Танцювальні студії

Journal Information
ISSN / EISSN : 26167646 / 26173786
Current Publisher: Kyiv National University of Culture and Arts (10.31866)
Total articles ≅ 20
Filter:

Latest articles in this journal

Alina Pidlypska
Танцювальні студії pp 76-83; doi:10.31866/2616-7646.2.2018.154496

Abstract:Мета дослідження – виявити основні оцінні аспекти «Лебединого озера. Сучасної версії» Р. Поклітару у критичних статтях. Методи дослідження. Аналіз та порівняння критичних статей дали змогу провести науково об’єктивне дослідження. Наукова новизна полягає у виявленні основних аспектів критичної оцінки «Лебединого озера. Сучасної версії» Р. Поклітару, серед яких сюжет, драматургія, хореографічна лексика, музична основа, сценографія. Висновки. Аналіз хореографічної критики сприяє не лише відтворенню панорами оцінних висловлювань, а й виявленню художньо-естетичних домінант в оцінці хореографічних явищ. «Лебедине озеро. Сучасну версію» Р. Поклітару можна розглядати в системі постмодерністських інтерпретацій, що вимагає оновлення методології критичного осмислення, удосконалення критеріїв виявлення художньої цінності твору. Описовість, компілятивний характер, відсутність авторської позиції характерні для низки публікацій щодо постановки Р. Поклітару. У багатьох статтях традиційно висвітлюється сюжет, переважна більшість авторів звертається до лібрето, решта – подають власне трактування. Критики не уникають традиційного порівняння з попередниками (М. Ека, М. Борн). Аналізу піддається хореографічна лексика, акцентується увага на іронічному ставленні до класичного першоджерела (прояв однієї з основних рис постмодернізму). Проводиться порівняння з кіно-жанрами («саспенс», «екшн»). В оцінці музичної основи більшість критиків розуміють доцільність перероблення музичної партитури першоджерела задля вирішення нових драматургічних завдань відповідно до задуму балетмейстера. Всі автори позитивно...
Liliia Kozynko
Танцювальні студії pp 35-44; doi:10.31866/2616-7646.2.2018.154386

Abstract:Мета дослідження – проаналізувати й систематизувати відомості, пов’язані із феноменом становлення, розвитку та занепаду танцювального мистецтва скоморохів на Україні. Методи дослідження. Зважаючи на історико-культурологічний характер дослідження, його основними методами стали – історичний, теоретичний, системний, аналітичний та узагальнення, які забезпечили теоретичний аналіз джерельної бази, систематизацію отриманої інформації та узагальнення й підведення підсумків відносно зародження, розвитку, занепаду та подальшої трансформації танцювального мистецтва скоморохів. Наукова новизна статті полягає в систематизації та аналізі ключових етапів виникнення, розвитку, занепаду і трансформації танцювального мистецтва скоморохів на території України та проведення паралелей з розвитком подібних мистецьких феноменів на території інших держав. Висновки. Проаналізувавши матеріали, можна стверджувати, що феномен танцювального мистецтва скоморохів і надалі потребує детального дослідження. Наразі можна констатувати, що найактивніший розвиток мистецтво скоморохів мало за язичницьких часів. Саме тоді названу верству населення прирівнювали до божественних істот, а їхнє мистецтво до служіння божеству. За часів язичництва скоморохи були синкретичними напівпрофесіоналами, які створювали різноманітні театралізовані видовища. Із приходом християнства ставлення до скоморохів поступово змінюється. Мистецтво скоморохів також зазнає трансформації – виокремлюються різні жанри їхньої творчості. Скомороство розподіляється на осіле та мандрівне. Поряд з цим прийняття християнства спричинило початок етапу...
Nataliia Chilikina
Танцювальні студії pp 45-51; doi:10.31866/2616-7646.2.2018.154387

Abstract:Стаття присвячена позначенню емоцій у структурі хореографічного тексту сучасного хореографічного мистецтва, що є проблемою теорії танцю в її безпосередньому зв’язку із психологією, а також актуальною в контексті когнітивного підходу з характерними міждисциплінарними порівняннями. Досліджується позначення емоцій у створенні образної системи та композиційно-текстової структури, а також зв’язок із різними видами інформації, закладеними в хореографічному тексті. Метою дослідження є з’ясування позначення емоцій та їхньої вагомості у структурі хореографічного тексту сучасного хореографічного твору. Методологія. Звернення до інтегральних функцій наукового дискурсу визначає сьогодні підхід до сучасного хореографічного мистецтва. Тож у дослідженні використовується когнітивний підхід до рішення поставленого завдання з характерними міждисциплінарними порівняннями у вивченні спостережуваних явищ, що дає змогу всебічно висвітлити об’єкт дослідження з погляду різних когнітивних тлумачень. Наукова новизна. У цій роботі значно розширені дослідницькі можливості аналітики сучасного хореографічного мистецтва за допомогою використання інтегральних складників. Висновки. Стверджується, що в сучасних дослідженнях хореографічного мистецтва доповнюються концептуальні основи. Позначення емоцій у структурі хореографічного тексту сприяє проникненню до внутрішнього світу героїв, опису їхнього суб’єктивного переживання, заглибленню пізнання людської психіки, а значить – віддзеркаленню життєвих явищ. З’ясовано, що емоції, які виражені в хореографічному тексті, пов’язані з певним способом бачення...
Tetiana Churpita
Танцювальні студії pp 18-26; doi:10.31866/2616-7646.2.2018.154361

Abstract:Мета статті – проаналізувати педагогічну діяльність М. Трегубова на основі архівних документів, періодичних видань, спогадів його колег і студентів. Методологія. Готуючи статтю, автор застосував історичні, аналітичні підходи та використав методи «включеного спостереження» для подання та узагальнення власних даних, зокрема інтерв’ю. Наукова новизна. У статті вперше зроблено спробу проаналізувати діяльність М. Трегубова як педагога. Значну увагу приділено педагогічним поглядам майстра, що були відображені в методичних рекомендаціях до дисципліни «Мистецтво балетмейстера», та його викладацькій роботі в Київському державному інституті культури (1971–1994). Висновки. Виховавши цілу плеяду артистів балету, М. Трегубов узагальнив і розвинув накопичений десятиліттями практичний досвід під час роботи на кафедрі хореографії Київського державного інституту культури ім. О. Є. Корнійчука. Свої педагогічні роздуми він сформулював у навчальній програмі до дисципліни «Мистецтво балетмейстера». М. Трегубов наголошував на тому, що розвиток балетмейстерських здібностей студентів неможливий без самоконтролю, самодисципліни, самоосвіти й самоаналізу. Завдяки цьому хореограф мав перейти від репродуктивної (споживацької) діяльності до продуктивної (творчої). У процесі навчання педагог відводив важливу роль синтезу класичного танцю, фольклору та звичайних людських жестів, а одним із головних методів, яким повинен оволодіти майбутній хореограф, він називав узагальнення. М. Трегубов неодноразово розповідав учням, що в танці має бути присутнє і матеріальне (набір рухів), і духовне (зміст, яким насичується рух, та образ), а...
Oleksandr Chepalov
Танцювальні студії pp 10-17; doi:10.31866/2616-7646.2.2018.154356

Abstract:Мета дослідження – визначити інноваційні аспекти філософського осмислення танцю в колективній монографії І. Печеранського та Д. Базели «Вступ до філософії танцю» у порівнянні з аналогічними дослідженнями зарубіжних науковців. Методологія. У дослідженні використано компаративний метод як апарат інтерпретації різних аспектів пізнання танцювального образу у зв’язку із способами існування того чи того хореографічного твору. Також використано історичний, культурологічний та мистецтвознавчий методи в характеристиках танцю як культурної універсалії, як соціокультурної тріади та способу естетичного самоствердження й самовдосконалення. Наукова новизна. Аналіз монографії І. Печеранського й Д. Базели, що вийшла в 2017 р., досі не проводився, хоча в ній містяться інноваційні та актуальні положення стосовно танцю як глибинного пласта духовного світу та невід’ємного елемента буття людини. Висновки. Цілком підтверджується авторська позиція, згідно з якою культурною тріадністю танцю є семіотика, мистецтво і спорт. Не викликає заперечень та додаткових обґрунтувань висновок авторів монографії про те, що танець у його ідеальних та соціокультурних проявах породжує практичну філософію, яка теоретично представлена на сторінках монографії. Нова робота українських учених – філософа та практика й теоретика хореографічного мистецтва – саме тому вигідно вирізняється від багатьох напрацювань зарубіжних науковців, що є не результатом суто філософських рефлексій, а продуктом аналітичних міркувань та обґрунтованих висновків на базі певних танцювальних традицій і створення конкретних хореографічних зразків.
Xixi Yang
Танцювальні студії pp 52-60; doi:10.31866/2616-7646.2.2018.154388

Abstract:Мета дослідження Сучасний Китай стає усе більш важливим у міжнародних стосунках, проте багато компонентів культурної спадщини країни залишаються невідомими за її межами. Тож є необхідність вивчення достеменних танцювальних традицій китайського танцю у багатстві його форм і регіональних культурних контекстів. Методологія. У дослідженні використано герменевтичний метод як апарат інтерпретації символіки, що посідає важливе місце в національному театрі та видовищних мистецтвах Китаю. Крім того, використано історичний, культурологічний та мистецтвознавчий методи. Зазначена методологія дозволяє розкрити та піддати аналізу певні зразки застосування ідей та образів східної художньої культури стосовно ідеологічних моделей китайського суспільства в конкретних історичних умовах, тобто наблизити їх розуміння до відповідних сюжетних мотивів та ідейних джерел певного періоду. Наукова новизна. Аналіз міфопоетичної символіки (паралелі з міфологією, теософією, українською поетичною традицією) суміщається із практичними рекомендаціями щодо виконання певних прийомів танцю лотоса («Хехуа у») солісткою або жіночим хореографічним колективом для достеменного втілення образної сфери китайського танцю. Висновки. На прикладі образної символіки лотоса та його танцювальної інтерпретації в роботах китайських хореографів у статті висвітлено генетичний зв'язок між міфологією та мистецтвом танцю, що в танці лотоса виявляє символіку шляхетності, прагнення до світла, духовного зростання і здатності душі досягти досконалості. Отже, танець, де зазвичай вбачається лише декоративність пластичного малюнку та окремі...
Olena Shabalina
Танцювальні студії pp 69-75; doi:10.31866/2616-7646.2.2018.154494

Abstract:Мета дослідження – проведення мистецтвознавчого аналізу вистави С. Кравчинського та А. Годовської «Батай і світанок нових днів» (Польща, 2016) у проекції на тенденції розвитку мистецтва сучасного танцю. Методологія. Аналіз вистави є результатом феноменологічного, онтологічного, антропопрактичного дослідження в синхронізації хореографічного тексту вистави з філософськими текстом Ж. Батая «Внутрішній досвід» та концепції Б. Ельконіна. Наукова новизна дослідження полягає у проведенні мистецтвознавчого аналізу вистави «Батай і світанок нових днів» крізь призму філософії Ж. Батая. Акцентовано на авторському методі роботи постановників з артистами через проживання снів, узагальнення, синхронізацію свідомого й підсвідомого у проживанні певного явища. Висновки. У жанрово-стилістичному аспекті вистава С. Кравчинського і А. Годовської «Батай і світанок нових днів» стоїть на позиціях вистави й перформанса, є результатом плідної системи роботи з акторами на відтворення «озмістовлення-потоку», формування «виклику» і отримання «утвердженого змісту». Утворення художніх образів реалізовано на філософсько-дослідницькій платформі авторів хореографічного тексту, актора наділено можливостями перформера у зануренні до сфери підсвідомого. Вистава не перетворюється на перформанс або хеппенінг завдяки досвіду акторів, що володіють мистецтвом синхронізації свідомого й підсвідомого у проживанні певного явища. Творчість польських хореографів С. Кравчинського і А. Годовської виявляє ключові тенденції сучасної хореографії як з погляду форми, і з погляду змістовного наповнення.
Oleksandr Plakhotnyuk
Танцювальні студії pp 27-34; doi:10.31866/2616-7646.2.2018.154367

Abstract:Мета дослідження – проаналізувати й систематизувати відомості про життя і творчість Едуарда Бутинця. Методологія. У дослідженні використано комплекс методів: історико-хронологічний та біографічний для виявлення достовірності фактів життя митця; системний аналіз дав змогу комплексно та об’єктивно провести аналіз проблематики. Наукова новизна полягає в тому, що вперше систематизовано відомості про творчий шлях Едуарда Йосиповича Бутинця – діяча естрадного мистецтва України, представника української, а саме львівської школи танцю, фахівця із сценічного-театрального мистецтва, народно-сценічного та українського танцю, історико-побутового, сучасного бального танцю, композиції та постановки танцю, мистецтва балетмейстера, який виховав плеяду діячів хореографічного мистецтва України. Висновки Едуард Йосипович Бутинець – непересічна постать хореографічної мистецтва України середини ХХ – початку ХХІ ст. Попри буденність викладацької діяльності спочатку в училищі культури і мистецтв, а згодом у Львівському університеті митець формує систему педагогічних методів та принципів, що склали важливе підґрунтя для формування компетентностей фахівців хореографічного мистецтва, професійної діяльності послідовників та учнів. Виняткова увага в діяльності митця приділялася збереженню національної спадщини хореографічного мистецтва України. У творчому доробку Е. Бутинця чимала кількість створених нових та відновлених кращих творів хореографічного мистецтва України. Митцем сформована школа вихованців, які сьогодні продовжують хореографічну роботу по всій території України та за її межами. Представлена...
Oleksandr Manshylin
Танцювальні студії pp 62-68; doi:10.31866/2616-7646.2.2018.154493

Abstract:Мета дослідження: прослідкувати на матеріалі кількох успішних прикладів, яким чином процеси однобічного впливу сучасного західного танцю на український поступово трансформуються на двостороннє співробітництво. Методологія: історико-хронологічний метод, метод порівняльного аналізу, метод критичного аналізу. Наукова новизна: вперше систематизовано широке коло явищ, пов’язаних з міжнародною діяльністю української спільноти сучасного танцю. Висновки. Період запозичень як неминучий етап процесу у відносинах західний/український сучасний танець, завершився. Перехід від цього етапу до наступного полягав у величезній роботі з вивчення технік руху і танцю, методів композиції та інших методологічних аспектів хореографії, розроблених протягом історії сучасного танцю. Сьогодні неусвідомлені запозичення можуть свідчити лише про творчу неспроможність того чи іншого постановника. На поточний момент лідери спільноти українського сучасного танцю, серед яких Лариса Венедиктова, Руслан Баранов, Ольга Кебас, Данило Бєлкін, Антон Овчінніков, Кристина Шишкарьова та інші набули достатнього авторитету на міжнародному арт-ринку. У досліджуваний період було не тільки пролонговано зв’язки з танцювальними спільнотами Росії та Білорусі, було встановлено нові міцні відносини з танцівниками Польщі, Литви, Німеччини, Іспанії, Естонії, Норвегії, Франції, Великобританії, Сполучених Штатів Америки. Важливо відмітити, що партнерські стосунки із західним танцем складались в умовах нерівноцінної фінансової участі у спільних проектах. За відсутності інвестицій з українського боку, українські танцівники набули навичок...