Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство»

Journal Information
ISSN / EISSN : 2410-1176 / 2616-4183
Total articles ≅ 451
Current Coverage
DOAJ
Filter:

Latest articles in this journal

Олена Скопцова, Світлана Палига
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 133-137; https://doi.org/10.31866/2410-1176.46.2022.258626

Abstract:
Мета статті — дослідити специфіку народного хорового (пісенного) мистецтва в сучасному просторі України. Вказана мета передбачає окреслення особливостей функціонування колективів цього напряму та визначення мистецьких подій для їхньої популяризації й розвитку. Методологія дослідження. Наукові положення статті аргументовані на рівні методів (емпірико-теоретичний, аналіз і синтез, індукція та дедукція, мистецтвознавчий аналіз), які узагальнюють основні стратегії розвитку народного хорового мистецтва. Аналіз здійснюється за принципом розрізнення провідних українських хорових колективів і визначення основних заходів їхнього розвитку. Результати. Палітра сучасних народних хорів представлена колективами різних типів — навчально-творчі, професійні, аматорські. Провідну роль у формуванні творчого обличчя колективів відіграє художній керівник і хормейстер, який визначає тип репертуару і специфіку його інтерпретації. Хорове пісенне мистецтво України наразі розвивається у напрямку формування індивідуального музичного звучання, що реалізується завдяки зверненню до пісенного фольклору різних регіонів. Потужним джерелом у розвитку народного хорового мистецтва є участь у фестивалях та конкурсах, які сприяють акумуляції творчих зусиль учасників колективів, виступають простором для обміну досвідом і комунікації зі слухацькою аудиторією. Функціонування таких об’єднань як Всеукраїнське хорове товариство імені М. Леонтовича, що є асоціацією Національної всеукраїнської музичної спілки, формує потужне підґрунтя національної культурної політики у питанні розвитку народного хорового мистецтва. Наукова новизна статті полягає у дослідженні основних стратегій розвитку народного хорового (пісенного) мистецтва в сучасному просторі України. Крім того, у визначенні основних типів українських народних хорових колективів, окресленні шляхів формування їхнього індивідуального творчого кредо.
Роман Ширман
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 55-62; https://doi.org/10.31866/2410-1176.46.2022.257971

Abstract:
Мета дослідження — проаналізувати феномен створення у 1971 році на студії «Київнаукфільм» видатного науково-популярного фільму режисера Ф. Соболєва «Я та інші», що став етапним у розвитку українського пізнавального кіно й суттєво вплинув на самосвідомість суспільства. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному науковому підході та теоретичному аналізі суспільних та творчо-виробничих умов у кінематографі, що склалися в Україні на межі 60-70 років ХХ століття, аналізі роботи режисерів студії «Київнаукфільм» та взаємин між митцями, науковцями й суспільством. Результати. У статті проаналізована історія створення фільму «Я та інші» як приклад поєднання високопрофесійного кінематографічного пошуку, майстерності та відповідальності з науковим сумлінням вчених, що були здатні кинути виклик усталеним поглядам на суспільство й людину. Наукова новизна. Вперше проаналізовані умови виникнення та складові частини соціального феномену, яким став фільм «Я та інші», визначені творчі засоби та прийоми, що сприяли створенню видатного кінематографічного твору і стали однією з вершин творчого доробку класика українського пізнавального кіно Фелікса Соболєва.
Оксана Сухецька
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 138-144; https://doi.org/10.31866/2410-1176.46.2022.258627

Abstract:
Мета дослідження — експлікувати концепт «віртуальний хор» через аналіз його складових у межах єдиного цілого. Методи: емпіричний, аналітичний, музикознавчий комплексний. Це дослідження здійснювалося в процесі спостереження та аналізу всіх етапів створення віртуальних проектів із позиції керівника, а також — з точки зору артиста віртуальних хорів під керівництвом різних диригентів (міжнародний досвід). Головні результати і висновки дослідження визначають сутність явища віртуального музикування як новітнього жанру в галузі хорової творчості синтез-формату; спонукають до подальших наукових розвідок у вказаному напрямі, зокрема вивчення понять «диригент віртуального хору» й «артист віртуального хору/віртуальний хорист». Виявлено новітні підходи до створення хорового ансамблю та хорового строю, що вимагають від хормейстера нових компетентностей, серед яких навички аудіоредагування та багатоканального зведення. Також у контексті першого виду віртуальної реальності розглянуто хоровий ансамбль та хоровий стрій як елементи хорового звучання, які штучно створюються сучасними інформаційними технологіями, зокрема комп`ютерною технікою. Наукова новизна полягає в розкритті поняття «віртуальний хор» та виявленні змінного й незмінного в діяльності реального та віртуального хорового колективу: від репетицій до концертного виконання. Висвітлення трансформацій, яких зазнає процес утворення важливих елементів хорового звучання, зокрема хоровий ансамбль та хоровий стрій в умовах віртуальної реальності, та аналіз ідентифікованих змінних категорій визначають новітні підходи до підготовки хормейстера, до його майбутньої професійної діяльності. Результати проведених наукових розвідок можуть відображатися в оновлених освітніх програмах підготовки хорових диригентів у закладах вищої освіти.
Володимир Горобець, Валентин Сластьон
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 87-93; https://doi.org/10.31866/2410-1176.46.2022.258620

Abstract:
Мета — проаналізувати особливості трансформації народних пісень у репертуарі Українського народного хору імені Станіслава Павлюченка. Методологія дослідження ґрунтується на музично- теоретичному аналізі репертуару Українського народного хору. У статті, поряд із загальнонауковими методами (аналіз, синтез, узагальнення), використано кроскультурний і системний аналіз, що дає можливість цілісно охарактеризувати процеси трансформації української народної пісні. Методи обробки музичного матеріалу спрямовані на збереження рис фольклорного першоджерела. Методологічна основа статті ґрунтується на науково-теоретичних засадах і дослідженнях українських музикознавців, які окреслювали специфіку звернення до фольклору у вітчизняній практиці. Результати. Аналіз народних пісень, що увійшли до репертуару Українського народного хору імені Станіслава Павлюченка, свідчить про наявність єдиної домінантної тенденції щодо трансформації музичного матеріалу. Зокрема, наявне прагнення максимально зберігати структуру, інтонаційну, ладову основу народних пісень. Під час вибору типу голосоведіння перевага надається терцієвому подвоєнню, що притаманне фольклорному багатоголоссю. Водночас спостерігається прагнення за допомогою чергування хорових груп та співу солістів створити такий тип драматургії, при якому будуть ще яскравіше проступати художньо- образні смисли пісні. Отже, можна зазначити, що пісні з репертуару Українського народного хору хоча й відрізняються від автентичних зразків, їхня модифікація спрямована на збереження традиційних форм музикування. Наукова новизна. Вперше проаналізовано особливості інтерпретації народнопісенного матеріалу в репертуарі Українського народного хору імені С. Павлюченка.
Анна Ткач
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 145-149; https://doi.org/10.31866/2410-1176.46.2022.258628

Abstract:
Мета статті — визначити вплив глобалізації на розвиток українського музичного фольклору. Вказана мета передбачає аналіз сутності глобалізації та проявів амбівалентного стану функціонування музичного фольклору за нинішніх умов. Методологія. У процесі дослідження використали такі методи: джерелознавчий (опрацювання наявних праць про роль глобалізації у сучасній культурі), аналітичний (осмислення специфіки музичного фольклору в контексті вітчизняної культури) та метод теоретичного узагальнення (для підбиття підсумків). Результати. Глобалізація вносить значні корективи у функціонування культури. Як явище, спричинене економічними та політичними чинниками, глобалізована цивілізація спрямована на розвиток уніфікованих мистецьких феноменів, які мають не індивідуалізований, неповторний, а типовий і стандартизований характер. Водночас відкривається можливість доступу до різних музичних культур і розвитку плюралізму смаків. Попри зміни, що відбуваються в сучасному глобалізованому світі, музичний фольклор залишається частиною нашої культури. Узагальнили такі форми побутування фольклору в культурно-мистецькому просторі України: 1) збереження традиційного фольклору в аудіо та відеоформаті, створення інтерактивних можливостей для його трансляції та подальшого опрацювання; 2) поєднання фольклору з іншими мистецькими феноменами, поява синтетичних за генезою явищ; 3) формування новітнього фольклору, який віддзеркалює сучасні креативно-мистецькі активності. Отже, навіть в умовах глобалізації музичний фольклор не втрачає свого значення у вітчизняній культурі та залишається компонентом різних мистецьких феноменів. Наукова новизна статті полягає у висвітленні особливостей впливу глобалізаційних процесів на трансформацію українського музичного фольклору.
Саяли Кулієва
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 27-31; https://doi.org/10.31866/2410-1176.46.2022.257959

Abstract:
Мета дослідження полягає в розгляді основних ідентифікаційних параметрів орнаментальності в декоративно-прикладному мистецтві тюркського світу. Методологія дослідження спирається на порівняльно-типологічний метод, адже порівняльний аналіз розкриває, з одного боку, загальні універсалії орнаментальності в декоративно-прикладному мистецтві тюркомовних народів, а з іншого — їхню специфіку. Методологія дослідження також спирається на принцип історизму, що орієнтує на взаємозв’язки культур у просторі етапів історії народів. Саме історико-культурний вектор сприяє узагальненій демонстрації основних домінант орнаментальності в декоративно-прикладному мистецтві тюркських народів. Результати статті свідчать про те, що декоративно-прикладне мистецтво тюркомовних народів має безсумнівні типологічні підстави спорідненості. У статті сформульовані положення, що мають певну перспективу для класифікації матеріалу. Результативність виконаного дослідження дозволяє трактувати орнаментальність як єдину функціональну основу морфологічної системи мистецтв. Наукова новизна представленої статті полягає в тому, що вперше узагальнені та диференційовані загальні підстави орнаментальності в декоративно-прикладному мистецтві тюркомовних народів. До аналізу залучаються етнокультурні моделі світогляду тюркських народів та їхні зв’язки з орнаментальними формулами.
Євгеній Рой
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 181-190; https://doi.org/10.31866/2410-1176.46.2022.258642

Abstract:
Мета статті — простежити історико-культурні передумови створення та функціонування одного з перших в Україні державного танцювального ансамблю, який повинен був не лише збирати й популяризувати фольклорні танці, але й публічно репрезентувати їх у сценічному варіанті. Проаналізувати організаційний і творчий процес в перші роки його існування та виявити роль балетмейстера П. Вірського у визначенні курсу мистецького колективу на популяризацію та збереження національних культурних цінностей як невичерпної скарбниці підживлення національного хореографічного мистецтва. Методологія дослідження — для досягнення поставленої мети використовувалися такі методи: історико-аналітичний — для вивчення історичних, мистецтвознавчих і культурологічних джерел і літератури; пошуково-теоретичний для збирання матеріалів, які підтверджують авторські висновки статті. З’ясування тенденції народно-сценічного танцювального мистецтва України в середині 30-х років минулого століття, визначення його специфіки та способів вираження, уможливлювалося завдяки застосуванню у науковій праці принципу історизму та наукової об’єктивності. Результати. Після визнання у другій половині 30-х років у країні професійних гуртів як основної форми популяризації народного пісенно-танцювального мистецтва стала відчутною тенденція до створення мережі професійних танцювальних колективів в Україні. Одним із перших у 1937 році було засновано Державний ансамбль танцю, який очолили П. Вірський і М. Болотов. Колектив із перших років свого існування швидко почав набувати популярності на теренах України, вносячи свою частку в розвиток національного народно-хореографічного мистецтва. Новизна одержаних результатів обумовлена метою, завданнями й проблематикою дослідження, пов’язаного з виявленням культурно- історичних передумов створення Державного ансамблю танцю України як носія народно-танцювальної національної культури. У статті вперше робиться аналіз ранніх концертних програм колективу.
Ольга Школьна, Алла Буйгашева
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 46-54; https://doi.org/10.31866/2410-1176.46.2022.257968

Abstract:
Мета дослідження — окреслити особливості розвитку формотворення та розпису виробів Бориславського фарфорового заводу на Львівщині (1964–2007). Методологія дослідження базується на принципі історичної достовірності, мистецтвознавчому і дизайнерському підходах, сукупності онтологічного, аксіологічного, типологічного та методу мистецтвознавчого аналізу. Її використання продиктоване необхідністю осягнути буттєві, ціннісні, художні аспекти напрацювань на згаданому підприємстві другої половини ХХ — початку ХХІ століть. Результати. Дослідження продукції Бориславського фарфорового заводу акцентує увагу на історії фарфору та напівфарфору другої половини України ХХ — початку ХХІ століть. Діяльність підприємства співвідносна з іменами авторів форм і декору та асортиментом виробів, які донедавна складали частину вітчизняної культури харчування. Враховуючи необхідність верифікації даних про художників, скульпторів, модельмайстрів Бориславського фарфорового заводу та їх внесок у розвиток формування лінії художньо-образних особливостей асортименту продукції підприємства, вдалося визначити справжній внесок його творчого колективу у розвиток вітчизняної галузі «білого золота» й унаочнити найкращі мистецькі результати за період у близько п’ятдесят років (1964–2004/2007 рр.) на тлі інших українських виробництв. Важливим аспектом напрацювань стали дані, зібрані завдяки польовим дослідженням, проведеним у Дрогобицькому районі Львівської області, котрі дозволили охопити техніко-технологічну специфіку діяльності вказаного виробництва. Наукова новизна полягає у введенні до наукового обігу імен авторів форм і оздоблення фарфорових виробів Бориславського фарфорового заводу у період між 1964 та 2007 роками, а також аналізі найвизначніших творів з асортименту підприємства за його п’ятдесятирічну діяльність. З’ясовані техніко-технологічні умови праці провідних художників і скульпторів на виробництві, опрацьовано матеріали про сортність і маркування готової продукції заводу.
Ольга Бенч, Зузана Брчакова
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 69-77; https://doi.org/10.31866/2410-1176.46.2022.258618

Abstract:
Мета статті – визначити провідні сучасні тенденції основних галузей музичної терапії з врахуванням досвіду світових наукових шкіл. Методологія дослідження окреслюється використанням історико- культурологічного підходу до вивчення становлення та розвитку музичної терапії, а також методів аналізу та порівняння для простеження основних напрямів музикотерапії й міжгалузевих впливів вагомих наукових результатів. Результати. Доведено, що динамічність розвитку музичної терапії з часу її створення виявляє певну стабільність у нарощенні та апробації нових відгалужень. Їхня логічна поява пояснюється своєрідними «перехресними» міжгалузевими впливами та залученням на певних етапах вагомих наукових результатів із різних галузей знань, у тому числі віддалених від практичної медицини, традиційної музичної освіти, класичних музикознавства і педагогіки. Наголошено, що завдяки внутрішній диференціації окремих її складових постійно оновлюється системність галузі, яка сформована на перетині педагогіки, теорії соціальної комунікації, культурології та інших споріднених дисциплін. Визначено, що провідними у музикотерапії є медицина, психологія і педагогіка, що розвивається як інтегративна дисципліна на стику нейрофізіології, психології, рефлексології, музикознавства та інших дисциплін. Наукова новизна полягає у виявленні спільних засобів і підходів наукового пізнання музичної практики до психологічної, ментальної, поведінкової корекції людської діяльності на різних вікових етапах.
Наталія Регеша
Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» pp 128-132; https://doi.org/10.31866/2410-1176.46.2022.258625

Abstract:
Мета статті — проаналізувати специфіку хорових духовних творів української композиторки Вікторії Польової на прикладі «Світлих піснеспівів». Методологія дослідження особливостей хорового стилю мисткині потребує залучення аналітичного методу. Порівняльний метод необхідний для висвітлення характеру взаємозв’язку індивідуального творчого начала та попередньої мистецької хорової практики. Метод синтезу застосовується для виділення філософсько-естетичного підґрунтя творчості української композиторки. Результати. Хорові твори провідної української композиторки Вікторії Польової є визначним явищем у контексті сучасного вітчизняного та світового музичного мистецтва. Вони виступають у ролі своєрідного містка між традиціями минулого та сучасними композиторськими техніками. Вербальний текст надихає мисткиню на відповідне формування музичної тканини. Вибір канонічних текстів у духовних творах є ознакою творчого методу В. Польової. Фонізм хорового співу використовується для передачі сакральних та божественних образів. Звернення до традицій поліфонії доби Відродження, знаменного розспіву, сполучаються із сонорними комплексами, естетикою мінімалізму. Композиційно-фонічна архітектоніка спрямована на відтворення ідеї гармонії світу, яка втілюється засобами хорового звучання. Контрастне зіставлення різних образних сфер та тональностей є основою стилю композиторки, в якому немає місця драматизму та конфліктності. Колористика гармонічних вертикалей утворюється як результат логіки поліфонічного розгортання окремих вокальних шарів. Наукова новизна полягає у висвітленні специфіки хорових творів Вікторії Польової, виокремленні стильових домінант її творчого методу.
Back to Top Top