Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство»

Journal Information
ISSN / EISSN : 24101176 / 26164183
Current Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts (10.31866)
Total articles ≅ 261
Filter:

Latest articles in this journal

Вікторія Олександрівна Стрельчук, Ірина Віталіївна Іващенко
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 82-86; doi:10.31866/2410-1176.40.2019.172681

Abstract:Мета статті – виявити доцільність використання методу Фельденкрайза в процесі навчання акторіву контексті розвитку сучасних інституціональних моделей, розроблених на основі біопсихосоціальної практики.Методологія дослідження. Основними в проведенні дослідження стали історико-оглядовий та історико-описовийметоди, що дало змогу розглянути процес навчання актора за методом М. Фельденкрайза з 1970-х рр. у США,Ізраїлі та Франції. На основі знань із фізики, механіки тіла, неврології, теорії навчання та психології застосованометод соматичної освіти «Feldenkrais». Наукова новизна. У статті проаналізовано використання в професійномунавчанні акторів методу Фельденкрайза у зв’язку з розвитком сучасних інституціональних моделей, розробленихна основі біопсихосоціальної практики, що сприяють самоусвідомленню, мобільності, ефективному виробленнютворчих навичок у процесі перевтілення. Обгрунтовано доцільність інтегрування деяких аспектів методуФельденкрайза в програми курсів акторської майстерності вищих мистецьких навчальних закладів України.Висновки. Доведено, що методики та акторські тренінги, розроблені на основі методу Фельденкрайза, спрямованіна переосмислення себе та можливостей свого тіла в процесі роботи над створенням образу. Розробляючирізноманітні способи переміщення і сприйняття, студенти осмислюють творчий процес із позиції відсутностіобмеження варіантів вираження. У такий спосіб майбутні актори працюють над налаштуванням свого тіла якпрофесійного інструменту, розширюючи можливості голосового й рухового апаратів, та усвідомлюють новіможливості акторської виразності, отримавши вибір...
Кристіна Василівна Чорна
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 27-32; doi:10.31866/2410-1176.40.2019.172672

Abstract:Мета дослідження – розглянути телевізійні програми, у яких використовується інфотейнмент; виявитипереваги та недоліки цього жанру; проаналізувати використання інфотейнменту та гри в процесі створеннятелевізійних програм; з’ясувати історичні умови, що спричинили виникнення нового формата; проаналізувати,як зміни торкнулися не тільки принципу відбору інформації, а й способу її подавання. Методологія дослідження полягає в застосуванні аналітичного, історичного та компаративного методів. Одним з головних методів, якийдопомагає дослідити феномен інфотейнменту та його особливості, є аналітичний. Компаративний метод даєзмогу розглянути проблематику виникнення нового жанру в аспекті порівняння, відстежити сучасні телевізійніпрограми, виявити його переваги та недоліки. З’ясуванню історичних аспектів розвитку телебачення, щоспричинили виникнення нового формату, сприяє історичний метод. Наукова новизна роботи полягає в дослідженнітехнологій створення екранного видовища та особливостей інфотейнменту як ознаки сучасних медіа і новогоформату подавання інформації, а також у проведенні аналізу використання явища інфотейнмент у сучаснихтелевізійних програмах. Розглянуто його недоліки й переваги, систематизовано практичні знання на основінаукового підходу. Висновки. Розглянуто телевізійні програми сучасного телебачення, у яких використовуєтьсяінфотейнмент, досліджено особливості його реалізації, проаналізовано використання прийомів розваги та грив процесі створення телевізійних програм. Виявлено основні тенденції використання інфотейнменту, переваги танедоліки цього жанру, з’ясовано...
Андрій Іванович Крись
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 161-166; doi:10.31866/2410-1176.40.2019.172697

Abstract:Мета статті – осмислити специфіку естетичного сприйняття глядачем сценічної бальної хореографії в контекстідослідження драматургії як художнього методу створення та вираження змісту й форми сучасної сценічноїхореографічної постановки. Методологія дослідження. Застосовано загальнонаукові та конкретно наукові методипізнання: аналітичний (для опрацювання наукової літератури), порівняльний (для проведення порівняльногоаналізу особливостей естетичного сприйняття лексики бального танцю), типологічний (спрямований на виявленняі з’ясування специфіки естетичного сприйняття глядачем сценічної бальної хореографії) та мистецтвознавчий аналіз.Наукова новизна. Висвітлено специфіку естетичного сприйняття сценічної бальної хореографії глядачем; розглянутомистецтвознавчі й хореологічні праці сучасних зарубіжних науковців з метою наукового обґрунтування естетичногосприйняття творів сценічної хореографії; визначено вплив драматургії та композицію постановок на процесосмислення й сприйняття глядачем сенсово-змістового аспекту; проаналізовано лексику бального танцю в контекстіестетичного сприйняття; уточнено та доповнено поняття «естетичне сприйняття», «естетичний досвід», «естетичнаперевага». Висновки. Естетичне сприйняття глядачем сценічного бального танцю – багатогранне явище, оскільки,крім впливу хореографії, характерної для цієї танцювальної форми, сублімує сприйняття сценічного оформлення,костюмів, візуальних ефектів та ін. Ці фактори формують не лише естетичний досвід сценічних постановок бальноготанцю, а і їхню особисту інтерпретацію. Сценічна бальна хореографія, як виконавське...
Ольга Марківна Лігус, Валентин Олександрович Лігус
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 106-111; doi:10.31866/2410-1176.40.2019.172685

Abstract:Мета роботи – проаналізувати історіографію проблеми музичного стилю як однієї із глобальних категоріймузичного мислення; на підставі опрацювання фундаментальних досліджень вітчизняних та зарубіжних ученихХХ – початку ХХІ ст. виокремити й висвітлити теоретичні аспекти цієї проблеми, які охоплюють дефініціюпоняття стилю, систематику характерних стильових ознак, ієрархічну структуру стилю, історичну типологіюстилів, тенденції розвитку теорії стилю протягом означеного періоду; визначити перспективи дослідженнястильової проблематики. Методологія дослідження базується на таких теоретичних методах: систематизації – дляпізнання й осмислення наукових теорій стилю; абстрагування – у диференційованому розгляді найістотніших рисмузичного стилю; аналізу – для встановлення зв’язків між різними рівнями категорії стилю; синтезу – для розглядустилю як компонента ієрархічної системи музики. Крім того, використано дескриптивний метод – в аналізінаукових інтерпретацій поняття музичного стилю. Наукова новизна роботи полягає в систематизації науковогодосвіду дослідження музичного стилю, у висвітленні основних теоретичних аспектів проблеми стилю, у розвиткутеоретичного дискурсу стильової природи музичних явищ. Висновки. Узагальнено науковий досвід дослідженняпроблеми стилю. Визначено дискусійний характер вивчення проблеми стилю. Систематизовано базові положеннятеорії стилю з погляду художньої єдності, диференційованості, стабільності, системної цілісності стильовихознак, інтонаційної сутності стилю та його багаторівневої природи. Виявлено історичну взаємообумовленістьстильових рівнів:...
Олександр Петрович Цугорка
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 228-233; doi:10.31866/2410-1176.40.2019.172708

Abstract:Мета статті – розглянути тенденції і з’ясувати перспективи розвитку українського іконопису ХХІ ст.у контексті відродження національного сакрального мистецтва. Методологія дослідження. Використаноісторично-порівняльний метод (для дослідження динаміки розвитку стилю українського бароко); методстилістичного мистецтвознавчого аналізу (для визначення особливостей техніко-технологічних прийомів таживописної стилістики в творчості сучасних українських іконописців); типологічний і системно-структурнийметоди (для виявлення індивідуально-стильових особливостей поєднання традицій барокового іконописуз академічною технікою та новаторськими тенденціями). Наукова новизна. З’ясовано специфіку синтезуукраїнського академічного живопису із художніми традиціями, сформованими за доби бароко в контекстірозвитку сакрального мистецтва України кінця ХХ – початку ХХІ ст.; досліджено творчі методи й естетичніпринципи провідних сучасних вітчизняних іконописців; розглянуто тенденції й перспективи розвитку бароковихіконописних традицій в українському сакральному мистецтві відповідно до специфіки соціомистецькогопростору ХХІ ст. Висновки. Український іконопис ХХІ ст., зберігаючи колорит традиційного сакральногомистецтва і національної культури, сформований протягом багатовікової історії, відкритий для нових художніхтенденцій. Нині відбувається синтез нових тенденцій, новаторських художніх рішень і традиційних мотивівнаціонального церковного мистецтва різних періодів. Іконопис доби українського бароко, що характеризуєтьсяунікальними стилістичними ознаками, принципами естетично-чуттєвої та...
Олег Олександрович Поспєлов
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 57-65; doi:10.31866/2410-1176.40.2019.172677

Abstract:Мета статті – дослідити становлення та розвиток циркового мистецтва на західноукраїнських землях у складіімперії Габсбургів, проаналізувати естетичну рецепцію циркових вистав і професію артистів цирку в науковійдумці наприкінці XVIII – ХІХ ст., дати визначення, на основі проаналізованих матеріалів першоджерел,правомірності відношення циркових виступів до категорії красних мистецтв. Для досягнення поставленої мети,застосовано такі методи дослідження: метод контент-аналізу, історико-порівняльний, теоретичного узагальнення.Наукова новизна полягає в тому, що вперше у науковому дискурсі, спираючись на наукові роботи з естетики тафілософії мистецтв авторів XVIII – ХІХ ст., проаналізовано наукове сприйняття циркових виступів і професіїциркових виконавців, визначено місце і статус цирку в науці та культурному просторі досліджуваного періоду.У висновках зазначено, що попри помітність цирку, як культурного явища в науковому дискурсі, жодне з мистецтв,які представлялися на арені, не визнавалося абсолютною категорією красних мистецтв, основними причинамиякого були, по-перше, усталене упереджене ставлення у суспільстві до комедіантів і циркових артистів і, по-друге,невідповідність змісту й змістовності акробатичних показів тогочасним естетичним критеріям.
Олеся Михайлівна Вакуленко
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 135-140; doi:10.31866/2410-1176.40.2019.172693

Abstract:Мета статті – виявити специфіку хореографічних знаків та символів у контексті створення художньогообразу в сценічному бальному танці та розглянути особливості їх сприйняття відповідно до трансформаційнихперетворень. Методологія дослідження. У межах обраної наукової стратегії, а саме принципу системного аналізу,застосовано методологічний, культурологічний, структурно-семіотичний, формально-феноменологічний тасоціологічний підходи, кожен з яких посприяв осмисленню аспектів сценічного бального танцю для побудовицілісної теоретичної моделі. Наукова новизна. Визначено взаємозв’язок та взаємовплив публічних проявів тілеснихрухів і артикуляції соціальних категорій ідентичності та гендерних тіл; проаналізовано специфіку трансформаціїі сприйняття хореографічних знаків та символів у сценічному бальному танці; досліджено матеріальні,феноменологічні, суб’єктивні й інтерактивні аспекти сценічного бального танцю як естетичного, соціальногой театрального виступу; розглянуто синтез емоційного, експресивного, чуттєвого та пропріорицепторногоскладників танцю в контексті сценічного хореографічного виступу. Висновки. Образи сценічного бального танцюсинтезують у різноманітних пропорціях естетичні цінності та інформативні повідомлення, мають реальнийреферент або ментальне уявлення, а хореографічний знак є інтерпретатором іншого знаку, семіотичного процесу,теоретично необмеженого. Засобами відбору, спрощення й інтерпретації хореографічний знак розкриває своюмету. Цей процес відноситься до абстракції, що пов’язана з демотивацією – мотивовані знаки перетворюютьсяна знаки символічні. Отже,...
Тетяна Олександрівна Божко, Ярослав Юрійович Гордійчук
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 167-176; doi:10.31866/2410-1176.40.2019.172699

Abstract:Мета дослідження – виявити сукупність чинників формування образного мислення дизайнера, необхідних длягенерування значної кількість проектних пропозицій та аргументації різних варіантів утілення обʼєктів проектування;з’ясувати механізми відбору й застосування реалізованих в проектах образів та символів. Методи дослідження.Для поглибленого дослідження чинників формування образного мислення дизайнера застосовано методи аналізуй синтезу, порівняння й абстрагування, що дало змогу виділити сутнісні складники кожного із чинників впливу тавиявити специфічні риси їхньої взаємодії. Наукова новизна. У дослідженні вперше встановлено обʼєктивну й ціліснукартину щодо умов і вимог до проектної діяльності фахівців із графічного дизайну, осмислено специфіку створенняобразів у свідомості дизайнера відповідно до існуючих чинників та виявлено наявність синергічного ефектувзаємодії різнохарактерних чинників, які впливають на ефективність і продуктивність роботи дизайнера. Висновки.Формування й розвиток художньо – образного мислення дизайнерів є одним із найважливіших завдань вищоїпрофесійної школи, для вирішення якої необхідно розробити нові педагогічні технології, що базуються на найбільшзначимих досягненнях комплексу наук: педагогіки, психології, філософії, сучасних інформаційних, поліграфічних тапакувальних технологій. Для ефективного формування й розвитку художньо-образного мислення дизайнера требавикористовувати структурно-комплексний підхід та забезпечувати інтегрований вплив усіх виявлених у дослідженнічинників.
Ольга Григорівна Бенч, Єва Долінська
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 94-105; doi:10.31866/2410-1176.40.2019.172684

Abstract:Мета статті. Дослідити різні літературні інтерпретації (поезії і прози) з точки зору взаємин літературита музики, сприйняття музичних явищ як можливого засобу інтерпретації та використання таких явищв педагогічній практиці.Музична культура є надзвичайно складним утворенням, в якому переплітаються естетичне, психологічне,соціальне, комунікативне та інші напрями. Ця багатогранність пов’язана з особливими параметрами впливу їїоснови – музики.Взаємодія літератури та музики прослідковується не лише в звуковому просторі першої, а й у використаннів художньому тексті різноманітних музичних образів, інструментів, термінології, музичного ритму.Наукова новизна полягає у виявленні різних форми музичної образності в поетичній творчостіД. Пастирчака.Застосовано такі методи дослідження – культурно-історичний (для розгляду генезису музичностіу творчості Д. Пастирчака), теоретичний метод аналізу, процесуально-структурний, узагальнюючий.Висновки. Доведено, що музичні мотиви відіграють важливу роль у побудові динамічного розвитку тавнутрішньої завершеності, в розкритті ідейно-тематичного змісту, слугують виразом авторських інтенцій,є своєрідним каталізатором у вираженні ідей автора, стимулюють сприйняття читача. Отже, твори Д. Пастирчака(зокрема оповідання “Чінтет”) містять музику, яка охоплює своєрідні характери й значення. Глибокий аналізтаких музичних звуків дає змогу виявити різні форми музичної образності в поетичному світі автора.
Євгеній Євгенович Рой, Віктор Андрійович Литвиненко
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 66-74; doi:10.31866/2410-1176.40.2019.172678

Abstract:Мета дослідження – з’ясувати взаємозв’язок народно-танцювального й театрального мистецтва у відтворенніхудожньо-сценічної образності вистави (на базі архівних матеріалів, спогадів сучасників тощо), що зафіксованов творчості видатних майстрів сцени – корифеїв українського театру М. Садовського, М. Кропивницького,І. Мар’яненка, П. Саксаганського, М. Заньковецької, хореографів Х. Ніжинського, В. Верховинця, М. Соболя таін. Методи дослідження: мистецтвознавчий, історичний, компаративний, що забезпечують з’ясування специфікирозвитку української народної хореографії в контексті театрального мистецтва та виявлення особливостейцієї органіки під час створення художньо-образної структури сценічного дійства. Наукова новизна результатівдослідження полягає в тому, що вперше осмислюється взаємозв’язок двох видів сценічного мистецтва – театруй хореографії, що дає змогу висвітлити багатогранність танцювального мистецтва, відкриваючи нові перспективийого розвитку. Висновки. Народна хореографія є синтетичним мистецьким явищем, тісно пов’язаним із театром.Його аналіз дає підстави вести мову про те, що протягом багатьох років на театральних підмостках спостерігавсяпоступовий перехід від окремих танцювальних епізодів у музичних і музично-драматичних виставах дорозгорнутих танцювальних картин, водевілей і своєрідних спектаклів-дивертисментів. Це свідчить про те, що насцені національного класичного театру розвивалася не лише українська народно-сценічна хореографія як йогоорганічний складник, але й постановочне режисерсько-балетмейстерське мистецтво. Утверджуючись у своїх двохмайже протилежних...