Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art

Journal Information
ISSN / EISSN : 26167581 / 26174030
Current Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts (10.31866)
Total articles ≅ 30
Filter:

Latest articles in this journal

Ewa Nidecka
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 35-49; doi:10.31866/2616-7581.2.1.2019.171785

Abstract:Метою статті є аналіз одного з семи фортепіанних концертів видатного польського композитора сучасності Анджея Нікодемовича (1925–2017), в контексті пізнього стилю, з погляду засобів виразності та форми. У цьому жанрі композитор використовує сильно дисонуючий 12-тональний звуковий матеріал і складні ритмічні поділи, комплементарні ритми, створюючи тим самим щільну звукову структуру. В кінцевому підсумку, вони містять впізнавану стилістичну ідіому, суть якої – ліризм і експресія. Це результат постійної мінливості і різноманітності застосування розробки на рівні мікроформ. Фортепіанний концерт № 6 дещо відмінний від більш ранніх робіт композитора. Порівнюючи всі сім фортепіанних концертів, саме шостий має одну відмітну особливість: це елементи техніки поліфонії. Згадану техніку Анджей Нікодемович часто використовував у релігійних кантатах. Це звернення до традиційної барокової музики. Методологічною основою даної статті є застосування системного аналітичного підходу з виділенням музикознавчого, історичного та текстологічного підходів, що дозволяє виокремити провідні риси пізнього стилю у творах композитора. Науковою новизною даної статті є усвідомлення симптоматичної зміни стилю пізнього періоду у творах композитора як важливої складової його творчості, концерт вперше науково розглядається з епонімічної позиції. Висновки. Техніку поліфонії композитор вміло поєднує з лірично-експресивним музичним матеріалом, який домінує у творі. Відповідно, це є показовою зміною в рамках пізнього стилю композитора.
Ivanna Shnur
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 80-92; doi:10.31866/2616-7581.2.1.2019.171792

Abstract:Чільне місце в масовій музичній культурі належить пісенному шлягеру – явищу, деякі особливості якого досі не мають ґрунтовного осмислення. Серед них – відеокліп як специфічна форма втілення шлягеру та виконавський імідж як комунікативний засіб побутування даного феномена. З’ясування цих аспектів становить мету дослідження. Логіка досягнення зазначеної мети зумовила вибір методів дослідження: метод аналізу наукової літератури з проблеми (для виявлення ступеня її розробленості та перспективи подальших розвідок), метод інтонаційного аналізу (при дослідженні особливостей музичної мови, принципів організації цілого), функційний метод (спрямований на вивчення міри залежності предмету дослідження від соціокультурних слухацьких запитів), комунікативний метод (дозволяє враховувати чинник побутування композицій у суспільній свідомості, реакцію аудиторії на них та особистість виконавця), компаративний (для вивчення жанрово-інтонаційної та індивідуально-виконавської складових пісенного шлягеру). Націленість пісенного шлягеру на охоплення щонайширшої аудиторії зумовлює наявність у його структурі таких складових як медіавірус та мем. Вони спрямовані на апеляцію до психологічних «чутливих точок», укорінення в розумі й своє подальше поширення, вони можуть міститися на всіх рівнях пісенного шлягеру та мають за мету всебічне охоплення слухача/глядача. Висновки. Комунікативна сутність пісенного шлягеру зумовлює значущість його візуальної компоненти, представленої відеокліпом. Таке втілення пісенного шлягеру, окрім виконання репрезентативної функції, є найдієвішим медіавірусним інструментом. Окрім...
Hanna Karas
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 93-101; doi:10.31866/2616-7581.2.1.2019.171793

Abstract:Мета роботи – привернути увагу до маловідомої публікації піаністки та музикознавиці Софії Дністрянської (1882–1956) про видатного українського композитора Станіслава Людкевича (1879–1979), в якій чи не вперше за межами України була представлена його творча особистість. Методологія дослідження полягає у поєднанні культурно- історичного методу (висвітлення творчості композитора та її оцінки в історичному контексті) та джерелознавчого (при опрацюванні архівних документів). Наукова новизна статті зумовлена тим, що до наукового обігу вводяться архівні матеріали: листування С. Людкевича і С. Дністрянської з приводу статті в німецькомовній газеті «Prager Presse» (м. Прага, Чеська Республіка), яка була опублікована 19 травня 1925 року з нагоди 25-літнього ювілею композиторської діяльності С. Людкевича. Переклад статті з німецької мови здійснила автор цього дослідження. Полеміка, яка розгорнулася навколо публікації С. Дністрянської, стосувалася трактування національного чинника в музичній творчості, на що тонко реагував С. Людкевич, роблячи правки в енциклопедичних виданнях щодо себе, а також стала підґрунтям для аналітичних досліджень сучасних українських вчених Івана Ляшенка та Олександра Козаренка. Висновки. В запропонованій дослідницькій роботі привернена увага до осмислення проблем національної музичної культури. Результати дослідження дають змогу розвивати дослідження історії національної музики.
Olena Pikhtar
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 50-59; doi:10.31866/2616-7581.2.1.2019.171786

Abstract:У статті проаналізовано особистісно орієнтовану концепцію розвитку музичного мислення студентів у мистецьких вищих навчальних закладах. Проектування навчального процесу з урахуванням закономірностей розвитку та саморозвитку особистості створює сприятливі умови для самореалізації творчого потенціалу майбутніх музикантів-виконавців та активізації їхнього музичного мислення. Виявлено специфіку розвитку музичного мислення студентів у контексті особистісно орієнтованого підходу як важливого чинника вдосконалення процесу фахової підготовки. Мета статті – обґрунтування особистісно орієнтованої концепції гармонійного розвитку музичного мислення студентів у мистецьких вищих навчальних закладах, визначення доцільності впровадження у процес фахової підготовки майбутніх музикантів-виконавців особистісно орієнтованої методичної системи навчання. Визначено основні шляхи розвитку музичного мислення студентів: застосування у навчальному процесі гуманістичної моделі фахової підготовки майбутніх музикантів-виконавців, яка передбачає особистісно орієнтовані методи навчання; дослідження музичного мислення студентів з позицій взаємозв’язку інтелектуального, емоційного й особистісного розвитку; використання особистісно орієнтованих ситуацій, у процесі яких активізується творча музично-пізнавальна діяльність студентів, впровадження діалогу як засобу формування суб’єкт-суб’єктних стосунків на музичних заняттях. Доведено, що ефективність розвитку музичного мислення перебуває в прямій кореляційній залежності від розвиненості особистісних якостей і характеристик музичного мислення...
Bohdan Siuta
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 22-34; doi:10.31866/2616-7581.2.1.2019.171784

Abstract:Мета дослідження – висвітлення проблеми взаємодії мовленнєвих, музичних і вербальних жанрів у музичних творах. Запропоновано стратегію визначення оптимальних методологічних підходів та методик аналізу такої взаємодії. В контексті розглядуваної проблеми вперше запропоновано цілісну методологію вивчення і висвітлення питання специфіки мовленнєвих актів у музичному мовленні (прямих і непрямих), таксономії музичних мовленнєвих жанрів, застосування елементів семіотичного і дискурсивного аналізу музики та музичних наративів. Положення праці проілюстровано зразками аналізу музичних творів М. Мусоргського та П. МакКартні. Висновки. Доведено однакову природу мовленнєвих жанрів у вербальному і музичному мовленні, запропоновано і подано їх таксономію, розкрито способи взаємодії та висвітлено методики дослідження.
Rimantas Sliuzinskas
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 8-21; doi:10.31866/2616-7581.2.1.2019.171783

Abstract:Матеріали музичної фольклорної спадщини в історичному плані постійно і широко видозмінюються. Це наочно видно і у традиційній інструментальній музиці, і у народно- пісенному фольклорі, і у зразках традиційної хореографії. Нелегко зробити чіткий аналіз цього процесу, і нам в цьому допомагають безліч спеціальних досліджень присвячених даним темам. У статті викладено основні акценти та проведено головні вектори для подібного роду досліджень на декількох різних рівнях. Кожна мелодія певної традиційної пісні має безліч варіацій. Фольклорний виконавець не прагне до чіткої копії пісні, не прагне виконувати так, як він чув її від іншого виконавця. Таким чином, у фольклорних архівах Литви ми можемо знайти сотні варіантів тієї ж народної пісні, виконаних окремими співаками в різний час і в різних місцях. У нас є прекрасна можливість зробити порівняльний аналіз визначеної частини варіантів тієї або іншої мелодії (усі її варіації в живому виконанні записати неможливо), що існує в реальному фольклорному житті. І усі такі варіанти, зазвичай, виникають як у мелодії, так і у поетичних текстах. З іншого боку, ми також можемо бачити дуже чітку стабільність деяких найбільш важливих інтонацій, мотивів або фраз майже в усіх різних записах мелодії (і текстів, звичайно). Це демонструє нам свого роду дуже чіткі неписані правила, інтуїтивно відомі усім традиційним виконавцям фольклору як основні форми усієї усної традиції. Усі види музичного виконання на сцені так само мають свої особливі стандарти. Під час підготовки фольклорної програми на сцені ми повинні підігнати увесь репертуар в рамки чіткого часу і певної послідовності....
Olga Fabryka-Protska
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 71-79; doi:10.31866/2616-7581.2.1.2019.171790

Abstract:Мета роботи. Дослідження пов’язане із висвітленням питання специфіки побутування словацько-українського пісенного фольклору на території Східної Словаччини, розкриттям питання функціонування пісенного фестивалю «Маковицька струна». Методологія дослідження полягає у поєднанні методів пізнання, зумовлених вимогами об’єктивного аналізу історичних джерел, що відображають основні тенденції розвитку та функціонування культурно-мистецького життя українців Пряшівщини другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Наукова новизна роботи полягає у комплексному висвітленні словацько-українських пісенних зв’язків. Взаємозв’язки між українською пісенною творчістю і словацькими народними піснями є одним із першочергових завдань фольклористів та музикознавців в наш час. Висновки. Доведено, що вивчення етнічної історії, особливостей пісенного фольклору українського населення на різних теренах є одним із головних питань сьогодення. Спільний етнографічний кордон між українським та словацьким населенням в районі Закарпаття і Пряшівщини (Східна Словаччина) сприяв культурним, економічним та фольклорним зв’язкам між ними. У процесах трансформації форм побутування народнопісенної культури та обрядовості, а також взаємодії пісенної традиції та новотворчості, зокрема пов’язаної з впливом ословачення сучасної культури русинів-українців, виявлено, що в місцеве русинське піснетворення вплітаються цілі образно-поетичні кліше, взяті зі словацького фольклору; все що є особливим у змісті і формі як лемківського, так і русинського фольклорів не відділяє їх від загального масиву традиційної музично-пісенної та усної...
Olena Ivanenko
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 60-70; doi:10.31866/2616-7581.2.1.2019.171789

Abstract:На сучасному етапі модернізації системи освіти в Україні проблема формування творчої особистості та її здатності до художньо-творчої діяльності посідає одне з чільних місць у мистецькій педагогіці сьогодення. Актуальним завданням є забезпечення умов для художньо-творчого розвитку особистості кожної дитини молодшого шкільного віку, що сприяє її гармонійному та всебічному розвитку в умовах мистецьких навчальних закладів. Ці завдання потребують оновлення мистецьких концепцій та парадигм у галузі художньо-творчого навчання учнів початкових класів, а загострення суперечності між потребою спеціалізованих мистецьких навчальних закладів в оптимізації творчого розвитку дітей даного віку та недостатнім рівнем методичного забезпечення навчального процесу зумовлює актуальність даного дослідження. Оскільки саме в процесі художньо-творчої діяльності у дітей молодшого шкільного віку розвивається інтерес до різних видів мистецтва, а надалі й любов та невичерпне бажання займатися певним з них, тому успіх й ефективність такого розвитку в мистецьких навчальних закладах повністю залежить від професіоналізму та компетентності викладача. Тільки педагог в процесі занять здатний створити такі умови, що сприятимуть набуттю учнями 1-4 класів основних навичок художньо-творчої діяльності й завдяки яким діти матимуть змогу запам’ятовувати та впізнавати твори різних видів мистецтва, радіти їм, перейматися змістом творів, красою їх форми та образів. Мета дослідження – обґрунтування основних умов для педагогів мистецьких навчальних закладів щодо ефективності художньо-творчого розвитку в процесі занять засобами...
Violetta Dutchak
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art, Volume 2, pp 102-116; doi:10.31866/2616-7581.2.1.2019.171794

Abstract:У статті аналізується соціокультурне походження багатьох відомих представників бандурного мистецтва української діаспори. Виокремлені персоналії митців — бандуристів діаспори, уродженців Галичини та їх здобутки у контексті актуалізації потреби вивчення трансляції виконавської традиції, збереження ознак виконавської школи тощо. Метою статті є вивчення внеску бандуристів Галичини у розвиток бандурного мистецтва зарубіжжя. Наукову новизну дослідження становить введення до наукового обігу систематизованої інформації про представництво бандуристів Галичини в середовищі української діаспори, їх пріоритети в інструментарії, репертуарі, виконавських манерах тощо. Визначено внесок К. Місевича, Д. Гонти, Д. Щербини у популяризацію бандури в Польщі у міжвоєнний період. Виокремлена діяльність львівської галицької школи Юрія Сінгалевича, учні якої (С. Ганушевський, С. Ластович-Чулівський, В. Юркевич, З. Штокалко та ін.), не лише сприяли поширенню бандури в Галичині, але й стали успішними у різних видах бандурної діяльності в середовищі української діаспори, синтезували свої вміння з традиційними регіональними бандурними школами. Окремо відзначено уродженців Галичини В. Луціва та Б. Шарка, які в середовищі української діаспори синтезували регіональні бандурні школи виконавства. У статті використано історичний, аксіологічний, музикознавчий та культурологічний підходи та відповідні їм методи, які визначають методологію дослідження. Зокрема, історико-хронологічний метод використаний для розгляду етапів життєтворчості бандуристів, аксіологічний — для визначення цінності їх здобутків, музикознавчі та...
Stanislav Zhovnir
Bulletin of Kyiv National University of Culture and Arts. Series in Musical Art pp 125-134; doi:10.31866/2616-7581.2.2018.153386

Abstract:У статті представлено персоніфікований і жанрово-стильовий підхід до аналізу творчості композиторів країн Латинської Америки для гітари, що здобули широке визнання й популярність в академічній музичній культурі. Актуальним контекстом аналізу стала необхідність вивчення творчості латиноамериканських композиторів для гітари як складника латиноамериканської музики. Автором статті розглядаються основні форми і жанри гітарних творів аргентинського композитора Астора П’яццолли, визначено їхній зв’язок з основними стильовими тенденціями латиноамериканської музики ХХ ст. Мета статті – розгляд сучасної виконавської практики та репрезентації прикладів гітарного виконання композицій Астора П’яццолли. Наукова новизна полягає у виявленні та актуалізації його феноменальної творчості на перетині жанрів легкої і академічної музики для формування сучасного гітарного репертуару. Основні наукові методи, що використані в роботі, – історичний та культурологічний (для аналізу контексту створення композицій для гітари), джерелознавчий (для визначення нотних і звукових джерел дослідження), персонологічний (для аналізу внеску окремих виконавців у сучасну репрезентацію творчості композитора). Дослідження творчості Астора П՚яццолли ґрунтується на аналізі нотних партитур композитора та аудіозаписів виконання його творів для гітари сучасними виконавцями, визначенні жанрового кола й аналізі стильових характеристик. Висновки Творчість Астора П՚яццолли, його унікальний виконавський стиль, поєднання аутентичних музичний традицій народної музики та нових музичних образів мали великий вплив на розвиток...