. У фольклорі, який є носієм дописемного досвіду людства, крім ментальних формотворчих та естетичних здобутків, знайшли також відображення біологічні інстинкти. Через інстинкти відбувався вплив на інтуїтивно-творче формування пісенної символіки (зокрема, музично-типологічної). Наукова новизна дослідження. У статті наголошується, що фольклор – спадщина неолітичного світогляду (феномени: магічний, релігійний, організаційно-соціальний, юридичний – як весілля). За кілька тисяч років під впливом історичних обставин, а далі християнства в неолітично-фольклорній спадщині сталися значні деформації. Найсуттєвіше зміни позначилися на лексиці текстів і мелодиці пісень: вони є найменш стабільними в бігові часу складниками пісні. Значно менше час позначився на обрядах, віруваннях та особливо музичних формах пісень. Найтривкіше збереглася ритмоструктура музичних форм, а також складочислова будова пісенних текстів, яка завжди органічно поєднана з музичною ритмікою. Висновки. Стійкість обрядових дій протягом тисячоліть, що властива усім релігіям (і язичництву також), обумовлена насамперед впливом сакральності. Але сакральність діє не на розум, а на почуття. Задля її ствердження і було опрацьовано магію круговерті землеробського року та лінійного руху людського життя (від колиски до могили). Щоб закріпити у свідомості роду (племені) через магію закони річного аграрного циклу, волхви-жерці інтуїтивно опрацювали досконалу музичну систему пізнавальних знаків: зими, весни, літа. Те ж поширюється і на родинні обряди. Власне обрядові наспіви мають чітко визначені ритмічні структури, які асоціюються з певною порою року, з родинними подіями.
Nadiia Broiako, Veronika Dorofieieva
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 5, pp 39-45; https://doi.org/10.31866/2616-7581.5.1.2022.258146

Abstract:
Мета дослідження – здійснити теоретичний аналіз проблем формування бандурної техніки у практичному аспекті опанування та застосування різноманітних виконавських прийомів у художній інтерпретації. Бандурне виконавство як вагома складова сучасного мистецького простору перебуває на етапі теоретичного осмислення та пошуку механізмів практичного втілення технічних, рухово-ігрових засобів для досягнення мистецької довершеності широкого спектра багатожанрового та різностильового репертуару. Методологія дослідження. Застосовано системний підхід, за допомогою якого обґрунтовано, що ігрові рухи бандуриста функціонують у системі художнього процесу, обумовленого специфічними об’єктивними особливостями гри на бандурі. Також використано порівняльно- аналітичний підхід. Наукова новизна дослідження. Опанування модерною бандурою тим і складне, що специфіка цього інструмента вимагає дуже тонкої, філігранної диференціації у функціонуванні м’язів; особливого підходу до звукоутворення у досягненні бандурного звукоідеалу; широкого використання арсеналу сучасних сонорно-колористичних засобів, новітніх прийомів гри тощо. Розглянуто механізми взаємодії музичного мислення, уяви, слухового контролю, встановлення слухомоторних зав’язків, контакту зі струнним рядом для реалізації звукоідеалу контексту твору. Проаналізовано основні підходи у формуванні базових елементів віртуозності – «мілкої» техніки та «крупної» техніки. В центрі уваги знаходяться дослідження, присвячені аналізу психології музичного мислення, фізіології ігрового руху, аплікатурних принципів і розробки спеціальних вправ, що відповідають особливостям звуковидобування в інтерпретації сучасного бандурного репертуару. Висновки.Виявлено, що контакт з бандурним струнним рядом змінюється залежно від характеру музики, темпу, динаміки й фактури. Розкрито специфіку взаємозалежності доцільності вибору ігрового прийому і якості звукового результату. Визначено, що виконавський рух, обумовлений об’єктивними особливостями гри на бандурі, це процес, спрямований на досягнення звукової мети. З’ясовано, що у виконавському процесі мистецька складова і художньо-рухова реалізація відбуваються одночасно, взаємозумовлюючи і підсилюючи одна одну, утворюючи цілісне мистецько-художнє явище.
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 5, pp 56-68; https://doi.org/10.31866/2616-7581.5.1.2022.258148

Abstract:
Мета дослідження – визначити вектори творчого універсалізму в діяльності митців- бандуристів української діаспори ХХ – початку ХХІ ст. У статті аналізуються засади і прояви творчого універсалізму представників бандурного мистецтва української діаспори. Виокремлені персоналії митців – бандуристів діаспори, творчість яких стала виявом універсалізму у контексті актуалізації потреби узагальнення й аналізу здобутків бандурного мистецтва зарубіжжя як складової української музичної культури. Методологія дослідження передбачає використання історичного, аксіологічного, музикознавчого та культурологічного підходів та методів. Вони дозволили розглянути напрями діяльності бандуристів у інонаціональному середовищі (історичний підхід), цінність їх здобутків у різних векторах творчості (аксіологічний підхід), комплексно представити внесок бандуристів у світову скарбницю української культури з позицій діяльнісного універсалізму (музикознавчий і культурологічний підходи). Наукова новизна дослідження полягає у введенні до наукового обігу аналізу творчої діяльності й здобутків митців-бандуристів у середовищі української діаспори з позиції універсалізму, пріоритетності виду діяльності чи їх синергії. Висновки. У бандурному мистецтві діаспори упродовж ХХ – початку ХХІ ст. визначено як пріоритетний (провідний) напрям діяльності виконавський. Він охоплює різні види виконавства – як соліста чи учасника, диригента бандурного колективу, звукозаписну діяльність – або ж суміщення окремих чи всіх перелічених видів. Допоміжними виступають такі напрями, як конструкторський (обґрунтування типів моделей бандур та їх виготовлення); композиторський (створення авторських композицій, обробок, аранжувань для власного використання та для учнів чи послідовників); педагогічний та методичний (навчання та формування методик гри); науково-дослідний та публіцистичний (видання наукових статей, монографій та пресових публікацій); адміністративно-організаційний (керівництво навчальними інституціями, осередками, управління колективами, виданнями); менеджерсько-організаційний (підготовка концертної, звукозаписної, видавничих, наукових та фестивальних заходів) та ін.
Olena Skoptsova, Nataliia Pertsova
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 5, pp 103-110; https://doi.org/10.31866/2616-7581.5.1.2022.258154

Abstract:
Мета дослідження – дослідити специфіку репертуарної палітри закордонних народних хорових колективів. Реалізація мети передбачає визначення не лише особливостей поточних репертуарних уподобань провідних колективів, а й тих перспектив, які можуть відкриватися з огляду на трансформацію слухацьких уподобань та запити сучасної аудиторії. Методологія дослідження. Визначення специфіки репертуару закордонних народних хорових колективів передбачає застосування методу синтезу, за допомогою якого здійснюється окреслення спектра творів, до яких звертаються хормейстери. Метод аналізу залучено для вивчення специфіки трактування народнопісенних джерел хорами. Наукова новизна дослідження полягає у виділенні закордонних народних хорових колективів, які функціонують у Шотландії, Великобританії, Франції, США; визначенні їх репертуарної палітри. Висновки. Домінантне значення у формуванні творчого обличчя колективу має вокальна манера виконавців та репертуар. Дослідження народних хорових колективів, які функціонують у закордонному просторі, свідчить про значне поширення подібних складів. Народні хори утворено в Шотландії, Великобританії, Франції, США. Їх репертуар складається з народних пісень (кельтських, шотландських, галльських) та авторських творів, що свідчить про універсальність й різноплановість колективів. Деякі хори використовують народну та академічну вокальну манеру, де вибір тієї чи іншої обумовлений репертуаром. Намагання цілісно відтворити фольклорний шар музичної культури простежується у збереженні народної вокальної манери, типу голосоведіння, ладової основи в аранжуваннях тощо. Перспективним напрямом вбачається просування українського фольклору як частини репертуару закордонних народних хорових колективів. Це сприятиме його поширенню, що має важливе значення для збереження культурного спадку українського народу.
Nataliia Krechko, Oleksii Riazhko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 5, pp 46-55; https://doi.org/10.31866/2616-7581.5.1.2022.258147

Abstract:
Мета дослідження – проаналізувати принципи класифікації голосів за німецькою системою Fach через призму інтеграції українських співаків у світову музичну культуру. Методологія дослідження базується на застосуванні методу аналізу класифікації голосів, що дає змогу дослідити принципи детальної диференціації професійних голосів оперних співаків. Під час пошуку й аналізу відповідної літератури використані джерелознавчий та музично-теоретичний методи. Для обґрунтування висновків щодо принципів класифікації голосів було використано метод систематизації термінології та аксіологічний метод (для виявлення найбільш ціннісних професійних якостей вокаліста в кожній класифікованій групі). Наукова новизна дослідження. Проаналізовано принципи класифікації голосів в контексті їх доцільної фахової спеціалізації та зроблена екстраполяція принципів системи Fach в певні методики сучасної освітньої вокальної практики. Висновки. В процесі дослідження принципів класифікації співочих голосів Fach встановлено, що вона побудована на детальному аналізі фізичних, психологічних, емоційних та вокально-технічних можливостей співака в контексті запитів його професійної реалізації у сфері оперного виконавства. Конкурентне мистецьке середовище, що активно розширюється завдяки інтеграційним процесам, зумовлює необхідність чіткого розуміння цінності відповідних фахових можливостей і належного позиціювання себе в професійній сфері. Наявність цих об’єктивних запитів спонукає до їх врахування вже в процесі вокального становлення співака, що повинно відобразитися як у виборі певних елементів методики розвитку вокального апарату, так і в доборі навчального репертуару і розвитку художньо-образного мислення вокаліста.
Back to Top Top