Public Administration and Regional Development

Journal Information
ISSN / EISSN : 2616-6216 / 2707-9597
Total articles ≅ 155
Current Coverage
DOAJ
Filter:

Latest articles in this journal

Vitalii Kruhlov, Dina Tereshchenko
Public Administration and Regional Development pp 675-698; https://doi.org/10.34132/pard2021.13.06

Abstract:
У дослідженні проаналізовано сучасний стан розвитку державно-приватного партнерства, місце аграрного сектору економіки України у формуванні валового внутрішнього продукту та досліджено ключові напрями співробітництва держави та приватного власника на основі реалізації проектів у аграрному секторі. Метою статті – є аналіз реалізації проєктів державно-приватного партнерства в аграрному секторі економіки та розробка підходів щодо активізації стратегічних напрямів розвитку партнерства державного та приватного власника в аграрному секторі. В основі сучасних підходів до розвитку аграрного сектору мають знаходитися пріоритети, спрямовані на пошук додаткових ресурсів, які можливо залучити у процесі реалізації проєктів державно-приватного партнерства. У дослідженні визначено основні напрями розвитку державно-приватного партнерства в аграрному секторі, що передбачає обмін знаннями, розроблення комплексних стратегій, концесійні угоди, створення особливих економічних зон, технопарків і технополісів, формування інтегрованих структур, кластерів та інвестиційних фондів, розвиток ланцюгів створення вартості. Виокремлено, на основі існуючого практичного досвіду, основні форми реалізації проєктів державно-приватного партнерства. Запропоновано напрями реалізації проєктів державно-приватного партнерства у окремих галузях аграрного сектору на основі створення та модернізації об’єктів інфраструктури та технологій просування продукції на ринку. Розроблено модель реалізації стратегічного планування розвитку сфер діяльності, пов’язаних з аграрним сектором, на основі можливого використання проєктів державно-приватного партнерства. В якості основних інструментів у розвитку проєктів державно-приватного партнерства в аграрному секторі запропоновано формування Стратегії розвитку сільського господарства, реалізацію сільськогосподарських кластерних проєктів та ланцюгів доданої вартості, податкове стимулювання інноваційної діяльності в аграрному секторі, поліпшення інвестиційного клімату, створення технологічних парків та бізнес-інкубаторів, удосконалення законодавчої бази, інноваційний розвиток та ін.
Tetiana Kostieva
Public Administration and Regional Development pp 650-674; https://doi.org/10.34132/pard2021.13.05

Abstract:
У статті розглядаються найбільш перспективні напрями залучення молоді до процесу становлення громадянського суспільства з врахуванням важливості розгортання євроінтеграційної стратегії в Україні. Обґрунтовується особлива роль дослідження соціальних Інтернет-мереж та необхідності формування системи громадянської освіти як провідних завдань забезпечення реальної участі молоді у розвитку вітчизняного громадянського суспільства. Підкреслено, що саме молодь виступає нині чільним творцем глобального «мережевого суспільства, найбільш потужним системоутворюючим ресурсом якого стають соціальні інтернет-мережі, що виконують декілька важливих соціальних функцій, зокрема обслуговування громадських інтересів і потреб та формування громадської думки. Доведено, що українська молодь може стати впливовим актором громадянського суспільства за умов подолання імітаційних ініціатив і практик громадянської активності, формування почуття політичної відповідальності на індивідуальному і груповому рівнях як засади утвердження «зрілого» громадянського суспільства.
Tetiana Akimova
Public Administration and Regional Development pp 560-580; https://doi.org/10.34132/pard2021.13.01

Abstract:
У статті досліджуються питання нормативно-правового забезпечення розвитку громадянського суспільства в Україні. Розглянуті важливі документи, які сприяли розвитку громадянського суспільства. Розкрито сутність поняття громадянське суспільство. Розглянуто сучасні існуючі підходи до розуміння громадянського суспільства, а саме: широкий підхід, прихильники якого сприймають громадянське суспільство як певний етап розвитку будь-якого суспільства та підхід, який розглядає громадянське суспільство як комплекс усіх недержавних соціальних відносин. Зазначено основні складові в системі громадянського суспільства та основні ролі організацій громадянського суспільства, а саме: надання послуг у сфері розвитку, вплив на політику шляхом діалогу та адвокації, захист прав людини та демократизація. Зазначено, що стрімкий розвиток громадянського суспільства в Україні почався після Революції Гідності 2013-14 роках. Прикладом громадянської ініціативи, що виникла під час Революції Гідності став Реанімаційний пакет реформ. Визначено, що Топ-3 завдань громадських організацій в Україні були названі контроль над урядом, громадянська освіта, підтримка та стимулювання реформ. У статті досліджено процес розвитку громадянського суспільства в контексті законодавчого забезпечення. Розглянуто, Стратегію сталого розвитку «Україна-2020», Національну економічну стратегію на період до 2030 року», Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021-2026 роки та ін. Доведено, що серед основних напрямів роботи прослідковується важливість налагодження комунікації з інститутами громадянського суспільства та інформаційне забезпечення, зокрема отримання зворотного зв’язку. Головною передумовою процесу розвитку громадянського суспільства визначений суспільний договір між владою, бізнесом та громадянським суспільством, де кожна сторона має свою зону відповідальності.
Yuliana Palagnyuk
Public Administration and Regional Development pp 699-725; https://doi.org/10.34132/pard2021.13.07

Abstract:
У даній науковій статті розглянуто взаємозв’язок між соціальною довірою до органів публічної влади та розвитком громадянського суспільства в умовах проведення реформ у різних сферах в сучасній Україні. Розглянуто сутність таких ключових понять, як «довіра», «соціальна довіра», зокрема у новітніх дослідженнях західних вчених. Проаналізовано рівень соціальної довіри до різних соціальних інститутів у 2020-2021 роках відповідно до міжнародного моніторингового проєкту World Values Survey, а також українських соціологічних центрів. Показано, що низький рівень соціальної довіри, у тому числі, до органів публічної влади, є наслідком негативного досвіду участі українців у довірчих відносинах з цими соціальними інститутами. Наголошено, що в останні роки в Україні збільшується соціальна довіра до волонтерських організацій і до органів місцевого самоврядування. Це є одним із позитивних аспектів реформи децентралізації, свідченням розвитку громадянського суспільства на рівні розвитку громади.
Тetiana Tymoshenko
Public Administration and Regional Development pp 771-796; https://doi.org/10.34132/pard2021.13.10

Abstract:
У статті автором сформовані пропозиції щодо впровадження механізмів публічного управління туризмом на регіональному та локальному рівнях в Україні з урахуванням останніх новацій в рамках реформи децентралізації та сучасних світових тенденцій. У контексті предмета дослідження розкривається змістовна сутність трирівневої системи управління туризмом з урахуванням ухвалених Верховною Радою України 01 червня 2021 року у першому читанні змін до Закону «Про засади державної регіональної політики», якими впроваджується трирівнева система стратегічного планування: держава – регіон – громада. Вказується на розуміння терміну та застосування концепції SMART TOURIST DESTINATION (розумного управління туристичною дестинацією), затвердженої положеннями Державної стратегії регіонального розвитку на 2021—2027 роки. Визначено необхідність розбудови каскадної системи планування розвитку туристичних дестинацій з урахуванням положень стратегічних документів та розроблених нормативно-правових актів вищого рівня управління та можливостей механізму співробітництва територіальних громад. Охарактеризовано нормативно-правове забезпечення як елемент складного нормативно-правового механізму контролю за якістю впровадження комплексної системи управління туристичною дестинацією з урахуванням кращих світових практик. Пропонується: розробити ефективний та комплексний механізм впровадження системи управління туристичними дестинаціями в регіонах України та контролю за якістю надання туристичних послуг на засадах концепції SMART TOURISM DESTINATION. Визначено перспективні напрями подальших теоретичних та практичних досліджень щодо вдосконалення нормативно-правового механізму контролю за якістю туристичних послуг в сучасній Україні, в тому числі, за участі органів місцевого самоврядування на території новостворених територіальних громад активізувати процес розробки та затвердження методичних рекомендацій та пакету проєктів нормативно-правових актів з метою організації процесу налагодження системи управління туристичними дестинаціями на регіональному та місцевому рівнях.
Svitlana Khadzhyradieva, Jelena Shevtsova
Public Administration and Regional Development pp 797-816; https://doi.org/10.34132/pard2021.13.11

Abstract:
У статті обґрунтовується ефективності реалізації європейських програм підтримки реформування публічного управління в Україні. Автором застосовано метод SWOT-аналізу, який дозволив вивчити дану тематику з позиції сильних та слабких сторін, можливостей та загроз. Перевагою даного інструменту є визначення та пріоритизація стратегічних питань у вищезазначеній сфері. Встановлено, що сильними сторонами європейських програм підтримки реформування публічного управління в Україні є: посилення проактивності Уряду України; запровадження правових та стратегічних рамок; посилення ролі лідерства та командної роботи; цифровізація та координація міжінституційних взаємозв’язків. Слабкі сторони – відсутність в Україні єдиної бази надання підтримки донорами; неузгодженість назв програм; відсутність ключових дефініцій у профільному законодавстві; невиконання усіх зазначених індикаторів програм; відсутність інформації у реєстрі програм щодо акту Кабінету Міністрів України про виконання індикаторів та досягнення очікуваних результатів (у разі прийняття). За результатами проведеного SWOT-аналізу використання європейських програм підтримки реформування публічного управління в Україні ми пропонуємо такі практичні рекомендації щодо підвищення ефективності їх використання: а) нормативно закріпити у профільному законодавстві дефініції «публічна служба» та «публічне управління», замінити термінологію «реформування публічного управління» на «європеіїзацію публічного управління»; б) запровадити контентний аудит при підготовці до запиту про надання міжнародної технічної допомоги з метою уникнення дублювання проєктів/програм, або їх компонентів; в) створити єдиний реєстр міжнародної технічної допомоги міжнародних партнерів України, а існуючі проєкти об’єднати у програми за секторами; г) розробити крос-секторальну матрицю впливу від інших проєктів/програм, які роблять внесок у реформування публічного управління в Україні; д) розробити трирівневу систему підтримки реалізації європейських програм підтримки реформування публічного управління в Україні, що базуватиметься на взаємодії та інтероперабельності на національному, регіональному та локальному рівнях; е) визначати лише ті індикатори прогресу імплементації програм, які реально досягти, отже, покращити систему розрахунку ризиків; Запровадити індекс задоволеності громадян від реформи публічного управління в Україні, як користувачів сервісної держави. Перспективу подальших досліджень вбачаємо у вивчення проєктних компетентностей публічних службовців та їхньої готовності до управління ризиками міжнародних проєктів і програм.
Volodimer Voloshyn, Urie S. Mustafayeva
Public Administration and Regional Development pp 599-621; https://doi.org/10.34132/pard2021.13.03

Abstract:
У статті подано аналіз соціальної та правової природи медіації та можливостей медіації, як способу запобігання, вирішення спорів (конфліктів) в системі державного управління. Доводиться, що українська держава усвідомлює роль медіації у вирішенні соціально значущих завдань. Суттю медіації як соціального явища, є те що цей метод орієнтований на розв’язання спорів у позасудовому порядку, на досягнення консенсусу, згоди різних суперечливих поглядів, позицій, вирішення спірних ситуацій. Позитивним є той факт, що цей інструмент, як альтернативний спосіб превентивної профілактики запобігання спорам (конфліктам), шляхом врахування інтересів кожної сторони та досягненням компромісного рішення є затребуваним в суспільстві. Аналіз законодавства показав, що на шляху запровадження практики медіації вже зроблено чималі кроки, але цього недостатньо. Необхідно прийняти спеціальний закон про медіацію, та внести зміни до законодавства. Прийняття закону сприятиме професійної організації та введення в широку практику на всіх рівнях влади та громадянського суспільства інституту медіації,яке стане додатковим механізмом вирішення спорів, налагодження комунікації та пошуку компромісних і спільно вироблених консенсусних рішень між органами влади і суспільством. Використання медіації в системі державного управління дозволить: узгодити інтереси та дотриматися балансу інтересів у будь-якій сфері суспільних відносин; посилить організаційний потенціал суб’єктів управління; зміцніть координацію дій і зближення стратегій наявних інститутів державної влади та управління; підвищить соціальну стабільність в суспільстві та знизять конфліктогенність в соціуме; забезпечить збалансованість державно-управлінських відносин тощо. Якщо говорити про перспективи подальших розвідок, то на наш погляд вони повинні стосуватися вивчення можливостей застосування медіації в самих різних сферах діяльності і суспільного життя, в тому числі вивчення можливостей застосування медіації як альтернативного способу запобігання спорам (конфліктам) в процесах владно-управлінської діяльності.
Svitlana Surgova, Olena Faichuk
Public Administration and Regional Development pp 752-770; https://doi.org/10.34132/pard2021.13.09

Abstract:
The historical aspect of the development of state social policy of social protection of children in Europe from the 17th to 21th centuries is considered in the article. The purpose of the article is to highlight the peculiarities of the historical development of the state policy of social protection of children in European countries of the 17th to 21th centuries and learning from the experience of social protection of children in the context of Ukraine's European integration. The regulatory framework of the system of social protection of children in Ukraine has been studied. The statistic on different categories of children in need of social protection by the state is analyzed. The structure of the system of social protection of children in Ukraine is considered. The research methodology is based on the principle of priority of universal human values. As part of the tools of the proposed work the theoretical one is the analysis and generalization of scientific sources, educational and methodological publications on the theme and synthesis, as well as comparison and generalization of data. Based on the analysis of materials on the peculiarities of social protection in the UK, Germany, France, Sweden and Norway, it was determined that the social protection of children in Europe is characterized by assistance to them in providing conditions for the realization of their rights and freedoms. Equally important is the setting up of various charitable institutions, schools, penal colonies that help children change, as well as the emergence of social services that protect the rights and interests of children. The authors suggest that in the course of the studying the history of the issue of state policy of children’s social protection, there is an opportunity for analogies, the implementation of already proven steps on the path of democratization of national social protection policy. The researchers see the prospects for further research in the study of global innovative forms of social protection and support for at-risk children.
Aleksandr Yevtushenko, Mykola Suslov, Svitlana Verba
Public Administration and Regional Development pp 622-649; https://doi.org/10.34132/pard2021.13.04

Abstract:
У статті розглянутий взаємозв’язок між брендингом території у новостворених об’єднаних територіальних громадах (далі ОТГ) та формуванням локальної ідентичності ОТГ як фактора її конкурентоспроможності. Надано визначення понять «бренд» та «брендинг», які пропонуються вітчизняною на зарубіжною науковими школами. Доведено, що брендинг території ОТГ – це своєрідна стратегія, спрямована на поліпшення іміджу адміністративно-територіальної одиниці для залучення інвесторів, туристів, бізнесменів. Виділено функції бренду території ОТГ, які стосуються користувача (ідентифікації, персоналізації, гарантії, спрощення рішення та задоволення) і зазначено, що ефективне просування бренду залежить від інвестицій вкладених в його первісне просування, насамперед, в інформативну рекламу. Доведено, що локальна ідентичність, як місце проживання, територія, що має певні відмінності, характеристики і стає брендом, а брендинг – механізм спрямований на згуртування локальних співтовариств, що проживають на території ОТГ, формування уявлення про власну ідентичність до цієї території. У статті бренди окремих територій громад визначені, як локальні бренди, що характеризують ментальність місцевого населення, його наближеність до культурних та історичних традицій, що обумовлене природно-географічними, економічними, історичними та соціально-культурними факторами. Зроблено акцент на використанні логотипу та інших візуальних атрибутів бренду громади для посилення локальної ідентичності, тобто самоототожнення індивідів з місцевим співтовариством, заснованої на культурно-психологічній єдності населення. Бренд території ОТГ є інструментом реалізації стратегії розвитку громади, тому що акумулює інтереси її населення, інвесторів, бізнесу, влади, і, таким чином, виступає фактором конкурентоспроможності.
Yurii Verlanov
Public Administration and Regional Development pp 581-598; https://doi.org/10.34132/pard2021.13.02

Abstract:
Статтю присвячено особливостям розвитку малого бізнесу в Україні. Дослідження носить перш за все описовий характер. Мету статті представлено як спробу відповісти на два основних дослідницьких питання: (1) Якими є особливості формування структури та динаміки розвитку малого бізнесу в Україні? та (2) Чим характеризується політика сприяння розвитку малого бізнесу в Україні? Кількісний аналіз переважно ґрунтується на даних офіційної статистики та аналітичних наукових публікаціях. Увага до малого бізнесу випливає з сучасних поглядів щодо його високої ролі в економічному зростанні країн. Отримані під час аналізу результати демонструють низку особливих рис стану розвитку. Так за останні майже 10 років кількість малих підприємств (МП) практично не змінилася, натомість відчутно скоротилася кількість великих та середніх підприємств (СП). Спостерігається зміна у галузевій структурі малих та середніх підприємств (МСП): значне скорочення кількості підприємств у фінансовій та страхові діяльності, у сфері тимчасового розміщування й організації харчування та у будівництві. На фоні цього в рази зростає кількість СП в охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги, та мікропідприємств - у постачанні електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря. За останні роки зріс внесок СП у забезпечення зайнятості, натомість роль великих та МП зменшилася. Показово змінюється участь різних груп підприємств у формуванні доданої вартості: частка великих підприємств скорочується та активно зростає роль МСП. Характерним є зближення показника ефективності витрат на персонал для всіх груп підприємств. Втім, великі підприємства демонструють кращі фінансові результати діяльності і вони є лідерами за розміром інвестицій на одного працюючого. Досить нерівномірним є формування регіонального ландшафту МСП. В цілому Україна значно відстає у термінах показників оцінки політики сприяння розвитку малого бізнесу від Грузії - лідера серед країн східного партнерства: головним чином розрив спостерігається у сферах державних закупівель, інтерналізації, рівня послуг з розвитку бізнесу, зеленої економіки й інституційної та нормативної бази.
Back to Top Top